Психофізична підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності

Зміст

Вступ

Місце і  роль фізичного  виховання в процесі підготовки людини до

професійної діяльності……………………………………………………………5

Формування психофізичної  готовності студентів під час  навчання професії...6

Технологія контролю психофізичного стану студентів та управління ним…..8

Психофізичні вправи…………………………………………………………….14

Висновок

Бібліографічний список

 

ВСТУП

Сучасна українська дійсність, що характеризується скороченням тривалості життя, смертністю в працездатному віці, високими показниками захворюваності та смертності дітей, закономірно актуалізує проблему зміни в самій системі суспільних цінностей.

Цінність здоров'я  в цьому випадку повинна розглядатися державою як ключова, оскільки здоров'я  нації в цілому залежить від здоров'я  кожного її громадянина і є умовою не тільки розвитку і зростання, але і виживання суспільства.

Актуальність даної  проблеми визначається, перш за все, погіршенням  в останні десятиліття стану  здоров'я учнівської молоді. Дане явище  асоціюється з рядом об'єктивних і суб'єктивних причин:

• низьким економічним рівнем життя більшої частини студентів,
• умовами навчальної діяльності,
• відсутністю механізму стимулювання культури здорового способу життя учнів,
• низькою активністю по відношенню до свого здоров'я,
• зниженням інтересу студентів до гармонії духовного і фізичного початку в особистості.

Багато в чому це обумовлено і тим, що існуюча система освіти не розглядає збереження та поліпшення стану здоров'я як один із пріоритетів  своєї діяльності, в результаті ж  організація та зміст освіти ведуть до його погіршення у всіх учасників освітнього процесу.

За статистикою за останнє десятиліття в кілька разів зросла захворюваність по багатьом формам інфекційної та хронічної  патології. Це наочно можна побачити в нашій групі студентів четвертого курсу спеціальності «Фінанси і кредит». Чим старше курс, тим більше в нашій групі людей або повністю звільнених від фізичної культури, або звільнених частково (спец. група) за станом свого здоров'я.

Зниження народжуваності і скорочення частки дітей у загальній чисельності населення веде до старіння суспільства. У 41 суб'єкті Російської Федерації діти та підлітки становлять менше 1 / 5 частини населення. Зниження рівня і якості життя в сукупності з подальшим поширенням куріння, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ / СНІД, зростанням дорожньо-транспортних пригод сприяли підйому смертності не тільки від хронічних, але і соціально обумовлених захворювань.

Люди почали вмирати  все більш молодими, і у молодих  ж відзначається найбільший приріст  смертності: за 2000-2005 рр.. її показник у 19-24-річних зріс майже на 87%. При збереженні в Росії сучасного повікова рівня смертності, з числа юнаків, які досягли зараз 16 років, до 60 років доживуть трохи більше половини.

Не випадково у провідних  країнах світу реалізуються спеціальні освітньо-оздоровчі програми, які істотно знижують захворюваність і смертність населення. Процентне співвідношення факторів обумовлюють здоров'я людини є наступним:

людський фактор-25% (фізичне  здоров'я-10%, психічний-15%);

екологічний фактор-25%;

соціально-педагогічний фактор-40%,

медичний фактор-10%.

Дане процентне співвідношення факторів, що детермінують здоров'я  говорить про те, що визначальним серед  них є спосіб життя людини.

Можливість охорони  здоров'я чи освіти вирішити питання  про здоров'я людини є ілюзією. Тут «переплутали рейки»: здоров'я - «це підсумкова характеристика виховання, формування внутрішніх резервів, а наука про виховання у нас поки одна-педагогіка!».

 

 МІСЦЕ І РОЛЬ ФІЗИЧНОГО  ВИХОВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ  ЛЮДИНИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Фізична культура як навчальний предмет має складну будову, вона включає в себе вплив на фізіологічні системи організму займаються, вдосконалення  фізичних і морально-вольових якостей  і психологічної стійкості, на нервово-емоційну, розумову сфери студентів.

Заняття фізичною культурою  у ВНЗ є процесом планомірного, систематичного впливу на студентів  під відповідальним наглядом і керівництвом викладачів, які покликані дати майбутнім  фахівцям знання і сформувати у них  глибоке розуміння соціального значення фізичної культури і спорту в умовах виробничої діяльності і на основі фізичної культури сформувати особистість.

Великі виховні й  освітні можливості фізичного виховання  не реалізуються самі по собі, якщо відповідним  чином не організований процес викладання.

Масові обстеження, анкетні  опитування студентської молоді свідчать, що поряд зі студентами по справжньому  захопленими і регулярно займаються фізичною культурою і спортом, зустрічається  ще значна частина студентів, яка  не використовує ці кошти в режимі своєї життєдіяльності.

Фізична культура як навчальна  дисципліна у вищому навчальному  закладі за змістом, організації  та проведення занять істотно відрізняється  від уроків з фізкультури в  середній школі.

Метою фізичного виховання  студентів є формування фізичної культури особистості.

Для досягнення поставленої  мети передбачається вирішення виховних, освітніх, розвиваючих і оздоровчих завдань, які відповідають вимогам  Державного стандарту.

Однією з важливих соціальних функцій фізичного виховання в процесі навчання студентів є функція, пов'язана із забезпеченням їх навчально-трудової активності і високої професійної працездатності після закінчення вищого навчального закладу.

Саме на це і спрямована навчальна програма, яка стала  прогресивним кроком у формуванні всебічно і гармонійно розвиненої особистості випускника вищого навчального закладу з високим ступенем готовності до соціально-професійної діяльності.

Результатом навчання має  бути створення стійкої мотивації  і потреби до здорового і продуктивного стилю життя, фізичного самовдосконалення, досягнення максимального рівня фізичної підготовленості.

Відмінними особливостями  навчальної програми є її широка загальноосвітня  спрямованість, наявність методико-практичних занять та підсумкової атестації.

Необхідність подальшого розвитку фізичної культури і спорту серед студентів обумовлена ​​запитами і правами особистості молодих  людей, віковими та індивідуальними  особливостями їх розвитку, постійно мінливих умов життєдіяльності, «соціальним  замовленням» суспільства на підготовку висококваліфікованих фахівців.

Це замовлення передбачає обов'язкову наявність у майбутніх  фахівців загальної та професійної  культури, фізичного і психічного здоров'я, високої працездатності, здатності  освоювати і збагачувати культурний потенціал суспільства.

ФОРМУВАННЯ ПСИХОФІЗИЧНОЇ  ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС  НАВЧАННЯ ПРОФЕСІЇ

В умовах функціонування і розвитку постіндустріального  та інформаційного суспільства у  студентів, майбутніх фахівців-професіоналів, необхідно формувати дбайливе ставлення до невідновлюваних ресурсів здоров'я з позицій багатофакторності вибору. На практиці знання здоров'я заощадження також необхідно фахівцям всіх рангів та профілів управління, оскільки дає можливість перемістити акценти рішення проблем здоров'я у напрямках раціональної організації діяльності на виробничому, регіональному, державних рівнях.

З педагогічних позицій  для ефективного досягнення результатів збереження здоров’я безсумнівно значущим стає вибір коректних підходів до навчання і виховання суб'єктів освітнього процесу, орієнтованих на гуманістичний підхід в освіті і зачіпають проблему індивідуальної, особистісно-орієнтованої педагогіки.

Грунтуючись на цілісній концепції здоров'я, навчання здоровому  способу життя має на увазі  собою не тільки фізичне самовдосконалення, оволодіння методиками оздоровлення, збереження здоров'я, а й формування мотиваційної і смислової сфери здоров'я: ціннісного ставлення до здоров'я, потреби до самопізнання і самовдосконалення.

Труднощі впровадження технологій, що зберігають здоров'є, в освітній процес вузу посилюється тією обставиною, що в системі ціннісних орієнтацій цього вікового періоду учнів їхнє власне здоров'я ще не займає скільки-небудь помітного місця. Має місце і те, що цінність здоров'я визнається всіма формально, а згадка про завдання збереження здоров'я в описі педагогічних технологій, методів і систем майже не зустрічається. Тому особливо важливо обгрунтування комплексу педагогічних умов впровадження технологій, що зберігають здоров'є, в освітній процес вузу.

Метою реалізації технологій, що зберігають здоров'я, у ВНЗ, які розкривають інноваційну суть навчально-виховного процесу як відкритої системи, є формування у особистості рефлексивного, творчого, морального ставлення до власного життя і здоров'я у співвідношенні з життям інших людей.

Отже, з точки зору педагогів найбільш оптимальними умовами  реалізації технологій, що зберігають здоров'є, будуть наступні:

• цільові:  формування ціннісного ставлення до здоров'я.
• змістовні:  валеологізації змісту освіти;

  валеологізації виховного процесу вузу.

• технологічні: валео-педагогічний моніторинг;

  навчальна дисципліна цілеспрямовано формує когнітивну, емоційно-вольову та поведінкову сторони психофізичної культури.

ТЕХНОЛОГІЯ КОНТРОЛЮ ПСИХОФІЗИЧНОГО СТАНУ СТУДЕНТІВ ТА УПРАВЛІННЯ НИМ

Відомо, що протягом навчального  періоду центральна нервова система (ЦНС) студента відчуває надзвичайно  велике навантаження. Крім навчального  навантаження позначається також екологічний  вплив навколишнього середовища (великі обсяги часу перед екраном комп'ютерного монітора, перебування в погано провітрюваних приміщеннях, гранична скупченість на місцях занять тощо). Напруга посилюють соціально-побутові проблеми (особливо у студентів, що живуть у гуртожитку), проблеми міжособистісних відносин у побуті і в навчальній групі, постійний дефіцит часу. Сукупність цих факторів впливу на ЦНС студента, багато з яких можна визначити як стресові, дає підставу класифікувати структуру його діяльності у навчальний період як діяльність людини-оператора.

З точки зору психології професійної діяльності людині-оператору  необхідно в умовах постійного ліміту часу сприймати і обробляти великий  обсяг інформації, аналізувати зміну  ситуації, приймати конструктивні рішення  і робити дії (рухові, управлінські), спрямовані на ефективне їх виконання. Цілком очевидно, що такий рід діяльності пред'являє надзвичайно високі вимоги до психофізичної функції людини-оператора (в даному випадку студента). Саме високий рівень функціонального стану психофізичної сфери забезпечує студенту можливість в конкретний відрізок часу якісно реалізувати наявний власний психомоторний та інтелектуальний потенціал, що в кінцевому підсумку визначає ефективність його навчальної, а згодом і професійної діяльності.

Між тим високе навантаження, обумовлена ​​специфікою навчальної та побутової діяльності студента, викликає перенапруження саме психофізичної сфери, що може призводити до перевтоми. Підсумок такого процесу - зниження успішності, тобто виникає як би "зачароване коло".

Зі сказаного стають ще більш очевидними банальні істини: необхідні раціональне чергування праці і відпочинку в режимі дня, активний руховий режим у канікулярний час і т.п. Проте досвід будь-якого педагога свідчить, що донести ці "одкровення" до свідомості молодого (18-20 років) людини надзвичайно важко. Запас сил молодого організму такий, що, здається, ніколи не вичерпається. Необхідність організації режиму власного відпочинку, що сприяє рекреаційним процесам, стимулюючого реабілітацію психофізичної функції, не представляється актуальною для осіб студентського віку. Прозріння (і то далеко не завжди) наступає, коли відбувається зрив адаптації і юнак чи дівчина змушені звернутися до лікаря у стресовому або, навпаки, депресивному стані.

Тому важливою професійною  якістю педагога, працюючого у вузі, слід визнати здатність такого впливу на рефлекторний апарат студента, яке могло б запустити ланцюжок "рефлексія - інтерес - мотив" і викликати реакцію активної дії. Дії внутрішнього, спрямованого на перегляд деяких життєвих установок і звичок студента, і зовнішніх дій, пов'язаних з вирішенням конкретних рухових завдань з реалізації ідеї, що донесла до його свідомості педагогом.

Ефективним засобом  такого впливу педагога може стати  об'єктивна інформація про психофізичному стані конкретного студента. Пред'явлена ​​студенту в доступній для розуміння, зручною для сприйняття формі, така аутоінформація покликана індивідуалізувати сприйняття тривіальної і, здавалося б, загальновідомої істини, актуалізувати її для конкретної особистості. За допомогою такої інформації викладач отримує можливість пробудити інтерес молодої людини до важливої ​​складової власного здоров'я, поставити перед ним проблему управління нею. У такому випадку ця інформація може стати мотивуючим фактором, спонукаючи студента до цілеспрямованого дії.