Психофізична підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності

Отримання такої інформації можливо на основі вимірювання електрошкірного  опору (ЕКС). Відомі дослідження, що встановлюють взаємозв'язок здатності людини до безпідставного зміни рівня активності ЦНС і готовності його до високо результативною професійної (навчальної) діяльності. У більш пізніх дослідженнях на основі вивчення особливостей зміни показника ЕКС у спортсменів (як моделі діяльності людини-оператора) визначені як взаємозв'язок цієї динаміки з успішністю спортивної діяльності, так і дев'ять можливих конфігурацій цієї динаміки.

Розвиток цієї теми в  дослідженні проблеми контролю та керованої  корекції психофізичного стану (ПФС) людини-оператора  в МГТУ ім. Н.Е. Баумана призвело до розробки інформаційно-методичної системи (ІМС) "Релакс" для контролю і управління ПФС людини-оператора.

2.2 Аспекти оптимального програмування  занять з фізичної культури  зі студентами 

В даний час у сучасній педагогіці проблема взаємодії виховання  відповідно до розвитку особистості  студента, в тому числі фізичним, належить найбільш актуальним. З огляду на умови соціальної та екологічної  середовища проживання, особливого значення набуває динаміка фізичного розвитку людей, як фактора, що відображає рівень фізичного розвитку організму, особливо на етапі перших років навчання у вузі.

Вирішення проблеми здоров'я  людини завжди було, є і буде найважливішою  і складним завданням, розв'язуваної людським суспільством на всіх етапах його розвитку. Це важливо тому. Що саме здоров'я людини визначає його можливість жити повноцінним життям, неповторно цікавою і щасливою. Здоров'я-запорука комфорту людини сьогодні і впевненість у завтрашньому дні ще й тому, що саме здоров'я лежить в основі тривалості життя і народження здорових і повноцінних дітей.

Особливе місце в  системі засобів зміцнення здоров'я  належить фізичній підготовці. Ця обставина  особливо важливо для майбутніх  фахівців, оскільки оволодіння професією вимагає професійної надійності, професійного довголіття та бездоганного здоров'я.

Серед загальних і  спеціальних завдань, що вирішуються  у сфері фізичної культури, виділяються  такі, як:

зміцнення здоров'я,

підвищення рівня загальної  працездатності,

розвиток основних фізичних якостей.

Успішне вирішення цих  завдань у стінах вищих навчальних закладів надзвичайно важливо, оскільки тільки у вузі існує обов'язкова для всіх студентів державна програма з фізичного виховання і саме у вузі створюється фундаментальна база здоров'я на багато років вперед, оскільки після закінчення навчального закладу обов'язкових занять з фіз.воспітанію немає.

Недостатня, обмежена рухова активність сприяє виникненню і гострого перебігу таких захворювань, як гіпертонічна хвороба, атеросклероз, інфаркт міокарда, вегето-судинна дистонія, ожиріння і цілий ряд інших захворювань.

Таким чином, можна констатувати, що у молодих людей внаслідок  гіподинамії виникає і розвивається передчасна функціональна слабкість  внутрішніх органів, дистрофічні явища опорно-рухового апарату і передчасно формується "старечий" механізм регуляції функціонального стану органів і систем.

Поряд з гіподинамією, досить виражений негативний вплив  на стан здоров'я людини роблять  стреси. Високий вимушений темп професійної діяльності, постійний дефіцит часу в побуті-це вже стрес.

У світлі вищесказаного  особливого значення набуває визначення ролі психофізіологічних особливостей розвитку молодих людей в умовах онтогенезу, соціальної активності і  мотивів при формуванні прагнення до систематичних занять фізичними вправами, як засобу зміцнення здоров'я, а також значимості мотиваційно-емоційного фактора формування здорового способу життя. Тим більше що стійкі мотивації фізичного вдосконалення, виховані в молодості в кожній людині, перетворюються на систему загальноприйнятих уявлень, норми поведінки, що визначають престижність високого рівня здоров'я і фізичного вдосконалення людини, на суттєвий критерій оцінки його як особистості в цілому.

Високі вимоги сучасного  життя до стану здоров'я посилюють значення фізичної культури як оздоровчого чинника, особливо для тих молодих людей, які у зв'язку з перенесеними захворюваннями не можуть повною мірою використовувати можливості загальноприйнятої системи фізичного виховання. Велика кількість досліджень, присвячених проблемам фізичного виховання у спеціальному медичному відділенні вузів, вказують на незадовільність існуючої системи фізичного виховання.

Різноманітність відхилень  у стані здоров'я, різний рівень фізичної підготовленості пред'являють особливі вимоги до проведення занять зі студентами спеціальних медичних груп, припускають індивідуальний підхід у заняттях фізичними вправами.

Ситуація, що до теперішнього часу методика занять оздоровчої спрямованості  ефективна далеко не для всіх, оскільки у спеціальних медичних групах об'єднані особи з різними захворюваннями, різним рівнем фізичної підготовленості і працездатністю.

У зв'язку з цим висувається  завдання розробки та обгрунтування  диференційованого підходу до вибору оптимальної навантажень і спрямованості вправ в заняттях з урахуванням мотиваційних установок до фізичного вдосконалення у взаємозв'язку з психоемоційними особливостями організму студентів.

Аналіз літератури дозволили  встановити, що використання в заняттях тренажерів сприяє підвищенню інтересу до занять фізичними вправами, піднімають емоційний фон, полегшують оволодіння технікою виконання вправ, сприяють інтенсифікації навчального процесу, забезпечують ефективне поліпшення фізичної підготовленості.

Індивідуальний підхід до студентів спеціальної медичної групи сприяє піднесенню емоційного фону і зацікавленості у заняттях фізкультурою.

Індивідуальний підхід виражається в необхідності індивідуального  підбору вправ і їх дозування  для розвитку рухових якостей, індивідуальної дозі навантаження в уроці в залежності від фізичних можливостей студентів, в індивідуальному підборі вправ лікувально-профілактичної спрямованості в залежності від діагнозу.

Оскільки комплексне вирішення цих завдань при  груповому методі навчання не представляється можливим, знайдено вирішення цього питання у використанні програмованого навчання за індивідуальними програмами в заняттях при збереженні урочної форми.

Враховуючи всі ці фактори, я вважаю доцільним використання в заняттях зі студентами спец. мед. групи вправ, які виконуються за допомогою тренажерних пристроїв для вирішення задач оздоровчо - прикладної підготовки студентів спеціальних медичних груп.

У результаті анкетування  студентів, було встановлено, що якісні зміни фізичної підготовленості студентів можна отримати при дотриманні таких умов, як:

перебудова навчального  процесу на основі ціннісних орієнтацій;

об'єктивної самооцінки стану і поліпшення здоров'я засобами фізичної культури;

визначення у студентів  мотивації до пріоритетних фізичних навантажень на основі постійної інформації про ефективність впливу занять на стан організму в цілому та конкретні функціональні органи і системи;

орієнтація на якісні зміни у фізичному стані і  використання для цього методичного  інструментарію та оціночної градації;

стимулювання за досягнення відповідної індексацією.

Проведені дослідження  дозволили обгрунтувати методику використання фізичних вправ на тренажерах спрямованої  дії на розвиток рухових якостей. Отримані результати підтверджують  ефективність комплексного підходу програмованого навчання з використанням тренажерних пристроїв. Індивідуальні програми занять збільшують ефективність занять з фізичного виховання, розширюють діапазон рухів, піднімають рівень знань і умінь студентів, підвищують інтерес до занять фізичними вправами, покращують фізкультурну освіту, сприяють оздоровчо - прикладної готовності до майбутньої професійної діяльності.

ПСИХОФІЗИЧНІ ВПРАВИ

Психофізичні вправи називаються так, оскільки їх психічний  компонент накладається на фізичний рух, причому останнє допомагає оволодінню першим. Ідея розробки таких вправ була закладена на початку 20-го століття Пітером Доновіт і продовжена Омрамом Михайлом Айванхова, а потім нами.

Перше з таких вправ  називається "Пробудження". Людина прокидається після довгого сну самоізоляції від гармонії, краси, любові зовнішнього світу. (Стоячи піднімаємо руки вгору і потягується, як після сну). Впускаємо в себе все чисте, світле, життєве, що є поза нами. Відчуваємо, як зверху проливається цілий водоспад дивно прозорих, світлих, тонких емоцій, ранкової свіжості. Наповнюємося ранкової свіжістю. Наповнюємося цими хвилями, переповнює ними себе! (Руки опускаються до плечей, допомагаючи цьому заповнення, потім знову піднімаються й опускаються, і так кілька разів). Досягаємо максимально високого і тонкого емоційного стану.

Друга вправа-"Віддання". Руки широким жестом розходяться  від грудей вперед і в сторони: те, що ми отримали, ми повинні віддати  іншим людям: мірою духовності людини є її здатність віддавати. Та й щоб наповнити посудину свіжої чистою водою, його треба спочатку спорожнити. Застояна вода протухає. Хто не спорожняє себе, віддаючи, що має,-той не оновлюється, не росте духовно сам. Повторимо вправу ще і ще, розливаючи, віддаючи щедро, даром, без бажання отримати винагороду, все добре, що накопичили самі. Надсилаємо далеко вперед найтонші і сильні хвилі струмує свіжої і чистої любові. У грудній клітці розкривається квітка, що виділяє ніжне пахощі. Надсилаємо ці світлі почуття вперед.

Третя вправа-"Примирення". Піднімемо праву руку над головою, сконцентруємося в долоні і безпосередньо оточує її просторі. Плавно опускаючи руку перед собою, малюємо нею в просторі синусоїду з напівперіодом близько 30 см. Пальма направляємо ребром вперед по ходу її руху. Відчуваємо простір, у якому рухається рука, як якесь енергетичне поле, якому ми задаємо нову характеристику: світ, гармонію, спокій. "Продовжують" руку вдалину. (Уявімо собі різні варіанти руху танцю: різкі, швидкі, кутасті, або ж навпаки - м'які, плавні, витончені. Кожен такий вид танцю відповідним чином налаштовує і глядача, і виконавця). І цей простий і потужний жест, що символізує гармонію, по оволодінні вправою (його треба добре відчути), буде ефективно допомагати кожному в будь-якій ситуації, навіть якщо його виконувати, не супроводжуючи рухами тіла.

Четверта вправа-"влізання". Піднімемо руки вгору долонями назовні  і будемо опускати їх раз по раз  через сторони, роблячи гребки. З  кожним таким рухом ми як би вилуплюється з черговою грубою оболонки, стаючи все світліше, чистіше, піднімаємося все ближче до джерела світла-сонця. Ось воно вже близько, ось ще кілька гребків - і ми досягаємо його. Впливає в простір чистісінького і найтоншого світла, насолоджуємося перебуванням у ньому. Спускаємося знову на землю, але тепер вже з сонцем у своїх грудей. Ось опустилися. І світимо на всіх людей і на все живе з грудей сонячним світлом!

Ці вправи можна виконувати в точності так, як вони тут описані, і вони принесуть величезну користь, в тому числі, в очищенні біоенергетичних структур організму і порятунок від хвороб.

ВИСНОВОК 

Фізична культура у вищому навчальному закладі є невід'ємною  частиною формування загальної та професійної  культури особистості сучасного  фахівця, системи гуманістичного виховання  студентів. Як навчальна дисципліна, обов'язкова для всіх спеціальностей, вона є одним із засобів формування всебічно розвиненої особистості, оптимізації фізичного і психофізіологічного стану студентів у процесі професійної підготовки.

В основі навчально-виховного  процесу у вищій навчальної школи лежить комплексний, системний характер освіти, виховання та професійної підготовки фахівців, у яких органічно зливаються формування світогляду, суспільно-політичне, трудове, моральне, фізичне, естетичне та інші види виховання.

Причому, виховання залишається  об'єктивною реальністю, найважливішою  частиною людської культури, історії, цивілізації. Як не парадоксально це може здатися, саме вища школа в умовах нестабільності сучасного суспільства  залишається найбільш важливим інститутом виховання.

Час довів, що виховання  успішно тільки тоді, коли воно системно. В даний час у вищій школі  починають складатися гуманістичні виховні системи. При цьому кожна  загальна система освіти повинна  відводити належне місце і  фізичного виховання і спорту. Це необхідно для встановлення рівноваги і зміцнення взаємозв'язків між складовими елементами освіти.

Гарне психофізичний  розвиток особистості підвищує біологічні можливості життєдіяльності, дозволяє успішно протистояти погіршується екологічних умов, переносити високі психічні та фізичні навантаження, ефективно функціонувати в звичайних і екстремальних умовах.

Однак треба завжди пам'ятати, що фізична культура у своєму арсеналі містить гострі засоби, які при  їх неправильному використанні можуть виховати у студентів негативні духовні (моральні, вольові, психічні) якості, тому кожен викладач на навчальних заняттях ретельно контролює цей процес.

Крім чисто виховних заходів однією з важливих чинників у цьому напрямку є створення  у студентів стійкої мотивації щодо виконання вимог професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП).

Таким чином, більшість  прийнятих у системі фізичного  виховання і самовиховання форм занять може бути використано тією чи іншою мірою з метою ППФП. Разом з тим зміст їх визначається не тільки вимогами професійної діяльності і не замикається на ній. ППФП неодмінно потрібно розглядати в єдності з іншими складовими цілісної системи виховання і в залежності від їх характеру в індивідуально-конкретному вираженні знаходити найбільш виправдане на тому чи іншому етапі співвідношення різних форм занять, що дозволяють реалізувати личностно і соціально значимі цілі.