Проблема сенсу історії. Майбутнє людства та реальний історичний процес

Розробка вчення про суспільно-економічні формації як етапи історії мало принципове значення для розуміння всесвітньої історії людства. По-перше, історія постала не як хаотичний аморфний потік соціальних змін, а як послідовна схема якісно відмінніх один від одного історичних етапів. По-друге, історія постала як сукупність революційних і еволюційних змін. По-третє, історія постала як процес прогресивного розвитку суспільства, тому що кожна формаційна сходинка означала більш високий рівень людської цивілізації. Отже, відкриття суспільно-економічних формацій мало революційний вплив на історичну науку, відкривши принципово нові шляхи її розвитку на основі діа-лектико-матеріалістичної методології.

Існують різні схеми всесвітньо-історичного процесу:

♦ п'ятичленна (первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична);

♦ шестичленна, коли додається ще азіатський спосіб виробництва, що грунтується на особливостях ранньокласових суспільств Сходу;

♦ чотиричленна, в якій рабовласницьке і феодальне суспільство об'єднуються в одну суспільно-економічну формацію;

♦ тричленна (особиста залежність, особиста незалежність, але матеріальна залежність, вільна індивідуальність);

♦ двочленна (передісторія, включаючи капіталізм, та суто історія людства)

♦ одночленна, коли вважається, що суспільство набуває рис суспільно-економічної формації лише на певному, досить високому рівні суспільного життя.

На межі ХХ-ХХІ ст. одним з важливих принципів поділу історії виступає цивілізаційний підхід, у межах якого всесвітня історія виявляється зміною та одночасним співіснуванням різних цивілізацій.

Цивілізація - це певна реальність, цілісність матеріального і духовного життя людей певних просторових та часових межах.

У філософії виділяються чотири підходи до розуміння цивілізації:

♦ пряме суміщення понять цивілізації та культури, навіть їх ототожнення;

♦ цивілізація вважається ідеалом розвитку людства;

♦ вона виступає певною стадією в розвитку локальних культур;

♦ це якісно різні етнічні, соціальні утворення, що характеризують рівень суспільно-матеріального розвитку різних регіонів планети.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Антология  мировой философии. - М., 1969. - Т.І. - С. 275, 276, 356, 622.

 

2. Аристотель. Метафизика // Соч.: В 4-х т. - М., 1976. - Т .І. - С. 145.

 

3. Аристотель. Сочинения. - М., 1978. - Т. 2.

 

4. Бердяев  Н. А. Смысл истории. Опыт философии  человеческой судьбы. - Париж, 1969. - С. 23-24.

 

5. Беркли  Дж. Сочинения. - М., 1978. - С. 204, 241, 243.

 

6. Винер  И. Творец и робот. - М., 1966. - С. 82-83.

 

7. Гегель  Г. Наука логики. - М., 1970. - Т.1. - С. 108 .

 

8. Гегель  Г. Энциклопедия философских наук. - М., 1974. - Т .1. - С. 413.

 

9. Гегель  Г. Наука логики. - М., 1972. - Т.3. - С. 295 .

 

10. Гельвеций  К.А. Сочинения.: В 2-х т. - М., 1974. - Т .1. - С. 148.

 

11. Гумилев  Л.Н. География Этноса в исторический  период. - Л., 1990. - С. 29.

 

12. Донцов  Д. Націоналізм. - Лондон, 1966. - С. 225-330.

 

13. Енгельс  Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець  німецької класичної філософії // Твори. - Т. 21. - С. 271.

 

14. Кант  И. Сочинения.: В 6 т. - М., 1964. - Т.3. - С. 326.

 

15. Кант  И. Сочинения.: М., 1964. - Т.3. - С. 340 .

 

16. Костомаров  М. Книга буття українського народу // Кирило-Мефо-дїївське товариство: У 3 т. - К., 1900. - Т.1. - С. 169.