Ідеї правової держави в ідейно-теоретичній спадщині Михайла Драгоманова

К. І. Караульна, студентка I курсу історичного факультету ПНПУ ім. В. Г. Короленка

(наук. кер.: Слободянюк Д.І., ст. викладач кафедри філософії ПНПУ ім. В. Г. Короленка )

Ідеї правової держави  в ідейно-теоретичній спадщині Михайла Драгоманова

     Драгоманов Михайло Петрович (1841 – 1895) - український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Один із організаторів "Старої громади" у Києві, доцент Київського університету. Після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції, був професором Софійського університету. Він автор таких праць: «Пропащий час. Українці під Московським царством», «Пропащий час. Українці під Московським царством», « Нарис української соціалістичної програми», «Історична Польща и великоруська демократія» та багатьох інших. Цінними в науковому доробку М. Драгоманова є, зокрема, ідеї правової держави.

У своїх працях М. Драгоманов намагався дати визначення терміну «держава». Для нього держава разом з її інституціями (установами, закладами) є «формами і органами, котрі виробляються в народному житті (по волі, по неволі, як трапиться) і змінюються з ним, і що без цих форм і органів, тобто без політики, не може жити ніякий народ, ніяка людська громада»[2, с. 390-391]. Тобто він наголошує на важливості держави, на тому, що жоден народ не може жити без держави і без політики, хоча це визначення і є досить плутаним, все ж головну думку, яку намагався донести автор можна цілком зрозуміти.

М. Драгоманов вважав, що не національна держава має бути так званим кінцем еволюції державного устрою, всесвітня федерація. Остання була його ідеалом державно-політичного устрою. Учений розумів, що цього ідеалу досягти буде дуже важко, що швидше за все це те його прагнення, якому не судилося збутися. М. Драгоманов зазначає: «Історія показує нам, що національна солідаризація виросла тільки поряд з тим, як роди-племена прилучувались під державу династій певних країн і в ліпшому випадку під гегемонію певних країн, - і що способи вільної федерації і досі вдалось скласти тільки одну державну спілку – Швейцарію, та не обійшлося без підданих країн, якими були донедавна Вааді, Тургау, Тессен та ін.» [3, с. 10-11]

М. Драгоманов був обізнаний у правовій практиці демократичних держав. Можливо саме тому він наголошував на тому, що у державі необхідним є захист прав громадян та їх свобод. Все це має здійснюватися через незалежну судову систему, що є невід’ємним атрибутом будь-якої правової держави. Повноту громадянських політичних прав, на думку М. Драгоманова, має забезпечити демократична виборча система. Безперечний наголос він робив також на свободі художньої і наукової творчості, що необхідно для повноцінності життя народу, зокрема, науковець стверджує : «Не можна не вимагати свободи друку і зборів, а також свободи науки та навчання, котрі можуть дати тверді основи для суспільного життя»[1, с. 29]. М. Драгоманов наголошував на позачерговій потребі досягнення політичної свободи, детально характеризуючи правовий зміст та інституційне забезпечення прав людини та громадянина. На його думку, за певних політичних і правових умов нація може задовольняти свої основні потреби і у рамках багатонаціональної федеративної держави. Звичайно, якщо ця держава збудована на засадах повної політичної і національної свободи, забезпечує рівні й реальні права народам і регіонам, які входять до її складу на підставах національної та краєвої автономії.

М. Драгоманов зробив значний  внесок у розвиток, як вітчизняної, так і європейської суспільно  – політичної думки. Ідеї правової держави займають особливе місце  в його ідейно-теоретичній спадщині. Вони не втратили своєї актуальності й нині.

Список літератури:

1. Драгоманов М. П. Внутрішнє рабство і війна за звільнення., 1878;
2. Драгоманов М. П. Сонячний промінь//Літературно-публіцистичні праці/за ред. Лисенко О.Я. – К., 1970. – Т.2;
3. Драгоманов М. П. «Царство Божіє всередині вас» Л. Толстого. – К., 1907.