Рынок финансов

                                 

                                       Зміст. 
 

1. Необхідність  Державного регулювання  РФП на етапі його становлення.
2. Ринок інвестиційних послуг.

Задачі.

Список  використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  1. Необхідність Державного регулювання РФП на етапі   його становлення.

                 

Державне регулювання  РФП бере свій початок з фінансових установ , а саме банків. 
 

У роки незалежності України було не тільки реформовано, але й створено нову банківську систему:

- створені основи  дворівневої банківської" системи,  валютного ринку та ринку цінних  паперів;

- здійснено перший  етап реформування грошової системи  держави із введенням проміжної  валюти - українського карбованця, що  склало основу для проведення  грошової реформи і введення національної грошової одиниці - гривні;

- створено національну  платіжну систему із запровадженням  нових прогресивних технологій  перерахування коштів на основі  електронних платежів, що дозволило  досягти світового рівня обробки  інформації у сфері міжбанківських розрахунків, значно підвищити їхню надійність, дало можливість максимально обмежити ризик створення фальшивих грошей в обігу та скоротити до мінімуму термін проходження платежів;

- введено у  дію Банкнотно-монетний двір та  фабрику банкнотного паперу, що дало можливість створити потужності з друкування банкнот та карбування монет;

-реформовано  та введено нові стандарти  бухгалтерського обліку та звітності  у банках;

- напрацьовано  нормативну базу для здійснення  монетарної політики та банківського нагляду;

- діяльність  Національного банку України,  його монетарна політика позитивно  позначилися на подоланні гіперінфляції,  керованості інфляційних процесів.

У період економічних  реформ, які розпочались у 1989 -1992 pp. в Україні в основному сформувалася нова банківська система, що базується на основі роздержавлення і розвитку кредитних інститутів різних форм власності. Система кредитно-фінансових інститутів складається сьогодні з двох рівнів - відомств Національного банку України (НБУ) і комерційних банків (КБ).

У 1995-1996 pp. завершився етап екстенсивного розвитку банківської  системи, її діяльності, характеру взаємодії  з іншими економічними структурами, відомствами і організаціями, включаючи  державу. Таким чином, сучасна банківська система України була сформована і створена, в основному, у період з 1989-1994 pp. На сьогоднішній день вона має дворівневу структуру.

  ристика  основних типів банків 

Значення комерційних  банків у сучасних кредитних системах настільки велике, що необхідно детально розглянути функції цих фінансових інститутів. Термін "комерційний банк" виник на, ранніх етапах становлення банківської справи, коли банки обслуговували переважно торгівлю, товарообмінні операції та платежі. Банки кредитували транспортування, зберігання та інші операції, пов'язані з товарним обміном. Основними клієнтами були торговці (звідси й назва "комерційний банк"). З розвитком промислового виробництва виникли операції з короткостроко-1 вого кредитування виробничого циклу: позички на поповнення оборотного капіталу, утворення запасів сировини та готових виробів, виплати заробітної плати та ін. Строки кредитування поступово збільшувалися для вкладання в основний капітал, цінні папери тощо. Тобто термін "комерційний" у назві банку втратив початковий зміст.

Сьогодні комерційний  банк може надати клієнту до 200 видів  різноманітних банківських продуктів  і послуг. Широка диверсифікація операцій Дозволяє банкам зберігати клієнтів та залишатися рентабельними Навіть при дуже несприятливій Кон'юнктурі  ринку. Змінюються форми операцій, методи конкуренції, системи контролю та управління. Різко розширилась сфера діяльності, яка сьогодні охоплює весь світ завдяки формування міжнародних ринків позичкового капіталу.

Світова практика виробила два принципи побудови комер ційних банків:

- принцип сегментування,  коли банківська діяльність обмежена  певним видом операцій чи сектором  грошового ринку;

- принцип універсальності,  коли будь-які обмеження на  діяльність банків на грошовому  ринку знімаються.

Незалежно від  принципу, на який орієнтується банківське

Законодавство, комерційні банки в кожній країні істотно відрізняються набором  операцій та послуг, що надаються. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового  ринку та галузей економіки. Такі банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки. Такі банки називаються спеціалізованими. Спеціалізація може бути функціональною, коли банки зосереджуються переважно на виконанні окремих операцій, наприклад, іпотечних, інвестиційних тощо, та галузевою чи секторною, наприклад, ощадні, сільськогосподарські, інноваційні байки.

Висока кваліфікація банківських працівників, спорідненість  процедур обслуговування, спеціальна оснащеність банківських приміщень та ряд інших умов сприяють розвитку додаткових сфер банківських послуг. Додаткові послуги мають за мету забезпечити максимальне задоволення індивідуальних потреб клієнтів і, таким чином, стимулювання вкладень у комерційний банк. Такими послугами є:

- консультування  в галузі бухгалтерського обліку  та фінансового контролю;

- аналіз кредитоспроможності;

- посередництво  в операціях з цінними паперами;

- трастові операції (управління майном за дорученням клієнта).

- факторингу ,

- чековий споживчий  кредит;

- кредитні картки;

- лізинг. , 
 

Сутність банківської  діяльності розкривається в процесі  залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Комерційні банки  різних видів і форм власності  створюються на акціонерних або  пайових засадах. Акціонерна форма  та форма корпорації домінує не тільки у сфері банківської справи і фінансів, але й в інших галузях підприємницької діяльності.

Які ж особливості  акціонерної форми, її позитивні  якості в порівнянні з іншими формами  підприємництва?

1. Корпорація  — це юридична особа, і всі  претензії пред'являються до неї, а не до окремих акціонерів. У разі банкрутства компанії, акціонер відповідає лише в межах суми куплених акцій. Відповідальність акціонерів у керуванні компанією обмежена вибором директорів та голосуванням з питань політики компанії на річних зборах. А в неакціонерних фірмах позов пред'являється як фірмі, так і кожному партнеру, які відповідають усім своїм майном. Крім того, власник неакціонерного підприємства повинен не тільки формувати політику, але й виконувати оперативне керування всіма справами.

2. Акціонер може  передавати акції іншій особі.  При цьому існування компанії  не залежить від смерті, некомпетентності  або банкрутства інших акціонерів. У партнерській фірмі учасник  не може передати свою долю  без згоди інших партнерів,  а індивідуальне підприємство припинить своє існування зі смертю власника.

3. У корпорації  повноваження чітко розподілені,  що суттєво підвищує ефективність  управління.

4. Обмежена відповідальність  акціонерів підвищує мобільність  капіталу, легкість Його залучення  із зовнішніх джерел. У той же час роздроблення відповідальності дозволяє залучати кошти осіб із середнім та малим доходом.

Разом з тим, корпоративна та акціонерна форми організації  ділового підприємства має ряд недоліків. Серед них: відносна дорожнеча та складність утворення акціонерної компанії; менша гнучкість та пристосованість до умов, що змінюються в порівнянні з індивідуальними та партнерськими фірмами; відсутність можливості акціонерів (більшості) реально впливати на управління компанією. Але, незважаючи на ці недоліки, акціонерна форма є найбільш ефективною при організації комерційного банку.

Розглянемо механізм утворення банківських установ. На ранніх стадіях розвитку банківської  справи були розповсюджені Приватні банкірські дома та партнерські фірми. Так, у Великобританії примітивні банківські функції виконували золотих справ майстри. На зміну їм прийшли пайові кредитні товариства (XVIII ст.), які на початку XIX ст. почали витіснятися акціонерними банками, які мали право банківської емісії. Акт про компанії 1862 року утвердив принцип обмеженої відповідальності акціонерів та дозволив застосовувати його до банків. Це відкрило дорогу швидкому росту великих акціонерних банків. 

Сучасна банківська система України складається  з Національного банку.України  та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України "Про банки та банківську діяльність”

Національний  банк України здійснює регулювання  та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього  Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів та, нррмативно-правових актів Національного банку України.

Правова, основа діяльності Національного, банку України21. Національний банк України (далі —- Національний банк) є Закон України “Про. Національний банк. України" від 7 грудня 2000 року N 2121 (із внесеними змінами тд доповненнями)

центральним банком України, особливим центральним  органом державного управління, юридичний  статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Національний  банк має статутний капітал, що є  державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності — Державний бюджет України.

Національний  банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної  власності і перебуває у його повному господарському віданні. Одержання  прибутку не є метою діяльності Національного банку. Плановані доходи та витрати Національного банку відображаються в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів та витрат повинен забезпечувати можливість виконання Національним банком його функцій, встановлених Конституцією України та цим Законом.

Національний  банк за підсумками року у разі перевищення  кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України наступного за звітним  року позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету України наступного за звітним року.

Формування фондів та резервів Національного банку  на покриття фінансових ризиків, пов'язаних із виконанням його функцій, здійснюється згідно з положенням, що затверджується Радою Національного банку України.

Структура Національного  банку будується за принципом  централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку  входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Філії (територіальні  управління) Національного банку  не мають статусу юридичної особи  і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного  банку в межах отриманих від  нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням раціонального банку.

Національний  банк для забезпечення виконання  покладених на нього функцій здійснює такі операції: