Антимонопольна політика держави та її сутність

2.4 Застосування іноземного досвіду у формуванні

антимонопольної політики України.

Необхідність вивчення антимонопольного законодавства та практики зарубіжних країн не викликає сумнівів, адже досвід України в цій галузі вимірюється проміжком 10 – 15 років, в той час як багато іноземних держав працюють в цій галузі вже багато десятків років. В українському законодавстві існує дуже багато прогалин і недоліків, які можна було б усунути, просто проаналізувавши джерела антимонопольного законодавства інших держав. Однією з таких прогалин є майже нерозвинуте законодавство щодо монополій у міжнародній торгівлі. Тобто, антимонопольне законодавство розвинених країн світу поширюється на компанії самої країни та іноземні компанії, діяльність яких має прямий, суттєвий і передбачуваний у недалекому майбутньому вплив на комерцію даної країни. Зрозуміло, що маються на увазі не дрібні, а серйозні антиконкурентні дії стосовно даного ринку. Анти конкурентна дія територіально може відбуватися як у даній країні так і за її межами. Якщо така дія даного ринку не стосується, то як правило, ніяких дій стосовно такого порушника не відбувається. Це мотивується тим, що інші країни мають свої антимонопольні органи, які зобов’язані за цим слідкувати.

Не просто вживати антиконкурентні  заходи до тих іноземних компаній, що мають постійне місцезнаходження за межами даної країни, але товари та послуги яких є складовою частиною даного ринку. Особливо це стосується України, яка ще не має достатнього  впливу на світовому ринку, для того щоб в разі порушення її законодавства  застосувати певні санкції. Зазвичай такі заходи спираються на норми міжнародного права, ввічливість, багатосторонні договори і двосторонні домовленості між  даною країною та іншими державами.

Один із великих недоліків українського антимонопольного законодавства є  визначення монопольного становища, а  саме термінів, у яких має визначатись  це становище. Так, наприклад, фірма  може бути визнана такою, що має монопольне становище, насправді не володіючи  ним. Це коли на певному ринку існує  кілька фірм олігополістів, жодна з  них не займає монопольного становища, і всі фірми, крім одної, на певний термін із певних причин припиняють свою діяльність. В даному випадку фірма, що залишилась автоматично стає монополістом, поки інші фірми не відновлять свою діяльність.

Весь світ визнає те, що в Україні  недостатньо розвинутий (майже не розвинутий) захист прав інтелектуальної  власності. Тобто захист цих прав у законах хоч і не достатньо, але забезпечений, в той час, як на практиці реальних важелів впливу на таких порушників не розроблено.

Слід звернути увагу і на світовий досвід щодо франчизних угод, які є  прикриттям для досягнення монопольного стану на ринку, а іноді і засобом  його досягнення.

Антимонопольне законодавство  в Україні з кожним роком покращується і поповнюється новими законами. Так, якщо раніше увага АМКУ зверталась в основному на встановлення монопольних  цін, цінову дискримінацію і т. д., то тепер увага звертається і  на інші форми. Наприклад, на початку  діяльності комітету увага не зверталася б на продаж із “навантаженням”. Продаж з навантаженням - це термін на позначення випадків, коли під час покупки  потрібної продукції нав’язується придбання іншої продукції, часто  при цьому продаж одного товару потрапляє  у залежність від придбання іншого товару. Цей метод є іноді методом  цінової дискримінації.

Отже, українським законодавцям треба  працювати в заданому напрямку, враховуючи іноземний досвід, а також розробити  свої нові методи боротьби зі зловживаннями  монопольним становищем, а також  недопущенням та попередженням створення  монополій.

2.5 Антимонопольний комітет  України.

Згідно з Законом України  “Про Антимонопольний комітет України” завданнями

комітету є:

• здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;
• захист законних інтересів підприємців та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень;
• сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

Комітет контролює дотримання антимонопольного законодавства суб’єктами господарювання, органами державної влади, місцевого  самоврядування, адміністративно-господарського контролю та управління, зокрема, при  створенні, реорганізації, ліквідації господарюючих суб’єктів та в  усіх інших випадках економічної  концентрації. Адже значно легше попередити появу нового монопольного утворення  на ринку, ніж у подальшому боротись з його зловживаннями.

Органи комітету розглядають справи про порушення антимонопольного законодавства та за результатами розгляду приймають обов’язкові для виконання  рішення про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового  стану, про примусовий поділ монопольних  утворень, припинення анти конкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, накладають штраф у випадках, передбачених законодавством, у разі необхідності звертаються до місцевого чи господарського суду з позовами (заявами), надсилають правоохоронним органам матеріали  про порушення антимонопольного законодавства, що містять ознаки злочину. Вони надають рекомендації щодо заходів, спрямованих на запобіганню порушень антимонопольного законодавства, розвиток підприємництва й конкуренції.

Комітет бере участь в укладанні  міждержавних угод, розробці і реалізації міжнародних проектів та програм, а  також співпрацює з державними органами і неурядовими організаціями  іноземних держав та міжнародними організаціями  з питань, що належать до його компетенції.

З метою сприяння розвитку конкуренції  органи Комітету також здійснюють контроль:

• за дотриманням антимонопольних вимог у процесі перетворення державної власності. Це дозволяє запобігати перетворенню державних монополістичних утворень на приватні без розукрупнення, якщо воно є можливим і доцільним, а також запобігати монополізації ринків внаслідок набуття контролю над об’єктами приватизації;
• за регулюванням цін на продукцію монопольних утворень міністерствами, відомствами, держадміністраціями;
• за дотриманням антимонопольних вимог при прийнятті рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, щоб не допустити прийняття анти конкурентних рішень.

Органи комітету також беруть участь у процесах демонополізації економіки  галузі та регіонів.

У межах своїх повноважень органи Комітету здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів господарювання усіх форм власності, органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю в усіх галузях  економіки України. Компетенція  Комітету поширюється і на діяльність іноземних суб’єктів господарювання, якщо вона має місце на території  України. У практиці комітету були справи, в яких позивач і відповідач були іноземними фірмами, що діють на українському ринку.

В цьому плані необхідно розглянути деякі результати діяльності комітету. Майже третина порушень, які припинив АМК, стосується дискримінації підприємств  держорганами. Кількість неправомірних  дій влади зростає. АМК вирішує  спори не лише між великими монополістами. Серед 1074 справ розглянутих за січень – вересень 2000 р., лише 41.9% пов’язано  з припиненням зловживання монопольним  становищем компаніями, анти конкурентних узгоджених дій – всього 2.8%, недобросовісної  конкуренції – 5.3%.

Як ось, наприклад. Типова справа зі зловживанням монопольним становищем. ТОВ “Автопорт “Південний”, що приймає та розміщує автотранспорт  у зоні митного контролю, в 5 разів  підвищило ціну на послугу “в’їзд у зону митного контролю”. Щоправда, небезпідставно: у розрахунок ціни на цю послугу було включено вартість додаткових послуг (відпочинок у номері мотелю, стоянка автомобіля в зоні митного контролю, сніданок для водія), хоча більшість водіїв, які перебували в автопорту менше доби, цих  послуг не потребували. До того ж “Автопорт  “Південний” за однакову послугу  з різних споживачів стягував різну  плату. ТОВ “Богдан”, яке надає  подібні послуги, стягувало плату  за добу в цілому, навіть, якщо автомобіль перебував на території автопорту  кілька годин. А ціни на послуги були встановлені в доларовому еквіваленті. Дніпропетровське та Львівське відділення АМК кваліфікували дії ТОВ  “Автопорт “Південний” як “зловживання монопольним становищем у вигляді  нав’язування товару не потрібного контрагенту; встановлення дискримінаційних цін  на свої товари”. На порушників накладено  штраф у розмірі 50673 грн.

Широкого розголосу набув також  розгляд справ про неправомірне використання знаку для товарів  і послуг “АСПІРІН”, власник якого  – німецька фірма “Байер АГ”, отримала правову охорону згаданого вище знаку у більшості країн світу. “Концерн Стірол” (місто Горлівка) неправомірно використовував знак “АСПІРІН”. Питання про право власності  на знаки “АСПІРІН” і “ASPIRIN”  було вирішено в судовому порядку. Вищий  господарський суд України визнав право власності на згадані вище знаки для товарів і послуг, зокрема надання правової охорони  за фірмою “БАЙЕР АГ”. Висновки незалежного  експерта-патентного повіреного України, свідчать, що використання знаку “АСПІРИН”, що використовує і реалізує “Концерн Стірол”, може призвести до змішування зі знаками ліків фірми “БАЙЕР АГ”, але вони не відповідають її якості і стандартам. Тому дії “Концерну  Стірол” кваліфіковані державним  уповноваженим Комітету по ч. 1 ст. 4 Закону України “Про захист від  недобросовісної конкуренції” як неправомірне використання, без дозволу уповноваженої на те особи знаку для товарів та послуг. У підсумку на “Концерн Стірол” накладено штраф у розмірі 6 тис. Грн.

Як відзначають представники АМК, з часом структура порушень у  вигляді недобросовісної конкуренції  стає багатостороннішою та різноманітнішою. Торік виявлено та призупинено декілька порушень, пов’язаних з неправомірним  збиранням, використанням і розголошенням  комерційної таємниці, із підбуренням  до бойкоту. А також 180 порушень у  вигляді ненадання, 71- несвоєчасного  надання та 7 порушень у вигляді  свідомого надання недостовірної  інформації.

Подібною до справи з незаконним використанням назви “АСПІРІН”  є справа з використанням назви  “Боржомі”. Майже 30 українських підприємств  маркували свою продукцію етикеткою  “Боржомі”, яка була штучно мінералізована і не мала нічого спільного з загальновідомою  лікувально-мінеральною водою грузинського походження з назвою “Боржомі”, стверджує  АМК. Внаслідок перевірки ринку  мінеральної води в нашій країні вдалося запобігти реалізації підробленої  мінеральної води “Боржомі” в  обсязі 1 млн. декалітрів на рік.

Першу тривогу забили тринадцять грузинських  підприємців, що мають приоритетне  право на використання наз