Вдосконалення роботи податкової системи України

Після взяття платника податків на облік державні податкові органи видають йому довідку про взяття на облік для пред'явлення в установу банку, де він вирішив відкрити поточний рахунок. Банк, а також платник зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунка платнику податків (включаючи день відкриття) надіслати повідомлення про це державному податковому органу, в якому взято на облік такого платника податків.

Підрозділи обліку платників податків після взяття на облік платника податків формують його облікову справу з переліком документів, визначених вище, яка на другий день після взяття платника податків на облік закріплюється за інспектором.

З 1996 року в Україні введена державна реєстрація фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів. Реєстрація фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, – за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Під час реєстрації до облікової картки фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів вносяться такі дані: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів.

Підприємства, установи, організації всіх форм власності зобов'язані подавати до державних податкових інспекцій за місцем постійного проживання платників податків, які працюють на цьому підприємстві, відомості для присвоєння ідентифікаційних номерів фізичним особам.

Виходячи з цих відомостей, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі – платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.

Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов'язковим для використання в разі:

• виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України;
• укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів;
• відкриття рахунків в установах банків.

Якщо фізична особа хоче займатись підприємницькою діяльністю, вона повинна зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності. Порядок реєстрації аналогічний порядку реєстрації для юридичних осіб.

З метою обліку нарахованих і сплачених платежів державними податковими інспекціями щорічно відкриваються особові рахунки. Особові рахунки відкриваються на кожен вид платежу платника. При цьому номери особових рахунків юридичних і фізичних осіб (підприємців) повинні відповідати ідентифікаційним кодам Державного реєстру.

Нарахування платежів в особових рахунках платників проводяться на підставі таких документів:

• податкових декларацій, звітів, розрахунків, платіжних повідомлень, довідок платників про авансові платежі;
• рішень начальника (заступника начальника) державної податкової інспекції за актами перевірок, проведених інспекторами державних податкових інспекцій, та інших.

Подані платниками документи про нарахування платежів реєструються, після чого передаються до відділу обліку та звітності для проведення відповідних нарахувань у картках особових рахунків.

Документами, що надходять до органів державної податкової служби як підтвердження сплати платежів до бюджету, є одержані від:

1) органів державного казначейства: відомості про зарахування платежів до бюджету, про повернення надмірно сплачених сум у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; копії розрахункових документів про сплату платежів до державного бюджету за безготівковим розрахунком тощо;

2) фінансових  органів: реєстр розрахункових документів  про сплату платежів до місцевого  бюджету; копії розрахункових документів  про сплату до місцевого бюджету  за безготівковим розрахунком  та ін.

Для забезпечення правильності зарахування платежів згідно з бюджетною класифікацією державні податкові інспекції 1 грудня кожного року подають відповідним установам банків списки платників кожного району, міста із зазначенням виду платежу, а також підрозділів бюджетної класифікації доході в, символів звітності Національного банку та номерів рахунків, на які повинні зараховуватися платежі.

На 1 січня державними податковими інспекціями проводиться звірка розрахунків з бюджетом всіх платників за всіма податками та неподатковими платежами. При збігу сальдо розрахунків за даними платника з даними державної податкової інспекції, розрахунки на 1 січня вважаються звіреними і акт звірки розрахунків не складається. Якщо сальдо розрахунків з бюджетом на 1 січня за даними платника не збігається з даними державної податкової інспекції, звірка розрахунків оформляється складанням акта.

 

 

2.2. Аналіз розвитку податкової системи

 

Економічний розвиток в умовах структурних змін і стабілізації не може не вплинути на державну політику в бюджетній сфері. Протягом 2010-2012рр. поряд з високими середньорічними темпами економічного зростання, які оцінюються в 7%, зроблено істотні кроки щодо вдосконалення бюджетної сфери. Але бюджетно-податкова політика сьогодні справляє здебільшого фіскальний вплив і не підпорядковується завданням політики економічного зростання.

В Україні найвищий рівень державних видатків мав місце у 2004 р. і становив 52,4% ВВП. Такий рівень державного споживання можуть собі дозволити лише розвинуті країни; підтвердженням цього є дефіцит зведеного бюджету в зазначеному році розміром 8,9% ВВП, який значною мірою покривався прямою емісією НБУ. У 2012 р. рівень державних видатків знизився до 28,7% ВВП, а дефіцит бюджету досяг мінімальної величини (0,2% ВВП).

Держава фінансує свої видатки, насамперед, за рахунок податкових надходжень. Для будь-якої держави податки – це 80-90% усіх доходів бюджету, інше джерело – прибутки державних підприємств, позики, емісія.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем є також структура податків, перш за все, співвідношення прямих і непрямих. Структурний аналіз системи оподаткування України свідчить про значну частку непрямих податків та коливання частки прямих. Частка непрямих податків у загальній сумі податкових надходжень у 2009 р. становила 43,26%, у 2010 р. – 41,73, у 2011 р. – 40,22%. Водночас частка прямих податків зросла в 2010 р. порівняно з 2009 р. на 3,3%, а в 2011 р. – зменшилася на 5,9% . [28]

Якщо дослідити структуру податкових надходжень в Україні до бюджетів різних рівнів з 2009 року то отримаємо такі результати, відображені в таблиці (додаток 1). [14]

Дивлячись на таблицю, можна зробити такі висновки на прикладі гістограмм.

 

 

 

 

 

Рис.2.1 “Доля податку на прибуток підприємства у держбюджеті з 2008”

 Як видно з рис.2.1, доля податку на прибуток підприємств у держбюджеті з 2009 по 212 зростала з кожним роком. У 2008 році кошти від оподаткування підприємств надходили до місцевих бюджетів у повному обсязі, а вже у 2009 році доля цього податку у держбюджеті становила 24,1%. Таким чином до 2012 року цей процент збільшився до 99,2.

Аналізуючи рис.2.2, можна побачити, що податок на прибуток громадян надходив у держбюджет лише у 2006 та у 2012 роках. В інші роки цей податок надходив до місцевих бюджетів у повному обсязі.

 

 

 

 

 

 

Рис.2.2 “Доля податку на прибуток громадян у держбюджеті з 2006 по 2012 рр.”

Надходження ПДВ у держбюджет на протязі цих років відбувалося у повному обсязі.

 

 

 

 

 

 

Рис.2.3 “Доля акцизного збору у держбюджеті з 2008 по 2011р.”

 

На рис.2.3 бачимо, що відсоток надходжень у держбюджет акцизного збору на протязі 2008-2012 рр. коливався від 67,3 до 99,3. У 2012 році спостерігалося його найбільше значення.

Якщо дослідити податкові надходження до місцевих бюджетів країни, то отримуємо таку картину.

З 2008 року спостерігається тенденція спадання долі податку на прибуток підприємств у місцевих бюджетах. Якщо у 2008 році вона становила 100%, то у 2012 – лише 0,8%.

 

 

 

 

 

Рис.2.4. “Доля податку на прибуток підприємства у місцевих бюджетах з 2008 по 2011р.”

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2.5 “Доля податку на прибуток громадян у місцевих бюджетах 2008 по 2011р.”

ПДВ з 2009 по 2012 рр. до місцевих бюджетів не надходив, адже це державний податок і він надходить до держбюджету у повному обсязі.

 Надходження акцизного збору до місцевих бюджетів (рис.2.6) порівняно не велике. Лише у 2009 році доля акцизного збору становила 32,7% (найбільше значення),а у 2012 вона досягла свого найменшого значення за ці роки і становила 0,7%.

 

 

 

 

 

Рис.2.6 “Доля акцизного збору у місцевих бюджетах з 2008 по 2012рр.”

Тепер проведемо дослідження в іншому ракурсі. Визначимо долю кожного податку у зведеному бюджеті за 2008-2012 роки окремо.

Таблиця 2.1

Доля податкових надходжень у зведеному бюджеті за 2006-2012 рр.

Види податків / роки	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
1) Податок на приб.підпр.	5694,4	6352,5	7698,4	8280	9398,3	13237,2	16161,7
2) ПП з громадян.	3570,6	4434,4	6377,7	8774,9	10823,9	13521,3	13213,3
3)) Податки на власність	193,1	296,2	529,5	552,4	587,3	600,2	658,7
4)) Платежі за використ.  прир.ресурсів	1488,3	1456,3	1977,1	2269	2449,8	2780,3	3383,9
5) Внутр. податок  за тов. і послуги	9247,9	10762,5	12246,7	13604,2	18192,2	18560,9	27738,6
6) ПДВ	7460,1	8409,2	9441,4	10348,4	13471,2	1259,8	16233,2
7) Акцизний збір	1288,8	1787,6	2239,7	2654,3	4098,2	5246,1	6204,4
8) Под. на міжнародну  торгівлю та зовнішні операції	972,7	1238,1	1560,7	1945,3	2366,2	3794,6	5066,9
9) Інші внутр. податки  за тов. і послуги	499	565,7	565,6	601,5	622,8	12055	5301
10) Інші податки (в тому числі місцеві)	459,9	590,4	927,4	1290	1574,8	1826,8	1938,6
11) Держ. мито	285,8	257,5	268,9	242	263,7	263,1	331,8

 

У цілому структура податкової системи України відповідає загальним закономірностям, притаманним розвитку податкових систем перехідного періоду. В умовах падіння реальних доходів підприємств, зростання кількості збиткових підприємств, низького рівня доходів громадян неможливо забезпечити переважання у структурі податкової системи прямих податків.

Про недосконалість сучасної податкової системи України свідчить також чималий податковий тягар, що лягає на підприємницьку діяльність і споживачів. Він не тільки зменшує надходження до бюджету, а й підриває фінансову стійкість підприємств і сприяє розвитку тіньової економіки (понад 40% ВВП). Підтвердженням цього є постійне зростання заборгованості підприємств перед бюджетом: недоїмка по податках та обов'язкових платежах зросла з 6,7 млрд. у 2001 р. до 15,3 млрд. грн. у 2003 р. [27]

 

 

2.3.Податковий кодекс, як регулюючий документ

 

Як свідчить стаття 1 Податкового кодексу "Сфера дії Податкового кодексу" (розділ 1), "1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, пов’язані із встановленням, зміною та скасуванням податків і зборів в Україні, встановлює вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, визначає платників податків і зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів та повноваження їх посадових осіб при здійсненні податкового контролю, порядок оскарження рішень контролюючих органів, дій (бездіяльності) їх посадових осіб, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; 1.2. Відносини, що виникають у зв’язку із оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України, регулюються цим Кодексом та митним законодавством".

У статті 2. "Податкове законодавство" зазначається: "2.1. Податкове законодавство України базується на Конституції України та складається з цього Кодексу, Митного Кодексу України (у частині визначення особливостей оподаткування операцій з переміщення товарів через митний кордон України), законів України, що регулюють відносини, передбачені статтею 1 цього розділу (податкові закони); міжнародних договорів з питань оподаткування, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та інших податкових законів; рішень органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу та інших податкових законів".

Стаття 3. "Основні засади податкового законодавства" свідчить: "3.1. Основним принципом податкового законодавства є забезпечення загальності та рівності оподаткування. Кожна особа зобов’язана сплачувати законно встановлені податки, платником яких вона визнається". [31]