Дієвість міжбанківських кредитів у розвитку банківської системи

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження дієвості міжбанківського кредитування” узагальнено підходи до з’ясування суті міжбанківського кредитування, розглянуто місце та роль міжбанківського кредиту у джерелах поповнення ресурсної бази банків, визначено економічну сутність дієвості міжбанківських кредитів у розвитку банківської системи та досліджено еволюцію ринку міжбанківських кредитів в Україні.

Проведені у роботі дослідження підтвердили відсутність в економічній літературі єдиної думки щодо трактування поняття міжбанківського кредиту. На основі узагальнень різних підходів до визначення цього поняття запропоновано власне бачення сутності міжбанківського кредиту як сукупності економічних відносин між банком-кредитором та банком-позичальником з приводу руху позикового капіталу, результатом яких є розширення активних операцій, забезпечення виконання резервних вимог та підвищення ліквідності.

Міжбанківські кредити є основою  для реалізації міжбанківських кредитних відносин, реалізація яких складає процес міжбанківського кредитування. Відповідно міжбанківське кредитування здійснюється на ринку міжбанківських кредитів. Необхідність належного теоретичного обґрунтування процесу міжбанківського кредитування, а також формування адекватної теоретичної бази і понятійного апарату призвели до об’єктивної потреби у визначенні понять “ринок міжбанківських кредитів” та “міжбанківське кредитування”. У зв’язку з цим ринок міжбанківських кредитів слід розуміти як частину ринку позичкових капіталів, на якому відбувається перерозподіл вільних грошових ресурсів між комерційними банками та Національним банком України, а також між собою, з використанням різноманітних інструментів міжбанківського кредитування. Запропоновано розглядати міжбанківське кредитування як процес надання банку-позичальнику міжбанківських кредитів, що включає сукупність механізмів реалізації міжбанківських кредитних відносин.

У роботі визначено ряд переваг міжбанківського кредитування над іншими джерелами поповнення ресурсної бази банків, а саме: 1) надійність повернення позичених коштів, на відміну від інших позичальників, значно вища, оскільки банки вважаються більш надійними позичальниками; 2) швидкість отримання (мобільність), адже в разі виникнення потреби у ресурсах можна в будь-який момент отримати кошти від інших банків, які мають вільні кошти; 3) короткостроковий характер – на відміну від інших джерел поповнення ресурсної бази, міжбанківські кредити в разі необхідності можна залучати на досить короткий термін.

Враховуючи те, що на сьогодні відсутні єдині підходи до класифікації міжбанківських кредитів, у дисертації запропоновано поділити їх через виокремлення наступних ознак: суб’єкти міжбанківських кредитних відносин (надані комерційними банками та Національним банком України); платність (з ринковою, пільговою та підвищеною відсотковою ставкою); порядок надання (прямі і непрямі); валюта операцій (національна, іноземна та банківські метали); забезпечення (забезпечені та незабезпечені).

У дисертаційному дослідженні виокремлено та обґрунтовано особливі функції міжбанківського кредиту: підтримання ліквідності банків, розширення ресурсної бази, індикатор кризових ситуацій. Можливість залучення додаткових коштів на міжбанківському кредитному ринку є одним із способів підтримки ліквідності, і відповідно, платоспроможності банку. Це зумовлено тим, що міжбанківський кредит є найбільш оперативним та доступним джерелом коштів порівняно з іншими джерелами. При залученні міжбанківського кредиту у банку-позичальника відповідно відбувається розширення ресурсної бази. Так, банк-кредитор отримує прибуток у вигляді процента за міжбанківський кредит, а банк-позичальник – необхідні кошти для задоволення потреб клієнтів. З усіх наявних на сьогодні фінансових інструментів міжбанківські кредити найбільш оперативно реагують на зміну кон’юнктури фінансового ринку, оскільки банки часто розглядають ринок міжбанківських кредитів як оперативне джерело засобів для активних операцій в інших сегментах фінансового ринку. Тому міжбанківські кредити є своєрідним барометром стану фінансового ринку в цілому.

При здійсненні операцій з міжбанківського кредитування використовуються різні фінансові інструменти. Ці інструменти на сьогодні класифікуються як інструменти комерційних банків (овердрафт за кореспондентськими рахунками, які відкриті в інших банках; міжбанківські кредити; міжбанківські депозити; депозитні сертифікати; операції репо) та інструменти Національного банку (операції рефінансування; стабілізаційні кредити; операції своп; операції репо; депозитні операції).

Проблему підвищення дієвості міжбанківських кредитів у розвитку банківської системи України неможливо вирішити без належного теоретичного обґрунтування цього процесу, що викликає об’єктивну потребу у визначенні поняття “дієвість міжбанківських кредитів” як окремої дефініції. У дисертаційному дослідженні запропоновано авторський підхід до визначення поняття “дієвості міжбанківських кредитів”, яке слід розглядати як здатність міжбанківських кредитів впливати на підвищення ефективності функціонування банківської системи шляхом перерозподілу грошових потоків між банками.

Ураховуючи особливості міжбанківського  кредиту, в роботі виділені фактори, що обумовлюють дієвість міжбанківських кредитів (рис. 1).

За роки незалежності нашої держави  міжбанківське кредитування та ринок міжбанківських кредитів пройшли складний шлях формування. Діючі в Україні кредитні відносини між Національним банком України і комерційними банками мали не ринковий, а адміністративний характер. При цьому емісійні кредити надавалися за пільговими процентними ставками, які були значно нижчими, ніж темпи інфляції, що призвело до значного зростання інфляції. У зв’язку з цим Національний банк України розширив інструменти рефінансування. У процесі розвитку міжбанківського кредитування в Україні автор виділяє чотири етапи його становлення, які характеризують основні напрями реалізації грошово-кредитної політики держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Фактори, що обумовлюють дієвість міжбанківських кредитів

 

У другому розділі “Вплив дієвості міжбанківського кредитування на розвиток банківської системи України” досліджено наукові підходи до визначення дієвості міжбанківських кредитів, проаналізовано стан міжбанківського кредитування комерційними банками України та досліджено дієвість міжбанківських кредитів Національного банку України.

Ринок міжбанківських кредитів функціонує на двох рівнях (макроекономічному та мікроекономічному), тому і дієвість міжбанківських кредитів розглянуто теж на двох рівнях (рис.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Дієвість міжбанківських кредитів

 

Дієвість міжбанківських кредитів на мікрорівні є не менш важливою, адже ринок міжбанківських кредитів відіграє вирішальну роль у забезпеченні банків кредитними ресурсами у процесі управління їх ліквідністю. Крім того, встановлено, що дієвість міжбанківських кредитів на мікроекономічному рівні проявляється через виконання функцій міжбанківського кредиту з розширення ресурсної бази банків та підтримання ліквідності.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що підвищення дієвості міжбанківських кредитів дасть змогу, з одного боку, підвищити ефективність функціонування банківської системи країни, а з іншого – сприятиме розвитку вітчизняної економіки в цілому.

На сучасному етапі міжбанківське кредитування займає особливе місце в економіці, оскільки є не лише додатковим джерелом коштів для підтримання ліквідності комерційних банків, а й визначає фінансову стабільність як банківської системи, так і економіки в цілому.

У роботі проаналізовано вітчизняний ринок міжбанківських кредитів та здійснюваний на ньому процес міжбанківського кредитування. Встановлено, що за обсягами, структурою та інструментами національний ринок міжбанківських кредитів значно відрізняється від ринків розвинених країн, а розвиток операцій банків з міжбанківськими кредитами знаходиться на відносно низькому рівні.

Проведений аналіз свідчить, що поки що в Україні міжбанківські кредити є лише короткостроковим інструментом, адже їх частка постійно була більшою 70 % у зальному обсязі операцій на ринку міжбанківських кредитів під час всього досліджуваного періоду.

У результаті проведеного аналітичного дослідження встановлено, що за сучасних умов міжбанківський кредит є одним з основних інструментів, використовуючи який, комерційні банки можуть реально розв’язувати проблеми поточної ліквідності та додержання окремих економічних нормативів, що регулюють банківську діяльність. Так, на основі використання методів групування та багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу виявлено вплив факторів на коефіцієнт залучених міжбанківських кредитів і визначено щільність зв’язку між ними (табл. 1).

Таблиця 1

Залежність коефіцієнта залучених міжбанківських кредитів  
комерційних банків України від визначених чинників

Показник	Групи комерційних  банків за коефіцієнтом залучених   міжбанківських кредитів, %
	І  (до 130,3)	ІІ  (130,31–260,52)	ІІІ  (260,53–390,8)	ІV  (390,81–521,0)
Кількість банків у групі, од.	132	18	7	5
Коефіцієнт залучених  міжбанківських кредитів в середньому по групі (У), %	47,56	196,66	301,56	464,62
Ліквідність (Х1), %	151,65	115,68	112,83	110,29
Рентабельність активів (Х2), %	1,72	1,66	0,83	- 0,41
Мультиплікатор капіталу (Х3), тис. грн.	5,32	8,01	9,80	11,01
Рентабельність капіталу (Х4), %	0,77	6,51	14,67	17,47
Коефіцієнт активності залучення позик (Х5), %	90,69	88,83	86,62	73,88
Достатність капіталу банку (Х6), %	27,10	13,38	11,17	9,31

 

Про кількісні показники впливу факторів на коефіцієнт залучених міжбанківських кредитів свідчить багатофакторна кореляційно-регресійна модель, а саме:

Y = 228,756 – 0,111x₁ – 3,714x₂ + 20,043x₃ + 0,97x₄ – 2,673x₅ – 1,778x_6;

R = 0,583;      D = R² = 0,34.

 

Коефіцієнт кореляції R = 0,583 свідчить про досить тісний зв’язок врахованих факторів із результативною ознакою, а сукупний коефіцієнт детермінації D = 0,34 показує, що зміни рівня коефіцієнта залучених міжбанківських кредитів на 34,0 % залежать від досліджуваних факторів.

Активним учасником ринку міжбанківських кредитів виступає Національний банк України. Наявність альтернативи ресурсам комерційних банків та достатніх у кількісному відношенні джерел рефінансування є умовою для функціонування всіх секторів грошового ринку.

Особливе значення Національного банку України у дієвості міжбанківського кредитування належить довгостроковому рефінансуванню банків для підтримки малого та середнього бізнесу. Адже розробка стандартів кредитування та регулювання оптимізації ризиків шляхом надання уповноваженим банкам є тими дієвими інструментами, які здатні впливати на розвиток та розширення функціонування малого та середнього бізнесу в Україні. Основними умовами у виборі уповноважених банків повинні бути: достатність власного капіталу, ліквідність та фінансова стійкість банків, наявність широкої філіальної мережі, достатність досвіду роботи з даними клієнтами.

Таким чином, у результаті дослідження впливу міжбанківського кредитування на розвиток банківської системи можна стверджувати, що для активізації роботи банківської системи на ринку міжбанківських кредитів необхідно вжити ряд заходів щодо оптимізації існуючої організації ринку міжбанківських кредитів, вдосконалити інструменти рефінансування.

У третьому розділі “Основні напрями підвищення дієвості міжбанківського кредитування” визначено та обґрунтовано пропозиції щодо організації ринку міжбанківських кредитів в Україні, вдосконалення процесу міжбанківського кредитування, механізму рефінансування комерційних банків та цінових індикаторів міжбанківського кредитного ринку.

У розділі доведено, що з розвитком  ринкових відносин та удосконаленням механізмів ринкового саморегулювання, поглибленням ліквідності банківської системи посилюється необхідність у широкому використанні міжбанківського кредитування для забезпечення розвитку банківської системи та економіки в цілому. У зв’язку з цим відсутність розгалуженої інфраструктури ринку міжбанківських кредитів стримує розвиток міжбанківського кредитування в Україні.

Особливе місце в  цьому розділі відведено розробці дієвих заходів щодо переходу від простої форми ринку міжбанківських кредитів до розгорнутої, тобто пропонується організаційне забезпечення ринку міжбанківських кредитів (рис. 3). З огляду на це автор вважає за доцільне створення міжбанківського кредитного об’єднання, стратегічною ціллю якого було б формування в Україні єдиного інформаційно-торгового середовища організації купівлі-продажу міжбанківських кредитів, тобто відкритого для всіх потенційних учасників міжбанківського кредитного ринку. Дана модель організації міжбанківського кредитного ринку забезпечить єдиний порядок укладання та виконання фінансових договорів як на регіональному, так і на державному рівні. Зокрема, Міжбанківське кредитне об’єднання на основі єдиної інформаційної системи зможе охопити всю країну, підвищити надійність міжбанківських кредитних операцій, здійснити широкий перелив вільних кредитних ресурсів між регіонами та секторами економіки, збільшити масу працюючих кредитних ресурсів.

Розвиток міжбанківського  кредитування можливий за умови зниження банківських ризиків при здійсненні міжбанківських кредитних операцій. У зв’язку з цим аргументовано необхідність застосування механізму безперечного списання коштів з коррахунку банку-позичальника у разі невиконання зобов’язань щодо погашення міжбанківських кредитів, введення укладання форвардних та ф’ючерсних контрактів на відсоткову ставку, що дозволить знизити ризики значних коливань відсоткових ставок на ринку міжбанківських кредитів.