Міжнародна фінансова безпека

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

Факультет фінансів

Кафедра міжнародних  фінансів

 

 

 

 

 

Комплексне  практичне індивідуальне завдання

з дисципліни Фінансова  безпека

на тему:

«Міжнародна фінансова безпека»

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

Тернопіль-2012

ЧАСТИНА 1

Фінансова безпека – це такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, інвестиційної, митно-тарифної і фондової систем, які характеризуються збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю попередити зовнішню фінансову експансію, забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи і економічне зростання;

За основу при формуванні критеріальних вимог до системи фінансової безпеки можна взяти підходи до визначення критеріїв та інтегрального індексу економічної безпеки за Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України.

Таблиця 1.1.

Індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України^*

№ п/п	Індикатор, одиниця  виміру	Порогове значення
1. Бюджетна безпека
1.1   1.2 1.3   1.4   1.5 1.6	Рівень перерозподілу  ВВП через зведений бюджет (без  урахування доходів Пенсійного фонду), % Відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, % Покриття дефіциту зведеного  бюджету за рахунок зовнішніх  запозичень, % Відношення дефіциту, профіциту торговельного балансу  до загального обсягу зовнішньої торгівлі, % Обсяг трансфертів з  державного бюджету, % до ВВП Амплітуда коливань бюджетних  видатків на одну особу між регіонами України, %	не більше 30 не більше 3   не більше 30   не більше 5 не більше 15   не більше 30
2. Безпека грошового ринку та  інфляційних процесів
2.1   2.2   2.3 2.4 2.5   2.6	Відношення обсягу грошового  агрегату М3 до ВВП (рівень монетизації), % Відношення ВВП до обсягу грошового агрегату М2 (швидкість  обігу), кількість обертів Обсяг готівки, % до ВВП Рівень інфляції (до грудня попереднього року), % Питома вага довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів наданих банківськими установами, % Рівень середньої процентної ставки кредитів банківських установ  відносно інфляції, %	не більше 50   не більше 2 не більше 4 не більше 107   не менше 30   не більше 5
3. Валютна безпека
3.1   3.2   3.3	Темп зміни індексу  офіційного курсу гривні до долара США до показників попереднього періоду, % Відношення обсягів  депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів (рівень доларизації), % Валові міжнародні резерви  України, місяці імпорту	не більше 6   не більше 25 не менше 3
4. Боргова безпека
4.1 4.2 4.3 4.4   4.5   4.6   4.7 4.8   4.9	Відношення загального обсягу державного боргу до ВВП, % Відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП, % Рівень зовнішньої заборгованості на одну особу, доларів США Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг, % Відношення відсоткових  платежів з обслуговування зовнішнього  боргу до річного експорту товарів  і послуг, % Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування зовнішнього  бору до доходів державного бюджету, % Відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП, % Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування внутрішнього боргу до доходів державного бюджету, % Відношення заборгованості уряду за державними цінними паперами до ВВП, %	не більше 55 не більше 25 не більше 200   не більше 70   не більше 12   не більше 20 не більше 30   не більше 25   не більше 30
5. Безпека страхового  ринку
5.1 5.2   5.3   5.4 5.5 5.6	Показник проникнення  страхування (страхові премії до ВВП), % Показник щільності  страхування (страхові премії на одну особу), доларів США Частка довгострокового  страхування в загальному обсязі зібраних страхових премій, % Рівень страхових виплат, % Частка премій, що належать перестраховикам-нерезидентам, % Частка сукупного обсягу статутних капіталів страхових компаній, що належать нерезидентам у загальному їх обсязі, %	8-12   не менше 140   не менше 30 не менше 30 не більше 25   не більше 30
6. Безпека фондового  ринку
6.1 6.2 6.3	Відношення обсягу номінальної  капіталізації ринку акцій до ВВП, % Дохідність облігацій внутрішньої державної позики, % Частка покриття державними цінними паперами внутрішнього державного боргу, %	60-90 3-4   не більше 30
7. Банківська безпека
7.1   7.2	Частка іноземного банківського капіталу в загальному обсязі банківського капіталу, % Обсяг кредитування банками  реального сектору економіки, % до ВВП	не більше 30   не менше 30

 

Фінансова безпека є  не лише національною проблемою, а й  визначальною детермінантою сучасної глобальної економіки, що формується шляхом поглиблення і взаємодії транснаціоналізації і міжнародної регіональної економічної інтеграції. Ще у 1996 р. в економічному комюніке Ліонської зустрічі зазначалося, що глобалізація фінансових ринків може призвести до нових ризиків нестабільності і потребує від усіх країн проведення розумної економічної політики та структурних реформ, що у свою чергу приведе до скорочення зовнішніх дисбалаясів і тим самим сприятиме міжнародній фінансовій стабільності. Відтак комплексний концептуальний підхід до дослідження поняття фінансової безпеки потребує виокремлення такої складової, як міжнародна фінансова безпека.

Міжнародна фінансова безпека — комплекс міжнародних умов співіснування домовленостей та інституціональних структур, за яких кожній державі -—члену світової спільноти забезпечується можливість вільно обирати і здійснювати свою стратегію соціального, економічного і фінансового розвитку, не зазнаючи зовнішнього тиску і розраховуючи на невтручання, розуміння та взаємоприйнятну і взаємовигідну співпрацю з іншими державами. Важливу роль у вирішенні цієї проблеми відіграють партнерські угоди про вільний рух капіталів, товарів і послуг, врахування взаємних економічних інтересів, відмова від силового тиску, рівноправні відносини з менш розвинутими в економічному плані країнами.

Тобто міжнародна фінансова безпека — такий стан світової економіки, за якого забезпечується взаємовигідне співробітництво держав у вирішенні національних та інтернаціональних (глобальних) проблем господарювання, вільний вибір і реалізація ними своєї стратегії соціально-економічного розвитку і участі в міжнародному поділі праці. Тому основним питанням міжнародної економічної безпеки на сьогодні є створення умов для співпраці держав у розв'язанні не лише їхніх національних, а й глобальних проблем людства.

У цьому контексті зростає актуальність проблеми забезпечення фінансової безпеки як однієї з найважливіших складових національної економічної безпеки кожної держави та проблеми, що, долаючи національні кордони, прогресуючими темпами стає глобальною.

Фінансова безпека —  багаторівнева система, яку утворює низка підсистем, кожна з котрих має власну структуру і логіку розвитку.

Фінансова безпека держави  — це ступінь захищеності фінансових інтересів держави, стан фінансової, грошово-кредитної, бюджетної, податкової, валютної, банківської, інвестиційної, митно-тарифної, розрахункової та фондової систем, що характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, спроможністю держави ефективно формувати та раціонально використовувати фінансові ресурси, достатні для задоволення її потреб, шляхом виконання зобов'язань і забезпечення соціально-економічного розвитку.

Отже, система фінансової безпеки відіграє роль надсистеми, одночасно вона є і підсистемою економічної безпеки держави (яка, у свою чергу є складовою національної безпеки держави та міжнародної економічної безпеки).

Суб'єктами фінансової безпеки виступають: окремі громадяни, домашні господарства, населення в цілому, підприємства, організації, установи, галузі господарського комплексу, регіони, окремі сектори економіки, держава, міждержавні утворення, а також світові співтовариства.

Фінансова безпека держави  має внутрішній і зовнішній аспекти.

Фінансова безпека держави  значною мірою визначається характером формування державного та місцевих бюджетів, станом її платіжного балансу, співвідношенням грошей в офіційній і тіньовій економіці, ступенем повернення грошей, що перебувають в обігу, до банків, рухом валютних коштів.

У зовнішньому плані  це, насамперед, фінансова незалежність, фінансовий суверенітет. Велике значення має розмір зовнішньої фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових інституцій, економічних угрупувань, урядів окремих країн, обсяг іноземних інвестицій у національну економіку.

Забезпечення дієвої системи фінансової безпеки передбачає з'ясування і систематизацію явищ, подій, дій, настання або здійснення яких безпосередньо або опосередковано може бути загрозою тому чи іншому суб'єктові фінансової безпеки.

Основні загрози фінансовій безпеці держави становлять:

— недосконалість бюджетної політики і нецільове використання коштів бюджету;

— ефективність податкової системи, масове ухилення від сплати податків;

— значні обсяги державного та гарантованого державою боргу, проблеми з його обслуговування;

— різкі зміни рівня  цін та курсу національної валюти;

— значна різниця співвідношення доходів найбільш і найменш забезпеченого  населення та недостатня соціальна  захищеність певних груп населення;

— невисокий рівень капіталізації  банківської системи, невеликі обсяги довгострокового банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок із кредитів;

— залежність реформування економіки країни від отримання  іноземних кредитів;

— низький рівень інвестиційної  діяльності;

— зростання "тіньової" економіки, посилення її криміналізації, нелегальний відплив валютних коштів за кордон тощо.

Фінансова безпека є  не лише національною проблемою. Вона – визначальна детермінанта сучасної глобальної економіки, що формується шляхом поглиблення і взаємодії транснаціоналізації і міжнародної регіональної економічної інтеграції.

На початку ХХІ ст. міжнародний рух капіталу (у формі  кредитів, позик, операцій з цінними  паперами, валютних операцій та ін.) в десятки разів перевищує міжнародний товарообіг і відіграє значну роль, перетворюючись в основну рушійну силу процесу глобалізації. Процеси лібералізації у фінансовій сфері та інтеграція фінансових ринків, що відбуваються нині у світовому господарстві, зумовлюють формування відносно цілісної економічної системи, яка фактично охоплює територію усієї планети і нав’язує свої правила гри національним господарствам, адже із розвитком глобалізації держава-нація втрачає здатність ефективно реалізувати свій суверенітет над валютою і фінансами. Найбільш вагомо глобалізацію відчувають фінансові ринки, які стали чи не найважливішим елементом світової економіки. Інтегрований світовий фінансовий сектор сьогодні є нічим іншим, як глобальною системою акумулювання фінансових ресурсів з розподілом та перерозподілом між світовими господарюючими суб’єктами на принципах конкуренції, яка також набула глобального характеру.

Усе це дає підстави говорити про розвиток нового процесу у  сфері світової економіки – фінансової глобалізації. Феномен фінансової глобалізації виходить за суто економічні рамки  і справляє помітний вплив на всі  сфери суспільної діяльності – політику, ідеологію, культуру. В економічному плані фінансова глобалізація означає, насамперед, універсалізацію інвестиційних процесів, інтеграцію фінансових ринків, уніфікацію механізмів і технологій їх функціонування. Головним наслідком фінансової глобалізації є поступове руйнування замкненості національних фінансових систем під тиском світового капіталу та діяльності міжнародних фінансових інститутів.

За результатами свого  прояву феномен фінансової глобалізації є неоднозначним для окремих країн та регіонів світу. Слід визнати, що найбільші переваги від фінансової глобалізації мають найбільш потужні та розвинені держави, а також ТНК та ТНБ. Для країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються такі наслідки є неоднозначними. З одного боку, глобалізація фінансових потоків створює можливості для вирішення деяких актуальних проблем. Глобалізація, зокрема, несе вигоди, пов’язані з використанням сучасних методів управління та запровадження новітніх технологій, відкриває доступ до нових ринків та інвестиційних джерел. Проте, з іншого боку, вона породжує і серйозні загрози, насамперед у фінансовій сфері. Серед фінансових ризиків, породжених фінансовою глобалізацією, найсуттєвішими є ризики, пов’язані зі зростанням масштабів діяльності транснаціональних корпорацій, централізацією фінансового менеджменту та неефективною регулятивною діяльністю міжнародних фінансових інститутів.

Ще однією особливістю  світового фінансового сектора  з початку 1990-х років є його спекулятивність, що забезпечує йому самодостатність. Понад 9/10 операцій на фондових біржах світу не пов’язані з торгівлею і довгостроковими інвестиціями. Цьому сприяли численні корпоративні злиття, банкрутства, угоди з приводу викупу пакетів акцій фінансових структур, інколи дуже потужних і впливових. Однак, варто зауважити, що спекуляцію не завжди варто ототожнювати з негативом. Переконливим аргументом цього є те, що спекуляція сприяє перерозподілу частини доданої вартості та стимулює концентрацію капіталу шляхом розорення дрібних і середніх компаній. Спекуляція, яка живиться „гарячими грішми” підтримує у стані високої активності валютний ринок і ринок фондових цінностей, а особливо важливу роль вона відіграє у формуванні вторинного фондового ринку.

Але негативні аспекти  у цьому процесі є, і закладені вони у відірваності капіталу від реального сектору, у можливостях приносити відсотки на відсотки під час арбітражних операцій (валютних, процентних як часових, так і просторових), часто-густо нічим не обумовлені (з господарсько-економічного боку) величезні дивіденди та відсотки по цінних паперах, внаслідок завищеного котирування, переливи капіталів, їх відмивання через офшорні зони, Інтернет-рахунки, пряме ухилення від податків та ін. і, як наслідок, розростання фінансової бульбашки, рециклювання у реальний виробничий сектор лише 10% коштів. Сформувалися величезні потоки „гарячих грошей”, непідконтрольних ні національним урядам, ні іншим інституціям. Вони виникають не з потреб виробництва, торгівлі, інвестування чи споживання. Головним їх джерелом є переважно торгівля грішми.

Із зростанням міжнародної  мобільності капіталу і конкуренції  за його залучення посилилась нестабільність фінансової сфери і ймовірність  криз, що вимагає посилення наднаціонального контролю за фінансовими ринками  і транскордонним рухом капіталу. З цією метою в 1999 році було створено міжнародний орган – Форум фінансової стабілізації (ФФС), який включає представників як міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світовий банк, БМР, та ін.), так і державних фінансових органів 11 розвинених країн. Власне декілька міжнародних фінансових криз 1990-х років звернули увагу на крихкість нового глобального фінансового ринку. Відтак, основним завданням міжнародних фінансових інституцій є, по суті, забезпечення міжнародної фінансової стабільності, яка має два фундаментальних аспекти – запобігання кризі (уникнення так званої „системної” кризи, коли банкрутства мають місце на певній території, секторі і поширюються на міжнародні фінансові ринки, наражаючи їх на небезпеку, як процес інфікування чи ефект „доміно”) і вихід із кризи.