Органи управління державними фінансами України та напрями удосконалення їх діяльності

 

 

1. Функції Мінфіну України та напрями удосконалення його діяльності

Міністерство фінансів – це один із провідних органів у системі державної виконавчої влади. Воно створене у більшості зарубіжних країн (ФРН, Канада, Японія, Швеція, Польща, Росія та ін.). У державах, таких як США, Велика Британія, ця структура має назву державного казначейства. В Україні перше фінансове відомство у складі виконавчої влади було створено у червні 1917 р. Центральною радою під назвою Генеральний секретаріат фінансів. В Українській Народній Республіці подібне відомство функціонувало під назвою Народне секретарство фінансів і було утворене 25 грудня 1917 р. та ліквідоване 1919 р. З 1919 по 1923 р. в Українській Радянській Соціалістичній Республіці не було власного фінансового відомства, а діяв уповноважений народного комісаріату РСФРР по Українській СРР. У 1923 р. було утворено Народний комісаріат фінансів УСРР. А в 1944 р. його було перейменовано на Міністерство фінансів Української РСР. Після проголошення незалежності України у складі уряду функціонує Міністерство фінансів України [10].

На Міністерство фінансів (Мінфін) покладено обов'язки із забезпечення реалізації державної фінансової політики та здійснення керівництва розвитком державних фінансів. За цією провідною структурою у складі апарату державного управління КМУ закріплено вирішення таких основних завдань:

– забезпечення розробки та реалізації основних напрямів державної фінансової політики;

– складання і забезпечення виконання державного бюджету України;

– забезпечення концентрації фінансових ресурсів та їх використання у пріоритетних напрямах розвитку країни;

– надання державних гарантій щодо соціального захисту населення та створення і використання державних фінансових резервів;

– удосконалення фінансових відносин з іншими країнами та міжнародними фінансовими організаціями;

– удосконалення фінансового механізму та способів фінансового планування.

До основних функцій, що виконує Міністерство фінансів України, належать:

– розробка засад і напрямів проведення державної фінансової політики;

– організація управління державними фінансами;

– здійснення державного фінансового контролю;

– забезпечення єдиних стандартів для проведення фінансових операцій в країні;

– інші функції.

Міністерство фінансів України має за мету забезпечувати стабільний поступальний розвиток країни, створювати умови для досягнення повної зайнятості, розвитку підприємницької діяльності, формування раціональної структури економіки та ін. Функції Міністерства фінансів України наведено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Функції Міністерства фінансів України

 

Таким чином, шляхи удосконалення роботи Міністерства фінансів України полягають у наступному:

1. Правовий статус Мінфіну має визначатися низкою законодавчих актів і насамперед бюджетним, фінансовим, податковим, митним та страховим законодавством та законодавством про фінансовий контроль. Головним фінансовим органом у системі виконавчої влади має бути Міністерство фінансів України, правовий статус якого слід значно підвищити, наприклад, шляхом ухвалення Закону України "Про Міністерство фінансів України", а функції міністерства розширити [11].

Саме створення нового законодавчого поля має стати вагомим внеском у посилення координаційної ролі Мінфіну в системі державних фінансових органів.

2. Необхідним є вирішення принципово важливої концептуальної проблеми – визначення ролі Міністерства фінансів у сфері розробки та реалізації державної економічної політики, макроекономічного прогнозування [12]. Доцільно  покласти на Мінфін довгострокове і середньострокове фінансове планування та безпосередню участь у макроекономічному прогнозуванні. До функцій Мінфіну слід також віднести розробку прогнозів ситуацій у фінансово-кредитній сфері країни.
3. Розробка та ухвалення окремого законодавчого акту, який би регулював систему фінансового контролю в Україні, визначав би функції парламентського фінансового контролю, функції фінансового контролю в системі виконавчої влади та управління державним майном, функції фінансового контролю в системі місцевого самоврядування. Все це має бути зведене в єдину систему фінансового контролю, в якій були б чітко розподілені права й обов'язки перелічених систем фінансового контролю.

У цілому реалізація наведених вище пропозицій зможе реально підвисити роль Міністерства фінансів України як центрального органу виконавчої влади, що має проводити фінансову політику країни.

 

2. Функції Державної казначейської служби та шляхи удосконалення її роботи

Одна з провідних ролей у вирішенні питань щодо забезпечення національного піднесення України до відповідного рівня розвитку належить Державному казначейству України (далі – ДКУ) як одному з основних органів державного управління фінансами. ДКУ створено при Міністерстві фінансів України згідно з Указом Президента України від 27 квітня 1995 р. № 335 і входить в систему органів державної виконавчої влади. Правовий статус Державного казначейства визначено Положенням про Державне казначейство (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590) [5, с. 143].

ДКУ у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про Державне казначейство, а також наказами Мінфіну України. Діяльність ДКУ фінансується за рахунок державного бюджету України. ДКУ та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків. У своїй діяльності воно взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. ДКУ виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), і закінчується складанням звітності [2, c. 4].

Однак його слід розглядати як самостійну організаційну одиницю, яка формує власні кадрові, господарчі, інформаційно-технічні механізми розвитку та функціонування. З формуванням в Україні ринкових відносин змінюється організаційна структура центрального апарату та територіальних органів ДКУ, а також їх юридичний статус. Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади”, ДКУ є центральним органом виконавчої влади і діє як цілісна вертикально побудована організаційна система.

Головним призначенням ДКУ є сприяння оптимальному фінансовому управлінню державними ресурсами шляхом забезпечення своєчасного отримання бюджетними установами необхідних ресурсів для успішного функціонування державних служб при одночасному зменшенні видатків на державне фінансування. Казначейство також відповідає за управління державними фінансовими активами і зобов'язаннями. Тому діяльність казначейства тісно пов'язана з виконанням національного бюджету.

Однак роль казначейства у виконанні бюджету може бути як пасивною (коли казначейство тільки виділяє ресурси бюджетним установам для виконання їх програм), так і активною (коли казначейство має право встановлювати обмеження на зобов'язання).

З моменту створення ДКУ пройшло досить значний шлях у своєму розвитку. Основними напрямами його діяльності є:

• забезпечення виконання державного бюджету за видатковою частиною, в тому числі здійснення платежів безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності , які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів, взаємних розрахунків між державним та місцевими бюджетами;

• бухгалтерський облік виконання державного бюджету;

• розробка та затвердження нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів.

Проте на сучасному етапі існують певні проблеми в розвитку ДКУ. Насамперед, не в повному обсязі реалізується виконання однієї з найважливіших функцій у життєдіяльності держави – функції оперативного управління доходами і видатками державного бюджету, в межах розподілу доходів і видатків державного бюджету. Нині утвердилася тенденція до збільшення залишків бюджетних коштів в установах банків, які не використовуються бюджетними установами та організаціями, що фінансуються з бюджету.

Такий стан справ пояснюють тим, що з вини Головних розпорядників коштів державного бюджету значні суми безпідставно затримуються на рахунках Державного казначейства через несвоєчасний розподіл їх, відсутність належно оформленої кошторисної документації, угод на поставку матеріальних цінностей, обладнання тощо та недосконалість системи видатків державного бюджету.

Результати аналізу свідчать про необхідність запровадження комплексних заходів для вирішення проблем, пов’язаних з недостатньо ефективним управлінням наявними коштами Державного бюджету України та недосконалістю існуючої системи видатків.

З огляду на це пропонується:

• реалізувати схему управління видатками державного бюджету за рахунок поточних надходжень у регіонах, тобто запровадження системи видатків державного бюджету територіальними органами ДКУ за рахунок коштів, що сплачуються на рахунки державного бюджету, відкриті на ім’я територіальних органів ДКУ, тобто системи управління обсягами мобілізованих коштів, що можуть бути використані в регіонах.

Запровадження цієї системи дозволить підвищити оперативність видатків державного бюджету та ефективність визначення пріоритетності видатків у межах затверджених кошторисів розпорядників коштів з урахуванням залишків не використаних розпорядниками коштів. Особливого значення набувають видатки за такою схемою на соціальні виплати і “скорочення шляху переміщення” коштів державного бюджету з регіону в центр і у зворотному напрямку;

• створити систему управління залишками коштів на рахунках установ і організацій, що фінансуються з бюджету, залучити їх до поточного фінансування. Такий захід дозволить збільшити фінансові ресурси держави у конкретно визначений термін для стратегічно важливих видатків. А також буде забезпечено зворотний зв’язок з контролю за достовірністю затверджених кошторисів за конкретними споживачами бюджетних коштів.

Це в свою чергу дозволить Головному управлінню ДКУ впливати на підвищення ефективності роботи Головних розпорядників коштів з використання виділених державним бюджетом коштів;

• запровадження режиму видатків Державного бюджету з центрального рівня на підставі прогнозних показників виконання державного бюджету за доходами в місячному і декадному розрізі. Такий підхід дозволить якісно й оперативно планувати видатки з дотриманням граничного дефіциту державного бюджету.

Для усунення негативної тенденції щодо зростання залишків бюджетних коштів розроблено проекти розпорядчих документів, якими передбачено запровадження порядку видатків використанням поточних надходжень у регіонах для реалізації поточних видатків, системи контролю за поточним фінансуванням з урахуванням наявності у головних розпорядників фактичних залишків невикористаних коштів, які було надано з державного бюджету в попередніх періодах, запровадження системи управління залишками бюджетних коштів на рахунках розпорядників для поточного фінансування і корекції затверджених кошторисів. Запропоновані заходи сприятимуть підвищенню ефективності управління наявними фінансовими ресурсами держави.

Запровадження нової бюджетної класифікації та переведення більшості бюджетних установ на обслуговування до ДКУ забезпечило, з одного боку, необхідну прозорість процесу виконання Державного бюджету, а з іншого – висвітлило питання, які потрібно терміново вирішити. Доцільно надати органам Державного казначейства право: стягувати заборгованість за взаєморозрахунками та належні державному бюджету кошти; фінансових санкцій за порушення затвердженого порядку виконання платіжних документів за доходами і видатками державного бюджету України.

Таким чином, слід зазначити, що не ухиляючись від розв'язання соціально-економічних завдань, держава повинна кардинально змінити межі своєї відповідальності й засоби дій при формуванні, розподілі та використанні фондів фінансових ресурсів. У сучасних умовах, використовуючи фінансові важелі, держава виконує соціальну функцію забезпечення суспільного добробуту. Фонди фінансових ресурсів, що утворюються державою через посередництво ДКУ й використовуються для задоволення соціальних потреб, відіграють вирішальну роль у досягненні зазначеної мети.

 

 

 

3. Державна податкова служба України, її функції та напрями удосконалення діяльності

Державна податкова служба (ДПС) - це служба, на яку держава поклала обов'язки і відповідальність за організацію збирання податків і неподаткових платежів. Державна податкова служба України - найбільша за чисельністю контролююча служба в нашій державі, де налічується майже 80 тисяч працівників, В країні функціонує понад вісімсот державних податкових адміністрацій та інспекцій.

Слід відмітити, що основними завданнями органів державної податкової служби є: