Основні джерела фінансування аеропортів України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

Домашня робота

з дисципліни «Фінанси підприємств»

на  тему: «Основні джерела фінансування аеропортів України»

Запитання № 21

 

 

 

Виконала:

студентка гр. ФМЛ – 403

Дяченко Аня

 

 

Київ – 2013

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………….…3

   1. Види і форми фінансування аеропортів…………………………………..…..4

   2. Формування доходів аеропорту…………………………………………...…..9

Висновки ...…………………………………………………………………………13

Список використаних джерел………………………………………….………….14 

ВСТУП

 

В Україні налічується 30 діючих аеропортів. У 24 аеропортах функціонують пункти пропуску через державний  кордон. 9 аеропортів є аеропортами  загальнодержавного значення: Бориспіль, Дніпропетровськ, Донецьк, Київ (Жуляни), Львів, Одеса, Сімферополь, Харків, Запоріжжя. Аеропорти, які не відносяться до стратегічних, виконують значно менший обсяг обслуговування авіаційних перевезень. Нестратегічні аеропорти не мають  можливості розвиватися за власні кошти, а сертифікаційна придатність підтримується місцевими органами влади шляхом надання пільг та дотацій.

Фінансування для діяльності та розвитку аеропортів, модернізація сучасної авіації та пов’язаної з  нею інфраструктури є однією з  ключових задач будь-якої країни. В  сучасних умовах розвитку процесів глобалізації економіки, збільшення товарних потоків, розширення міжнародних зв’язків, їх гідне забезпечення можливе лише за наявності налагодженої роботи авіаційної галузі. 

Грамотне забезпечення авіаперевезень, підтримка високого аеропортового і аеродромного господарства являються запорукою комфорту і вигоди пасажирів і вантажно-відправників, ключовим моментом, що визначає динаміку економічного розвитку країни.

Загальні проблеми фінансування розвитку авіаційної галузі досліджували багато вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: С. Богданов, А. Черепа, Є. Сич, Г. Гарипова, В. Кулик, Т. Акімова, Д. Бейлі, І. Бланк, П. Друкер та інші. 

Джерела фінансування розвитку аеропортів України включають:

• державні позики;
• позики та дотації міжнародних фінансових організацій;
• власний капітал компаній або боргові зобов`язання, що надходять через фондові ринки, від приватних інвесторів, банків, інвестиційних компаній;
• надання кредиту партнерами або споживачами.

Створення ефективної системи  фінансування аеропорту є однією з основних функцій управління його діяльністю. Без вирішення питань фінансування неможливо провести успішно  реструктуризацію та реформування, а  головне, оздоровити економіку і  привести до подальшого економічного розвитку аеропортів в умовах ринку.

 

 

1. Види і форми  фінансування аеропортів

 

Аеропорт — комплекс інженерних споруд, призначений для прийому, відправлення та технічного забезпечення повітряного транспорту, а також обслуговування пасажирів та вантажу. Аеропортний комплекс повинен мати хоча б одну злітно-посадкову смугу, будь-то ґрунтова, тверда чи водна поверхня для зльоту та посадки літаків, чи вертолітну площадку.В Україні налічується 30 діючих аеропортів.

Створення ефективної системи  фінансування аеропорту є однією з основних функцій управління його діяльністю. Без вирішення питань фінансування неможливо провести успішно  реструктуризацію та реформування, а  головне, оздоровити економіку і  привести до подальшого економічного розвитку аеропортів в умовах ринку.

Більшість українських аеропортів вимагає реконструкції та модернізації інфраструктури, збільшення виробничих потужностей будівель і споруд аеродрому  та службово-технічної території (СТТ). Для реалізації цих вимог необхідні  значні капіталовкладення, тобто створення  і використання ефективної системи  фінансування.

Система фінансування аеропортів включає різні види і форми  фінансування. Основними видами є  власні, державні, позикові й інвестиційні кошти. Склад системи фінансування аеропортів наведено на рис. 1.

Використання конкретних видів і форм фінансування залежить, в першу чергу, від організаційно-правової системи аеропорту (табл. 1).

Таблиця 1. Види і форми фінансування аеропортів при різній організаційно-правовій системі

Організаційно-правова система  аеропорту	Форма (вид) фінансування
	Власні кошти (прибуток)	Позикові кошти (кредити)	Держ. кошти (бюджет. фонди)	Кошти інвесторів	Кошти акціонерів	Держ. кошти і приватні кошти (ДПК)
	1	2	3	4	5	6
Федеральне державне унітарне підприємство (ФДУП) з часткою держвласності 51%	+	+	+ −	−	−	−
Відкрите акціонерне товариство (ВАТ)	+	+	−	−	+	−
ФДУП з часткою власності 5% і  більше	+	+	+ −	− +	−	+ −
Приватна власність	+	+	−	+	−	−

 

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА, РІЗНІ ВИДИ І ФОРМИ ФІНАНСУВАННЯ

Рис. 1. Система фінансування аеропортів України

Прибуток від основної діяльності

ВЛАСНІ КОШТИ

АЕРОПОРТУ

Надання держ. гарантій за уявними банками кредитами

Пільгове оподаткування

Пільгове виділення земельних  ділянок під будівництво

Продаж акцій статутного капіталу

Банківські  кредити

Продаж частини  акцій на інвестиційному конкурсі або  аукціоні

Продаж акцій  вторинної емісії

Позики

Амортизація

Прибуток  від неавіаційної діяльності

ЗАЛУЧЕНІ  ТА ПОЗИЧКОВІ КОШТИ

Інші цінні  папери

ДЕРЖАВНІ  КОШТИ

Кошти цільових позабюджетних фондів

Держбюджет

Непряме Фінансування

Обласні, муніципальні, місцеві бюджети

Бюджетні  кошти

Приватні кошти інвесторів

ІНВЕСТИЦІЙНІ  КОШТИ

 

Обмежена пропускна спроможність аеропортів, швидке зростання обсягу авіаперевезень ті посилення конкуренції  між аеропортами по всьому світу  – фактори, які зумовлять приплив нових інвестицій в інфраструктуру аеропортів. 

 

Джерела фінансування розвитку аеропортів включають:

• державні позики;
• позики та дотації міжнародних фінансових організацій;
• власний капітал компаній або боргові зобов`язання, що надходять через фондові ринки, від приватних інвесторів, банків, інвестиційних компаній;
• надання кредиту партнерами або споживачами.

 

Тобто, аеропорт для самофінансування використовує кошти державного  і  місцевих бюджетів,  власні  кошти  аеропорту,  кредити  та інші джерела фінансування. Доцільно залучати  для фінансування розвитку аеропортів також кредити під гарантію  Уряду,  власні  кошти  аеропортів  та  інших суб'єктів господарювання, кредити банків.

ДПП - інститут державного та приватного партнерства, заснований на приватному і державному секторах управління аеропорту.

При державній формі власності (ФДУП або ВАТ з часткою державної  власності вище 51%) розраховувати  на кошти інвесторів або виключно на кошти державного інвестора не доводиться. У цьому випадку основними  засобами є власні або позикові.

Знаходження аеропорту у приватній власності  підвищує можливість залучення інвесторів.

Одного  джерела фінансування, як правило, недостатньо. Для реалізації програми реформування розвитку аеропорту необхідно залучення  різних джерел - це і інвестори, і  позикові кошти, бюджетні кошти, тільки в цьому випадку буде ефективно  і вкладення власних коштів для  успішної реалізації програми розвитку аеропорту.

Аеропорт  складається з великої кількості  різних виробничих комплексів, що мають  певний рівень значущості для функціонування аеропорту в цілому, а також  різний рівень технічної оснащеності.

У зв'язку з цим при фінансуванні програм  розвитку аеропорту необхідний диференційований підхід до капіталовкладень у ті чи інші структури аеропорту. Аналіз існуючого  стану виробничих комплексів, об'єктів  і споруд аеропортів визначає зразкову розподіл капітальних вкладень таким  чином (табл. 2).

 

 

Таблиця 2. Приблизний розподіл капітальних вкладень

Виробничі комплекси і  споруди аеропорту	Капітальні вкладення, %	Форма фінансування (табл. 1)
Аеродромні споруди	24	1,2,3,6
Пасажирський і вантажний комплекси (термінали)	37	1-6
Об'єкти технічного обслуговування повітряних суден (ангари)	7	1,2,4,5
Об'єкти авіа-паливозабезпечення (склади ПММ)	7	1,2,4,5
Об'єкти службово-технічної території (СТТ)	25	1-6

 

Для формування програм розвитку аеропортів федерального значення може бути створена спеціалізована форма фінансування, наприклад, банк, фонд розвитку.

У більшості  країн розвиток аеропортів здійснюється головним чином за рахунок самофінансування і національних бюджетних коштів.

Сформовану  думку про те, що аеропорти вимагають  постійних асигнувань з бюджету  і, отже, є певним тягарем для держави  та місцевої влади, які не повністю відповідає реальній дійсності. Відповідно до статистики ІКАО із збитками працюють не більше чверті всіх аеропортів світу. Крім того, показник чистого прибутку і рентабельності по аеропортам світу  майже вдвічі вище, ніж по авіакомпаніям. Якщо середня норма прибутку по авіакомпаніям  навіть у роки підйому не перевищувала 6,5-7%, то по аеропортах цей показник досягав 10-12 %. Це свідчить про те, що при чіткій організації діяльності аеропортів та хорошому менеджменті  вони виявляються більш прибутковими, ніж авіакомпанії. Підстав тут  багато, одне з них - менша схильність аеропортів конкуренції, а в окремих  випадках взагалі монопольне становище  на місцевому чи регіональному ринку.

  В Україні на відміну від авіакомпаній діяльність аеропортів також є в цілому прибутковою і має тенденцію до підвищення рентабельності (у середньому - 15% в 1995р. і близько 20 % у 2000 р., в окремих випадках - до 60%) при тому, що доходи українських аеропортів формуються головним чином за рахунок аеропортових зборів з авіакомпаній.

Причиною державних інвестицій у будівництво та розширення аеропортів у багатьох регіонах є можливість створення нових робочих місць  і стимулювання розгортання нових  видів бізнесу. Очікування нової  ділової активності спричиняє відповідне планування.

Аеропортові технології, технічний  стан споруд, будівель, систем та обладнання більшості українських аеропортів не відповідає сучасним вимогам (більшість  аеровокзалів та аеродромів були збудовані  в 60-х та 70-х роках минулого століття). Основним проблемним питанням, яке  потребує негайного вирішення, є  технічна невідповідність аеропортів України вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) та Міжнародної асоціації авіаційного транспорту (ІАТА).

Під технічною невідповідністю  слід розуміти сукупність наступних  проблем:

- Недостатня пропускна  здатність терміналів;

- Недостатня кількість  місць для паркування повітряних  суден;

- Значний ступінь зношеності основних фондів та виробничого обладнання;

- Капітальні будівлі та  споруди (в тому числі злітно-посадкові  смуги, руліжні доріжки та перонно-вокзальні комплекси) потребують негайної реконструкції.

Перед інвесторами виникає  задача вибору найбільш привабливого об'єкту інвестиційних вкладень, який слід здійснювати на основі порівняння показників інвестиційної привабливості  кожного аеропорту.

Процес здійснення інвестиційних  вкладень завжди пов’язаний із довгостроковим відверненням фінансових, матеріальних та інших засобів, тому його необхідно  здійснювати з урахуванням деякої перспективи, яка повинна міститись  в розробці стратегії. При формуванні інвестиційної стратегії слід враховувати  основні загальні цілі економічного розвитку підприємства.

Прийняття інвестиційних  рішень і вибору критерію стає актуальним для потенційних інвесторів, оскільки від критерію залежить правильність самого рішення та успіх бізнесу  в майбутньому. Вибір критерію інвестування в об`єкти аеропортів у першу чергу  залежить від головної мети їх функціонування. Слід пам`ятати, що будь-який аеропорт – багатофункціональне підприємство, діяльність якого проводиться в  інтересах пасажирів та інших  клієнтів – споживачів авіапослуг, а також суб`єктів авіатранспортного ринку, які безпосередньо здійснюють перевезення або їм сприяють.