Поняття золотовалютних резервів, особливості їх формування та структурної побудови

• конверсійні валютні угоди на валютному ринку на умовах поставки валюти «тод» (сьогодні), «том» (наступного банківського дня) і «спот» (на другий банківський день);
• форвардні угоди, а також операції «своп», що передбачають обмін національної валюти на іноземну з одночасним укладенням зворотної форвардної угоди на певний строк із метою хеджування валютних ризиків;
• придбання, продаж, обмін державних цінних паперів (казначейських векселів, облігацій державних позик тощо) емітентами або гарантами за якими виступають урядові структури інших країн;
• придбання, продаж, обмін боргових зобов’язань (векселів, депозитних сертифікатів та ін.), боржниками або гарантами за якими виступають міжнародні фінансові організації або банки-нерезиденти за умови, що їхні зобов’язання повністю забезпечені державними позиками;
• отримання кредиту під заставу державних цінних паперів інших країн або боргових зобов’язань зарубіжних банків;
• розміщення депозитів у банках-нерезидентах, які мають високий інвестиційний клас згідно зі світовими рейтинговими агентствами;
• угоди з похідними фінансовими інструментами, що здійснюються з метою мінімізації валютного ризику при відкритій позиції і ризику вкладень в іноземні цінні папери .

При виборі конкретних видів операцій, направлених на формування того чи іншого компонента офіційних золотовалютних резервів, необхідно враховувати протиріччя між високою дохідністю довгострокових вкладень з їх нижчою ліквідністю та більш високою ліквідністю але меншою дохідністю короткострокових вкладень коштів. Зрозуміло, що з урахуванням ролі золотовалютних резервів в оперативному регулюванні динаміки валютного курсу і стану платіжного балансу дуже важливе значення має саме їх висока ліквідність. Зазвичай у світовій практиці у процесі формування оптимальної структури офіційних золотовалютних резервів вважається необхідним забезпечення підтримання частки ліквідних короткострокових вкладень (зі строком вимог не більше трьох місяців) на рівні половини загального обсягу резервів.

З метою ефективного управління офіційними золотовалютними резервами країни процес формування окремих їх частин відповідно до того, яка з них має забезпечувати ліквідність, а яка дохідність, може бути підпорядкований різним цілям – операційним та інвестиційним. Відповідно до цього використовуються і різні операції та інструменти формування валютних резервів.

Підпорядкована операційним цілям частина резервів має на меті забезпечення високої ліквідності активів центрального банку за поточними валютними операціями (наприклад, проведення інтервенцій на валютному ринку або забезпечення надзвичайних потреб держави). Для її формування використовуються такі операції: внесення коштів на короткострокові депозити у першокласні іноземні банки, зворотне РЕПО, придбання короткострокових казначейських векселів США та інших високоліквідних цінних паперів.

Підпорядкована інвестиційним цілям частина резервів має на меті забезпечення прийнятного рівня дохідності вкладень від розміщених валютних резервів. Із метою формування цієї частини використовуються такі операції: внесення коштів у довгострокові державні цінні папери іноземних урядів і урядових організацій (передусім США), придбання забезпечених банківських облігацій (із заставою у вигляді державних позик).

У зв’язку з тим, що такі компоненти офіційних золотовалютних резервів, як резервна позиція в МВФ і запас СПЗ, у переважній більшості країн складають порівняно незначну частку в резервних активах, то у процесі управління резервами центральним банком головне завдання полягає у виборі виду резервної валюти (серед провідних світових резервних валют) і забезпеченні оптимального співвідношення між запасами валюти і золота.

Нарешті, нормальне функціонування механізму управління золотовалютними резервами центрального банку є неможливим без належної організаційної та інформаційної підтримки.

Необхідною умовою нормального функціонування системи управління золотовалютними резервами центрального банку є створення ієрархічної організаційної структури, основною вимогою до якої є розподіл повноважень та відповідальності між особами, які ініціюють укладення угод, контролюють ризики, здійснюють розрахунки та складають звітність за укладеними угодами. Світовий досвід свідчить, що для організації управління золотовалютними резервами та запровадження дієвого контролю за операційним ризиком необхідне створення спеціалізованих підрозділів.

Як відомо, керівними органами Національного банку України є Рада Національного банку та Правління Національного банку України.

Правління НБУ приймає рішення щодо наступних питань, які стосуються управління золотовалютними резервами:

• про диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідності;
• щодо мінімального розміру золотовалютних резервів;
• про участь у міжнародних валютно-кредитних організаціях;
• видача нормативних актів НБУ тощо.

Рада Національного банку України є наглядовим органом, якому заборонено втручання в оперативну діяльність Правління НБУ, але вона має право відкладального вето щодо рішень Правління Національного банку України відносно:

• диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності;
• мінімального розміру золотовалютних резервів.

Оперативні рішення з питань управління золотовалютними резервами в Національному банку України приймає заступник Голови НБУ, що за розподілом обов’язків опікується діяльністю Департаменту валютного регулювання, директор Департаменту валютного регулювання та начальник управління валютних операцій, що входить до складу Департаменту валютного регулювання. Бухгалтерський облік га розрахунки за здійсненими операціями з золотовалютними резервами здійснює Операційне управління НБУ.

На організаційному рівні Національного банку України не повністю завершився процес створення повноцінних відповідальних підрозділів та оптимізації операційних процедур. Так, «незалежне» підтвердження укладених угод до сьогоднішнього часу здійснює той же підрозділ, що і укладає угоди, а саме управління валютних операцій. З іншого боку, після формального переведення відділу СВІФТ до структури Операційного управління НБУ, не сформовано в повному обсязі надійний механізм внутрішнього контролю за здійсненням розрахунків. Створення незалежного управління контролю ризиків, безсумнівно, с прогресивним кроком, однак, в існуючому вигляді це управління спроможне виконувати лише функції загального послідуючого контролю, а також методологічні функції. При цьому функції оперативного та попереднього контролю повинні покладатися в тому або іншому вигляді на інші підрозділи.

Розподіл функцій та повноважень різних ланок менеджменту Національного банку України щодо управління золотовалютними резервами наведено у Додатку А.

Таким чином, можна зазначити, що досконала організаційна структура є необхідною умовою управління золотовалютними резервами Національного банку України. Вона, зокрема, дозволяє суттєво зменшити рівень операційного ризику, підвищити прозорість механізму управління золотовалютними резервами та запровадити дієву систему внутрішнього контролю.

 

 

 

 

 

 Аналіз механізму  управління золотовалютними резервами  НБУ

 

Одним із головних завдань Національного банку України в процесі реалізації валютної політики є формування та ефективне управління офіційними золотовалютними резервами країни .

НБУ формує, зберігає та накопичує золотовалютні резерви, переслідуючи наступні цілі:

• забезпечення стабільності національної грошової одиниці України;
• поліпшення кредитоспроможності країни;
• вплив на офіційний обмінний курс національної валюти через девізну політику;
• створення сприятливих умов для здійснення зовнішніх запозичень;
• гарантування виконання зобов’язань перед міжнародними валютно-кредитними організаціями;
• регулювання платіжного балансу України;
• вплив на динаміку обсягів грошової маси всередині країни з метою досягнення цінової стабільності як стратегічної цілі монетарної політики тощо.

Проведений аналіз управління золотовалютними резервами Національного банку України дав змогу виділити чотири історичних етапи та виявити їх особливості (табл. 3.1).

Офіційні золотовалютні резерви Національного банку України за своїм складом відповідають загальносвітовій практиці діяльності центральних банків щодо формування резервних активів. Вони містять такі основні складові:

• Монетарне золото, розміщене у закордонних банках та у сховищі Державної скарбниці НБУ. Це високопробне золото у формі монет, зливків або брусків не нижче 995 проби.

Таблиця 3.1

Етапи управління золотовалютними резервами НБУ

№ пор.	Історичний етап	Тривалість	Характеристика
1.	Перший	1991-1992 рр.	Охоплює період з часу створення НБУ і закінчується організацією Валютної біржі НБУ (УМВБ). Головні  завдання: створення інфраструктури управління золотовалютними резервами;    встановлення кореспондентських відносин НБУ з іноземними банками;  підготовка кваліфікованого персоналу
2.	Другий	1992-1995 рр.	Вступ України до МВФ. Особливості: активне формування нормативно-правової бази з питань валютного регулювання та валютного контролю;   швидке зростання золотовалютних резервів НБУ завдяки впровадженню обов’язкового продажу частини валютних надходжень експортерів
3.	Третій	1995-1998 рр.	Стрімке зростання обсягів золотовалютних резервів за рахунок надходження кредитів МВФ та короткострокових портфельних іноземних інвестицій. Завершення етапу – фінансова криза 1998 р.
4.	Четвертий	1998- теперішній час	Виявлення недоліків існуючої системи управління золотовалютними резервами НБУ, зокрема: низька ліквідність резервів, що обумовлено використанням довгострокових фінансових інструментів; проведення операцій з офшорними банками; недостатній рівень контролю за ризиками НБУ. Результат: удосконалення механізму управління золотовалютними резервами НБУ

 

• Спеціальні права запозичення, що є авуарами в СПЗ на рахунку Національного банку України в Казначействі МВФ.
• коштів, еквівалентна квоті нашої країни в МВФ. Із 1993 по 1998 р. квота України в МВФ становила 997,3 млн. СПЗ, а з 1999 р. – 1372 млн. СПЗ.
• Іноземна валюта, що перебуває на балансі НБУ у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном у вигляді банківських депозитів у банках-нерезидентах із високим міжнародним рейтингом.
• Цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті, а також будь-які інші визнані на міжнародному рівні резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності – передусім державні цінні папери, випущені нерезидентами, які мають високий міжнародний рейтинг [80].

Основним джерелом коштів для поповнення офіційних золотовалютних резервів НБУ до 1995 р. були надходження від обов’язкового продажу валютної виручки експортерів. Після відміни вимоги щодо обов’язкового продажу валюти безпосередньо центральному банку і встановлення зобов’язань для експортерів щодо її реалізації на внутрішньому валютному ринку джерелами поповнення офіційних валютних резервів Національного банку України є його власні операції на внутрішньому валютному ринку (валютні інтервенції), що сьогодні є основним каналом поповнення резервів.

Крім того, для забезпечення курсової стабільності національної грошової одиниці, збереження рівноваги на міжбанківському валютному ринку НБУ використовує офіційні золотовалютні резерви, здійснюючи інтервенції. Сутність цього механізму відображена на рис. 3.1.

Отже офіційні золотовалютні резерви є досить дієвим інструментом реалізації монетарної та валютної політики Національним банком України, що дозволяє в тій чи іншій мірі впливати на обсяги грошової маси в обігу, темпи та рівень інфляції, ринкову кон’юнктуру та зростання виробництва.

Таким чином, здійснюючи інтервенції щодо придбання іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, НБУ нарощує обсяги офіційних  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Механізм впливу золотовалютних резервів на реалізацію девізної політики НБУ    

 

золотовалютних резервів, одночасно збільшуючи в обігу величину грошової маси у національній валюті.

Динаміку валютних інтервенцій НБУ та обмінного курсу за період 2008-серпень 2010 рр. відображено у Додатках Д і Е.