Поняття, класифікація і структура підприємства

Під загальною структурою підприємства розуміється комплекс виробничих та обслуговуючих підрозділів, а також апарат управління підприємством (рис. 1.2). Загальна структура підприємства характеризується взаємозв'язками і співвідношеннями між цими підрозділами за розміром зайнятих площ, чисельністю працівників і пропускною здатністю (потужністю).

До виробничих підрозділів належать цехи, дільниці, лабораторії, в яких виготовляється, проходить контрольну перевірку й випробування основна продукція, що випускається підприємством, комплектуючі вироби, які придбані на стороні, матеріали й напівфабрикати, запасні частини для обслуговування виробів та ремонту в процесі експлуатації, різні види енергії для технологічних цілей тощо. До підрозділів, які обслуговують працівників, належать житлово-комунальні господарства, їхні служби, їдальні, буфети, дитячі сади та ясла, санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, профілакторії, медсанчастини, добровільні спортивні товариства, відділи технічного навчання й навчальні заклади, які займаються підвищенням виробничої кваліфікації, культурного рівня робітників, інженерно-технічних працівників і службовців.

 Виробнича структура підприємства

 На відміну від загальної,  виробнича структура підприємства є формою організації виробничого процесу вона виражається в розмірі підприємства, кількості й складі цехів та служб, їх плануванні, а також у кількості планування виробничих ділянок та робочих місць усередині цехів.

Розрізняють такі види цехів і ділянок:

а) основні;

б) допоміжні;

в) обслуговувальні;

г) побічні.

 

Рис. 1.2. Загальна структура  виробничого підприємства

 

В основних цехах виконується  певна стадія виробничого процесу  з перетворення сировини й матеріалів на готову продукцію або ряд стадій виробничого процесу з виготовлення якого-небудь виробу чи його частини. Основні цехи поділяються на:

 

а) заготівельні (ливарні, ковальські, штампувальні тощо);

б) оброблювальні (токарні, фрезерні тощо)

в) випускаючі (складальні).

Завдання допоміжних цехів - забезпечувати нормальну, безперебійну роботу цехів основного виробництва. До них належать енерго-ремонтні, механо-ремонтні, ремонтно-механічні тощо. Обслуговувальні господарства виконують функції зберігання продукції, транспортування сировини, матеріалів і готової продукції тощо. Побічні цехи займаються утилізацією відходів, виробництвом невластивих товарів (наприклад, авіабудівний завод виготовляє холодильники), наданням послуг іншим підприємствам і населенню тощо.

Організаційна побудова основних цехів і виробництв ведеться за трьома принципами:

1) технологічним - цехи і дільниці формуються за ознакою однорідності технологічного процесу виготовлення різних виробів (бетонні, сталеплавильні цехи тощо);

2) предметним - об'єднує робочі місця, дільниці, цехи з випуску певного виду продукції (кульковальничні цехи);

3) змішаним - заготівельні цехи і дільниці створюються за технологічним принципом, а випускаючі цехи і дільниці - за предметним (див. рис. 1.3).

Основною структурною  виробничою одиницею підприємства є виробнича дільниця, що є сукупністю робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однакової або однотипної продукції. Продукція дільниці призначена для перероблення всередині цеху. Склад, кількість ділянок і взаємостосунки між ними визначають склад більших виробничих підрозділів - цехів і структуру підприємства в цілому.

Первинною ланкою організації  виробництва є робоче місце. Робоче місце - це частина виробничої площі, де робітник або група робітників виконують окремі операції з виготовлення продукції або обслуговування процесу  виробництва.

 

Розрізняють такі види виробничої структури:

а) без цехова (виробнича дільниця, тобто сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція, використовується на невеликих підприємствах з відносно простими виробничими процесами);

б) цехова (цех, тобто адміністративно відокремлена частина підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації);

в) корпусна (корпус, тобто об'єднання кількох однотипних цехів);

г) комбінатська (здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів перероблення сировини наприклад металургійна, хімічна, текстильна промисловість).

Структура підприємства повинна бути раціональною й економічною, забезпечувати найкоротші шляхи транспортування сировини, матеріалів і готових виробів.

 

1.2.3 Організаційна структура управління підприємством

 Організаційна структура  управління - це сукупність певним  чином пов'язаних між собою управлінських ланок. Вона характеризується кількістю органів управління, порядком їхньої взаємодії та функціями, які вони виконують. Головне призначення організаційної структури - забезпечити ефективну діяльність управлінського персоналу. Вона безпосередньо пов'язана з виробничою структурою підприємства. Принцип формування структури управління - організація та закріплення тих або інших функцій управління за підрозділами (службами) апарату управління.

Організаційна структура  апарату управління характеризується різною кількістю ланок, частіше за все використовується система "трьох": директор (президент, менеджер) - начальник цеху - майстер. Кожний з них несе особисту відповідальність за доручену йому ділянку роботи.

Начальник цеху відповідає за всі сторони роботи цеху і виконує  всі функції з технологічного і господарського керівництва цехом  за допомогою підлеглого йому апарату управління (рис. 1.3). Функціональними органами управління великих цехів є планово-диспетчерське, технологічне бюро, бюро праці і заробітної плати тощо. Начальник цеху підпорядковується безпосередньо директору.

Великі дільниці цеху (відділення, прольоти) очолюють начальники ділянок (старші майстри), яким підлеглі змінні майстри. Майстер є керівником і організатором виробництва та праці на дільниці. Він підпорядковується безпосередньо начальнику цеху, а там, де є начальники дільниць або змін, - відповідно начальнику дільниці або зміни. Групою робітників, об'єднаних у бригаду, керує бригадир, який є старшим робітником і не звільняється від виробничої роботи, одержуючи доплату до тарифної ставки за виконання своїх обов'язків.

 

Рис. 1.3. Структура управління цехом

Діяльністю підприємства керує директор (президент, менеджер), який може бути як власником майна, так і найманим працівником (в останньому випадку з ним підписується контракт). Для забезпечення стратегічного, поточного й оперативного керівництва підприємством використовується функціональний апарат управління, безпосередньо підлеглий директору (президенту) і його заступникам. Кожний з них керує певною частиною роботи з управління виробничим процесом і має в розпорядженні відповідні функціональні служби. В апараті заводоуправління (управління фірмою) виділяються функціональні структурні підрозділи (відділи, служби), а в цехах, як правило, - бюро. Апарат управління складається з таких основних служб:

1) оперативного керівництва підприємством

2) управління персоналом;

3) економічної й фінансової діяльності;

4) перероблення інформації;

5) адміністративного управління;

6) маркетингу;

7) зовнішніх економічних зв'язків;

8) технічного розвитку тощо.

 

1.3 Світовий досвід класифікації підприємств

 

Законодавство України передбачає функціонування таких типів підприємств  відповідно до форм власності: приватне підприємство; державне підприємство; казенне підприємство; комунальне підприємство; дочірнє підприємство; іноземне підприємство; підприємство, об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки).

Відповідно до обсягів  господарського обороту, кількості  його працівників (незалежно від  форм власності) підприємство може бути віднесене до категорії малих.

Законодавство передбачає можливості для існування й інших видів  та категорій підприємств.

Підприємство створюється  згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації  або за рішенням трудового колективу  у випадках і порядку, передбаченому  Цивільним кодексом України та іншими законами України. Воно може бути створене внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України, а також  внаслідок виділення із складу діючого  підприємства (організації) одного або  кількох структурних підрозділів, на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Підприємство має самостійний  баланс, поточні рахунки в установах  банків, печатку зі своїм найменуванням, а промислове підприємство - також  товарний знак. Воно має право здійснювати  будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. У його компетенції  створення філій, представництв, відділень  та інших відособлених підрозділів. Деякими видами діяльності підприємство може займатися тільки на підставі особливого дозволу (ліцензії).

Підприємство не може мати у своєму складі інших юридичних  осіб. Воно вважається створеним і  набуває прав юридичної особи  з дня державної реєстрації, діє  на основі статуту, затвердженого власником (власниками) майна, а Для державних  підприємств - власником майна за участю трудового колективу. Статут визначає власника та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і  цілі діяльності, органи управління, порядок  їх формування, компетенцію та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна  підприємства, умови реорганізації  та припинення Діяльності. Найменування підприємства містить його назву (завод, фабрика, майстерня та ін) і вид (приватне, колективне, державне тощо). До статуту  можуть включатися положення, пов'язані  з особливостями діяльності підприємства:

• про трудові відносини, що виникають на підставі членства;
• про повноваження; порядок створення та структуру ради підприємства;
• про товарний знак та ін.

У ньому має бути зазначено  орган, який має право представляти інтереси трудового колективу.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна  підприємства є грошові та матеріальні  внески засновників; кредити банків та інших кредиторів; доходи від  реалізації продукції, інших видів  господарської діяльності; доходи від  цінних паперів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Підприємства мають право  на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України, в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Асоціація (лат. associo - сполучення) - договірне об'єднання, створене з  метою постійної координації  господарської діяльності.

Вона не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорація (лат. corporatio - спілка) - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного  з учасників.

Трактування корпорацій вітчизняним  законодавством дещо відрізняється  від загальноприйнятого в світі, згідно з яким корпорації - це великі виробничо-господарські організації, що утворені і функціонують на засадах  пайової (дольової) акціонерної власності.

Консорціум (лат. consortium - спільність) - тимчасове статутне об'єднання  промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети. [3]

Метою створення консорціуму, як правило, є великі виробничі чи будівельні проекти, для реалізації яких в окремого учасника консорціуму  не вистачає коштів. Прикладом є  недавно утворюваний нині з участю України, Росії та Німеччини газотранспортний консорціум для експлуатації системи  газопроводів України, через які  постачається природний газ з  Російської Федерації країнам Західної Європи.

Концерн (англ. concern - об'єднання) - статутне об'єднання підприємств  промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які належать до складу зазначених організацій, зберігають права юридичної  особи, і на них поширюється дія  цивільного законодавства. Рішення  про створення об'єднання (установчий договір) і статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом  України у визначеному чинним законодавством порядку.