Поняття, класифікація і структура підприємства

 

Для того щоб знайти загальні витрати на основну сировину та матеріали, напівфабрикати, паливо та енергію в собівартості продукції (Ссм), необхідно скористатися формулою (ІЗ):

 

(3.11)

де Нсмі - норми витрат сировини та матеріалів на виробництво продукції, в натуральних одиницях

Цсмі ~ ціна одиниці сировини чи матеріалів, грн. за одиницю,

Qф - обсяг вироблюваної продукції в натуральних одиницях, тобто виробнича програма підприємства:

По сировині

По матеріалам

Методика розрахунку матеріальних витрат та витрат на оплату праці основних та допоміжних працівників була наведена вище. Для розрахунку статті "Відрахування від заробітної плати основних виробничих працівників" необхідно обчислили всі передбачені виплати до фондів соціального страхування, зайнятості та пенсійного фонду, тобто сума відрахувань складе 37,5% від нарахованої суми їх зарплати. Відрахування від заробітної плати основних виробничих працівників на підприємстві ТОВ “МАЯК" становить 23422.83 грн. Калькуляційна стаття "Витрати на підготовку та освоєння виробництва" на підприємстві ТОВ “МАЯК" становить 7947.556 грн.

Витрати на поточний ремонт виробничого обладнання (П та III груп основних виробничих фондів), які в цій роботі дорівнюють 5% від їх середньорічної вартості, обчисленої за даними по формулі (3.12).

 

(3.12) 

де Аі - норма амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства.

Норми амортизації встановлені  чинним законодавством по групах:

 

 

 

При розрахунку статті "Цехові витрати" підсумовують витрати на заробітну плату керівників, спеціалістів та службовців з відрахуваннями у відповідні фонди за ставкою 37,5% від суми нарахованої їм заробітної плати; амортизаційні відрахування від вартості будівель та споруд (тобто І групи основних виробничих фондів підприємства), обчислені за формулою (14); витрати на ремонт будівель та споруд, які в цій роботі приймаються в сумі 2% від їх середньорічної вартості, а також витрати на охорону праці всіх категорій працівників підприємства.

Сума всіх наведених вище витрат складає цехову собівартість продукції.

 

 

 

 

2.3 Розрахунок ефективності  діяльності ТОВ «Маяк»

 

Перед тим, як зробити висновок щодо ефективності виробничої програми підприємства, слід обчислити внутрішню  ціну виготовленої підприємством продукції  Цод за формулою (3.13), виходячи із запланованого нормативного рівня рентабельності продукції (Rн)

(3.13)

де Сод - виробнича собівартість одиниці виготовленої продукції (табл.3.4).

Rн - нормативний рівень рентабельності продукції.

 

 

На основі обчислених показників обчислимо матеріалоємкість (Мє), енергоємность (Еє), зарплатоємность (ЗПє) підприємства ТОВ “Маяк"

(3.14)

на нашому підприємстві цей показник становить

 

 

 

На підставі одержаної калькуляції розраховується беззбитковий обсяг виробництва (Qб) для умов поточного економічного стану підприємства за формулою (3.15):

 

(3.15) 

 

де Суп - сума умовно-постійних витрат на виробництво річного обсягу продукції, грн.

Сзмод - сума змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, грн. / тонну;

Ефективний обсяг виробництва  продукції (Qеф) необхідно розрахувати, виходячи із суми планового прибутку (Ппл), що його одержує підприємство при заданому нормативному рівні рентабельності (Rн), тобто за формулою (3.16):

(3.16)

 

 

 

 

 

 

 

3 Напрями удосконалення  класифікації та структуризації  підприємства

 

Шляхи удосконалення виробничої структури підприємства

Необхідність поліпшення виробничої структури підприємства

 Ефективність виробництва  значною мірою залежить від  того, наскільки раціонально сформована  загальна і виробнича структура  підприємства. Удосконалення виробничої  структури створює умови для  інтенсифікації виробництва, ефективного  використання трудових, матеріальних  і фінансових ресурсів, підвищення  якості продукції.

 В організаційній структурі  підприємства виділяють первинні  і вторинні внутрігосподарські підрозділи.

 Первинні внутрігосподарські  підрозділи не можна поділити  на постійно діючі інші структурні  одиниці (бригади, ферми, механізовані загони).

 До вторинних підрозділів  (цехи, відділки, дільниці) входить кілька первинних.

 Склад цехів та служб,  що реалізують виробничий процес  виготовлення продукції, форми  їх взаємозв'язків покладені в  основу організаційної структури  підприємства. Відділення, цехи, виробничі  ділянки, бригади і ферми виступають  у сільськогосподарському підприємстві як ланки виробництва.

 При класифікації виробничих  підрозділів враховуються склад  їх трудових колективів по  професіях, принципах організації і спеціалізації.

 Так, підрозділи, що  складаються тільки з трактористів-машиністів, звичайно називаються механізованими  бригадами або ланками. Якщо  в трудовому колективі немає  механізаторів, його відносять  до підрозділів ручної праці.  У сучасних умовах найчастіше  зустрічаються змішані підрозділи.

 У залежності від  періодів і термінів функціонування  внутрішньогосподарські підрозділи бувають постійні і тимчасові.

 Технічний прогрес,  розвиток спеціалізації і кооперування  підприємств вимагають створення  нових цехів, перепланування площ, зміни виробничої потужності  і т.ін. Крім того, на деяких  підприємствах існує необґрунтовано  велика кількість дрібних цехів,  дільниць з низьким технічним  рівнем виробництва різних видів напівфабрикатів та послуг. В усіх цих випадках виробнича структура підприємств має бути переглянута з точки зору сучасних вимог.

 Питання вибору і  поліпшення виробничої структури  виникають при будівництві нових,  реконструкції чи розширенні  діючих підприємств, зміні профілю  їхнього виробництва, переході  на випуск нової продукції [7, c. 51-53].

 

Напрями удосконалення виробничої структури підприємства

 На промислових підприємствах  удосконалення виробничої структури  здійснюється за такими основними напрямами.

1. Оптимізація розмірів  підприємства. Оптимальний розмір  — це такий розмір підприємства, який за даного рівня розвитку  техніки і конкретних умов  місцезнаходження і зовнішнього  середовища забезпечує виробництво  і збут продукції з мінімальними витратами.

2. Поглиблення спеціалізації  основного виробництва. Ступінь  досконалості виробничої структури  значною мірою залежить від  вибору форми спеціалізації виробничих  підрозділів, що повинні відповідати типу і масштабу виробництва.

 На виробничу структуру  підприємства позитивний вплив  справляє розвиток агрегатної, подетальної  і технологічної спеціалізації,  що створює передумови для  переходу від технологічної структури  до предметної. Типовим прикладом  можуть слугувати предметні і  подетально-спеціалізовані заводи  з виробництва окремих деталей машин (ресорні, підшипникові).

3. Централізація допоміжних  і обслуговуючих служб підприємства. Централізація допоміжного й  обслуговуючого виробництва, заснована  на концентрації однорідних робіт,  дозволяє, з одного боку, підвищити  рівень механізації цих робіт  і тим самим значно збільшити  продуктивність праці, з іншого  — спростити виробничу структуру  шляхом скорочення зайвих і  паралельно діючих виробничих підрозділів.

4. Відокремлення окремих  видів технічного обслуговування  виробництва і формування їх  в самостійні підприємства. Значну  питому вагу в структурі більшості промислових підприємств займають допоміжні цехи й обслуговуючі господарства. Наочне уявлення про це дає співвідношення між основними і допоміжними робітниками. Так, на багатьох підприємствах металургійної промисловості кількість допоміжних робітників складає приблизно 55 — 60 % від загальної кількості робітників, на підприємствах машинобудування і металообробки — 50 і 55 %, харчових — 40 — 45 % відповідно.

 Відмежування від підприємств  непрофільних виробництв, не зачіпаючи  основного технологічного процесу,  є одним із напрямків розукрупнення  підприємств і удосконалення  їх виробничої структури. В  умовах переходу на ринкові  відносини склалася тенденція  створення невеликих підприємств  на базі допоміжних господарств  великих машинобудівних підприємств.

5. Спрощення виробничої  структури за рахунок ліквідації  зайвих ланок і переходу до безцехової структури.

6. Перехід від комплексної  до спеціалізованої структури  на основі розвитку галузевої  і міжгалузевої спеціалізації  і кооперування[5, c. 173-175].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Можна зробити висновок, що основою підприємництва є вільний індивідуалізм, основною рисою якого є забезпечення розквіту за рахунок власних зусиль, але це не суперечить інтересам суспільства. Можливості збагачення одних не повинні стримуватися слабкістю, нездатністю інших. Підприємництво формує навколо себе певне середовище, в якому стверджується повага до особистості як такої; повною мірою реалізується природне честолюбство людини, її прагнення до самореалізації та самоствердження, що дає змогу вивільнити творчий потенціал, надає сферу діяльності, сферу прикладання своїх сил і виступає як тип господарювання. Як наслідок демократизації суспільства підприємництво в міру проникнення в економічні структури і в психологію людини розвиває і підтримує процес вивільнення суспільства й особистості від рутини, стагнації виробництва, формує тип мислення, спосіб життя.

Усі процвітаючи та невдалі  підприємства здійснюється за такими принципами:

- рівність усіх форм здійснення певної господарської діяльності без надання привілеїв будь-якій з них;

- економічна діяльність і свобода вибору форм бізнесу; можливості взаємопереходу одних форм в інші та утворення симбіозу з придбанням нових якостей і втратою деяких попередніх характеристик;

- взаємообумовленість і взаємодоповнюваність форм, їх єдність у створенні мішаної економіки;

- деідеологізація, що виявляється у відмові від упереджень, застарілих стереотипів щодо доцільності окремих форм;

- невтручання держави в природний процес розвитку і поширення різних форм бізнесу.

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Браттенко Л.Б., Гольдшлегер  Л.Д. Совместные предприятия. - М.: Знания, 2003.

2. Варналій З. Основи підприємництва: Навчальний посібник/ Захарій Варналій,. - 3-тє вид., виправл. і доп. - К.: Знання-Прес, 2006. - 350 с.

3. Вербов Б.Д. СП як засіб підвищення ефективності виробництва і зовнішньоекономічної діяльності. Політика і час. - 2003, - №9.

4. Верховодова Л., Воронцова  Т. Как иностранному инвестору  получить собственность в Украине. // Украина-bussiness. - 2006, 11 апреля.

5. Вилперт Б. Совместные  предприятия в контексте организационной  культуры. Проблемы теории и практики  управления. - 2003, №4.

6. Виноградська А. Основи  підприємництва: Навч. посіб. / Алла Виноградська,. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Кондор, 2005. - 540 с.

7. Гетьман О. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Оксана Гетьман, Валентина Шаповал, Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 487 с.

8. Донець Л. Основи підприємництва: Навч. посіб. / Любов Донець, Надія Романенко, М-во освіти і науки України, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 315 с.

9. Дратвер Б. Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, М-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім.В. Винниченка. - Кіровоград, 2003. - 186 с.

10. Економіка підприємства: Навчальний посібник / П.В. Круш, В.І. Подвігіна, Б.М. Сердюк та ін. - К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. - 777 с.

11. Мочерний С. Основи  підприємницької діяльності: Посібник / Степан Мочерний, Олександр Устенко, Сергій Чеботар. - К.: Академія, 2001. - 279 с.

12. Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, Наталія Пасічник, Дмитро Закатнов та ін. М-во освіти і науки України, АПН України, Ін-т проблем виховання. - Кіровоград, 2004. - 223 с.

13. Цигилик І.І. Основи підприємництва: Навч. посіб. / І.І. Цигилик, Т.М. Паневник, З.М. Криховецька Мін-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки Галицька академія. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 239 с

14. Шваб Л. Основи підприємництва: Навч. посібник/ Людмила Іллівна Шваб,. - К.: Каравела, 2006. - 343 с.