Похідні фінансові інструменти: сутність, види, перспективи розвитку в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Удосконалення класифікації форварду.

 

 Згідно із Податковим кодексом [1], ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Що стосується надання наукового обґрунтування класифікації ф’ючерсу, то над цим питанням працювала більша кількість дослідників, ніж над класифікацією форварду, зокрема проф. Л.О. Примостка, О.Ю. Смолянська, Т.А. Батяєва, І.І. Столяров, Я.С. Мєлкумов, Гох Лео, Д.В. Митропан, С.В.Єкимов, Н.Є. Білінська, тому мають місце деякі суперечності у запропонованих видах строкового контракту.

Ідентичною є класифікація дослідників Л.О. Примостки та О.Ю.Смолянської. На їх думку, ф’ючерсний контракт може бути наступних видів:

– ф’ючерсний контракт на іноземну валюту – це угода між продавцем (покупцем) та кліринговою палатою ф’ючерсної біржі про продаж (купівлю) стандартної суми однієї валюти за іншу за узгодженим валютним курсом на конкретну дату в майбутньому. Сутність ф’ючерсного валютного контракту полягає в тому, щоб зафіксувати в момент укладення угоди валютний курс, за яким відбудеться операція обміну валют у майбутньому.

– ф’ючерсний контракт за відсотковими ставками – це угода між продавцем або покупцем, з одного боку, та кліринговою палатою ф’ючерсної біржі, з іншого, про поставку чи прийняття на депозит стандартної суми грошових коштів під визначену відсоткову ставку на конкретну дату в майбутньому.

На думку Т.А. Батяєвої та І.І. Столярова, ф’ючерсні контракти поділяються на товарні та фінансові [3, с. 159]. Товарні ф’ючерси, в свою чергу, автори поділяють на наступні групи біржових товарів:

1) сільськогосподарська  сировина і напівфабрикати (зерно, худоба, м’ясо тощо);

2) ліс і пиломатеріали;

3) кольорові та дорогоцінні  метали;

Фінансові ф’ючерси дослідники поділили на наступні групи:

– валютні ф’ючерси – ф’ючерсні контракти купівлі-продажу будь-якої валюти, тобто стандартний біржовий договір купівлі-продажу конвертованої валюти у визначений строк в майбутньому за курсом, встановленим в момент укладання договору.

– фондові ф’ючерси – це ф’ючерсні контракти купівлі-продажу акцій.

– процентні ф’ючерси – ф’ючерсні контракти на зміну процентних ставок і купівлю-продаж довгострокових облігацій. Дана група ф’ючерсів включає ф’ючерси на зміну процентних ставок, а також короткострокові та довгострокові процентні ф’ючерси.

– індексні ф’ючерси – це біржовий договір купівлі-продажу фондового індексу в конкретний день в майбутньому за ціною, встановленою в момент укладання контракту.

На мою думку, запропонована дослідниками Т.А. Батяєвою та І.І. Столяровим класифікація ф’ючерсу є більш повною та зрозумілішою, ніж

дослідників Л.О. Примостки та О.Ю. Смолянської, тому вважаємо за доцільне взяти за основу саме її.

Питанням класифікації ф’ючерсу також займалися науковці Д.В. Митропан та С.В. Єкимов. Вказані дослідники, так як і Т.А. Батяєва та І.І. Столяров,  розрізняють два основних види ф’ючерсних контрактів: товарні та фінансові. В складі фінансових ф’ючерсів автори виділили валютні, процентні та індексні [11, с. 74, 76]. Як видно, дослідники Д.В. Митропан та С.В. Єкимов запропонували схожу класифікацію, але дещо вужчу.

Таким чином, загальні підходи до класифікації ф’ючерсу можна представити в наступній схемі (рис.1 2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2 Загальні підходи до класифікації ф’ючерсу.

 

Відповідно до Податкового кодексу опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Питання класифікації опціону досліджували такі вчені як Л.О. Примостка, О.Ю. Смолянська, В.М. Шелудько, Т.А. Батяєва, І.І. Столяров, Я.С. Мєлкумов, Гох Лео, Д.Д. Шваґер.

Дослідники В.М. Шелудько, Т.А. Батяєва, І.І. Столяров, Я.С. Мєлкумов виділяють наступні види опціонів:

– біржові – це дериватив, згідно з яким на біржовому ринку одна сторона контракту (покупець опціону) має право, але не зобов’язання, купити чи продати фіксовану кількість відповідних базових активів за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди [23, с. 137];

– позабіржові – деривативи, ринок яких формується банками-дилерами, які, як правило, є стороною кожного небіржового опціону [10, с. 160]. Проте недоліком є те, що дослідники не запропонували класифікаційної ознаки.

Суперечливі питання щодо цих видів виникають у зв’язку з класифікаційними ознаками. Професор Л.О. Примостка вважає, що дані види доцільно виділяти за умовами виконання [16, с. 44], Т.А. Батяєва, І.І. Столяров [3, с. 161], Я.С. Мєлкумов [10, с. 156] – за строками виконання, В.М. Шелудько [17, с. 136] взагалі не пропонує жодної ознаки. Для того, щоб зрозуміти, яка з класифікаційних ознак є прийнятнішою, з’ясуємо їх сутність: американський опціон може бути здійснений у будь-який день протягом зазначеного періоду, а у європейському фіксується конкретна дата його виконання.

Професор Л.О. Примостка та Я.С. Мєлкумов наголошують, що назви видів не залежать від географічного місця укладання угоди. У міжнародній практиці більшого поширення набули опціони американського типу як гнучкіші й зручніші для покупців.

На мою думку, зазначені види опціонів слід виділяти за строками, а не умовами виконання. Адже їх сутність пов’язана саме з періодом або датою реалізації угоди.

Також більшість авторів, які займалися дослідженням класифікації опціону, виділяють наступні види:

1) Call (опціон купівлі) – надає право купити обумовлену кількість базових інструментів у визначені терміни за ціною виконання або відмовитися від купівлі і захищає покупця від підвищення цін;

2) Put (опціон продажу) – надає право покупцеві опціону продати обумовлену в контракті кількість базових інструментів у визначені терміни за ціною виконання або відмовитися від продажу.

Щодо сутності вказаних видів у дослідників єдиний погляд, а стосовно ознак класифікації прослідковується деяка неузгодженість. На нашу думку, найбільш прийнятною ознакою можна вважати придбання права купівлі-продажу.

Дослідник Гох Лео виділяє ще один вид опціонів – подвійний [6, с. 226]. Це комбінація опціонів “пут” і “кол” на одні й ті самі цінні папери з однаковими цінами виконання і строками, але з подвійною премією. Виконання одного опціону означає, що інший залишається невиконаним.

Також Л.О. Примостка, О.Ю. Смолянська, Т.А. Батяєва, І.І. Столяров вважають за необхідне виділяти наступні види опціонів:

– “Cap” – двостороння угода, яка надає право покупцеві опціону на одержання компенсації в разі перевищення ринкової ставки над попередньо зафіксованим рівнем відсоткової ставки в розрахунку на умовну суму протягом певного періоду в майбутньому. Він використовується для захисту позичальника, який бере кредит під плаваючу ставку, від підвищення рівня ринкових ставок за кредитом. Розрахунки за кепом здійснюються не одноразово в момент виконання опціону, а багаторазово через певні інтервали часу.

– “Floor” – це угода, яка надає право її покупцеві одержати компенсацію у разі зменшення ринкових ставок нижче за попередньо обумовлену відсоткову ставку в розрахунку на певну суму протягом деякого періоду в майбутньому.

Угода призначена для захисту інвестора від ймовірного зниження його доходів. Встановлення мінімальної ставки для активів інвестора в умовах плаваючих ставок захищає від зниження доходів унаслідок несприятливого руху ринкових відсоткових ставок, але водночас дозволяє одержати переваги від загального підвищення ставок. Угода страхує покупця опціону від відсоткового ризику, що його бере на себе продавець опціону, одержуючи за це опціонну премію.

Переваги та недоліки угоди для покупця залежать від чинників: прийнятої системи оподаткування, методики обчислення витрат і прибутків, характеру і напрямів використання банківського кредиту тощо.

– “Colar” – це угода, яка передбачає одночасну купівлю кеп і продаж флор і застосовується з метою захисту позичальника в умовах плаваючих відсоткових ставок від їх підвищення за вартістю нижчою, ніж вартість звичайного кеп. Угода може супроводжуватися реальною операцією надання кредиту або бути відокремленою від кредитування, але в обох випадках сторони домовляються лише про обмін різницями відсоткових ставок.

Зазначені види дослідники проф. Л.О. Примостка та О.Ю. Смолянська виділяють за відсотковими ставками, а дослідники Т.А. Батяєва та І.І.Столяров не пропонують жодної класифікаційної ознаки.

Важливим аспектом є виділення вченими Т.А. Батяєвою та І.І. Столяровим класифікації за активом, взятим за основу контракту наступних опціонів: товарні, валютні, процентні, індексні, на акції.

Дослідник Я.С. Мєлкумов також виділяє ще два види опціонів – варанти та райти. На його думку варанти – похідний фінансовий інструмент (фінансовий документ), що дає право купувати акції компанії, яка його випустила, за встановленою ціною в обумовлений строк. На розвинутих фінансових ринках строкових контрактів варанти за своїм функціональним призначенням є опціонами кол, випущеними компанією на свої акції.

Райти, або права, також є опціонами кол, випущеними підприємством на свої акції. Вони дають акціонерам привілейовані права придбання простих акцій нової емісії до їх публічного розміщення.

Кожна випущена в оборот акція дає одне право. Відмінність райтів від варантів полягає в тому, що вони мають значно менший строк обороту (від двох до десяти тижнів з моменту емісії). Ціна їх виконання нижча ринкового курсу акцій [10, с. 161-162]. На основі проведеного дослідження можна сказати, що опціони характеризуються значною варіативністю.

 

Висновок до розділу

 

Таким чином, до складових похідних фінансових інструментів слід відносити форварди, ф’ючерси, опціони та свопи та обліковувати їх у складі фінансових інструментів, а не цінних паперів. Існуюча класифікація складових деривативів різноманітна. Деякі науковці пропонують класифікувати складові деривативів знову ж таки на складові, що видається мені недоцільним та нелогічним. На мою думку, доцільніше складові деривативів поділяти за певними ознаками на види.

Форвард  пропоную класифікувати за предметом контракту на валютний, відсотковий та фондовий. Ф’ючерс, на мою думку, доцільно поділяти за предметом контракту на відсотковий, валютний, фондовий; за походженням (природою) предмету контракту на товарний та фінансовий; за терміном дії на короткострокові та довгострокові. Опціон слід класифікувати за формою організації торгівлі на біржовий та позабіржовий; за строками виконання на американський та європейський; за терміном дії на короткостроковий та довгостроковий; за правами, що надаються власнику на кол і пут; за відсотковими ставками на кап, флор, колар; за предметом контракту на товарний, валютний, процентний, індексний та фондовий.

 

 

Розділ 2 Становлення ринку похідних фінансових інструментів України

 

 

2.1 Розвиток ринку похідних фінансових інструментів в межах системного та синергетичного підходів 

 

 

Існування дилеми між роллю ринку похідних фінансових інструментів як інструменту макроекономічної стабілізації за класичною економічною теорією та можливою деструктивною роллю цього ринку для усієї фінансової системи у випадку виникнення кризи на ньому зумовлює необхідність дослідження питань стійкого розвитку ринку похідних фінансових інструментів У методологічному та методичному аспектах таке дослідження є певною мірою піонерним, оскільки питання стійкого розвитку фінансових систем і фінансових ринків почали розроблятись порівняно недавно – з початку 1990 – х рр., і до цього часу не склалося єдиного аналітичного механізму чи моделі для її визначення та оцінки. Підґрунтям окреслених розробок є трактування ринків як складних систем, здатних до саморозвитку, та стійкості як їх системної характеристики з позиції системного та синергетичного підходів.

Розглядаючи ринок похідних фінансових інструментів згідно з таким трактуванням, можна навести наступне його визначення як «складної самоорганізуючої економічної системи, яка характеризується не лінійністю та еволюційним характером розвитку, наявністю зворотного зв’язку, мінливістю й волатильністю в довгостроковій перспективі» [2, с. 173]. М. В. Кисельов також доводить твердження, що строковий ринок є відкритою самоорганізуючою системою, і на його основі робить висновок про необхідність системного регулювання ринку [9].

З позиції синергетичного підходу, запропонованого Г. Хакеном, розвинутого Е.Петерсом ринок ПФІ є синергетичною системою з певним характерним станом, від якого система постійно відхиляється під дією зовнішніх та внутрішніх факторів. Перехід до нового стану ринку проходить за певними закономірностями технічного аналізу, що можуть бути вивчені і математично обумовлені [19]. З позиції синергетичного підходу, запропонованого Г. Хакеном, розвинутого Е. Петерсом ринок ПФІ є синергетичною системою з певним характерним станом, від якого система постійно відхиляється під дією зовнішніх та внутрішніх факторів. Перехід до нового стану ринку проходить за певними закономірностями технічного аналізу, що можуть бути вивчені і математично обумовлені [19].

Система, що розвивається, повинна обмежувати дисбаланси у своєму розвитку через вказані механізми самоорганізації і саморегуляції до того як ці дисбаланси призведуть до виникнення криз і порушення системної цілісності та функціональності [24].

Апріорі ринок ПФІ з високим ступенем самоорганізації та саморегуляції, де нівелюються ризики використання похідних фінансових інструментів теоретично є здатним до встановлення рівноваги та підтримання стійкого розвитку. Зважаючи на класичну теорією Дж. М. Кейнса, наявність строкового сегменту в структурі фінансового ринку сприяє макроекономічній стабілізації [7, 126]. Однак, об’єктивно з урахуванням реалій розвитку глобального фінансового ринку та ринку ПФІ його здатність до саморегуляції (самокорекції) не працює. Саме нездатність до саморегуляції ринку ПФІ Дж. Сорос вважає причиною реалізації і поширення можливих катастрофічних ризиків на ньому та виникнення криз на глобальному фінансовому ринку [18].