Роль недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку

Тобто після розгляду класифікацій пенсійних фондів за законодавством України, можна говорити, що в ньому критерієм класифікування НПФ є природа участі в НПФ – фонди розподіляються за засновниками, учасниками, вкладниками.

Для глибшого розуміння класифікації НФП і організації його діяльності треба привести визначення засновників, учасників та вкладників. Таким чином:

засновник НПФ – юридична особа або фізичні особи, які створили пенсійний фонд чи приєдналися до нього після створення та набули прав і обов'язків, для  засновників  пенсійного  фонду;

учасник НПФ – фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду та яка має право на отримання пенсійних виплат або отримує такі виплати з пенсійного фонду;

вкладник НПФ  – особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування грошових коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту та закону.

Враховуючи, що діюча модель пенсійного забезпечення розглядає пенсійний фонд як юридичну особу, яка не має власного апарату, велике значення у їхній діяльності має інфраструктура, яка призначена забезпечувати роботу недержавних пенсійних фондів. До неї належать адміністратори, компанії з управління активами, банки-зберігачі.

Управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися компаніями з управління активами, банками (щодо активів створеного ними корпоративного пенсійного фонду) та професійними адміністраторами (які отримали ліцензію на провадження діяльності з управління активами). Обчислення та визначення чистої вартості активів пенсійного фонду, їх облік, зарахування здійснюються адміністратором та особою, що управляє активами такого фонду.

Основними принципами учасників НПФ є [див. 21]:

• добровільність участі особи у будь-якому НПФ;
• можливість участі у кількох НПФ за власним вибором;
• можливість у будь-якому пенсійному фонді бути одночасно учасником і вкладником такого фонду.

Основними особливостями роботи НПФ з-поміж інших фінансових інституцій є:

1. Розмір майбутньої пенсії дорівнює  сумі внесків до НПФ та інвестиційного  доходу.

2. НПФ розподіляє  усю суму інвестиційного доходу.

3. НПФ банкрутом  стати не може, законодавством передбачена заборона конфіскації пенсійних активів.

4. Для НПФ податковим  законодавством передбачені пільги.

5. Право власності громадян наступає з моменту зарахування внеску на індивідуальний рахунок.

Інвестування коштів НПФ відбувається в процесі управління портфелем  пенсійних активів, що передбачає дотримання низки вимог та певних процедур. Серед них: формулювання інвестиційних цілей; формування інвестиційної політики; обрання портфельної стратегії; вибір інвестиційних інструментів; вимір та оцінка ефективності (дохідності) інвестування.

При визначенні інвестиційних цілей  недержавного пенсійного фонду надзвичайно  актуальним є дотримання двох умов. Перша – майбутніх надходжень і приросту пенсійних активів, яка має бути достатньою для забезпечення поточних фінансових зобов’язань фонду перед своїми учасниками.

При формуванні інвестиційної політики необхідно враховувати:

диверсифікацію накопичених інвестиційних ресурсів між різними класами та видами активів;

обмеження та нормативи інвестування, що стосуються розміщення пенсійних коштів в окремі види активів та в конкретні фінансові інструменти;

вимоги, що стосуються інвестиційних  характеристик окремих об’єктів інвестування.

Портфельна стратегія НПФ обирається компанією з управління активами, виходячи з інвестиційних цілей  та інвестиційної політики, і може бути активною або пасивною. Ефективний портфель має забезпечувати: найвищу очікувану дохідність при заданому рівні ризиків або найнижчий рівень ризику при заданій дохідності.

Інвестування пенсійних коштів відбувається тільки в активи визначених законодавством категорій (див. табл. 1.2) на засадах безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості в порядку, передбаченому чинним законодавством для кожного фінансового посередника, тобто – у спосіб, що забезпечує останньому конкурентну прибутковість за мінімальної ризикованості і належної ліквідності інвестиційного портфеля.

Контрольні функції щодо напрямів, об’єктів та ефективності інвестування коштів недержавних пенсійних фондів відповідно до своєї компетенції  здійснюють Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія що здійснює державне регулювання на ринку фінансових послуг, Національний банк України. Регулювання структури портфеля інвестицій пенсійних фондів має на меті зниження ризикованості капіталовкладень і унеможливлення значних розбіжностей у результаті їхньої діяльності. З другого боку, такі обмеження, хоч і дають змогу уникнути надмірного зосередження ризику, можуть перешкоджати досягненню бажаного ступеня диверсифікації інвестиційного портфеля.

Для кращого розуміння діяльності НПФ в сучасній Україні необхідно проаналізувати статистичні дані що збирає Національна комісія, що здійснює державне регулювання на ринку фінансових послуг.

РОЗДІЛ 2. Оцінка ролі недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України

Торкаючись сьогодення станом на 31.12.12, в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 94 недержавних пенсійних фонди та 37 адміністраторів НПФ (див. табл. 2.2). Протягом чотирьох останніх років ми можемо спостерігати тенденцію зниження кількості НПФ зі 108 у 2009 році до 94 у 2012. Втім, спостерігається й інша тенденція - до зниження темпів зменшення кількості НПФ: так у 2010 році кількість НПФ порівняно із попереднім роком зменшилася на 6,5%, у 2011 – на 5%, а у 2012 всього лише на 2%.

На зменшення  кількості НПФ значною мірою  вплинули кризові тенденції, оскільки недержавні пенсійні фонди є безпосередніми учасниками фінансового ринку. Незважаючи на це, більшість науковців стверджує, що така кількість НПФ на даний  час є в цілому достатньою для задоволення попиту на послуги з недержавного пенсійного забезпечення [див. 9.].

Станом на 31.12.12 адміністраторами НПФ було укладено 61,4 тис. пенсійних контрактів з 584,8 тис. вкладниками, що на 18,1% менше, ніж у 2011 році – протягом 2009-2012 років спостерігається стійка тенденція до зниження укладення контрактів.

Якщо порівнювати  кількість учасників НПФ із зайнятим населенням України можна говорити про те, що частка вкладників НПФ коливається в межах 0,25%-0,33%, тобто такий рівень залучення населення до НПФ показує, що рівень активності на ринку НПФ є занадто замалим. Одне із можливих пояснень такої ситуації пропонує теорія біхевіористичних (поведінкових) фінансів, яка враховує соціально-психологічні чинники економічної поведінки суб’єктів господарювання, в тому числі менталітет, характерною особливістю якого є патерналізм – підвищені очікування, які пред’являються державі до рівня соціального забезпечення громадян, унаслідок чого громадянам властива пасивна поведінка щодо формування власних заощаджень у разі втрати працездатності. Іншим соціально-психологічним фактором поведінки є їхні індивідуальні очікування. Такі очікування можуть бути необгрунтованими в умовах невизначеності та асиметричної інформації. У разі, коли потенційні вкладники НПФ не володіють повною інформацією, достатньою для об’єктивної оцінки очікуваної дохідності та ризику, їхній вибір значною мірою обумовлюється загальною оцінкою ситуації на фінансовому ринку, яка зараз не є достатньо позитивною. Іншим соціально-психологічним чинником є недостатній рівень фінансової обізнаності, коли бракує знань, умінь і навичок, потрібних для прийняття відповідальних фінансових рішень, а також ужиття заходів із належним рівнем компетентності, унаслідок чого при виборі фінансової установи або фінансового продукту перевага надається лише тим із них, які вже відомі, з якими вже отримано певний досвід співпраці. Так, близько 40% опитаних громадян нічого не знають про особливості функціонування НПФ і переваги пенсійного забезпечення через НПФ порівняно з комерційними банками та страховими компаніями [див. 25].

Що стосується структури вкладників – протягом досліджуваного періоду вона була стабільною – близько 4% вкладників – це юридичні особи, що роблять біля 96% від суми усіх внесків до НПФ, а 96% - фізичні, які вносять приблизно 4% від суми внесків. Тобто, на сьогодні основними вкладниками недержавних пенсійних фондів є працедавці, які усвідомили економічні та соціальні перспективи цього інструменту фінансового ринку (див. таблицю 2.2).

При цьому, темп росту кількості контрактів із юридичними особами є більш стабільним – він коливалися від 103% до 98%, а темп росту кількості укладених контрактів із фізичними особами у 2010 та 2011 роках складали відповідно 110% та 113%, а в 2012 року різко впав до 79%.

Серед учасників  недержавних пенсійних фондів найбільшу  частку у 2009-2011 роках складали працівники у віці 40-55 років (див. табл. 2.3), а у 2012 – працівники у віці 25-50 років (порівняти зміни у структурі кількості учасників за усіма віковими категоріями, окрім осіб молодших 25 років, неможливо у зв’язку із зміною у 2012 році звітних форм для адміністраторів НПФ), для яких проблема пенсійного забезпечення стоїть досить актуально, а часу для забезпечення гідної пенсії все менше. З іншого боку, частка молоді, що вкладає до НПФ невпинно зменшується, починаючи із часів економічної кризи. Така ситуація спричинена недостатнім рівнем проведення агітації серед молоді та недовіра до недержавних фінансових установ. Натомість проведення пенсійної реформи, зміни у пенсійному законодавстві, наслідками яких є посилення вимог до умов виходу на державну пенсію, спричиняють посилення зацікавленості у недержавному пенсійному страхуванні серед осіб передпенсійного віку.

Одним із основних якісних показників, які характеризують систему НПЗ, є сплачені пенсійні внески. Цей показник навпаки показує тенденцію до зростання - обсяги зібраних пенсійних внесків протягом 2009-2012 років зростають щорічно на такі суми: 170 млн. грн. у 2010, 176 млн. грн. у 2011 та 211 млн. грн. у 2012 році, (що у відсотках становить зростання на 19% у 2010 до 2009, 19% у 2011 до 2010 і 22 % у 2012 до 2011 року). Це, зокрема, свідчить про те, що, незважаючи на світову фінансову кризу і падіння реальних доходів населення, попит на послуги НПФ зростає, тобто населення з метою забезпечення достатньої кількості фінансових ресурсів у пенсійному віці продовжує здійснювати пенсійні внески.

Сукупно недержавними пенсійними фондами протягом 2012 було здійснено пенсійних виплат (одноразово та на визначений строк) 66166 учасникам, що склало 11,3% загальної кількості учасників НПФ. Це зумовлено насамперед невеликою долею учасників населення пенсійного віку. Втім, якщо розглядати динаміку пенсійних виплат протягом 2009-2012 років, можна побачити, що частка осіб, що вже отримують пенсійні виплати невпинно зростає із 5,7% у 2009 до 11,3% у 2012 році.

Всього на 2012 рік активи НПФ становлять 1660,1 млн. грн. (див. табл. 2.4). Протягом 2009-2012 років динаміка цього показника відзначається постійним зростанням, втім щорічні темпи росту активів зменшуються, так у 2010 році по відношенню до 2009 вони становили 133,4%, а вже у 2011 до 2010 впали до 121,2%, і ще трохи знизилися у 2012 році – 119,6%. Таке падіння темпів зростання можна пояснити передусім із скороченням або тимчасовим припиненням окремими вкладниками НПФ сплати внесків на користь своїх учасників, спричинене нестабільною економічною ситуацією, а також зростанням розміру пенсійних виплат (зокрема одноразових) [16].

Якщо порівняти  активи НПФ і ВВП, то можна побачити, що частка активів НПФ у ВВП у 2009-2012 роках не піднімалася вище 0,11% (див. табл. 2.4), хоча і невпинно зростала. Для приблизного порівняння із іншими країнами світу можу привести такий показник - на 1 січня 2010 року загальні пенсійні активи найбільших країн світу становили 70% від їх ВВП. Таке порівняння, звичайно говорить про надзвичайно малу роль НПФ у перерозподілі ВВП та про невелику роль НПФ  в економіці.

Аналізуючи об'єкти інвестування пенсійних  активів недержавних пенсійних  фондів у 2012 р. потрібно відзначити, що найбільшу частку займають грошові кошти на депозитних рахунках, частка яких у загальній структурі активів на 2012 рік становила 34,5 %; на другому місці за величиною знаходиться частка облігацій українських емітентів – 31,1 %; на третьому – акції українських емітентів 15,5, частка цінних паперів, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України – 11,9%, частки інших активів становлять до 3%.

Динаміка частки грошових коштів розміщених на вкладних банківських рахунках протягом 2009-2012 років доволі відчутно коливалася – так у 2009 році вона і становила 40% активів НПФ, у 2010 році зменшилася до 34,7%, у 2011 – до 29,5%, і знову піднялася до 34,4% у 2012. Не зважаючи на це, частка коштів на депозитах залишалася найвищою протягом усього періоду. Така зацікавленість у розміщенні активів НПФ на банківських депозитах зумовлена, з одного боку, високою ліквідністю вкладів, з іншого – гарантованою дохідністю.

Враховуючи підвищені вимоги до ліквідності інвестицій та убезпечення  пенсійних активів від ризиків втрат і знецінення серед цінних паперів, дозволених для інвестування активів НПФ, основна увага приділяється борговим цінним паперам. Основна питома вага серед інвестицій НПФ у боргові цінні папери припадає на інвестиції в облігацій підприємств, емітентами яких є резиденти України. Динаміка цього показника за 2009-2012 роки є дещо нестабільною, але характеризується зростанням їх частки – хоча у 2010 році їх частка була менше 18,9%, аніж у 2009, у 2011 році питома вага зросла на 62,7%, а у 2012 – на 24,9% і становила 31,1 % у складі активів НПФ. Інвестиційна привабливість корпоративних облігацій, порівняно з банківськими депозитами, зумовлена наявністю, зокрема, потенційних рівнів забезпечення надійності інвестицій.