Співробітництво України з Мінародними фінансовими організаціями

4. Система спеціального фінансування використо­вується в особливих умовах і включає компенсаційне фінансування і фінансування у разі непередбачених обставин, фінансування буферних (резервних) запа­сів, фінансування зі скорочення і обслуговування зов­нішнього боргу та фінансування системних трансфор­мацій. Такий механізм застосовується для сприяння державам-членам у покритті  спричиненого зовнішніми, не залежними від держав, факторами: скорочення експортних надход­жень, зростання витрат на імпорт зерна, стихійне лихо та інші непередбачувані обставини. Із середини 1980-х років кошти за цим механізмом не нада­валися.

5. Новим механізмом спеціального фінансу­вання є фонд підтримки структурних перетво­рень, створений для країн, що здійснюють пере­хід від планової до ринкової економіки. Почав діяти у 1993 р. як тимчасовий (функціонував до кінця 1995 р.) з метою надання державам-членам фінансової допомоги для врегулювання проблем платіжного балансу, пов'язаних із пере­ходом від торгівлі. Зазначимо, що свої перші два кредити (у 1994-1995 рр.) Україна от­римала саме за цим механізмом.

Другим основним напрямом діяльності МВФ е ре­гулювання валютних відносин. У сучасних умовах, ко­ли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль фонду полягає у узгодженні валютної політики країн — членів фонду [1].

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ СПІВРОБІТНИЦТВА МВФ З УКРАЇНОЮ

3.1.                 Перспективи співробітництва України з МВФ та міжнародними фінансово - кредитними організаціями.

Сучасний етап розвитку України характеризується значними економічними

і політичними труднощами. Після періоду експериментів у перші роки незалежності в країні розпочалися спроби ринкових реформ.  Розвиток країни з експортно-орієнтованою промисловістю, постійним дефіцитом бюджету та масою об’єктів,  що їх готували до приватизації, потребувало виходу  на міжнародну арену експортерів, кредиторів та інвесторів. Найкоротшим шляхом  виявилося налагодження відносин з міжнародними фінансовими організаціями, які не тільки позичали пристойні гроші, а й  формували інвестиційний клімат країни, що розвивалася.

Зростання ролі використання кредитних ресурсів МВФ і Світового Банку як чинника та інструмента проведення структурної трансформації національної економіки в контексті посилення тенденцій до глобалізації та інтернаціоналізації потоків капіталу об`єктивно спричинили інтерес дослідників до цієї галузі міжнародної співпраці [33].

На сьогодні співробітництво України з ЄБРР відбувається відповідно до Програми співробітництва між Урядом України та ЄБРР на 2007-2009 роки, підписаної у червні 2007 року.

Програмою співробітництва на 2007-2009 роки між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку передбачено такі пріоритетні напрями співробітництва, за якими ведеться спільна робота щодо підготовки та реалізації проектів:

а) транспорт та зв’язок (впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України; новий проект державного сектору у галузі автомобільних доріг; розвиток портової інфраструктури; розвиток регіональних аеропортів та ін.).

б) енергетика та енергозбереження (фінансування Української енергосервісної компанії – УкрЕско; модернізація після завершення будівництва енергоблоку № 2 Хмельницької АЕС та енергоблоку № 4 Рівненської АЕС; ядерна безпека на Чорнобильській АЕС проект „Укриття” та ін.).

в) підвищення енергоефективності (спільне дослідження можливості для розвитку проектів енергоефективності: в секторі адміністративних та житлових будівель; в сфері виробництва та використання нетрадиційних видів палива; в сфері використання альтернативних джерел енергії для теплопостачання населених пунктів України) та ін. [25].

Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного фінансування ” (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США.

Необхідно зауважити, що значна частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів (в тому числі закупок по імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.).

Міністерством економіки України пропонується оптимізувати зазначену процедуру шляхом включення до проектів Законів України про Державний бюджет України на кожний рік обсягів та умов позик МФО (програма державних запозичень), що, відповідно до п. 14 статті 85 Конституції України та п. 2 статті 9 Закону України "Про міжнародні договори", надасть змогу додатково застосовувати всі передбачені законодавством способи надання згоди на обов'язковість договору та запобігти наявних затримок з ратифікацією договорів і одночасно скоротити термін управління за підготовкою та реалізацією проектів МФО приблизно на 8 місяців [33].

Підтримує такий підхід, неодноразово висловлений також у пропозиціях Рахункової палати, і Міністерство закордонних справ України, однак ця проблема не вирішується через позицію Міністерства фінансів України, яке виступає проти унормування цього питання.

Суперечливу позицію займає і Міністерство юстиції України, яке спочатку погоджувалося із затвердженням законом про державний бюджет програми зовнішніх державних запозичень, а потім висловило зауваження про його неприйнятність.

Кабінет Міністрів України у липні 2002 року затвердив заходи щодо підвищення ефективності залучення та використання коштів МФО (розпорядження від 01.07.2002 № 358-р). Згідно з пунктом 2 цього документа Мінекономіки було зобов'язане здійснювати моніторинг виконання заходів та щокварталу інформувати Кабінет Міністрів України про їх виконання.

Експерти Міжнародного валютного фонду вважають, що максимально допустимою величиною валового зовнішнього боргу для країн з низьким та середнім рівнем доходу є 49,7% від ВВП. При перевищенні цього рівня вірогідність настання фінансових криз становить 66,8%.

За даними Національного банку України, за 2009 р. сума валового зовнішнього боргу збільшилася на 55% і станом на 01.01.2010 дорівнювала 84,5 млрд. дол. США, що становить 59,9% від ВВП. Домінуюча роль у здійсненні зовнішніх запозичень належала банківському сектору: порівняно з 2008 р. довгострокові залучення банків зросли у 2,5 рази, а короткострокові – у 1,9 рази [3].

У 2009 році підписано Програму співробітництва між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку на 2009-2011 роки, прийнято Стратегію ЄБРР для України до 2011 року, нову Стратегію партнерства Світового банку з Україною до 2013 року [24].

У 2009 році Світовим банком спрощено та зменшено вартість позик і гарантій для України, як країни-позичальника третьої категорії за рівнем доходів, що дало можливість у 2010 році запобігати неефективним втратам державного бюджету.

Взагалі аналізуючи вплив кризи на відносини України з сучасними МФО, ми виявили, що відносини щодо руху грошових потоків дещо оживились. МВФ надав Україні стабілізаційний кредит, що в декілька разів перевищує надані раніше. Це свідчить про довіру цієї організації до нашої країни. Світовий банк також не залишив Україну в скрутні для неї часи. Це проявляється в наданні з його боку фінансової допомоги на підтримку вітчизняної економіки Україні. Також слід відмітити, що фінансування економіки країни в 2008-2009 роках збільшилося зі сторони Світового банку [25].

Виходячи з цього ми встановили, що шляхами покращення  відносин України та МВФ та Світовим Банком є такі: виконання вимог МВФ, необхідних для надання позики; контроль за ефективним використанням коштів МВФ та Світового банку;  проведення ефективної пенсійної реформи; прийняття відповідних законодавчих актів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівня, що підвищило б ефективність використання коштів кредиту; необхідно здійснювати контроль, щоб кошти, які виділяються МФО, прямували на рішення соціально-економічних проблем і пом'якшення наслідків кризисних явищ; необхідно досягти стабільності в політичних колах, об’єднати політичні сили, що значно підвищить співпрацю і допоможе країні вийти з кризи.

Запропоновані заходи допоможуть покращити відносини України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Отже, співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки [8].

ВИСНОВОК

На основі виконаної курсової роботи зробимо наступні висновки.

Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації є важливою складовою сучасної інституційної структури світових валютно-фінансових відносин. Виникли вони після Другої світової війни (за винятком Банку міжнародних розрахунків, який засновано 1930 р.), їх функціонування та розвиток є одночасно важливою передумовою та елементом механізму поглиблення світо господарських зв'язків у цілому.

Залежно від критерію класифікації МФО поділяються на: міждержавні (міжурядові) та неурядові (характер діяльності); загальної компетенції та спеціальної компетенції (коло компетенції); міждержавні, міждержавні з окремими наднаціональними повноваженнями і наддержавні, наднаціональні (характер повноважень); відкриті та закриті (умови прийому в члени); глобальні, регіональні та двосторонні (сфера діяльності); універсальні та спеціалізовані (функції).

У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), регіональні банки та валютно-кредитні організації ЄС – Європейський інвестиційний банк ЄІБ), Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Ідея створення МВФ виникла після Великої Депресії 1930-х років, коли впродовж чотирьох років обсяги міжнародної торгівлі скоротилися на 63% через торговельні війни та протекціонізм країн, що сподівалися вийти з кризи за рахунок торговельних партнерів. Реалізована ідея МВФ була у 1945 році, і нині її членами є 183 країни. Головне завдання МВФ — налагодження міжнародної співпраці у валютно-фінансовій сфері та сприяння розвитку міжнародної торгівлі.

Ефект від роботи з МВФ полягає не стільки в отри­манні коштів для структурної трансформації економі­ки, скільки у створенні фондом «економічної репута­ції» для країни. Зробивши летальний аналіз діяльнос­ті міжнародних фінансових організацій та інвесторів, можна простежити певну залежність: ні великий ін­вестор, ні міжнародна або регіональна організація не спрямують у країну кошти, якщо ця країна не має дос­віду співробітництва з МВФ.

       Виходячи з цього ми встановили, що шляхами покращення  відносин України та МВФ та Світовим Банком є такі: виконання вимог МВФ, необхідних для надання позики; контроль за ефективним використанням коштів МВФ та Світового банку;  проведення ефективної пенсійної реформи; прийняття відповідних законодавчих актів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівня, що підвищило б ефективність використання коштів кредиту; необхідно здійснювати контроль, щоб кошти, які виділяються МФО, прямували на рішення соціально-економічних проблем і пом'якшення наслідків кризисних явищ; необхідно досягти стабільності в політичних колах, об’єднати політичні сили, що значно підвищить співпрацю і допоможе країні вийти з кризи.

Запропоновані заходи допоможуть покращити відносини України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Отже, співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                  Кабанець О.М., Кольга В.К. З історії регулювання Міжнародних валютних відносин / / Вісник податкової служби України//. - 2000. - № 3.

2.                  Єременко О.К, Ковбасюк Ю.В. Кредитна Діяльність міжнародного валютного фонду / / Вісник НБУ// -1999. - № 3.

3.                  http://www.bank.gov.ua/ - Національний банк України. Платіжній Баланс України.

4.                  Ананьєв А.П. Суперечливість ролі МВФ в сучасній світовій економіці // Міжнародна економіка//. - 2008. - № 5. - С.64-68.

5.                  Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: Підручник./ - К.: Знання-Прес, 2002. - 311 с.

6.                  Вахтенко Т. П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізмі дії, заходь подолання // фінанси України. - 2008. - № 10. - С.3-21.

7.                  Вплив  світової   фінансової   кризи   на   Україні // http://www.analitik.org.ua/current-comment/economy/48d793e16b8bb/

8.                  Довідка про стан та перспективи співробітництва України з МВФ // http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2932.htm.

9.                  Дунас О.І. Особливості інституту членства у сучасних міжнародних фінансових організаціях / / Право України. - 2007. - № 8 - С. 129-132.

10.             Дунас О.І. Особливості та Основні напрями співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями системи ООН / / Право України. - 2008. - № 2. - С. 112-115.