Сучасний стан і особливості розвитку фондового ринку України

Стан вітчизняного ринку цінних паперів характеризується постійним зростанням обсягів емісій та зміною їх структури на первинному ринку. Найбільш питому вагу серед цінних паперів, що імітуються, становлять акції та векселі. Темпи зростання векселів випереджують темпи зростання акцій.

Векселі – найпопулярніший фінансовий інструмент в умовах відсутності у підприємств обігових коштів. Емісія векселів не потребує попереднього погодження з державними органами та державної реєстрації. Емітувати вексель може будь-яка юридична особа. Таке зростання випуску векселів пояснюється збільшенням дебіторської та кредиторської заборгованості і зростанням значення векселів як засобу розрахунків.

В Україні, на відміну від країн із розвинутою економікою, переважає позабіржовий ринок, що стало наслідком приватизаційних процесів попередніх років. Використання цінних паперів як символ володіння капіталом є необхідною умовою реформування відносин влади у суспільстві. Розвиток фондового ринку в Україні та поглиблення приватизаційних процесів призвели до того, що в Україні функціонують кілька тисяч акціонерних товариств і налічуються тисячі власників акцій.

Фондовий ринок в Україні за часи його становлення пройшов декілька етапів розвитку. Зокрема, перший етап пов'язаний з прийняттям законодавчих нормативних документів – «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу», Закону «Про приватизаційні папери», Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, про застосування векселів у господарському обороті України. Але це був етап, коли ще не відбувалася масова приватизація, не було напрацьованих державних регуляторних механізмів. До того ж не було необхідних фахівців, які могли професійно вести менеджмент у створенні цього фінансового сектора інвестиційної діяльності. Не була до цього підготовлена юридична база та виконавчі структури. Утворювальні акціонерні товариства формувалися як закриті, акції яких не виходили на публічні торги. Цей етап проходив майже включно по 1995р. починаючи з 1995 – 1996рр. почався другий етап становлення фондового ринку.

У країні розпочалася масова сертифікатна приватизація. Вона продовжувалася до 2000р. За цей період практично були сформовані державні регулятори діяльності структур фондового ринку. Утворювалися суб’єкти господарської діяльності (ВАТ, ЗАТ), суб’єкти підприємницької діяльності тощо. У 1995р. Постановою ВР України була схвалена Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України (1995р.), Закон «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996р.), Указ Президента «Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» (1997р.), Програми приватизації тощо. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за цей період напрацювала регуляторні механізми своєї діяльності та діяльності різних підприємницьких структур на ринку цінних паперів та фондовому ринку.

Таким чином другий етап розвитку фондового ринку – це період активних утворюючих заходів законодавчого та організаційно-виконавчого спрямування.

Третій етап формування фондового ринку в Україні припадає на післяприватизаційний період, коли приватизація перейшла до грошової. Напрацьовані законодавчо-нормативні механізми та кадрове забезпечення, посилення регуляторного та організаційно-контролюючих важелів управління суб'єктами підприємницької діяльності на фондовому ринку і роботи з акціонерними товариствами.

За минулі роки (1996-2004) по даних на початок року загальна вартість цінних паперів зросла з 2 млрд. грн. до 67,5 млрд. грн. Вартість акцій за емісію зросла з 0.7 млрд. у 1996 р. до 42,1 млрд. грн. на початок 2004 року. Але в структурі вартості цінних паперів майже третина припадає на векселі Понад 55% угод на ринку цінних паперів укладається з векселями, що дає підстави до висновку про занадто низьку ліквідність ринку цінних паперів та недосконалість механізмів монетарної політики і зв'язку з фондовим ринком.

 За роки ринкової трансформації економіки України фондовий ринок пройшов певні етапи свого становлення, отримав певне інституціональне забезпечення, проявилися його особливості, а також окреслились напрями його подальшої розбудови.

До найважливіших внутрішніх чинників, які значною мірою впливають на становлення та подальший розвиток фондового ринку, належать:

• модель економічної та політичної системи країни;
• економічна та фінансова політика держави;
• фінансова глибина й фінансова структура макроекономіки;
• економічні цикли всередині країни;
• модель приватизації та "концентрації власності";
• модель економічної поведінки населення;
• модель фондового ринку та організації фінансування народного господарства.

За минуле десятиліття Україна остаточно утвердила себе як суверенна держава, стала повноправним суб'єктом європейського та світового співтовариства, важливим фактором стабільності на європейському континенті. Загальною метою економічної політики України є економічне зростання, яке конкретизується в обсягах ВНП, рівні життя населення. Серед основних заходів економічної політики, спрямованих на досягнення цієї мети, є інвестиції капіталу, реструктуризація економіки, ефективна зайнятість і зростання продуктивності праці, достатній попит населення тощо.

Фінансова політика як складова економічної політики держави містить заходи, методи й форми організації та використання фінансів для забезпечення її економічного та соціального розвитку. Своє конкретне вираження фінансова політика знаходить у чинній системі мобілізації фінансових ресурсів та їх використання для задоволення різноманітних потреб держави, підприємницьких структур і населення. Саме тому фінансова політика України має бути спрямована на створення розвиненого фондового ринку як одного з ключових механізмів у межах національної моделі економічного зростання та підвищення суспільного добробуту.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» 2006, N 31
2. Баула О.В., Ватаманюк З.Г. Інституційна ефективність ринку цінних паперів в Україні. ∕∕ Фінанси України. – 2008. – № 3 – с.101-110
3. Богачук Є.А. Тенденції сучасного світового та фондового ринків//Актуальні проблеми економіки.-2005.-№2-с.28.
4. Гриненко А. Інформація про хід приватизації державного майна в Україні за 2007 рік. // Економіка в школах України. – 2008. – №1. – с.7.
5. Дєєва Н. Е. Капіталізація фондового ринку України: проблеми оцінки й реакція на кризу // Економічний вісник Донбасу № 4 (18), 2009
6. Назарчук М. Середньостроковий прогноз розвитку фондового ринку України // Економіка України. - 2008. - №2.- с.3.
7. Річний звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2008 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ssmsc.gov.ua/ ShowPage.aspx? PageID=12
8. Мозговий О. М. Цінні папери: історія та сучасність. Історико-економічний нарис / О. М. Мозговий [та ін.]. - Одесса : КП ОМД, 2003.
9. Пилипенко І. І. Цінні папери в Україні / І. І.Пилипенко, О. П.Жук. - К. : ІВЦ Держкомстату України. - 2001. - 305 с.
10. http//:www.pfts.com