Управління формуванням прибутку та шляхи підвищення прибутків

усунення небезпек у їх першоджерелах, виключення або максимальне обмеження впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників;

забезпечення пріоритету колективних  засобів захисту над індивідуальними;

врахування людського фактора, зокрема під час вибору засобів  виробництва, технології, організації  праці, устаткування робочих місць тощо.

 Працівники мають бути проінформовані  та проінструктовані щодо дій,  необхідних у разі виникнення  на підприємстві аварійних ситуацій, пов'язаних з безпосередньою загрозою  для їх життя і здоров'я,  та про вжиті або такі, що  мають бути вжитими, запобіжні і захисні заходи.

Роботодавець забезпечує повну  і вичерпну інформацію працівників  та їх уповноважених представників  з питань охорони праці про  можливі небезпечні ситуації, про  вжиті заходи для їх запобігання  або їх ліквідації та про дії працівників у аварійних ситуаціях.

Для забезпечення належного виконання  цих заходів роботодавець призначає  відповідальних осіб, забезпечує їх підготовку і спорядження відповідно до небезпечності  виробництва, масштабів і специфіки  підприємства.

 У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків роботодавець повинен вжити термінових заходів для евакуації працівників, надання першої медичної допомоги потерпілим, локалізації і ліквідації аварії або пожежі, усунення їх наслідків, за необхідності залучити зовнішні служби невідкладної медичної допомоги, професійні аварійно-рятувальні служби, підрозділи пожежної охорони.

 Залучення працівників до  вирішення питань охорони праці  здійснюється профспілковими організаціями  підприємства відповідно до статті 42 Закону України "Про охорону праці".

 Рівень пожежної безпеки  робочих зон, приміщень та інженерного  устаткування повинен відповідати  вимогам Правил пожежної безпеки  в Україні, затверджених наказом  МНС України від 19.10.2004 № 126, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 4.11.2004 за № 1410/10009, та інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

 Облаштування всіх робочих  зон повинно проводитись з  урахуванням вимог Законів України  "Про охорону праці", "Про  основи соціального захищеності інвалідів в Україні" та постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Доступними для користування працівників  з обмеженими фізичними можливостями повинні бути двері, переходи, сходи, душові приміщення, умивальники, туалети, якими вони користуються.

 Працівники забезпечуються  приміщеннями для переодягання, якщо для виконання роботи  згідно з вимогами гігієни  необхідно використовувати спецодяг.

Приміщення для переодягання повинні  мати достатні розміри, обігріватись, бути легкодоступними і устаткованими  сидіннями і підлоговими килимками.

Шафи для зберігання одягу кожного  окремого працівника під час його роботи повинні замикатися на ключ.

Шафи для спецодягу повинні  бути відокремлені від шаф для  особистого одягу, якщо цього вимагають  обставини (наприклад, наявність шкідливих  речовин, вологість, бруд).

Для чоловіків і жінок повинні  бути надані окремі приміщення для  переодягання або роздільне використання цих приміщень.

Якщо немає необхідності у спеціальних  приміщеннях для переодягання, кожному  працівникові повинно бути надане окреме місце для зберігання особистого одягу під замком.

 Працівникам повинна бути  надана у користування достатня кількість душових приміщень, кімнати для вмивання, якщо це необхідно, виходячи з характеру роботи або вимог гігієни, а також забезпечується належна кількість туалетів згідно з санітарно-гігієнічними нормами.

Якщо немає потреби в душах, повинна бути забезпечена достатня кількість належних пристосувань для вмивання проточною водою (за необхідності - теплою) поблизу від робочих місць і приміщень для переодягання.

Для чоловіків і жінок повинні  бути облаштовані окремі туалети  або забезпечено роздільне користування ними, для жінок - облаштовані кімнати гігієни жінки і/або створені умови для проведення гігієнічних заходів.

 За рішенням роботодавця  створюється одне або кілька  приміщень для надання першої  медичної допомоги, забезпечених  необхідним устаткованням і матеріалами.

Крім того, засоби, необхідні для  надання першої допомоги, повинні  бути в наявності у всіх тих  місцях, де цього вимагають умови  праці.

Місця, де знаходяться ці засоби, повинні  бути легкодоступними і відповідним  чином позначеними.

На ПП «Врожай Агро 1»  під час укладання трудового договору роботодавець інформує  працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися  робота, яка за медичним висновком  протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом  підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від  нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Працівник має право відмовитися  від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для  його життя чи здоров'я або для  людей, які його оточують, або для  виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

Працівник має право розірвати  трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

На ПП «Врожай Агро 1»  створено  службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

Служба охорони праці підпорядковується  безпосередньо роботодавцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці  у разі виявлення порушень охорони  праці мають право:

видавати керівникам структурних  підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

вимагати відсторонення від  роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших  засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

надсилати роботодавцю подання  про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони  праці може скасувати лише роботодавець.

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у  вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого  середовища за рішенням трудового колективу  може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Таким чином, під час написання  дипломної роботи були поглибленні  і закріпленні теоретичні знання, набутті практичні навички з  обраної теми дослідження.

В процесі викладу матеріалу було розкрито теоретичні засади управління формуванням прибутку, розглянуто економічну природу та джерела утворення прибутку, охарактеризовано показники рентабельності підприємства, розкрито порядок розподілу та використання прибутку. Також проведено аналіз фінансового стану ПП «Врожай Агро 1», дано оцінку ліквідності майна підприємства, оцінку фінансової стійкості, охарактеризовано показники рівня ефективності господарської діяльності, дано методику планування прибутку підприємства, розкрито техніку виявлення резервів збільшення прибутку та методичні прийоми ефективного управління прибутком.

Економічна криза перехідного  періоду до ринкової економіки з  особливою гостротою позначилася  на господарсько-фінансовій діяльності, зокрема на діяльності  ПП «Врожай Агро 1».

Підприємство займається виробництвом сільськогосподарської продукції  її переробкою та її реалізацією. Господарство відповідає за своїми зобов’язаннями  майном, що йому належить. Господарство має право орендувати землю як у фізичних так і в юридичних осіб будь – яких форм власності.

Оренда земельних ділянок оформляється  договором оренди. Підприємство здійснює зовнішньо – економічну діяльність, моє право користуватися кредитами  та іншими позичковими засобами в  фінансово – розрахункових і  кредитних закладах. Господарство діє на принципах самоокупності і самофінансування. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів. Господарство є платником фіксованого  сільськогосподарського податку, сплачує внески в фонди соціального страхування відповідно до чинного законодавства.

Як бачимо, хоча підприємство прибуткове, завдяки проведеному аналізу можна вибрати таку стратегію розвитку підприємства, щоб вивести його новий рівень прибутковості, за рахунок розвитку нових напрямків отримання доходів таких, як доходи від фінансової та іншої діяльності не зв’язаної з основною.

Значна роль прибутку в розвитку підприємства та забезпеченні інтересів його власників і працівників визначають необхідність ефективного і безперервного управління ним. Управління прибутком являє собою процес розробки та прийняття ефективних управлінських рішень за всіма основними аспектами його формування та розподілу і використання на підприємстві з метою максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

Головною метою управління прибутком  є визначення шляхів найбільш ефективного його формування та оптимального розподілу,  що спрямовані на забезпечення розвитку діяльності підприємства та зростання його ринкової вартості.

Основними задачами управління формуванням прибутку підприємства є такі:  забезпечення максимізації розміру прибутку,  що формується,  і який відповідає ресурсному потенціалу суб’єкта господарювання та ринковій кон’юнктурі; забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем прибутку, що формується, та допустимим рівнем ризику; забезпечення високої якості прибутку,  що формується;  забезпечення постійного збільшення ринкової вартості підприємства;  підтримка конкурентоспроможності у довгостроковому періоді;  забезпечення ліквідності підприємства та його платоспроможності; підтримка інвестиційної привабливості.

Політика управління формуванням  прибутку підприємства повинна бути спрямована на максимізацію розміру позитивного фінансового результату через виконання комплексу завдань щодо забезпечення зростання обсягів його діяльності,  ефективного управління витратами,  підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази,  оптимізації складу та структури обігових коштів,  підвищення продуктивності праці та системи управління суб’єктом господарювання.

Стосовно політики управління розподілом прибутку підприємства,  то вона повинна відображати основні вимоги загальної стратегії розвитку підприємства,  забезпечувати підвищення його ринкової ціни,  формувати необхідні обсяги інвестиційних ресурсів,  забезпечувати матеріальні інтереси власників і працівників . 

Система управління прибутком має  бути органічно інтегрована із загальною системою управління підприємством,  оскільки прийняття управлінських рішень у будь-якій сфері діяльності підприємства прямо або опосередковано впливає на рівень прибутку,  який у свою чергу є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та зростання доходів його власників і працівників.