Основні принципи інструментальних методів аналізу

                          

де - коефіцієнт Стьюдента;  S - стандартне (квадратичне) відхилення аналітичного сигналу пустої проби;  п1 і п2 - число визначень при вимірюванні аналітичних сигналів пустої і аналізованої проб.  Знаючи градуювальник графік, знаходять ПрО.

      В більшості випадків  контроль результатів вимірювання  хімічного складу проводять методом "відтворення атестованих характеристик стандартних зразків", а при їх відсутності - іншими способами, серед яких найбільшого поширення набуло використання методу добавок.

     Одночасно з аналізом  якої-небудь партії виробничих проб проводять вимірювання вмісту контрольованого компоненту у стандартних зразках.

 

    За даними відтворення  атестованої характеристики ухвалюють  рішення про якість результатів  аналізу одночасно контрольованої  групи проб.

     При позитивних результатах вимірювань складу стандартних зразків роблять висновок про задовільну якість вимірювань складу виробничих проб.

     Відповідно до метрологічних  вимог точність окремого середнього результату вимірювань хімічного складу визнається задовільною, якщо:

    1) розмах  результатів трьох одночасно виконаних одиничних вимірювань вмісту контрольованого компоненту в стандартному зразку  не перевищує розбіжності, що допускається стандартом (d3) (ця вимога розповсюджується і на результати паралельних вимірювань для аналізованих проб);

   2) середній результат (с') трьох паралельних вимірювань вмісту контрольованого компоненту в стандартних зразках відрізняється від атестованої характеристики (с0) не більш ніж на половину тієї ж розбіжності, що допускається (0,5d3).

     Таким чином, точність результатів вимірювань вмісту компоненту відповідає вимогам  ГСХА, якщо виконується нерівності

де  Сmax  і  Сmin -  найбільший і найменший результати паралельних вимірювань при відтворенні атестованої характеристики стандартного зразка.

       Відтворюваність – це близкість отриманих результатів аналізу до середнього значення. Відтворюваність прийнято характеризувати величиною дисперсії (S2) або стандартного відхілення (S). Ці характеристики визначаються випадковою похибкою. Похибкою виміру називають відхилення результату виміру від істиного значення вимірювальної величини.

     Одним з  основних завдань аналітика при  оцінці випадкових похибок хімічного  аналізу є знаходження функції розподілу, що описує експериментальні дані. Численні дослідження показують, що дані аналітичних визначень підкоряються закону нормального розподілу (Гауса). Відповідно до цього закону імовірність появи малих похибок значно більше, ніж імовірність появи більших похибок.

    Таким чином, випадкова похибка визначає відтворюваність, а систематична похибка визначає найважливіше поняття – правильність. Тобто, результат аналізу буде правильним, якщо він вільний від систематичної похибки.

     На стику прикладної математики і експериментальної хімії виникла нова галузь науки – хемометрика. Хемометрика вивчає методи визначення похибок, планування експерименту, розпізнавання образів.