Контрольна робота по «Господарське право України»

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування,

органів адміністративно-господарського управління та

контролю (дискримінація суб’єктів господарювання)

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміні- стративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

2.2. Монопольне положення на ринку. Зловживання монопольним становищем на ринку

Монополія – це ринок, на якому працює єдиний продавець товару, який, використовуючи своє становище, має монопольну владу на ринку і може одноосібне диктувати рівень цін та обсяги випуску.

Головні риси монопольного ринку:

1) один продавець займає весь  ринок;

2) продукція продавця є унікальною, тобто не існує подібних товарів  на які могли б перейти споживачі;

3) існують значні бар’єри, що  перешкоджають появі інших фірм  і ринку, а вихід з ринку також ускладнений.

Вищезазначена типізація недосконалих конкурентних ринків використовується в економічному обігу. для правового обігу має значення її останній різновид – монополія.

На нормативному рівні не надане загальне визначення монополії (економічної), а перелічені випадки, за яких вважається, що суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку. Так, відповідно до статті 27 Господарського кодексу України монопольним визнається домінуюче становище суб’єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб’єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). Монопольним є становище суб'єкта господа- рювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом.

Стаття 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає, що суб’єкт господарювання займає монопольне становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку в нього  немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції  внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарю- вання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним вважається становище суб’єкта господарю- вання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Вважається, що кожен із двох чи більше суб’єктів господарювання займає монопольне становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених вище.

Монопольним вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

• сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки що, перевищують 50 відсотків;
• сукупна частка не більше ніж п'яти суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків, і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Монопольним може бути визнано також становище суб’єктів господа- рювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом.

Монопольне положення суб’єкта господарювання само по собі не є правопорушенням у сфері конкуренції, у якості останнього виступає зловживання таким положенням.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживання монопольним становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи  різних інших умов до рівнозначних  угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод  прийняттям суб’єктом господарювання  додаткових зобов'язань, які за  своєю природою або згідно  з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків  або технічного розвитку, що завдало  чи може завдати шкоди іншим  суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова  від придбання або реалізації  товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження  конкурентоспроможності інших суб’єктів  господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу  на ринок (виходу з ринку) чи  усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

 

3. Антимононопольный комитет, та його правовий статус

 

Державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється Антимонопольним комітетом України.

Правовий статус Антимонопольного комітету України регулюється Законом України «Про Антимонопольний комітет України». Відповідно до нього Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України. Антимонопольний комітет України щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.

Компетенція Антимонопольного комітету України:

Антимонопольний комітет України відповідно до покладених на нього завдань:

1) контролює дотримання  антимонопольного законодавства  в процесі економічної концентрації, зокрема, при створенні, реорганізації, ліквідації суб'єктів господа- рювання, створенні об’єднань підприємств, вступі одного або кількох суб'єктів господарювання в об’єднання, при перетворенні органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю в об’єднання суб’єктів господарювання, придбанні чи набутті будь-яким іншим способом у власність, одержанні в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб’єктів господарювання або їх структурних підрозділів, оренді цілісних майнових комплексів суб’єктів господарювання або їх структурних підрозділів, набутті будь-яким іншим способом контролю господарської діяльності;

2) контролює дотримання антимонопольного  законодавства при здійсненні господарської діяльності суб’єктами господарювання та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб’єктів господарювання;

3) розглядає справи про порушення  антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;

4) звертається до суду чи арбітражного  суду з позовами (заявами) у зв’язку  з порушенням антимонопольного  законодавства, надсилає правоохоронним  органам матеріали про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;

5) дає рекомендації  та вносить пропозиції органам  державної влади, установам, органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання та їх об’єднанням щодо проведення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням антимонопольного законодавства;

6) дає рекомендації  органам влади, органам місцевого  самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктам господа- рювання щодо припинення дій (бездіяльності), що містять ознаки порушень антимонопольного законодавства, усунення причин цих порушень і умов, що їм сприяють, а після припинення порушення – про вжиття заходів щодо усунення наслідків цих порушень у визначені Комітетом строки;

7) бере участь у розробці та  вносить у встановленому порядку  проекти актів законодавства, що  регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації  економіки;

8) бере участь в укладанні  міждержавних угод, розробці і реалізації міжна- родних проектів та програм, а також здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями з питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету України;

9) узагальнює практику застосування антимонопольного законодавства, розробляє пропозиції щодо його удосконалення;

10) затверджує кошторис  доходів і видатків Антимонопольного  комітету України та його територіальних відділень;

11) розробляє і організовує виконання  заходів, спрямованих на запобігання порушенням антимонопольного законодавства;

12) систематично інформує населення  України про свою діяльність;

13) здійснює інші дії щодо  контролю за дотриманням антимонопольного  законодавства в межах його  повноважень.

Антимонопольний комітет України публікує в засобах масової інформації повідомлення про прийняті рішення та свою діяльність.

3.1. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України

Відповідальність за правопорушення у сфері конкуренції передбачено у розділі 8 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та главі 5 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Накладення штрафів

Вчинення дій, визначених законодавством як правопорушення у сфері конкуренції, тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (статті 21, 22) Законом України «Про захист економічної конкуренції» (стаття 52), а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством.

Накладення адміністративного стягнення

Вчинення дій, визначених цим законодавством як недобросовісна конкуренція, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, тягне за собою накладення адміністративного стягнення згідно із законодавством.

Вчинення в інтересах третіх осіб дій, визначених законодавством як недобросовісна конкуренція, громадянами, що не є підприємцями, тягне за собою накладення адміністративного стягнення згідно із законодавством.

За правопорушення, передбачені пунктами 13-16 статті 50 Закону «Про захист економічної конкуренції», посадові особи та інші працівники суб’єктів господарювання, працівники органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність згідно з законом.

Відшкодування збитків

Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених законодавством як недобросовісна конкуренція та внаслідок інших порушень законодавства про захист економічної конкуренції, підлягають відшкодуванню за позовами заінтере- сованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Особи, яким заподіяно шкоду можуть звернутися до суду, арбітражного суду із заявою про її відшкодування.

Вилучення товарів

У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, або факту копіювання виробів, заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначається Кабінетом

Міністрів України.

Вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) застосовується у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) не може бути усунена іншим шляхом.

Офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей

У разі встановлення факту дискредитації господарюючого суб'єкта (підприємця) Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням.

Примусовий поділ суб’єкта господарювання

Якщо суб’єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище. Примусовий поділ не застосовується у разі: