Поняття та види господарсько-правових санкцій

Вступ

 

 Розділ 1. Загальні засади відповідальності  учасників господарських відносин

 

1.1 Поняття господарського правопорушення  та господарсько-правової відповідальності

 

1.2 Функції господарсько-правової  відповідальності

 

 Розділ 2. Поняття та види  господарсько-правових санкцій

 

2.1 Поняття господарсько-правових  санкцій, їх класифікація

 

2.2 Відшкодування збитків

 

2.3 Штрафні та оперативно-господарські  санкції

 

2.4 Адміністративно-господарські санкції

 

2.5 Підстави застосування окремих видів господарсько-правових санкцій

 

 Висновки

 

 Список використаних джерел

 

Вступ

 

 

 Учасники господарських відносин  несуть господарсько-правову відповідальність  за правопорушення у сфері  господарювання шляхом застосування  до правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку, визначених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

 Застосування господарських  санкцій повинно гарантувати  захист прав і законних інтересів  громадян, організацій та держави,  в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих наслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Предметом дослідження є Господарський кодекс України, інші закони та нормативно-правові акти України, а також наукові джерела з питань господарського права та підприємництва.

Об’єктом дослідження є конкретні відносини, що виникають при застосування господарсько-правових санкцій.

Мета дослідження – проаналізувати предмет дослідження; узагальнити та порівняти різні точки зору на предмет дослідження.

Завдання дослідження: 1) проаналізувати поняття господарського правопорушення та господарсько-правової відповідальності; 2) розглянути різні види господарсько-правових санкцій.

Метод дослідження – теоретичний (аналіз і синтез),порівняльний.

 Робота складається зі вступу, двох глав, висновків та списку використаних джерел.

 При написанні роботи використовувалися  Господарський кодекс України,  інші закони України, а також праці українських науковців з господарського права (таких, як Щербина В.С., Вінник О.М. та ін.).

 

 

Розділ 1. Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин

 

 

1.1 Поняття господарського правопорушення  та господарсько-правової відповідальності

 

 

 Суб’єкти господарювання та  інші учасники господарських  відносин повинні виконувати  господарські зобов’язання належним  чином відповідно до закону, інших  правових актів, договору, а за  відсутності конкретних вимог  щодо виконання зобов’язання  – відповідно до вимог, що  у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

 Основні питання щодо відповідальності  за правопорушення у сфері  господарювання регулюються розділом V Господарського кодексу України.

 Господарське правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність суб’єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушує суб’єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб. Господарські правопорушення можна класифікувати за видами і систематизувати їх групи за певними критеріями.

 Так, залежно від юридичної  підстави (тобто які юридичні норми порушені) розрізняють договірні та позадоговірні правопорушення.

 Договірна відповідальність  – це вид відповідальності, що  передбачена за порушення зобов’язань,  які виникли з договору. Такий  вид відповідальності визначається відповідно до закону і не суперечними йому умовами укладеного між сторонами договору.

 Позадоговірна відповідальність  настає безпосередньо за порушення  зобов’язань, що виникли з  закону, адміністративного акта чи інших правомірних дій. Особливим різновидом такої відповідальності є відповідальність за заподіяння майнової чи моральної шкоди, що виникає саме з факту заподіяння шкоди.

 В свою чергу договірні правопорушення поділяються на:

 

- правопорушення на стадії виникнення договорів: порушення строків укладання договорів; процедури врегулювання розбіжностей, що виникають при їх укладанні; укладання договорів, що суперечать вимогам закону, цілям діяльності юридичної особи, або укладання договорів з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства;

 

-порушення строків виконання договірних та інших господарських зобов’язань щодо поставки продукції та товарів (найпоширеніші в господарській практиці), перевезення вантажів, виконання робіт та ін. Прострочення виконання зобов’язання загалом тягне за собою сплату боржником визначеної законом чи договором неустойки, штрафу, пені;

 

- порушення господарських зобов’язань щодо якості поставленої продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг;

 

- порушення державної дисципліни цін, пов’язані з виконанням договорів;

 

- порушення у сфері кредитних та розрахункових відносин, пов’язані з виконанням господарських договорів;

 

- порушення господарських зобов’язань щодо перевезень вантажів: зобов’язань з планів перевезень (неподача перевізних засобів, непред’явлення вантажів до перевезення); простій транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням понад встановлені терміни; втрата, нестача, пошкодження вантажу; прострочення доставки вантажу тощо.

 

 Предметом господарсько-правової  відповідальності є також позадоговірні правопорушення:

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції (анти конкурентні і узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; анти конкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю);

 

- порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням прав володіння тощо.

 Вчинення суб’єктом господарських  відносин правопорушення тягне  за собою застосування до правопорушника  передбаченої або санкціонованої  нормами господарського законодавства  відповідальності. Оскільки це відповідальність  за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері  господарської діяльності), санкції  за них встановлює господарський  закон. Такий вид відповідальності  у теорії господарського права  визначається як господарсько-правова відповідальність.

 Господарсько-правова відповідальність  – це економічні за змістом  і юридичні за формою методи  впливу на економічні інтереси  суб’єкта господарювання – правопорушника.

 Основні ознаки господарсько-правової відповідальності:

1) така відповідальність є реакцією на протиправну поведінку суб’єкта господарювання, яка може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному результаті господарської діяльності (порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування);

2) ця відповідальність полягає  у зменшенні благ суб’єкта  господарювання, однак вона спрямована  не на саму особу суб’єкта  господарювання, а на його майнову  базу (безпосередньо чи в кінцевому рахунку);

3) передбачається юридично – в законі та/або договорі;

4) забезпечується державним примусом, який проявляється по-різному:  явно (винесення господарським судом  рішення про стягнення з порушника договірних зобов’язань неустойки) або приховано (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту);

5) застосовується як за принципом  вини (відшкодування збитків, сплата  неустойки), так і безвідносно  щодо її наявності (господарсько-правова  конфіскація, господарсько адміністративний штраф, оперативно-господарські санкції, планово-госпрозрахункові санкції, господарсько-організаційні санкції).

 З точки зору форми ця відповідальність є юридичною, тобто являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на правопорушника безпосередньо або за допомогою господарського (третейського) суду. Юридична природа такої відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього заходи матеріального впливу у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу, пені тощо. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість щодо застосування передбачених договором чи законом майнових санкцій. Держава гарантує застосування їх завдяки системі спеціальних і загальних правозахисних державних органів, функцією яких є саме застосування майнових санкцій.

 Щодо змісту господарсько-правова  відповідальність загалом є матеріальною і застосовується у формі певної системи майнових (економічних) санкцій, передбачених або дозволених нормами господарського законодавства. Господарюючі суб’єкти як організації можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, неодержання належних сум, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків і т. ін.). Підприємство, яке не виконує своїх зобов’язань по розрахунках, може бути оголошено господарським судом банкрутом у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином, найвищою економічною санкцією згідно із законодавством можна вважати процесуальне оголошення господарюючого суб’єкта-боржника банкрутом.

 Господарсько-правова відповідальність  застосовується лише у разі  правопорушення, тобто на такій  юридичній підставі, як об’єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушника, і загалом базується на презумпції його вини.

 

 

1.2 Функції господарсько-правової  відповідальності

 

 

 У функціональному відношенні  господарсько-правова відповідальність  покликана стимулювати належне  виконання господарських та інших  зобов’язань. Отже, її головною  метою є забезпечення правопорядку  у сфері економіки (в господарських  відносинах).

 Функції господарсько-правової  відповідальності визначаються  як сукупність дій щодо застосування  до правопорушника у сфері  господарювання передбачених законом  чи договором санкцій, а також  правових наслідків такого застосування. Види і зміст функцій господарсько-правової відповідальності в теорії господарського права визначаються по-різному. Узагальнено є підстави виділити п’ять основних функцій [7, c.162].

 Стимулююча функція. Господарсько-правова відповідальність, яка полягає у застосуванні до правопорушника економічних (майнових) санкцій, передбачає спонукання (негативне стимулювання) його і до припинення правопорушення, і до реального виконання зобов’язання. Стимулювання є негативним у тому розумінні, що особа, яка вчинила господарське правопорушення, несе певні майнові втрати внаслідок застосування до неї економічних санкцій. Стимулююча функція властива практично всім видам санкцій, передбачених або санкціонованих нормами господарського права. вона має на меті, насамперед, задовольнити економічний інтерес потерпілого суб’єкта шляхом стимулювання (економічного, майнового) правопорушника до правомірних дій. Є тут і суспільний інтерес. Реальне виконання господарських зобов’язань підприємствами та організаціями означає нормальне задоволення суспільних потреб у продукції, роботах, послугах.

 Штрафна функція. Відповідальність  суб’єктів господарських правовідносин  є однією з форм юридичної  відповідальності. Як така, вона  зумовлюється протиправною поведінкою (господарським правопорушенням,  невиконанням або неналежним  виконанням зобов’язань) правопорушника. У цьому розумінні господарсько-правова  відповідальність є ретроспективною, тобто реакцією на вже вчинені протиправні дії (бездіяльність) у вигляді саме відповідальності як покарання правопорушника економічним санкціями. Загалом штрафна функція покладена на такі види господарсько-правових санкцій, як неустойка, штраф, пені (так звані штрафні санкції).

 Функція попередження правопорушень.  Суть цієї функції полягає  в тому, що внаслідок застосування  відповідальності не лише усувається  факт господарського правопорушення, а й застосовуються (господарським судом) правові заходи, спрямовані на усунення його причин та умов. Як попереджувальний засіб господарсько-правова відповідальність найефективніша в тих випадках, коли має місце матеріально-правовий зв’язок відповідальності господарюючого суб’єкта з матеріальною відповідальністю його працівників, передбаченою трудовим правом. Відшкодування господарюючим суб’єтом збитків, сплата неустойки (штрафу, пені) – це так звані невиробничі витрати, які відносяться на прибуток підприємств та організацій. Отже, від недобросовісних (неправомірних) дій окремих осіб майнові втрати несуть трудові колективи. Звідси цілком справедливою є необхідність персоніфікації матеріальної відповідальності господарюючих суб’єктів, застосування майнових заходів згідно з нормами трудового права до працівників, винних у застосуванні санкцій до господарюючого суб’єкта.

 Компенсаційна функція. Сутність  компенсаційної (відновної) функції  господарсько-правової відповідальності  полягає у відновленні порушеного правопорушенням майнового стану потерпілого шляхом застосування на його користь компенсаційних майнових санкцій, стягуваних з порушника.

 

 Сторона-кредитор у договірних  та інших зобов’язаннях завжди  ризикує своїм майновим становищем  наслідок порушення зобов’язання  боржником. Тому правові системи  цивілізованих країн відпрацювали і мають у своєму арсеналі засоби правового захисту, які є у потерпілої сторони зобов’язання. Ці засоби ґрунтуються на так званому праві справедливості і застосовуються безпосередньо потерпілою стороною, або право застосовним органом. Найбільш юридично універсальним і дієвим засобом правового захисту потерпілої сторони зобов’язання, яке застосовується традиційно «за правом справедливості», є відшкодування (компенсація) збитків. Сутність його полягає в тому, що кожне порушення договору чи іншого зобов’язання дає потерпілій стороні право на відшкодування збитків, яких вона зазнала. Термін «відшкодувати» якраз і вказує на те, що дана форма відповідальності виконує компенсаційну (відшкодувальну) функцію. Така саме функція покладається і на так звану залікову неустойку.