Поняття та види господарсько-правових санкцій

 Інформаційна (сигналізаційна) функція.  Факт пред’явлення претензії,  позову, стягнення збитків чи  неустойки – це юридична інформація  про неблагополучний стан, наявні  хиби у господарській діяльності  суб’єкта. Разом з тим це й  інформація про необхідність  вжиття відповідних заходів щодо  поліпшення справ, наведення порядку  на підприємстві, в організації.

 

Розділ 2. Поняття та види господарсько-правових санкцій 

 

 

2.1 Поняття господарсько-правових  санкцій, їх класифікація

 

 

 Відповідальністю є застосування  до правопорушника встановлених  законом або договором санкцій,  внаслідок чого він зазнає  майнових втрат. Отже, поняття  господарсько-правової відповідальності  включає в себе і майнові наслідки застосування санкцій. У свою чергу господарсько-правова санкція становить визначену безпосередньо законом або договором міру (масштаб, величину) відповідальності правопорушника. Це гранична величина майново-примусового впливу на правопорушника, який може застосувати до нього кредитор або відповідний орган (суд, господарський суд).

 Господарсько-правові санкції  у своїй сутності є економічно-юридичними. Тому в законодавстві визначення економічні і майнові можуть вживатися як тотожні. Термін «економічні» означає, що за змістом господарсько-правова відповідальність є економічною. Це негативний економічний вплив на правопорушника, щоб стимулювати його виконати зобов’язання.

 Термін «майнові санкції»  є юридичним еквівалентом попереднього  терміна і означає, що з точки зору форми господарсько-правова відповідальність є юридичною відповідальністю. Цю відповідальність застосовують лише у правовій формі, якою є передбачені законом або договором майнові (економічні за змістом) санкції.

 Господарсько-правові санкції  класифікуються:

 

- за критерієм змісту впливу – грошові (сплата неустойки, господарсько-адміністративний штраф, відшкодування збитків) та натуральні (заміна неякісної продукції на якісну);

 

- за критерієм безпосередньої спрямованості – майнові (конфіскація, сплата неустойки, відшкодування збитків, господарсько-адміністративний штраф) та організаційні (господарсько-організаційні, оперативно-господарські санкції);

 

 -за характером порушених відносин – санкції, що застосовуються у горизонтальних відносинах, тобто між рівноправними суб’єктами господарювання (сплата неустойки, відшкодування збитків, оперативно-господарські санкції), і санкції, що застосовуються у вертикальних відносинах, тобто між компетентним державним органом та суб’єктом господарювання (господарсько-правова конфіскація, господарсько-адміністративний штраф, планово-госпрозрахункові санкції, господарсько-організаційні санкції).

 

 Відповідно до статті 217 Господарського  кодексу України у сфері господарювання  застосовуються такі види господарських  санкцій: відшкодування збитків,  штрафні санкції, оперативно-господарські  санкції; крім того, до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

 Види господарсько-правової  відповідальності розрізняють залежно  від видів господарських правопорушень  і санкцій, встановлених за  ці правопорушення. За цим критерієм  у теорії господарського права  розрізняють [7, c.165]:

 

- відшкодування збитків;

 -штрафні санкції;

 -оперативно-господарські санкції;

 -конфіскація;

- господарсько-адміністративні штрафи;

- планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції;

 -господарсько-організаційні санкції.

 

 

2.2 Відшкодування збитків

 

 

 Відшкодування збитків –  це відновлення майнового стану  суб’єкта господарського права  за рахунок іншого суб’єкта – правопорушника.

 Відшкодування збитків як  вид відповідальності різнобічно врегульовано законом. Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція, виходячи з аналізу відповідних статей Цивільного кодексу та інших законодавчих актів:

 у відносинах купівлі-продажу між господарюючими суб’єктами. Так, продавець зобов’язаний повідомити покупця про всі права третіх осіб на продану річ: право орендаря, право застави тощо. Невиконання цього правила дає право покупцеві на розірвання договору і відшкодування збитків;

 у відносинах поставки постачальник  відшкодовує покупцеві збитки, завдані  поставкою продукції неналежної якості або некомплектної;

 згідно з договором підряду на капітальне будівництво відповідальна за невиконання або неналежне виконання обов’язків сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не покритій неустойкою;

 у перевезеннях вантажів  вантажовідправник і вантажоодержувач  зобов’язані відшкодувати перевізникові  збитки, завдані з їх вини внаслідок  перевантаження транспортних засобів,  пошкодження рухомого складу  при навантаженні або розвантаженні,  неправильного навантаження, пакування, кріплення вантажу.

 Чинним господарським законодавством  передбачаються й інші випадки  відшкодування господарюючими суб’єктами збитків.

 Переваги і недоліки цієї  форми господарсько-правової відповідальності:

 переваги – є універсальною  (застосовується і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах, договірних та позадоговірних); передбачається  законом, а, отже, не потребує  спеціальної згадки про неї в договорі;

 недоліки – складна для застосування форма господарсько-правової відповідальності: важко довести факт наявності збитків, їх обсяг (збитки можуть виникнути через значний проміжок часу, до того ж існуючі методики визначення складу і розміру збитків є недосконалими); необхідно довести наявність всіх чотирьох елементів складу правопорушення – протиправну поведінку особи, що заподіяла збитки; наявність збитків, їх склад і розмір; причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками; вину порушника (якщо інше не передбачено законом або договором).

 Склад збитків визначається  статтею 224 Господарського кодексу  України. Це витрати, зроблені  управленою стороною, втрата або  пошкодження її майна, а також  не одержані нею доходи, які  управнена сторона одержала б  у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

 Слід мати на увазі, що в господарському праві застосовується як принцип повного відшкодування збитків, так і обмеження застосування цього принципу, що відбувається шляхом: а) заборони стягувати певну складову збитків або б) заборони стягувати збитки взагалі (у разі застосування виключної неустойки).

 Відшкодування збитків відбувається в претензійно-позовному порядку.

 У разі необхідності відшкодування  збитків або застосування інших  санкцій суб’єкт господарювання  чи інша юридична особа – учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

 

 

2.3 Штрафні та оперативно-господарські  санкції

 

 

 Штрафна господарсько-правова  відповідальність відрізняється від відшкодування збитків насамперед тим, що вона виконує каральну або дисциплінуючу функцію. Господарське законодавство встановлює штрафну відповідальність щодо тих видів господарських правопорушень, за вчинення яких до суб’єктів господарських відносин доцільно застосовувати штрафні (каральні) економічні санкції. Розмір цієї відповідальності загалом залежить від ступеня серйозності господарського правопорушення, а не від суми завданого кредиторові збитку. Крім того, штрафна відповідальність може застосовуватися «понад завдані збитки», якщо законом або договором не встановлено інше.

 Штрафну відповідальність застосовують  згідно із законодавством у  вигляді штрафних економічних  санкцій. Ці санкції встановлені, як правило, нормативними актами, що регулюють окремі види господарських відносин (положення про поставки продукції і товарів, транспортні кодекси і статути та ін.).

 Розрізняють три види штрафних  економічних санкцій: штраф у  власному розумінні, пеню та  неустойку. Всі вони покликані виконувати штрафну, каральну функцію, хоч мають і певні відмінності.

 Розмір штрафу як економічної санкції регулюється законодавством трьома способами:

 штраф у твердій сумі. Прикладом цього виду штрафу є штрафи, що їх сплачують перевізник і відправник за невиконання плану вантажних перевезень. Їх розміри визначають транспортні статути і кодекси окремо стосовно кожного виду транспорту;

 штраф у процентному відношенні до суми всього зобов’язання або невиконаної частини зобов’язання. Наприклад, якщо поставлена продукція не відповідає за якістю стандартам чи умовам договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% вартості продукції неналежної якості;

 штраф у кратному розмірі до вартості того предмета, який захищається штрафом. Наприклад, за пошкодження вагонів або контейнерів відправником чи одержувачем вантажу під час навантаження або розвантаження вантажів їхніми засобами ці суб’єкти сплачують залізниці штраф у розмірі п’ятикратної вартості пошкодженого майна.

 Неустойка є різновидом штрафної економічної санкції, розмір якої визначається законом або договором у процентному відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання. Неустойка застосовується, як правило, як штрафна санкція у разі прострочення виконання майнових зобов’язань (поставка, купівля-продаж, міна тощо). Розмір неустойки за прострочення виконання зобов’язань загалом не залежить від терміну прострочення виконання. Наприклад, за прострочення або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 8% вартості непоставленої у строк продукції за кожною окремою позицією номенклатури. Зазначена неустойка є штрафною, оскільки сторона, яка порушила умови договору поставки, відшкодовує іншій стороні заподіяні внаслідок цього збитки без зарахування сум неустойок.

 Разом з тим, законом або  договором передбачаються так  звані залікові неустойки. Залікова  неустойка має місце в тому разі, коли правопорушник відшкодовує іншій стороні збитки у частині, не покритій неустойкою.

 Види неустойки за співвідношенням стягнення неустойки та відшкодування збитків: залікова (стягується неустойка, а збитки – частині, не покритій неустойкою); альтернативна (на вибір кредитора стягується неустойка або відшкодовуються збитки); виключна (стягується лише неустойка, збитки не підлягають відшкодуванню); штрафна (стягується неустойка і повністю відшкодовуються збитки).

 Пеня як штрафна економічна санкція застосовується в основному в разі прострочення виконання грошових зобов’язань суб’єктами господарської діяльності.

 Особливістю пені є те, що  вона встановлюється у процентному відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов’язання не буде виконано. Тобто розмір цієї санкції збільшується залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське правопорушення.

 Оперативно-господарські санкції  – це передбачені законодавством  або договором засоби оперативного впливу на правопорушника, спрямовані на запобігання господарського правопорушення чи зменшення його шкідливих наслідків.

 Такі санкції застосовують  безпосередньо самі суб’єкти  господарських правовідносин в оперативному порядку. На відміну від майнової відповідальності оперативні санкції діють на правопорушника не загрозою державного примусу, а оперативним втручанням, що хоч і зачіпає майнову сферу правопорушника, але не дає ніяких видимих компенсаційних благ його контрагентові, який вдався до оперативних санкцій. Внаслідок цього оперативні санкції можна застосовувати незалежно чи поряд зі стягненням штрафних санкцій і збитків, чим досягається більший профілактичний ефект.

 Оперативно-господарські санкції  за своєю спрямованістю поділяються на два види. До першого належать санкції, спрямовані на одностороннє припинення правовідносин в інтересах сторони, чиї права порушено. Такі санкції можуть виражатися у вигляді односторонньої повної чи часткової відмови від виконання договору, а також у відмові від прийняття виконання та від зустрічного виконання. Другий вид оперативних санкцій становлять ті, що спрямовані на зміну правовідносин (переведення несправного платника на акредитивну форму розрахунків чи на попередню оплату продукції).

 

 

2.4 Адміністративно-господарські санкції

 

 

 За порушення встановлених  законодавчими актами правил  здійснення господарської діяльності  до суб’єктів господарювання  можуть бути застосовані уповноваженими  органами державної влади або  органами місцевого самоврядування  адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

 Відповідно до статті 239 Господарського  кодексу України органи державної  влади та органи місцевого  самоврядування відповідно до  своїх повноважень та у порядку,  встановленому законом, можуть  застосовувати до суб’єктів господарювання  такі адміністративно-господарські санкції: