Удосконалення системи орендних відносин щодо державного майна

Орендна плата як фіскальна домінанта оренди об’єктів державної власності доповнюється справлянням орендарем податку на додану вартість. 

Трансакційні витрати з оренди об’єктів державної власності повністю покладені на орендаря. В процесі оренди передача обов’язків власника орендарю супроводжується перекладанням агентських витрат (відтворення, утримання, охорона об’єкта оренди), лише витрати на специфікацію об’єктів державної власності несуть уповноважені органи управління державною власністю та суди, функціонування яких фінансово забезпечується державою, тобто платниками податків.

Фінансовою домінантою також є страхування об’єктів оренди в державному секторі економіки. Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об’єкта оренди, здійснюється в обов’язковому порядку.

Організаційне забезпечення адміністрування оренди об’єктів державної власності в Україні є складним, розгалуженим та багаторівневим, включає центральні та місцеві органи державної влади і управління. Зокрема, фінансове адміністрування оренди об’єктів державної власності здійснюють Фонд державного майна України, Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Міністерство фінансів України, центральні відомства. Це є свідченням недосконалості системи організаційного забезпечення адміністрування оренди об’єктів державної власності та призводить до дублювання функцій у межах наданих повноважень.

Цілісна оцінка ефективності оренди об’єктів державної власності в Україні не проводиться. Щодо оренди державного майна, то оцінка її ефективності здійснюється за кількісними показниками: кількості договорів оренди (укладених та достроково розірваних), вартісними показниками: обсягами орендної плати та амортизаційних відрахувань. Такий порядок  оцінки ефективності оренди є недосконалим. Нагальною потребою в ринкових умовах господарювання є врахування всіх об’єктів державної власності (а не лише державного майна), що надаються в оренду, складного спектру чинників, загроз, ефектів, ризиків, комплексу фінансових домінант, використання сучасних методик оцінки ефективності.

Задля ефективного управління об’єктами державної власності та оренди в Україні необхідним є формування дерева цілей оренди, оптимізація фінансових потоків, вдосконалення системи органів управління. Відсутня в Україні державна фінансова стратегія та політика оренди об’єктів державної власності створює перешкоди на шляху формування ефективного власника та орендаря, оскільки у суб’єктів орендних відносин відсутня впевненість в політичній, економічній та фінансовій стабільності держави, послідовності її економічної та фінансової політики [16, c. 11].

Висновки. Визначення фінансових домінант оренди об’єктів державної власності, формування ефективного механізму управління ними в Україні сприятимуть максимізації внутрішніх позитивних та мінімізації негативних ефектів (в першу чергу, держави), а отже, забезпеченню оптимального співвідношення вхідних та вихідних грошових потоків держави, створенню сприятливого середовища для залучення інвестицій в об’єкти державної власності, зростанню національного багатства та суспільного добробуту.

Сформований науковий підхід до визначення фінансових домінант, особливостей оренди об’єктів державної власності, оцінки ефективності сприятиме запровадженню сучасних підходів, удосконаленню законодавчо-нормативного забезпечення, створить сприятливі умови для ефективного управління об’єктами державної власності загалом та у процесі оренди, зокрема, зменшить вплив неформальних обмежень і політичних блокувань на підготовку, прийняття та реалізацію управлінських рішень з питань оренди, стане підґрунтям для формування фінансової парадигми, ефективної фінансової стратегії і політики оренди об’єктів державної власності в Україні.

Оренду доцільно визначити як пріоритетний напрям використання об’єктів державної власності на довготривалий період часу, що дасть змогу систематично, регулярно та в повному обсязі одержувати фінансові надходження у вигляді орендної плати до Державного бюджету України.