Встановлення цін на експортно-імпортну продукцію

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

Кафедра економічної теорії

 

 

 

 

 

Реферат

з навчальної дисципліни «Ціноутворення»

На тему: «Встановлення цін на експортно-імпортну продукцію»

 

 

 

 

 

                                                                           Виконала: студентка групи ОБ-31

                                                             Кундеус Ірина Степанівна

                                                                   Перевірила: Мартиненко В.В.

 

 

 

Ірпінь – 2014

Зміст

1. Вступ
2. Характеристика світових цін
3. Встановлення цін на експортну продукцію
4. Встановлення цін на імпортну продукцію
5. Аналіз стану експортно-імпортних  операцій
6. Шляхи вдосконалення експортно-імпортних  операцій
7. Висновки
8. Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Ринок зовнішньої торгівлі являє собою складну систему, яка містить велику кількість різних ринків товарів та послуг, що мають свою специфіку. Така специфіка зумовлює різноманітність чинників, які впливають на ціноутворення, рівень та динаміку світових цін. Крім того, наявність значної кількості цін на зовнішньому ринку зумовлена також різними комерційними умовами поставок, характером торговельних угод та іншими чинниками. При всьому різноманітті цін зовнішнього ринку їх можна поділити на світові, ціни певних ринків, контрактні, ціни базисних умов поставки, експортні, імпортні та ін.

Ринок існує скрізь, де індивідууми чи організації вступають у відносини купівлі-продажу. Ринок важливий тому, що він є той економічний механізм, який суспільство застосовує для виробництва, розподілу, торгівлі. Покупці та продавці використовують інформацію, що отримується на ринку, щоб вирішити, що саме купити і скільки продати. Ринок завжди має дві сторони, відбиваючи умови як попиту, так і пропозиції, і робить це одночасно. Через ринок покупці оголошують про своє бажання і здатності продавати (або не продавати) на таких-то умовах.        

Сигналами продавцям і покупцям служать ціни.  
У ринковій економіці система цін визначає: що, як і для кого. Що робити в яких обсягах - визначається потребами покупців. Більшої потреби відповідає готовність платити більш високу ціну. Таким чином, в господарстві встановлюється структура цін, яка відображає відносну цінність різних товарів і послуг для суспільства в цілому.  
         Чим потрібніше товар, тим вище його ціна і вище прибуток від його виробництва. Таким чином, ціна є спрямовуючою силою ринку. Знання системи та видів цін, реально застосовуються на внутрішньому і зовнішньому ринку, вміння розрахувати їх структуру дозволяють впровадити найбільш раціональні методи і політику ціноутворення фірми з урахуванням реально що складається кон'юнктури ринку і таким чином забезпечити максимально можливий результат її економічної рентабельності. 

2. Характеристика світових цін

Правильний порядок формування цін - один з основних факторів, що забезпечують фінансову стабільність підприємства, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

Особливості ціноутворення при укладанні зовнішньоторговельних угод дуже тісно пов'язані з предметом угоди (товар, послуги, результат інтелектуальної діяльності, оренда обладнання тощо), його особливостями (сировина, готова продукція) і організаційними формами торгівлі на світовому ринку, а також каналами збуту і характером взаємовідносин між зовнішньоторговельними партнерами.

Однією з суттєвих умов контракту є ціна продукції.

Найчастіше у міжнародних угодах застосовується поняття світової ціни.

Світові ціни застосовуються у зовнішній торгівлі. Розрізняють світові ціни на імпортну та експортну продукцію (товари, послуги).

Світові ціни - це ціни, за якими проводяться великі експортні та імпортні операції, досить повно характеризують стан міжнародної торгівлі конкретними товарами.

На практиці світові ціни на різні групи товарів визначаються наступним чином:  
    - експортерів або імпортерів або цінами відповідних бірж, аукціонів;  
    - за виробам виробничо-технічного призначення - цінами провідних світових виробників;  
   - по товарах народного споживання - цінами, опублікованими в каталогах провідних великих торгових домів. 

В основі світових цін лежить інтернаціональна вартість. Інтернаціональна вартість формується на основі витрат тих країн, які експортують даний товар на світовий ринок, і якісно відрізняється від національної. Світові цін складаються під впливом багатьох ціноутворюючих факторів світового ринку: коливання валютних курсів, зміни співвідношення сил на світовому ринку, військових і економічних зіткнень, неврожаїв, катастроф, а також з урахуванням попиту та пропозиції.  
           Світова ціна конкретного товару виражає в грошовій формі світову та інтернаціональну вартість цього товару на базисному світовому ринку, а також вплив кон'юнктурних факторів. На практиці світові ціни визначаються на основі інформації про міжнародну торгівлю, що включає: 1) рахунки-контрактів; 2) довідкові ціни. В якості світових цін вибирають ціни найбільших експортерів або загальновизнаних бірж, аукціонів, торгів. При базисної купівлі-продажу світова ціна товару включає всі витрати на його доставку до прикордонної станції, включаючи страхові і транспортні витрати. 

Ціна визначається кількістю грошових одиниць зазначеної валюти за одну кількісну одиницю товару, яка вказана в контракті.

Якщо за контрактом надходять товари різної кількості й асортименту, то ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного виду, сорту, марки. У таких випадках ціни на товари вказуються в додатках до контракту - специфікаціях. При постачаннях комплектного устаткування в специфікаціях вказується ціна на кожний комплектуючий виріб.

Ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот мають такі специфічні риси:

• відбивають зовнішньоекономічні зв’язки держави з іншими країнами;
• перебувають у залежності від цін світових ринків, що відбивають умови виробництва та реалізації світового господарства.

Зовнішньоторговельні ціни використовуються в умовах експорту товарів та їх імпорту. Зовнішньоторговельні операції здійснюються, як правило, на базі цін основних світових товарних ринків.

 

 

 

 

3. Встановлення цін на експортну продукцію

Експортними називаються ціни, за якими виробники або зовнішньоторговельні організації продають національні товари на світовому ринку.

Загострення конкуренції на світовому ринку змушує держави обмежувати імпорт у країну товарів за цінами нижче світових. Вони запроваджують антидемпінгові мита, що підвищують вартість імпорту, і можуть через свої антидемпінгові органи змусити експортера підвищити ціну на товар.

Основою визначення експортних цін насамперед є власні витрати плюс нормативний прибуток виробника. До них додаються витрати, що пов’язані з доставкою товару до пункту, обумовленого контрактом, а також збори за митне оформлення товару. При цьому відповідно до чинного законодавства України вітчизняні експортери звільняються від сплати непрямих податків. Тобто на відміну від цін на продукцію, що призначена для реалізації на внутрішньому ринку, в ціни експортних товарів не включаються податок на додану вартість та акцизний збір.

Щодо експортного мита, то з метою підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку, уряди країн, як правило, експортні товари митом не обкладають. 

Вивізне (експортне) мито застосовують лише окремі країни переважно до товарів традиційного експорту. Наприклад, в Україні експортне мито встановлюється тільки на живу худобу та на деякі види олійних культур.

При розрахунку експортної ціни слід об'єктивно враховувати як позитивні, так і негативні характеристики товару. Для цього використовують коригуючі коефіцієнти. Величина кожного з них встановлюється з урахуванням різниці між комерційними та техніко-економічними умовами поставки і погоджується з покупцем у процесі переговорів.

Сьогодні експортні ціни звичайно нижче цін внутрішнього ринку, що зв'язано з найгострішою конкуренцією на світових ринках.  
У практиці роботи на закордонних ринках розрізняють кілька видів цін у залежності від умов постачання і розподілу відповідальності за товар при передачі його від продавця до покупця.

У загальному виді встановлення ціни на експортну продукцію включає кілька процедур.  
1. Установлення вихідної (базової) ціни.  
1.1. Вибір цінової політики.  
1.2. Дослідження кон'юнктури ринку.  
1.3. Вибір методу ціноутворення.  
1.4. Аналіз попиту на експортований товар.  
1.5. Визначення величини витрат, зв'язаних з виробництвом і експортом товару.  
1.6. Врахування психологічних аспектів сприйняття ціни споживачем.  
1.7. Врахування рівня конкуренції на цільовому сегменті світового ринку.  
2. Встановлення остаточної ціни з урахуванням комерційних умов постачання товару.  
2.1. Врахування знижок.  
2.2. Врахування базисних умов постачання.  
2.3. Врахування умов платежу.  
2.4. Врахування виду каналу розподілу.  
2.5. Врахування "ковзання" ціни. 

Таким чином, процес установлення ціни на експортну продукцію складається з двох великих етапів: установлення вихідної (базової) ціни і встановлення ціни з урахуванням комерційних умов постачання і техніко-економічних характеристик виробу.  
         Метою першого етапу - установлення вихідної (базової) ціни - є визначення доцільного рівня ціни на підставі аналізу ціноутворюючих факторів. Етап включає кілька процедур. Робота з установлення ціни на експортну продукцію починається з визначення цілей, досягнення яких повинна забезпечити ціна. Різним цілям цінової політики відповідають різні доцільні рівні ціни. Установлення ціни повинне спиратися на дані аналізу кон'юнктури, що складається на цільовому сегменті ринку. Можливі джерела кон'юнктурної інформації докладно розглядаються в спеціальній літературі.  
При установленні вихідної (базової) експортної ціни необхідно вибрати метод ціноутворення, виходячи зі змісту цінової політики, рівня конкуренції на цільовому сегменті ринку, специфіки техніко-економічних параметрів товару.

У ціноутворенні на експортну продукцію часто використовуються наступні методи розрахунку поточних цін:  
1) метод "поточні витрати + прибуток";  
2) метод цільового прибутку;  
3) метод установлення ціни з урахуванням попиту;  
4) метод середньосвітових цін;  
5) метод установлення ціни на підставі цінності товару, що відчувається;  
6) установлення ціни на міжнародному тендері.

У залежності від обраного методу ціноутворення визначається величина тих чи інших видів витрат. У будь-якому випадку повинна оцінюватися середня величина питомих поточних витрат, що необхідна для прийняття рішення про доцільність функціонування фірми на цільовому сегменті ринку.  
Для врахування психологічних аспектів сприйняття ціни споживачами перевіряється відповідність рівня ціни традиціям, що склалися на цільовому сегменті світового ринку. Завершальною процедурою установлення вихідної ціни є прогнозування реакції конкурентів і аналіз її наслідків для експортера.  
При встановленні остаточної ціни обов'язково враховуються комерційні умови постачання. Реальна ціна, по якій здійснюється експорт товару, відрізняється від її вихідного рівня. У залежності від змісту комерційних умов постачання товару контрактна ціна відрізняється від вихідної (базової) ціни у більшу чи меншу сторону .

 

 

 

4. Встановлення цін на імпортну продукцію

Імпортні — це ціни, за якими вітчизняні підприємці купують товари за кордоном.

Свою специфіку має також формування імпортної ціни, яка складається з ціни країни-постачальника, і тих елементів, які в неї включає країна-покупець.

При встановленні цін на імпортні товари, крім податків, враховуються різні митні збори (за митне оформлення, зберігання товару і т.д.). 

На імпортовані товари ціни визначаються на підставі контрактної вартості з врахуванням витрат на придбання і поставку товарів до митного кордону у валюті країни експортера. Після цього здійснюється перерахунок вартості ввезених товарів у національну валюту за офіційним курсом Національного банку України. До неї також включаються такі складові:

а) податок на імпорт;

б) акцизний збір;

в) податок на додану вартість;

г) мито;

д) інші платежі.

В середині країни роздрібні ціни на імпортні товари встановлюються на основі співвідношення попиту та пропозиції.

У бухгалтерському обліку імпортні товари оцінюються за обліковими цінами (цінами продажу). Ціни продажу залежать, по-перше, від умов поставки, по-друге, від терміну перебування під митним контролем, по-третє, від місцезнаходження товару. За рахунок впливу даних факторів один і той же товар може мати різну ціну продажу.

Ціна продажу імпортних товарів включає в себе: 1) суму  непрямих податків (нарахованих при  реалізації товарів, які не підлягають відшкодуванню підприємству); 2) суму ввізного мита (сплаченого при митному оформленні товарів); 3) транспортно-заготівельні витрати; 4) інші витрати (вартість супутніх послуг).

 

  Імпортер, щоб реалізувати свою продукцію може понести такі витрати: витрати на страхування;  оплата послуг митного брокера; витрати на транспортування імпортних товарів; витрати по пакуванню; сертифікація та інші.

Згідно з Митним кодексом митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Окрім витрат, що формують ціну імпортних товарів необхідно виділити ті витрати, що до неї не входять. Так, не включають до ціни товарів суму сплаченого ПДВ, тому що після сплати ПДВ у підприємства виникає право на податковий кредит, що буде погашений державою в наступному податковому періоді. Окрім цього не включаються до ціни ті витрати, які були закладені в ціну, що фактично сплачена при придбанні даних товарів. Зокрема це: 1) загальна сума витрат покупця; 2) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів; 3) визначена частка виручки від подальшого перепродажу чи  передачі товарів, яка прямо чи опосередковано здійснюється на користь продавця; 4) транспортні витрати; 5) витрати на вантажно-розвантажувальні роботи. 
      Розглянемо порядок формування цін на імпортні товари, що купуються за рахунок власних валютних коштів підприємств та організацій. Ці ціни встановлюються самими підприємствами, що здійснюють імпортні закупівлі. При цьому порядок розрахунку цін залежить від того, кому безпосередньо реалізуються товари - іншим підприємствам або населенню.  
Якщо підприємство закупило імпортний товар і реалізує його іншому підприємству, то в цьому випадку ціна розраховується наступним чином.  
Перш за все підприємство-імпортер має визначити розрахункову ціну (без ПДВ), яка включає: митну вартість, акциз, мито (якщо товари ними обкладаються), митні збори (збори за митне оформлення і т.д.), інші накладні витрати, що відносяться на витрати без податку на додану вартість (транспортні витрати, страхові платежі, витрати на зберігання, відсотки по позиках банків і т.д.). Податок на додану вартість, який сплачується при митному оформленні товару, в цю ціну не включається. Потім до отриманої розрахункової ціни додається ПДВ за ставками 10 і 20%. За цією ціною (з ПДВ) підприємство-імпортер може реалізовувати товар будь-якому іншому підприємству.  
Однак реалізація товару може бути здійснена і за іншою ціною, не нижче за цю, а саме з вільної відпускної ціни (з ПДВ). Ця ціна визначається виходячи з розрахункової ціни, якості, споживчих властивостей товару і кон'юнктури ринку. Проте різниця між вільною відпускною ціною (без ПДВ) і розрахунковою ціною (без ПДВ) обкладається податками на прибуток.  
При реалізації імпортних товарів підприємства визначають суму ПДВ, що підлягає внеску до бюджету.