Суб'єкти і об'єкти права власності на природні ресурси

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ім. Вадима Гетьмана

 

КАФЕДРА ЦИВІЛЬНОГО ТА ТРУДОВОГО ПРАВА

                                                  

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему : «Суб'єкти і об'єкти права власності на природні ресурси»

з дисципліни «Екологічне  право»

 

 

 

                                                                             Виконала: студентка

                                                                             заочної форми навчання

                                                                             спеціальність 6402

                                                                            

 

 

                                                                        Перевірила :

 

 

 

 

 

                                                 Київ-2012

 

 

 

План

Вступ…………………………………………………………………………. 3

1.Загальна характеристика  права власності на природні  ресурси……….. 5

2.Об’єкти права власності на природні ресурси…………………………... 7

3.Суб’єкти права власності  на природні ресурси…………………………..14

Висновок………………………………………………………………………20

Список використаної літератури………………………………………………21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Досліджуючи питання  об’єктів і суб’єктів права власності на природні ресурси слід зазначити що, право власності на природні ресурси це система юридичних норм та інших правових засобів , які регулюють правовідносини на землю, надра, ліси, рослинний світ тваринний світ, об’єкти природно заповідного фонду та забезпечують реалізацію повноважень власників і користувачів щодо володіння, користування і розпорядження цими ресурсами.

Що стосується об’єкта права власності то об'єктом  права власності загалом є  індивідуалізовані предмети та об'єкти матеріального світу. Відповідно об'єктом права власності на природні ресурси є природні чи штучно створені, але невіддільні від природних умов і екологічно взаємопов'язані об'єкти та екологічні системи, які виконують життєзабезпечувальні екологічні функції і зареєстровані в обліково-кадастрових та інших юридичне визнаних документах як об'єкти володіння, користування і розпорядження.Основні поресурсові законодавчі акти не передбачають можливості приватизації відповідних природних обєктів. Ті з них, які були прийняті до набуття чинності Конституцією України, включаючи Водний, Лісовий кодекси, Кодекс законів про надра, містять положення про виключне право власності держави (народу України) на відповідні природні ресурси. Поресурсові закони, прийняті після набуття чинності новим Основним Законом країни, наприклад Закон «Про тваринний світ» тощо, містять положення про можливість перебування відповідних обєктів природи як у державній, так і в комунальній власності. Так, згідно зі ст. 6 Закону «Про тваринний світ» обєкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є обєктом права відповідно державної або комунальної власності.

Щодо суб’єктів права  власності на природні ресурси то ними виступає народ України, який поклав здійснення правомочностей власника на Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (обласні, районні, міські, селищні, сільські).

Як субєкти права  власності на природні ресурси можуть виступати громадяни України:

* які будують житловий  будинок і господарські споруди;

* які ведуть особисте  підсобне господарство;

* власники дач;

* власники гаражів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Загальна  характеристика права власності  на природні ресурси

 

Розглядаючи суб’єктів  і об’єктів права власності на природні ресурси слід зазначити  що власність — категорія економічна, через яку проявляється характер зв'язку суспільних систем, колективних  груп, окремих індивідів з об'єктами матеріального світу і результатів матеріального виробництва, його предметами і речами. Стосовно екологічного права об'єктивне право власності — це система правових норм земельного, водного, лісового, гірничого, фауністичного, природоохоронного законодавства, що регламентують правовідносини в сфері реалізації повноважень, породжених власністю на природні ресурси.

Суб'єктивне  право власності на природні ресурси  — це сукупність повноважень суб'єктів  екологічних правовідносин щодо володіння, користування і розпорядження  належними їм природними ресурсами. Суб'єктивне право власності носить абсолютний характер. Це означає, що саме правомочному суб'єкту належать виключні права щодо володіння, користування і розпорядження природними ресурсами і поведінка всіх інших осіб — не власників — повинна бути відповідною такою, що не перешкоджає власнику здійснювати належне йому суб'єктивне право. Отже, підставою виникнення суб'єктивного права власності на природні ресурси як і права власності стосовно іншого майна є юридичний факт — обставина, з якою законодавство пов'язує зміну власника (форми права власності) на землю, надра, рослинний і тваринний світ та інші об'єкти природи.

Так, відповідно до законодавства не можуть бути у  власності окремих громадян об'єкти права виключної власності народу України, до яких належать земля (за винятком земельних ділянок певного розміру), її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, в тому числі тваринний світ (за винятком диких тварин та об'єктів тваринного світу, вилучених із стану природної волі, розведених у неволі чи напіввільних умовах або набутих іншим, дозволеним законодавством шляхом).

Реалізація права  власності на природні ресурси здійснюється через правовідносини, які виникають між власником та іншими особами. Структура будь-якого правовідношення включає в себе об'єкт, суб'єкт правовідношення і зміст правовідношення. Ці категорії присутні і в правовідносинах з приводу реалізації права власності на природні ресурси. Отож детально розглянемо кожну з цих категорій .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Поняття  об’єктів права власності на  природні ресурси

 

Що стосується об’єкта права власності то об'єктом  права власності загалом є  індивідуалізовані предмети та об'єкти матеріального світу,які виконують біологічні,економічні, екологічні та соціальні функції, зареєстровані в обліково -кадастрових та інших юридично визнаних документах , як об’єкти володіння, користування і розпорядження: земля, надра, води, ліси, тваринний і рослинний світ, природно заповідний фонд, континентальний шельф, виключна економічна зона . Ними виступають природні або штучно створені ресурси.

Повітряний простір  в межах території України  є об'єктом права власності, а  не атмосферне повітря, як його складовий  компонент. Останнє в силу його функціонального призначення як природного компонента життєдіяльності всіх живих організмів не може бути індивідуалізованим об'єктом будь-чиєї власності — належати будь-якому одному власнику: громадянину чи державі. Отже, встановлення права власності на природні об'єкти залежить від ступеня їх материалізованості та функціонального значення. Саме тому не може бути об'єктом власності сонячна енергія.

Всі природні ресурси  як об'єкти права власності за загальноприйнятою  схемою характеризуються сукупністю притаманних їм внутрішніх властивостей:

а) властивості  природного об'єкта — типові для  даного об'єкта ознаки (наприклад: родючість  грунтів земель сільськогосподарського призначення, продуктивність лісових  насаджень і їх корисні властивості  та ін.);

б) стан природних  об'єктів чи ресурсів — зміни, які  виникли в них в результаті природних процесів чи господарської  діяльності (наприклад, зміна родючості  грунтів внаслідок розвитку вітрової та водної ерозії, заболочення і  засолення земель; руйнування берегів, дамб в результаті шкідливої дії вод; забруднення і засмічення вод внаслідок втрат мастила, хімічних, нафтових речовин; зсуви гірських порід);

в) природні процеси, що відбуваються в даному природному об'єкті (наприклад, втрата гумусу, погіршення структури грунту, пошкодження насаджень кореневою губкою і т. ін.).

Крім того, природні об'єкти характеризуються їх екологічними зв'язками з іншими природними об'єктами та екологічною системою в цілому.Все  це в сукупності визначає значущість природних ресурсів для суспільства, розпорядження ними з боку державних законодавчих органів та органів управління.

Залежно від  форм власності природні ресурси  класифікуються на природні ресурси  державної власності, природні ресурси  колективної власності, природні ресурси  приватної власності. За видовою ознакою об'єкти власності на природні ресурси об'єднані в фонди — земельний, водний, лісовий і т.д. Але залежно від сукупності якісних характеристик природних об'єктів, що входять до складу кожного окремого фонду, існує внутрішня класифікація всередині кожного фонду.

Землі державної  власності відповідно до цільового  призначення поділяються на:

1) землі сільськогосподарського  призначення; землі, надані для  потреб сільського господарства;

2) землі населених  пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) землі промисловості,  транспорту, зв'язку, оборони та іншого  призначення;

4) землі природоохоронного,  оздоровчого, рекреаційного та  історико-культурного призначення;

5) землі лісового  фонду — вкриті лісовою рослинністю чи які тільки підлягають залісенню, зайняті спорудами лісового господарства, його сільськогосподарськими угіддями, болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду;

6) землі водного  фонду — зайняті морями, річками,  озерами, водосховищами, іншими водоймами, а також островами, прибережними смугами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами;

7) землі запасу  — не передані у власність,  що перебувають у віданні сільських,  селищних, районних та інших рад  народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування.

Водні об'єкти державної  власності — це:

1) поверхневі  води: природні водойми (озера), водотоки (річки), штучні водойми (водосховища,  ставки) і канали, що знаходяться  і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки;

2) підземні води, які є джерелом централізованого  водопостачання;

3) внутрішні  морські води та територіальне  море.

Поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області, а також  підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого постачання, є водними об'єктами місцевого значення.

Лісові об'єкти державної власності — це лісові ресурси державного значення від  рубок головного користування і  живиця.

Об'єктом державної  власності є загальнопоширені корисні копалини загальнодержавного значення відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, куди входять горючі корисні копалини (газ природний, конденсат, вугілля, сланці, нафта, торф), метали (чорні і кольорові), рідкісні, благородні, розсіяні, рідкісноземельні), неметали, води, інертні гази.

До природних  ресурсів державної власності відносяться  об'єкти тваринного світу — дикі тварини, що перебувають у стані  природної волі, а також інші об'єкти тваринного світу, що перебувають у межах територіальних і внутрішніх морських вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, водойм, що знаходяться на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, територій природно-заповідного фонду України і лісів державного значення.

Останнім із видів природних об'єктів державної  власності є природно-заповідний фонд — це території природних  заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, природні ресурси національних природних парків.

Регіональні ландшафтні парки; зони — буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників; природні ресурси включені до складу, але не надані національним природним паркам; заказники, пам'ятники природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» можуть перебувати як у власності народу України, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України, — колективній і приватній.

Співвідношення  державної та інших форм власності  складаються під впливом двох основних факторів: інтересів держави  в максимальній ефективності виробництва  та економіки в цілому і інтересів держави щодо збереження природних об'єктів та всієї екосистеми країни.

Що до тваринного світу, то відповідно до законодавства  у колективній і приватній  власності можуть перебувати дикі тварини  та інші об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі або природного середовища, розведені (отримані) у неволі чи напіввільних умовах або набуті іншим дозволеним законодавством шляхом.

Не можуть передаватися у колективну та приватну власність  об'єкти тваринного світу, що становлять особливу природоохоронну, наукову та естетичну цінність, а також види тварин, занесені до Червоної книги України (крім випадків, коли ці тварини отримані шляхом розведення у неволі або придбані у власність за межами України).