Теоретичні проблеми розвитку екологічного законодавства в Україні

Для досягнення вищезазначеної мети необхідно визначити комплекс завдань із систематизації екологічного законодавства: практичних і наукових.

До практичних завдань відносять:

а) усунення колізій та прогалин екологічного законодавства, що стосуються правового регулювання, всебічне підвищення якості його змісту (формулювань конкретних еколого-правових норм, механізмів реалізації екологічного законодавства, орієнтація на їх кращі зразки в міжнародному законодавстві за можливості їх використання, відповідність принципам міжнародних договорів тощо);

б) подолання  невиправданої вузькості предмета правового регулювання різних законів, укрупнення нормативно-правових актів;

 в)  підвищення якості екологічного  законодавства з погляду врахування  у ньому досягнень юридичної науки та екології;

г) інвентаризація екологізованих актів та актів, для яких екологізація необхідна, зважаючи на суть регульованих ними відносин, в аспекті виявлення того, чи обґрунтована наявність або відсутність в них еколого-правових норм;

д) визначення необхідного ступеня деталізації  правового регулювання екологічних  відносин на законодавчому рівні;

 е)  сувора відповідність екологічного  законодавства, що систематизується, Конституції України; ж) використання  актів судової практики;

ж) збереження позицій, досягнутих у правовому  регулюванні екологічних відносин.

До наукових завданнь відносять:

 а)  формування наукових основ систематизації в межах галузевої науки;

 б)  вирішення загальнотеоретичних проблем систематизації та усунення загальних логічних протиріч у процесі галузевої систематизації;

в) встановлення критеріїв включення нормативно-правових актів у систему екологічного законодавства, а також критеріїв обґрунтованості та необхідності екологізації нормативно-правових актів інших галузей законодавства;

 г)  з’ясування значення актів судової практики для здійснення систематизації екологічного законодавства.

Запропоновані напрями вдосконалення правового  регулювання екологічних відносин шляхом систематизації екологічного законодавства  України підтримали і представники екологічно орієнтованої громадськості. Так, безліч науковців, юристів, екологів, медиків та інших фахівців вважають:

• оскільки чинне екологічне законодавство є неефективним, воно не підлягає систематизації, а тому доцільно розробити сучасне законодавство із залученням науковців та представників екологічно орієнтованого бізнесу.

Наталія Ільїна зазначила, що систематизація екологічного законодавства може бути ефективною, лише якщо базуватиметься на певних правових принципах. До принципів систематизації екологічного законодавства необхідно віднести законність, планування, науковість, демократизм та гласність, гармонізацію національних еколого-правових норм із міжнародними правовими нормами, повноту, всебічність, комплексність, безперервність і поетапність систематизації.

Н. Л. Ільїна вважає, що принципи систематизації екологічного законодавства мають бути закріплені на законодавчому рівні, в нормативно-правових актах програмного характеру, якими визначаються напрями розвитку екологічного законодавства України.

Органам державної влади та місцевого самоврядування пропонується:

• залучати до створюваних ними робочих груп провідних науковців у галузі екологічного, земельного та аграрного права з метою вироблення конструктивних пропозицій щодо вирішення проблем у сфері правової регламентації сучасних екологічних, земельних та аграрних відносин;
• сприяти розвитку наукових лабораторій, центрів правових досліджень із вищезазначених питань;
• створити в установленому порядку всеукраїнську громадську організацію правознавців-екологів;
• заснувати фаховий науковий журнал із правових проблем охорони навколишнього природного середовища (робоча назва – «Екологічне право»).

Висновки:

У нинішній час, в Україні формується національна правова база, що регулює ставлення людини до природного середовища. Водночас, українське екологічне право не повною мірою здатне забезпечити захист природи, оскільки, з одного боку, багато в чому залишається декларативним і не містить конкретних механізмів розв'язання існуючих проблем, а з іншого — не повною мірою враховує здобутки та досвід сучасного міжнародного екологічного законодавства.

Тому, розбудова демократичної, правової держави в Україні значною мірою залежить від того, наскільки ефективним і досконалим буде система законів, що забезпечують охорону навколишнього середовища та природних ресурсів в інтересах нинішнього та наступних поколінь.

Список використаних джерел:

1. ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII // 
   Верховна Рада УРСР// Відомості Верховної Ради України,  - 1991 р. - № 41- Ст. 546
2. Крисаченко В.С. Екологічна культура :«Тенденції та перспективи розвитку екологічного законодавства»
3. Костицький Василь. Проблеми розвитку екологічного права України / Зб.тез: Екологічний менеджмент в Україні: порівняльний аналіз українського та західноєвропейського підходів – 1991 р. – Женева – С.161
4. Костицький В. «Екологічне право України: деякі проблеми теорії та кодифікації» Право України 1\98
5. Позняк Е., Ільїна Н. «Проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України: науковий погляд»/ «Правовий тиждень» -2006 р.
6. Шемшученко Ю. С. «Правовые проблемы экологии», «Теоретичні засади гармонізації та кодифікації національного і міжнародного екологічного законодавства»