Вплив транспорту на навколишнє середовище

Зменшення вмісту озону в  атмосфері загрожує порушенням теплового балансу, що призведе до критичного стану біологічних процесів, зниженням урожаїв сільськогосподарських культур, захворюваннями тварин і людей, пригнічуванням росту рослин, збільшенням кількості шкідливих мутацій і т. п. Якщо ж озоновий шар зникне зовсім, то це призведе до загибелі принаймні наземної біоти.

Після 1991 р. в Чилі неодноразово реєструвалися випадки сліпоти  лососевих риб, диких кроликів, овець, пов’язані з істотним зростанням інтенсивності ультрафіолетового випромінювання. Водночас із тієї самої причини зменшилася кількість планктону в районі Антарктиди. [1]

4 Шляхи захисту щодо знищення озонового шару

4.1 Міжнародні угоди у сфері захисту озонового шару

Проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони  навколишнього середовища набула глобального  значення. Виникла потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які забезпечували б розумне  використання ресурсів планети, їхню охорону, сприяли б збереженню екологічної  рівноваги.

Загальновизнаним є той  факт, що реалізувати стратегію виходу з неї можна лише на основі спільних зусиль природоохоронних дій всіх країн. Ні одна країна не спроможна вирішити свої екологічні проблеми самостійно. Потрібно чітко узгоджені дії всіх країн. Вирішення всіх проблем можливо лише на базі міжнародного співробітництва.

Занепокоєні загрозою руйнування озонового шару представники багатьох країн світу з метою запобігання подальшому руйнуванню озонового шару атмосфери у 1985 році у Відні підписали Конвенцію про охорону атмосферного озону і скорочення виробництва фреонів та інших речовин, що руйнують озоновий  шар (основою її змісту було те, що маємо змиритися з економічними втратами заради життя землі). Пік виготовлення озоноруйнівних речовин припав на 1987 та 1988 роки (1500 млн тон на рік). У 1987 року відбулася міжнародна зустріч експертів щодо вирішення питання по захисту озонового шару. Так, у вересні 1987 року у Монреалі представники 24 країн зустрілися на конференції і підписали угоду (Протокол про охорону атмосферного озону), за якою зобов’язалися скоротити вдвічі використання озоноруйнівних хлорфторвуглеводнів до 1999 року. Однак, у зв’язку із ситуацією, що погіршується, у 1990 році в Лондоні було прийнято поправки до Монреальського протоколу. Відповідно до Лондонських поправок у списку регульованих хлорфторвуглеводнів увійшло ще десять речовин, і було прийнято рішення припинити використання хлорфторвуглеводнів, галогенів і чотири хлористого вуглецю до 2000 року, а метил хлороформу – до 2005 року. Проте, це не реалізовано й сьогодні, оскільки США – головний забруднювач атмосфери – відмовилися підписати зазначений Протокол. Але Протокол дав змогу знизити використання речовин, які руйнують озоновий шар, з 1,1 млн тон у 1986 році до 156 тис. тон у 1998 році. [8]

Підмогою у збереженні озонового шару стало заборона наземних атомних вибухів. У освоєнні космосу теж позначилися зміни. Так при запусках «шатлов» їх бічні прискорювачі відрегульовано в такий спосіб, що їх потужність знижувалася під час проходження озонового шарую

Серед нині діючих міжнародних  програм захисту озонового шару можна назвати спільний російсько-американський  проект «Метеор-3-Томс». З космодрому Плесецьк (Росія) було виведено на орбіту метеорологічний супутник «Метеор-4», на якому, крім штатної науково-дослідницької апаратури було встановлено спектрометр «Томе», створений у НАСА (США) для вивчення та складання глобальних карт розподілу озону над планетою, а також для стеження за його мінливістю. Вчені вважають, що вже в найближчі роки почнеться відновлення озонового шару.

Російські фізики запропонували  організувати глобальне очищення атмосфери  від фреонів, впливаючи на неї  мікрохвильовими розрядами. Створені оригінальні проекти штучного отримання  озону в стратосфері.

Світові виробники холодильної  техніки відмовилися від фреонів  і перейшли на використання озонобезпечних речовин-холодоагентів: пропан-бутанову суміш, спінювач із циклопентаном.

2. Захист озонового шару на локальному рівні

Конституція України 1996 року визнає право на сприятливе для життя  і здоров'я навколишнє середовище та відшкодування шкоди завданої порушенням цього права. Крім того, кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість продуктів харчування і предметів побуту, а також право на її розповсюдження (Ст. 50). Також держава зобов'язана забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України, долати наслідки Чорнобильської катастрофи, зберігати генофонд українського народу (Ст. 16). Таким чином в Конституції України закріплена екологічна функція держави. [17]

Україна є учасницею багатьох міжнародних договорів у сфері  охорони навколишнього середовища і конкретно з охорони атмосферного повітря та озонового шару. Закон  України "Про міжнародні договори України" 2004 року встановлює, що "Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства  України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного  законодавства." (Ст. 17). І в цьому  ж законі забезпечується дотримання таких договорів " Міжнародні договори України підлягають неухильному  дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права." (Ст. 12).

Порядок розробки і затвердження нормативів гранично допустимих викидів  забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами  затверджено наказом Міністерства екобезпеки України від 18 липня 1996 р. №75.

Кабінет Міністрів України  своєю постановою від 17.10.1996 № 1274 затвердив  програму припинення виробництва і  використання озоноруйнуючих речовин на 2004 - 2030 роки. [18]

Згідно з документом, першочерговій  заміні підлягає холодильне устаткування і устаткування для кондиціонерів  в таких секторах як побут, торгівля, промисловість, переробка і зберігання продуктів харчування, транспорт.

В процесі забезпечення переходу підприємств на використання озонобезпечних замінників і технологій передбачається до 2006 року скоротити на 35% використання хлорфторвуглеводнів до 2008 року -- на 65%, до 2010 -- на 85%, до 2014 -- на 100%.

До 2005 року на 5% передбачено  знизити використання галонів, до 2008 -- на 20%, до 2010 -- на 30%, до 2015 -- до 55%, до 2020 -- на 80%, до 2030 -- на 100%.

Конвенція про охорону  озонового шару ратифікована Україною в 1986 році, Монреальський протокол - в 1988 році. Для виконання цієї Конвенції  постановою Кабінету Міністрів України  від 17 жовтня 1996 року № 1274 затверджена  програма призупинення в Україні  виробництва і використання озоноруйнуючих речовин (ОРР). Термін переходу України на озонобезпечні технології був перенесений на її прохання з 1996 року на 1999. [15]

Ввіз в Україну і  вивіз ОРР здійснюється в особливих  випадках. З метою забезпечення виконання  Віденської конвенції 1985 року і Монреальського протоколу Кабінет Міністрів  України встановив, що ввіз в Україну  і вивіз з України озоноруйнуючих речовин здійснюється винятково:

• в особливих випадках їх використання, згідно з відповідними рішеннями, прийнятими на нарадах сторін Монреальського протоколу;
• у випадку їх використання як сировини для виробництва інших хімічних речовин; у випадку здійснення через територію України транзитних перевезень з держав і в держави, які є сторонами Монреальського протоколу.

В 1998 р. Україна отримала допомогу від ЮНІДО на проект по обслуговуванню холодильного сектору, який передбачено здійснити у  співпраці з Чеською Республікою. За цим проектом 35 сервісних центрів  буде забезпечено обладнанням для  збирання й повторного використання ОРР.

Україна відслідковує ОРР  через систему регіональних органів  контролю за користувачами ОРР. Імпортно-експортні  операції ОРР і товарів, що вміщують ОРР, підлягають ліцензуванню. В 1998 р. була створена Всеукраїнська Асоціація  користувачів холодильних агентів. Ця Асоціація сприяє поширенню інформації про міжнародні стандарти і технології.

В Україні спостереження  за станом озонового шару проводять  на п’яти озонометричних станціях ( у Києві, Борисполі, Одесі, Львові й на Карадагу в Криму. За даними цих спостережень, протягом останніх 10 років загальний вміст озону в атмосфері був значно нижчим від кліматичної норми ( аналогічна картина спостерігалася для всієї північної півкулі Землі в межах широт 40-60° ). Протягом 2000 року озонових аномалій над Україною не спостерігалося, проте було зафіксовано кілька випадків зменшення вмісту озону до критичних значень.

Аналіз якості атмосферного повітря України виявив високі рівні  забруднення  ( з перевищенням ГДК) фенолами у Маріуполі, Макіївці, Краматорську.

Над Україною (окрім південної  частини) загальний вміст озону  за останні 20 років зменшився на 6%, і утворилася аномальна зона. Про  це слід пам'ятати! Особливо небезпечна «озонова дірка» влітку. У цей період дуже потерпають очі, тому треба користуватися  сонцезахисними окулярами. Варто утримуватися і від загару, щоб не зашкодити  шкірі. [1]

Міжнародний екологічний  фонд надав Москві, Києву допомогу для поетапного скорочення використання озоноруйнівних речовин. Гроші направлені підприємствам, які виробляють аерозолі, холодильну техніку для переходу до використання вуглецевого аерозольного пропелента Сам фтор не приймає участі в розпаді озону (гідрофторфреони (HFC) розщеплюються до атомів фтору, які, у свою чергу, швидко реагують з водою (O), утворюючи стабільний фтороводень ()). Йод також не руйнує стратосферний озон, оскільки йодовмісні органічні речовини майже повністю витрачаються ще в тропосфері. Тому потрібно замінити хлорфтор, бром вуглеводні на фторовмісні фреони. Запропоновано також використовувати замінники – хлорфторвуглеводні, до складу своїх молекул входить водень, хімічний зв’язок яких менш міцний. [10]

Висновок

Ознайомившись із проблемою, можна зробити висновки, що величезну тривогу в світі викликало перезабруднення атмосфери шкідливими газами, що призвело до збільшення площ озонових «дір». Явище спричинило зниження захисної дії озонового шару від сонячного ультрафіолетового випромінювання й, як наслідок, - масові захворювання людей ( рак шкіри, опіки, втрата зору ), і тварин – дельфінів, китів, які проживають під озоновими «дірами» ( Австралія, Південна Аргентина, Ірландія, Скандинавія).

Проблема охорони озонового  шару регулюється Віденською конвенцією про охорону озонового шару 1985 року та Монреальським протоколом з  поправками та уточненнями з речовин, які руйнують озоновий шар. Вони передбачають гнучкі заходи з скорочення викидів  озоноруйнуючих речовин, при чому вони включають економічні заходи, обмін  технологіями та фінансову допомогу

Нажаль, розрахунки показують,що навіть при успішному виконанні  прийнятого графіку реалізації досягнутих угод вміст хлору в атмосфері  повернеться до рівня 1986 року тільки в 2030 році. Причина – міграція фреонів, які вже потрапили в атмосферу з її нижніх шарів в більш високі і великий час їх «життя» в природних умовах. Ці сполуки дуже стабільні, час їх існування в атмосфері великий – багато десятиліть.

Згідно оцінки експертів  Всесвітньої метеорологічної організації, при рівні надходження в атмосферу  фреонів, який був на початку 90 –  х років, концентрація озону в  стратосфері через 15-20 років повинна  зменшитися на 17%, після того стабілізуватися. При цьому клімат Землі повинен  змінитися незначно, а рівень ультрафіолетового  випромінювання – збільшитися на третину.

Забруднення атмосфери –  явище глобального масштабу. Атмосфера  не знає кордонів і тому для її охорона  від забруднення вимагає мобілізації  зусиль людей усього світу. Відносно важливості охорони атмосфери американський вчений і письменник Луїс Баттан пише: “ Одне з двох: або люди зроблять так, що повітря стане менше, або його забруднення зробить так, що на Землі стане менше людей ”.

Першочерговими заходами, яких слід вжити для нормалізації екологічної обстановки та стабілізації стану повітряного басейну, є:

• підвищення ефективності діяльності щодо охорони атмосфери за рахунок зміцнення технологічної дисципліни на промислових підприємствах;
• перегляд переліку основних забруднюючих речовин атмосферного повітря, що нормуються;
• вдосконалення системи нормування викидів забруднюючих речовин.

З цією метою передбачається здійснити такі заходи:

• розробити стандарти якості атмосферного повітря, узгоджені з міжнародною системою стандартів;
• створити нову систему екологічного нормування введенням технологічних стандартів і нормативів утворення забруднюючих речовин під час здійснення технологічних процесів;
• розробити технологічні нормативи на основні забруднюючі речовини з урахуванням можливостей новітніх технологій;
• розробити цільові програми дій щодо поступового зниження рівня забруднення повітря на короткотермінову, середньотермінову та довготермінову перспективу для міст з підвищеним рівнем забруднення атмосферного повітря;
• здійснити перехід до міжнародних стандартів і нормативів якості атмосферного повітря. [2]