Екологізація економіки і шляхи виходу з екологічних криз

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

“Національний гірничий університет”

 

 

 

Інститут заочно-дистанційної освіти

       Кафедра екології

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

«Економіка природокористування»

за темою:

«Екологізація економіки і шляхи виходу з екологічних криз»

 

 

 

Виконав ст. гр. ______________

___________________________

Перевірив

___________________________

 

 

 

Днепропетровск

2014 
Зміст

 

1. Економічні причини виникнення  екологічних криз	3
1.1. Основні причини виникнення  глобальних проблем людства	3
1.2. Соціально-економічна сутність  глобальних проблем людства	6
2. Природні і антропогенні екологічні  кризи в Україні	7
2.1. Вплив людської діяльності на  навколишнє середовище	7
2.2. Екологічні проблеми України	11
2.3. Вплив екологічних проблем навколишнього  середовища  на здоров'я людини	18
3. Шляхи виходу з екологічних  криз	19
Література	28

 

 

 

1. Економічні причини  виникнення екологічних криз

В останні десятиліття у світі виникло чимало загально планетарних проблем, які безпосередньо стосуються долі всього людства. Від їх своєчасного розв'язання залежить існування земної цивілізації, а забезпечити його можна лише спільними зусиллями всіх країн, міжнародних організацій. До таких проблем належать відвернення світової ядерної війни, необхідність ефективної та комплексної охорони довкілля, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, продовольча, сировинна, енергетична та демографічна проблеми, ліквідація хвороб, раціональне використання глибин світового океану та мирне освоєння космічного простору, проблема розвитку самої людини, перспективи забезпечення її гідного майбутнього.

 

1.1. Основні причини виникнення глобальних проблем людства

Поняття "глобальні проблеми" походить від французького слова global, що означає "всезагальний", "той, що охоплює всю земну кулю". Кожна з названих проблем породжена специфічними причинами, які зумовлені, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил, географічного середовища, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто речовим змістом суспільного способу виробництва, а з іншого — специфічною суспільною формою, особливістю розвитку відносин власності. При всій різноманітності таких причин є певне коло спільних для них причинно-наслідкових зв'язків, притаманних розвиткові технологічного способу виробництва.

Найзагальнішою причиною загострення глобальних проблем, яка характеризує технологічний спосіб виробництва, є швидке зростання народонаселення останнім часом, або демографічний вибух. Оскільки демографічний вибух супроводжується нерівномірністю зростання населення у різних країнах та регіонах, то у країнах, де найвищий приріст населення, а продуктивні сили розвинуті слабо, панують масовий голод, злидні. Так, якщо темпи приросту населення в країнах, що розвиваються, у XX ст. на 1,5% перевищували темпи у промислово розвинутих країнах. Це стало однією з причин того, що в Азії, Африці та Латинській Америці майже 1 млрд. осіб живуть в умовах абсолютної злиденності, приблизно 260 млн. дітей хронічно недоїдають, від голоду і постійного недоїдання щорічно помирає понад 40 млн. осіб. Демографічний вибух поглиблює продовольчу, екологічну, сировинну, енергетичну проблеми.

Важливою причиною загострення глобальних проблем, що розглядаються з точки зору речового змісту, є низький рівень впровадження ресурсо- та енергозберігаючих, екологічно чистих технологій. Внаслідок цього із загального обсягу природної речовини, що залучається у процес виробництва, форму кінцевого продукту набуває лише 1,5%, з надр планети щорічно добувають майже 100 млрд. тонн руди, корисних копалин і будівельних матеріалів (по 25 тонн на кожного жителя).

Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля і природного газу, призвело до того, що вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а за останні 150 років він зріс на 25%, причому на 12% — за останні 30 років. Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75% усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіх викидів С02. У пило-газових викидах міститься понад 1400 шкідливих для людини речовин. Вміст двоокису вуглецю в атмосфері зростає, тому температура земної поверхні за останні сто років зросла на 0,6%. Унаслідок цього підвищився рівень світового океану на 10%, а швидкість наступу океану на сушу постійно прискорюється і становить 1,1 см за 10 років.

Причиною загострення глобальних проблем є також швидка урбанізація населення, зростання гігантських мегаполісів, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією. На 0,3% території планети сконцентровано 40% всього населення, нині існують десятки міст, кількість мешканців яких перевищує 10 млн. осіб. У майбутньому чисельність цих міст і їхніх мешканців зростатиме.

Нині у світі налічується понад 700 млн. автомобілів. За останні 30-40 років забруднення середовища вихлопними газами зросло утричі. У пострадянських країнах у великих промислових центрах 60% викидів припадає на автомобільний транспорт. Унаслідок гіршої якості автомобілів у країнах СНД кожний із них викидає в повітря у 6 разів більше забруднених речовин, ніж у країнах Європи. Особливо складна екологічна ситуація в Україні. Майже 10% її території охоплено глибокою екологічною кризою, близькою до катастрофи і майже 70% загальної земельної площі наближається до такого стану. Це спричинено надмірною концентрацією екологічно небезпечних виробництв. На частку республіки припадало 25% забруднення природного середовища колишнього СРСР. Щороку в атмосферу викидалося понад 100 млн. тонн шкідливих речовин, але при цьому не знешкоджувалася навіть четверта їх частина. Надалі ситуація дещо покращилась внаслідок глибокої економічної кризи. На початку 2002 р. у повітря і в землю було викинуто до 69 млн. тонн шкідливих речовин, що у розрахунку на кожного жителя становила майже 1,25 т. Така ситуація значною мірою зумовлена тим, що значна частка електроенергії виробляється на ТЕС, які конструювались на низькому технологічному рівні (не було створено екологічно чистого котельного устаткування, експлуатувалися тривалий час без достатнього оновлення виробничого апарату; на них спалювалось низькосортне кам'яне вугілля). Оскільки Україна у формуванні раціональної структури паливного балансу значно відстає від розвинутих держав, то у майбутньому при збереженні такої технології і збільшенні в ньому частки вугілля екологічна ситуація погіршуватиметься.

Причиною загострення глобальних проблем є також варварське ставлення людини до природи, що найбільше виявляється в хижацькому вирубуванні лісів, знищенні природних річок, створенні штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної води. Щороку у світі знищується 15 млн. га лісів, тобто за хвилину 20 га; на одне посаджене дерево припадає 10 вирубаних; кожну секунду вирубуються ліси площею з футбольне поле. Тропічні ліси вирубуються зі швидкістю 5,5 га за хвилину. На заході Африки площа лісів скорочується на 5% у рік. Інтенсивно вирубуються ліси в Росії, Україні та в деяких інших країнах колишнього СРСР. В Україні за період 1955-1995 рр. понад обґрунтовану норму вирубано приблизно 20 млн. м3 лісу. Лише у 2002 р. несанкціоновано вирубано 36 тис. м3 лісу у Карпатському регіоні.

З початку XX ст. споживання прісної води зросло більше як у 7 разів, досягнувши на початку 90-х років майже 300 м3. У найближчі 80 років споживання води зросте в 1,5-2 рази. Водночас, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 80% усіх випадків захворювань пов'язані із споживанням неякісної води. Проблема води стає першочерговою. Чверть людства відчуває її нестачу. В Україні лише 26% сільського населення має водогін, кількість річок зменшилася на 3 тис. Водночас до водного басейну України щорічно скидається понад 14 млрд. м3 стічних вод (300 тис. літрів на одного жителя), внаслідок чого до водойм потрапило більше 1,8 млн. т сульфатів, 2,1 млн. т хлоридів та інших шкідливих речовин. Це призвело до концентрації в них солей важких металів і фенолів в декілька разів більше гранично допустимих норм. За оцінкою Європейської комісії ООН, для забезпечення нормального існування однієї людини, в тому числі ведення нею господарської діяльності необхідно 1,7 тис. м3 прісної води на рік, проте в Україні цей показник становить лише 1 тис. м3, причому споживання прісної води поступово збільшується. Внаслідок непродуманих заходів з меліорації земель в Україні в період існування СРСР було знищено 1 млн. га найродючіших у світі ґрунтів. Хижацьке ставлення людей до природи виявляється також у втраті величезних масивів землі. За останні 100 років людство втратило 200 млн. м2 землі, а нині щорічно втрачає приблизно 6-7 млн. га найродючіших земель.

Варварське, непродумане ставлення людини до природи виявляється також у надмірному використанні шкідливих мінеральних добрив, зокрема пестицидів. В Україні за період 1975-1995 pp. вміст гумусу в ґрунті зменшився з 3,5 до 3,1%, а площі кислих ґрунтів зросли на 1,8 млн. га (на 25%), засолених — на 0,6 млн. га (на 24%). На початку XXI ст. щорічно зазнають ерозії до 80 тис. га сільськогосподарських угідь. У країнах, що розвиваються, щорічно отруюються пестицидами приблизно 400 тис. осіб. Надмірна загазованість, отруєння хімікатами тощо призвело до того, що в кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж у наших давніх предків. Збільшується отруєння ртуттю, кадмієм, що є причиною катастрофічно швидкого зростання кількості серцево-судинних та онкологічних захворювань.

З погляду суспільної форми загальними причинами загострення більшості глобальних проблем є, з одного боку, відносини капіталістичної власності, насамперед хижацьке ставлення монополій до природних ресурсів, світового океану тощо. Тому за повоєнний період на США припадає понад 40% світового обсягу забруднення екологічного середовища, а на кожного мешканця 1 кг токсичних речовин у повітрі. З іншого — причиною була деформація соціально-економічної системи в колишньому СРСР та деяких інших країнах Східної Європи, монопольна політика міністерств і відомств, панування тоталітарної системи. Так, на меліорацію в колишньому СРСР витратили понад 130 млрд. крб. Водночас кожен зрошуваний гектар на півдні України завдавав збитків на 60 крб. Ці дві соціально-економічні причини призвели до того, що США, країна з 5% світового населення, дає нині 36% світового забруднення. Кожен житель Америки завдає природному середовищу шкоди у 50 разів більшої, ніж житель Індії. Частка Росії в такому забрудненні сягає 18%.

Відносини капіталістичної власності, реакційна політика окремих держав були основними причинами зростання не лише мілітаризації економіки, а й міжнародної напруженості, політики "холодної війни", постійних війн у різних регіонах нашої планети. Так, після Другої світової війни у 130 конфліктах загинуло понад 20 млн. осіб.

Нині на військові цілі щорічно витрачається більше 800 млрд. дол. Водночас на ліквідацію неписьменності дорослих у світі потрібно лише 1,2 млрд. дол., тобто значно менше, ніж на військові витрати за один день.

Однією з соціальних причин загострення глобальних проблем є непродумана регіональна політика держав, відсутність економічного суверенітету республік, національної власності на свої природні ресурси, засоби виробництва тощо. Наприклад, в Україні власність держави (формально українського народу) на засоби виробництва становила лише 5 %, не існувало власності на природні ресурси.

 

1.2. Соціально-економічна  сутність глобальних проблем людства

З'ясовуючи сутність глобальних проблем, по-різному трактують причини і природу їх загострення. Так, американські науковці (В. Войскопер, Д. Блейні та ін.) основними причинами зростання мілітаризації капіталістичної економіки вважають природно-історичні умови розвитку людини, її психологію, прагнення до насильства. Причину кризи навколишнього середовища американський учений Ф. Слейтер, швейцарський дослідник Ж. Дерст та інші вбачають у притаманному людині інстинкті до руйнування. Західні ідеологи такою причиною називають зростання народонаселення, сучасну НТР, зростання промислового виробництва.

Однак такі тлумачення ігнорують соціальну сутність людини, відображають однобічний підхід до неї лише як до біологічної істоти, хоч у людині органічно поєднуються біологічне та соціальне, а її сутність з боку суспільної форми — це сукупність усіх суспільних відносин. Пояснювати загострення екологічних проблем лише розгортанням НТР, зростанням промислового виробництва з боку суспільної форми — значить перебувати на позиціях технологічного детермінізму. Біологізаторське пояснення характерне для тих науковців, які вбачають загострення глобальних проблем лише у зростанні народонаселення. Ці автори ігнорують вирішальну роль у виникненні глобальних проблем людства суспільної форми способу виробництва — відносин економічної власності.

Глобальні проблеми — комплекс економічних та надбудовних зв'язків і відносин між державами і соціальними системами, суспільством і природою в загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів усіх країн і повинні вирішуватись ними спільно.