Наука як основний фактор ноосфери

3. Глобальні проблеми  людства, такі як свідоме регулювання  розмноження, продовження життя,  перемога над хворобами, починають  вирішуватися.

4. Ставиться завдання  поширення наукового знання на  все людства.

Вернадський писав: "Такої  сукупності загальнолюдських дій і  ідей ніколи раніше не бувало, і ясно, що зупинити цей рух не можна. Зокрема, перед ученими стоять для найближчого  майбутнього небувалі для них завдання свідомого спрямування організованості ноосфери, відійти від яких вони не можуть, тому що до цього направляє їх стихійний хід зростання наукового знання".

Впевненість у майбутньому, таким чином, ґрунтується на зростаючому  значенні в розвитку людства спільних загальнолюдських дій. Вернадський, звичайно, не міг передбачити сучасної гостроти глобальних проблем світового розвитку. Але й вони лише підсилюють значення спільного вирішення завдань свідомого спрямування організованості ноосфери.

Однією з найважливіших  проблем формування організованості  ноосфери є питання про місце  і роль науки в житті суспільства, про вплив держави на розвиток наукових досліджень. Вернадський висловлювався  за утворення єдиної (на державному рівні) наукової людської думки, що була б вирішальним фактором у ноосфері і створювала б для найближчих поколінь кращі умови життя. Першочергові питання, які необхідно вирішити на цьому шляху, – це "питання про планову, однакову діяльність для оволодіння природою і правильного розподілу багатств, пов'язане з усвідомленням єдності й рівності всіх людей, єдності ноосфери"; ідея про державне об'єднання зусиль людства.

Вражає співзвучність  ідей Вернадського нашому часові. Постановка завдань свідомого регулювання  процесу творення ноосфери надзвичайно актуальна для сьогоднішнього дня. До цих завдань Вернадський також зараховував викорінення воєн з життя людства. Він велику увагу приділяв вирішенню завдань демократичних форм організації наукової праці, освіти, поширення знань серед народних мас.

 

 

 

 

 

 

 

Умови, які необхідні для становлення й існування ноосфери:

1. Заселення людиною  всієї планети.

2. Різке перетворення  засобів зв'язку й обміну між  країнами.

3. Посилення зв'язків,  у тому числі політичних, між  усіма країнами Землі.

4. Початок переваги  геологічної ролі людини над  іншими геологічними процесами,  що відбуваються в біосфері.

5. Розширення меж біосфери  і вихід у космос.

6. Відкриття нових  джерел енергії.

7. Рівність людей усіх  рас і релігій.

8. Збільшення ролі  народних мас у вирішенні питань зовнішньої і внутрішньої політики.

9. Свобода наукової  думки і наукових шукань від  тиску релігійних, філософських  та політичних побудов і створення  в державному ладі умов, сприятливих  для вільної наукової думки.

10. Продумана система  народної освіти і піднесення добробуту трудящих. Створення реальної можливості не допустити недоїдання і голоду, злиднів і надзвичайно послабити хвороби.

11. Розумне перетворення  первинної природи Землі з  метою зробити її здатною задовольнити  всі матеріальні, естетичні і духовні потреби чисельно зростаючого населення.

12. Виключення воєн  з життя суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

Наука як основний фактор ноосфери

Трохи незвичайний підхід Вернадського до науки. Він її розглядав  як геологічну й історичну силу, що змінює біосферу і життя людства. Вона – це основна ланка, за допомогою якої поглиблюється єдність біосфери і людства. Особливе місце Вернадський відводить науці XX ст. Саме в цей час спостерігається її небувалий розквіт, свого роду вибух наукової творчості. Наука стає всесвітньою, світовою наукою, охоплює всю планету. Вернадський звертав велику увагу на гуманістичний зміст науки, на її роль у вирішенні завдань людства, на відповідальність учених за застосування наукових відкриттів.

Ці та багато інших  ідей Вернадського про роль науки в розвитку людства, у переході біосфери в ноосферу мають актуальне значення для нашого часу. Як уже вказувалося, Вернадський розглядав науку як засіб розвитку людства. Тому дуже важливо, щоб наука не набирала форми абстрактної, яка має своє незалежне існування сутності. Наука створена людством і повинна служити на благо людства. "Її зміст не обмежується науковими теоріями, гіпотезами, моделями, створюваною ними картиною світу: в основі вона головним чином складається з наукових фактів та їх емпіричних узагальнень, і головним – живим змістом є в ній наукова праця живих людей...".

Так що наука -- соціальне  вселюдське утворення, в основі якого  лежить сила фактів, узагальнень і, звичайно, людського розуму. Ми спостерігаємо, як наука все сильніше і глибше починає змінювати біосферу Землі, вона змінює умови життя, геологічні процеси, енергетику планети. Виходить, і сама наукова думка є природним явищем.

У пережитий нами момент створення нової геологічної  сили, наукової думки, різко зростає  вплив живої речовини в еволюції біосфери. Біосфера, переробляючись науковою думкою Homo Sapiens, переходить у свій новий стан – у ноосферу. Історія всієї наукової думки – суть історія створення в біосфері нової геологічної сили наукової думки, якої раніше не було.

І цей процес не випадковий, він закономірний як усяке природне явище. "Біосфера XX сторіччя перетворюється в ноосферу, створювану насамперед зростанням науки, наукового розуміння і заснованої на ній соціальної праці людства". Необхідно підкреслити нерозривний зв'язок створення ноосфери із зростанням наукової думки, бо вона – перша необхідна передумова цього створення. Ноосфера може створюватися тільки за цієї умови.

Значення змін, що відбуваються на планеті в XX ст., настільки велике, що такі ж за роллю процеси можна знайти хіба тільки в далекому минулому. У даний момент навряд чи можна оцінити всю наукову і соціальну важливість цього явища, тому що науково зрозуміти – значить поставити явище в рамки реальної космічної реальності. Ми бачимо, що наука перебудовується на наших очах. Біогенний ефект роботи наукової думки реально зможуть побачити тільки наші віддалені нащадки: він виявиться яскраво і ясно тільки через сотні років.

Поява розуму і результату його діяльності – організація науки  – найважливіший факт у розвитку планети, можливо навіть, найважливіший з усього, що спостерігається дотепер. Наукова діяльність зараз набула таких рис, як швидкий темп, охоплення великих територій, глибина досліджень, потужність проведених перетворень. Це дозволяє передбачати науковий рух, розмаху якого в біосфері ще не було.

Але ще більш різка  зміна відбувається зараз в основній методиці науки. Тут унаслідок щойно  відкритих галузей наукових фактів відбулася одночасна зміна самих  основ нашого наукового пізнання, розуміння навколишнього. Такими зовсім несподіваними і новими основними наслідками нових сфер наукових фактів стала перед нами неоднорідність Космосу, вся реальність і неоднорідність нашого пізнання. Вернадський писав, що зараз треба розрізняти три реальності: реальність у сфері життя людини, тобто реальність, що спостерігається; мікроскопічну реальність атомних явищ, яка не спостерігається людським оком; реальність у глобальному космічному масштабі. "Розрізнення трьох реальностей має неоціненне значення як для розуміння зв'язку людства з біосферою, так і для аналізу закономірностей розвитку науки".

Людина невіддільна  від біосфери, вона у ній живе і тільки її об'єкти може досліджувати безпосередньо своїми органами чуттів. "За межі біосфери вона може проникати  тільки побудовами розуму, виходячи з відносно небагатьох категорій незліченних фактів, які вона може одержати в біосфері зоровим дослідженням небесного склепіння і вивченням у біосфері ж відображень космічних випромінювань або космічної позаземної речовини, що потрапляє в біосферу..."

Таким чином, наукова  думка людства, працюючи тільки в  біосфері, у ході свого прояву, зрештою, перетворює її в ноосферу, геологічно охоплює її розумом. Тільки тепер  стало можливим наукове виділення  біосфери, яка є основною сферою знання, з навколишньої реальності. З усього вищезазначеного можна зробити такі висновки:

1. Наукова творчість  людини – сила, що змінює біосферу.

2. Ця зміна біосфери  – неминучий процес, що супроводжує  наукове зростання.

3. Але ця зміна біосфери  – стихійний природний процес, що відбувається незалежно від людської волі.

4. Входження в біосферу  нового фактора її зміни –  людського розуму є природний  процес переходу біосфери в  ноосферу.

5. Постійно вдосконалюючись,  наука може просунутися все  далі у вивченні навколишнього  середовища.

Виникнення геохімії і біогеохімії відповідало потребам цілісного, синтетичного розгляду явищ організованості біосфери, взаємозв'язків  живої і неживої речовини. Ці науки  мають також першорядне значення для дослідження єдності біосфери і людства. Тим самим геохімія і біогеохімія поєднують науки про природу з науками про людину. Центром такої інтегрованої науки, на думку Вернадського, є вчення про біосферу. У сучасних умовах завданням першорядної важливості є відродження ідей біосферного природознавства, продовження наукової розробки проблем біогеохімії.

 

Висновок

На порозі XXI ст. природознавство, очевидно, вступає в нову історичну  фазу свого розвитку — у фазу постнекласичної науки.

Постнекласична наука  висуває на перший план міждисциплінарні, комплексні й проблемно орієнтовані форми досліджень. Визначаючи пізнавальні цілі науки, ми все глибше починаємо усвідомлювати, що вирішальна роль належить не внутрішньо-науковим цілям, а зовнішній щодо науки меті — мсті економічного, соціального, політичного, культурного характеру. Об'єктами сучасних міждисциплінарних досліджень стають унікальні системи, які відзначаються відкритістю й здатністю до саморозвитку. Системи, що розвиваються історично, являють собою більш складний тип об'єкта навіть порівняно із системами, які здатні до саморегулювання, тому що із часом вони формують нові рівні своєї організації, змінюють свою структуру, відзначаються принциповою необоротністю процесів і т.п. Серед таких систем особлива роль належить природним комплексам, до складу яких входить людина (об'єкти екології, медико-біологічні об'єкти, об'єкти біотехнології, системи людина — машина й ін.).

Природознавство — і  продукт цивілізації, і умова  її розвитку. За допомогою науки  людина розвиває матеріальне виробництво, удосконалює суспільні відносини, виховує і навчає нові покоління людей, лікує своє тіло. Прогрес природознавства й техніки значно змінює спосіб життя й добробут людини, поліпшує умови її побуту. Пізнавши закони природи, людина може змінювати природні об'єкти й процеси, пристосовувати їх до своїх потреб.

Природознавство — один з найважливіших двигунів суспільного  прогресу. Як основний чинник матеріального  виробництва, природознавство є  могутньою силою, яка здатна революціонізувати  всі сторони суспільного життя. Великі наукові відкриття (і тісно пов'язані з ними технічні винаходи) завжди справляли колосальний (і часом зовсім несподіваний) вплив на хід людської історії. Такими відкриттями були, наприклад, відкриття законів механіки в XVII ст., на основі яких було створено всю машинну технологію цивілізації; відкриття в XIX ст. електромагнітного поля та розвиток електротехніки, радіотехніки, а потім і радіоелектроніки, створення у XX ст. теорії атомного ядра, а слідом за нею відкриття засобів вивільнення ядерної енергії; з'ясування завдяки успіхам молекулярної біології в середині XX ст. природи спадковості (структури ДНК) та успішна реалізація можливостей генної інженерії щодо керування спадковістю й ін. Найбільші досягнення сучасної матеріальної цивілізації були б неможливими без участі наукових теорій, науково-конструкторських розробок, передбачених наукою технологій і ін.

Однак у сучасних людей  наука викликає не тільки почуття  захоплення й благоговіння, але і  побоювання. Часто можна почути, що наука приносить людині не тільки блага, але і найбільші нещастя. Забруднення атмосфери, катастрофи на атомних електростанціях, підвищення інтенсивності радіоактивного фону в результаті випробувань ядерної зброї, "озонова діра" над планетою, зникнення багатьох видів рослин і тварин — усі ці та інші екологічні проблеми люди схильні пояснювати самим фактом існування науки. Але справа не в науці, а в тому, хто розпоряджається її здобутками, які соціальні інтереси за нею стоять, які суспільні й державні структури спрямовують її розвиток.

Загострення глобальних проблем підвищує відповідальність учених за долю людства. Питання про історичні шляхи й роль науки стосовно людини, про перспективи її розвитку ніколи так гаряче не дискутувалися, як у даний час, в умовах загрози глобальної кризи цивілізації. Стара проблема гуманістичного змісту пізнавальної діяльності ("проблема Руссо") набула нового конкретно-історичного звучання: чи може людина (і якщо може, то якою мірою) покладатися на науку у вирішенні глобальних проблем сучасності? Чи здатна наука допомогти людству позбутися того зла, яке несе в собі сучасна цивілізація, технологізуючи спосіб життя людей?

Наука — це соціальний інститут, і він якнайтісніше пов'язаний із розвитком усього суспільства. Складність, суперечливість сучасної ситуації в  тому, що наука, безумовно, причетна до виникнення глобальних, насамперед екологічних, проблем цивілізації (не сама по собі, а як залежна від інших структур частина суспільства); у той же час без науки, без подальшого її розвитку вирішення всіх цих проблем є принципово неможливим. Це значить, що роль науки в історії людства постійно зростатиме, тому будь-яке применшення її ролі, зокрема ролі природознавства, в даний час є надзвичайно небезпечною тенденцією — вона обеззброює людство перед загрозою зростаючих глобальних проблем сучасності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи  загальної екології. — К.: Либідь. 1995 — 368 с. 

2. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ, 1999. – 416 с.

3. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.

4. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи  екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с. 

5. Кучерявий В.П. Екологія, - Львів:  Світ, - 500 с. 

6. Бобильов Ю.П. Концепції сучасного природознавства

7. Карпов Я. С. Концепції сучасного природознавства.

8.  http://pidruchniki.com.ua/13560615/prirodoznavstvo/osnovni_polozhennya_vchennya_pro_noosferu_yednist_biosferi_lyudini#558