Причини демографічного вибуху та небезпека зростання чисельності населення Землі для сучасної біосфери

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Інститут мистецтв Київського університету імені Б. Д. Грінченка Кафедра образотворчого мистецтва та дизайну

ІНДЗ  на тему:

«Причини демографічного вибуху та небезпека зростання чисельності населення Землі для сучасної біосфери»

 

 

 

 

 

 

з екології

студентки II курсу

групи Дзб-1-12-4.0д

Дуднік Лідії

Викладач: Петренко О. О.

 

 

 

 

м. Київ

2013 р.  
Зміст

 

Вступ

 

Дослідження прямих і  зворотних зв'язків, які відбуваються у процесі формування народонаселення  в умовах конкретного навколишнього середовища, а також причин, які змінюють поведінку населення у різних соціально-економічних ситуаціях, — предмет вивчення екології народонаселення (складова частина соціальної екології). В ній виділяють екологічні, демографічні, медико-біологічні, психологічні, соціально-гігієнічні, економічні та інші особливості того чи іншого типу довкілля.

Усі ці елементи впливають на характеристику народонаселення внаслідок його неоднорідності. У цьому плані можливим є не тільки пристосування зовнішніх умов до потреб населення, але й можливість соціально-біологічної адаптації населення до середовища конкретного регіону, враховуючи рівень його розвитку, регіональну специфіку і т. ін..

Щоб краще зрозуміти  всі ці питання, важливо розглянути демографічну картину сучасного  світу й особливості розселення людства.

 

 

1. Світовий “демографічний вибух”: причини і масштаби

 

В усі часи люди, як правило, не були проти свого відтворення  у нащадках і піклування про них. У далекому минулому наші предки і  вижили тільки тому, що робили це досить успішно.

У такій поведінці  немає нічого незвичайного, і за виникнення у певному місці у певний час сприятливих для людей умов (як правило, розширювалася база ресурсів живлення) щоразу відбувалося експоненціальне зростання населення. Частина населення мігрувала, для решти встановлювався (тут дуже "допомагали" війни та епідемії) певний стан рівноваги.

Людство досягло мільярдної чисельності за тривалий час — “від Адама і Єви” до приблизно 1800 року. Наступний мільярд додався за 130 років. Це означає, що щорічний приріст через війни, голодування та епідемії був майже наполовину менший від 1 %. І це при тому, що жінки всіх країн світу народжували в середньому 5—10 дітей, більшість з яких вмирали у ранньому віці. Батьки лише із сумом посилалися на те, що "Бог дав, Бог узяв".

Усе змінилося на початку XX ст. Хоча блок фашистських країн і розв'язав цілу низку найкривавіших в історії людства війн, а комуністичні диктатори доклали чимало зусиль для знищення мільйонів непридатних" для життя у "світлому майбутньому", кількість землян стала швидко зростати. Характер змін чисельності населення Землі із середини XX ст. принципово змінився. П'ятий мільярд з'явився ледь не за десять років. У середньому в 70-х роках XX ст. щосекунди народжувалося п'ять дітей.

Чи передбачали фахівці  це експоненціальне зростання, яке було офіційно назване "демографічним вибухом"? Це спромоглися зробити лише кілька найпередбачливіших. Більшість учених після закінчення війни 1941—1945 рр. робили оптимістичні прогнози. У 1948 р. фахівці ООН і ЮНЕСКО вважали, що на досягнення третього мільярда необхідно 60—70 років.

Життя швидко довело, що вони не стільки прогнозували, скільки  фантазували.

Спостерігається певна  аналогія у природі помилковості прогнозів часу здійснення наукових відкриттів і досягнення певного  рівня чисельності землян. У першому випадку несвідомо чи в пошуках певних вигод фахівці видавали бажане за зовсім близьку реальність (з погляду психології, це пояснюється підсвідомим наміром "полегшити" й прискорити настання бажаної події). У другому випадку бажане також видавалося за найімовірніший варіант розвитку подій. Автори прогнозів походили з розвинених країн і мали вищу освіту. Вони міркували цілком логічно, але використовували власну систему координат, європейський чи американський варіант шкали пріоритетів потреб людини. Ці люди добре знали якщо не закони синергетики (ця наука якраз формувалася), то висновки англійських економістів Т. Мальтуса (1766—1834) і Д. Рікардо (1772—1823) про правило надмірного зростання людності до стану недостатності забезпечення наявними природними ресурсами і збільшення кількості бідних і голодних. Цього вони не хотіли і вважали, що 2—3 дитини батькам забезпечити легше, ніж 10—15.

Зовсім іншими були пріоритети більшості населення Землі, яке  на момент початку "демографічного вибуху" проживало в селах і вело "традиційне" господарство — без багатоколісних тракторів, збалансованих мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Якщо поставити себе на місце сімейної пари у таких умовах, врахувати тисячолітні релігійні та соціальні традиції заборони переривання вагітності та сприяння великим сім'ям, уявити характер та інтенсивність щоденної безперервної фізичної праці, значно більшу ймовірність дитини померти, ніж вижити, екстраполювати таке життя на свою старість з фізичною неміччю і повною неможливістю самотужки виробляти засоби існування (отже, повною залежністю від підтримки синів і дочок), то стане зрозумілим, що надзавданням буде забезпечення появи цих синів і дочок.

У гонитві за "продукуванням" найнеобхіднішої частини робочої  сили подекуди справа заходила так далеко, що батьки навіть самі знищували "зайвих" дочок. Так робили кочівники Близького Сходу аж до появи мусульманства з його забороною вбивати маленьких дівчаток, а трохи більше десяти років тому така сама "демографія" відродилась у селах соціалістичного Китаю. Наприкінці 70-х років XX ст. для порятунку від голоду керівники компартії ліквідували колгоспи і роздали землю селянам, які дістали право вільно використовувати надлишки продукції (торгувати нею на ринку, обмінювати тощо), яку за умови високого врожаю могли отримати на власній землі.

Оскільки на той час  у Китаї вже діяв закон, згідно з яким кожна родина мала право на одну дитину, то сім'ї після важких роздумів почали знищувати новонароджених дівчаток, слабкі руки яких у недалекому майбутньому ніяк не могли здатися для фізичної праці на полі. Якщо факт пологів не можна було приховати, батьки запевняли, що дитина народилася мертвою.

Експерти вважають, що хоч за два роки після повернення землі селянам виробництво сільськогосподарської продукції у Китаї зросло майже вдвічі, а у продажу окрім капусти з'явилися й інші продукти в необмеженій кількості, у віддалених селах було знищено від 5 до 10 (20) мільйонів дівчаток. Ситуація була виправлена тотальним контролем за пологами.

Для зміни стратегічних підходів батьків до планування родини, як виявилося, надто мало появи основ  загальної письменності і закликів учених до "поміркованості у відтворенні". Аналіз новітньої історії багатьох країн довів: головним поштовхом для початку зменшення кількості пологів на одну жінку є її повна впевненість, що ризик втратити дитину набагато менший від імовірності досягнення нею дорослого віку. Для усвідомлення більшістю людності сільськогосподарських країн цієї обставини, як виявилося, необхідно було від 30 до 50 років!

Та для успішного  планування сім'ї потрібне ще й матеріальне  забезпечення у формі прийнятних для даного етносу засобів запобігання  вагітності. Тут проблемою стало  поширення необхідних для цього  знань, а не виробництво медикаментів. Лише лічені країни, що розвиваються, із самого початку взяли найактивнішу участь у спробах загальмувати "демографічний вибух". Більшість країн, здобувши незалежність, пережили період політичної нестабільності, їх керівництво найчастіше вирішувало особисті питання, не піклуючись про демографічні проблеми.

Дві наддержави (СРСР і  США) займалися перекуповуванням продажних  клік у країнах "третього світу" для поповнення складу "ідеологічного табору", торгівлею зброєю підштовхуючи своїх протеже до зведення рахунків, про витоки яких часто свідчили лише легенди.

Аналіз показує, що значна частка вини незвичайних масштабів  “демографічного вибуху” в екс-колоніях належить тим розвиненим країнам, до сфери впливу яких входили ці місцевості. Так і не спромігшись забезпечити там справді високий рівень освіченості, достатній для самоорганізації суспільства на раціональних засадах, частина колоніальних адміністрацій з найкращих гуманістичних міркувань зуміла-таки ліквідувати основні причини надмірної (хоч і цілком природної) дитячої смертності. Не одиниці, а сотні мільйонів землян були збережені завдяки такій швидкій і дешевій операції, як щеплення проти захворювання віспою. Лише у 2—3 рази відрізнявся рівень дитячої смертності у найбільш глухих місцях Африки чи Азії від її рівня у більшості республік колишнього Радянського Союзу.

Нині недостатньою є  участь найрозвиненіших держав світу  в розв'язанні демографічних проблем  сільськогосподарських країн. Експерти вважають, що така політика є стратегічною помилкою. Вона не тільки вкрай утруднить вирішення глобальних екологічних проблем, а й найближчим часом загрожуватиме початком розколу світу на "Північ" і "Південь", які ворогуватимуть щодо розподілу світових ресурсів.

 

2. Стан людності світу  і прогнози на майбутнє

 

Діаграми і таблиці чисельності населення в різних країнах світу з прогнозами їх змін у майбутньому надзвичайно популярні у засобах масової інформації. Наведемо одну з них і ми.

У першій частині результуючої довідки  для відомої Конференції ООН  з довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992) висвітлюється стан людності світу. Далі наголошується, що чисельність населення Землі продовжує дуже швидко (аж на три особи щосекунди) збільшуватися (табл. 1).

Таблиця 1

Темпи і прогнози демографічних  та економічних змін у найбільш населених країнах світу

Стверджувалося, що за десятиліття (1990—2000 рр.) чисельність землян зросте більше, ніж за будь-яке попереднє. Прогнози експертів, що межа 6 млрд. буде перейдена ще до початку нового тисячоліття, справдилися (у жовтні 1999 р.). Експерти зазначають кілька найголовніших особливостей сучасного моменту “демографічного вибуху”:

• найвищі показники щорічного  зростання населення “забезпечують" найбідніші країни світу;

• спостерігаються перші  чіткі ознаки сповільнення темпу  “демографічного вибуху”:

а) зменшується кількість  країн зі щорічним приростом понад 3 %;

б) в Азії, на яку припадає переважна частина повного збільшення населення, швидко скорочується кількість пологів на одну жінку;

в) частішає застосування сучасних засобів запобігання вагітності в Африці, в екваторіальній зоні якої швидко збільшується відсоток населення, ураженого епідемією СНІДу.

Країни світу досить чітко поділилися на дві групи  з суттєво різною швидкістю збільшення людності: багаті розвинені країни з річним приростом населення менше 1 % (недавно до них долучився Китай) і бідні, найрозвиненішою галуззю “виробництва” яких часто є саме народження дітей (приріст 2,5—4 %). Оскільки таке співвідношення утримується вже певний час, то так звана вікова піраміда (розподіл людності за віком) набула на початку 90-х років XX ст. вигляду, схожого з віковою пірамідою для о. Реюньйон. Проаналізувавши, доходимо висновку, що ще досить далеко до справжньої стабілізації населення Землі. Найближчим часом у “вік кохання” вступлять представники нового покоління чисельністю кілька мільярдів. Навіть якщо якимось дивом вони усвідомлять, що треба обмежитися не двома, а лише одним нащадком на сім'ю (Китай упродовж багатьох років з невеликим успіхом намагається досягти цього стану), то пройде ще кілька десятиліть, поки людність Землі стабілізується.

Лишається великою загадкою, на якій позначці це трапиться. Видається фантастичним прогноз щодо населення Нігерії, чисельність якого у 2100 р. має досягти мільярда (зауважимо, що найчастіше справджуються не оптимістичні, а найпесимістичніші прогнози щодо зростання населення).

У 2011 р. чисельність землян перевищила 7 млрд.. Аналізи свідчать, що для переходу слаборозвинених країн до європейської демографічної політики (досягнення темпу зростання 0,3—0,7 %) має пройти 30—40 років, а за цей час населення Землі “за інерцією” збільшиться до 10 млрд.

Оскільки ця стадія означатиме не зупинення, а лише уповільнення зростання  населення і що зміна свідомості з бажанням скорочувати популяцію (за умови добровільної відмови від повного задоволення прокреаційних фізіологічних потреб) потребуватиме додатково Z років, то максимальна чисельність людності Землі має досягти 15 млрд осіб.

Утім, не виключено, що легке і швидке опанування людьми термоядерного синтезу і маловідходних технологій разом з переходом на живлення в основному їстівними синьо-зеленими водоростями з полів в океанах розширить ресурсну базу людства так, що воно наприкінці майбутнього тисячоліття таки досягне позначки 20 млрд.

Узагальнюючи, можна сказати, що авторський прогноз на майбутнє має такий вигляд, як показано в  табл. 2.

Таблиця 2

Майбутнє населення Землі на момент початку зменшення його чисельності

Що ж стосується можливостей Землі забезпечити нормальні умови існування такої кількості населення, то про це йтиметься далі.