Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Ноября 2013 в 16:43, контрольная работа
Дослідження прямих і зворотних зв'язків, які відбуваються у процесі формування народонаселення в умовах конкретного навколишнього середовища, а також причин, які змінюють поведінку населення у різних соціально-економічних ситуаціях, — предмет вивчення екології народонаселення (складова частина соціальної екології). В ній виділяють екологічні, демографічні, медико-біологічні, психологічні, соціально-гігієнічні, економічні та інші особливості того чи іншого типу довкілля.
Індія проголосила початок
виконання першої державної програми
регулювання населення і
Про повний провал багаторічних зусиль керівників Індії та її місцевих адміністрацій свідчать дані табл. 1:
а) межа 800 млн. жителів була перейдена на 25 років раніше і так успішно, наче уряд упродовж тридцяти років заохочував народжуваність, а не випробовував практично всі існуючі методи її зниження (навіть спроби примусової стерилізації чоловіків, які вже стали батьками двох або більше дітей);
б) якщо на початку програм скорочення народжуваності населення Індії щороку зростало на 5 млн., то 1987 року воно зросло аж на 17 млн. осіб;
в) за даними 1987 р., час подвоєння населення скоротився порівняно з 1952 р. майже вдвічі (приблизно до 30—33 років). Фахівці зазначають багато причин, чому Індія і багато інших бідних і перенаселених країн (Пакистан, Бангладеш, Індонезія та ін.) навіть не спромоглися хоч трохи уповільнити зростання чисельності свого населення.
Наведемо кілька причин, що стосуються Індії:
• неписьменність більшості населення, наявність у країні 14 цілком різних мов, понад 200 діалектів і 11напрямків різних релігій;
• велике переважання у 1952—1990 рр. сільського населення (з його одвічним бажанням мати кілька дітей для опори у старості) над міським населенням. Досвід Індії та інших країн свідчить, що зменшення народжуваності спостерігається лише в тому поколінні, яке народилось і виросло у містах;
• народні звичаї одруження у ранньому віці у поєднанні з культом кохання і сексу, ставленням до останнього як головного джерела радості людського буття;
• відсутність належних засобів контрацепції.
Програвши кампанію скорочення народжуваності, уряд Індії досяг чималих успіхів у збільшенні ресурсів їжі. Застосування нових сортів зернових з укороченим стеблом і підвищеною врожайністю дало змогу виключити масову загибель населення з голоду, як це не раз було у минулому.
Програми скорочення народжуваності в Індії не ліквідовані. Можливо, їх мета буде досягнута із застосуванням нових засобів масової інформації (усім відомі успіхи індійського кіно), підвищенням освітнього рівня населення, а також застосуванням кращих засобів контрацепції.
Прикладом успішної спроби скорочення народжуваності є Китайська Народна Республіка (континентальний Китай). Під час громадянської війни населення голодувало. Експерти вважають, що спроба Мао Цзедуна здійснити швидкий прорив у соціалізм лише впродовж 1958-1962 рр. призвела до загибелі 20 млн. осіб від голоду і репресій. Та це суттєво не вплинуло на кількість населення, що продовжувало стрімко зростати. Останні 30 років усі сили вкрай централізованої соціалістичної "піднебесної" були кинуті на боротьбу з бажанням громадян країни мати потрібну їм кількість дітей.
Найефективнішими виявилися законодавчі акти, які забороняють брати шлюб навіть після досягнення 20 років (допустима межа постійно підвищується і досягла майже 30 років). Суворо караються економічно всі, хто має понаднормову кількість дітей. Китай завжди був першим на черзі з випробування нових протизаплідних засобів, пропонуючи власне населення для медичних експериментів.
Хоч і понині населення Китаю продовжує збільшуватися, та кількість дітей на одну сім'ю по всій країні менша від двох. Уряд Китаю запевняв світову громадськість, що на межі 2000 р. населення Китаю досягне максимального значення — 1,2-1,3 млрд. осіб, а потім розпочне повільно зменшуватися до запланованої на 2100 р. чисельності — 500-600 млн. осіб. Якщо це буде здійснено, то Китай ще раз подарує світу свій винахід, цього разу — у царині методів скорочення народжуваності та переборенні сил біології суспільними силами і впливами.
Чому Китай зумів досягти певного успіху там, де Індію спіткала повна невдача? Мабуть, є чимало причин цього, а їх дослідження важливе й для інших країн. Ми ж звернемо увагу на ту обставину, що в Індії уряд переважно “запрошував” населення поводитись у певний спосіб, рекомендував і обґрунтовував скорочення складу сімей. Це відбувалося на тлі “зеленої революції” з її прогресом у врожаях. В Індії не було драконівського законодавства на зразок китайського, не знищувалися масово новонароджувані дівчатка.
Схоже, що у малорозвинених країнах проблему надмірної народжуваності розв'яже або життя, або залізна диктатура.
А чи варто взагалі скорочувати народжуваність, враховуючи всю сукупність економічних чинників? Може, це вирішиться саме собою, без втручання держави, якщо біосфера має засоби для керування чисельністю популяції одного з видів живих істот?
Пошуки відповіді на перше запитання є предметом запеклих дискусій насамперед серед економістів. Більшість із них заперечує необхідність контролю за народжуваністю. Логіка їх доказів зводиться до того, що збільшення кількості робочих рук сприяє розширенню виробництва у 3—4 рази і зростанню сукупності ресурсів.
Екологи не у захваті від такого варіанта не через те, що неможливо забезпечити значно вищий темп зростання валового національного продукту, ніж приріст населення. Справжня проблема полягає у тому, що використання сучасних технологій неминуче збільшить у багато разів забруднення довкілля, а у віддаленій перспективі зупинить зростання виробництва і зашкодить здоров'ю людей.
Узагальнюючи ситуацію, що склалась у світі, можна стверджувати: переважна більшість країн вибрала саме антиекологічний шлях вирішення проблем забезпечення свого населення, мало піклуючись про застосування пропозицій екологів.
Проблема збереження життя постає досить гостро. Її вирішення потребує кардинальних змін не тільки матеріального характеру, але й переосмислення людиною власних цінностей. Не дивлячись на прогрес технологічного процесу посилюється демографічна криза. Але порівняно з 18 – 19 століттями спостерігається деяке зростання чисельності населення у XX столітті, причиною цього стало поліпшення харчування та санітарно-гігієнічних умов, що запобігає виникненню багатьох епідемій, а також заходи щодо зниження дитячої смертності.
Соціально-економічні зміни, які відбувалися після другої світової війни, значно вплинули на хід етнодемографічних процесів у світі. Проблеми народонаселення починають відігравати все більшу роль у внутрішній і зовнішній політиці різних держав світу. Ці питання стали у центрі уваги діяльності багатьох міжнародних організацій, у тому числі й Організації Об'єднаних Націй, яка віднесла ці питання до числа глобальних проблем сучасності.