Регіональні особливості розміщення природно-заповідного фонду світу

Зоологічні парки створюються для організації освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення в неволі. Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми установами.

Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою їх охорони і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. На їх території можуть проводитися наукові дослідження.

Рішення про створення та відведення земельних ділянок природним заповідникам, національним природним паркам, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Рішення про створення біосферних заповідників приймаються Президентом України після вирішення цього питання відповідно до міжнародних угод. Питання про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон, територій та об'єктів природно-заповідного фонду вирішується обласними, міськими (міст республіканського підпорядкування) радами.

На сьогоднішній день існує декілька міжнародних класифікацій природоохоронних територій, серед яких найбільш визнаною є класифікація МСОП, остання редакція якої була затверджена в 1994 році. Згідно із даною класифікацією, більшість природоохоронних територій світу поділяються на шість категорій

Категорія І а. Суворий природний резерват {Strict Nature Reserve)-природоохоронна територія репрезентативних зразкових екосистем, яка призначається в основному для наукових досліджень, освіти та ведення екологічного моніторингу. Об'єктами збереження є малопору-шені природні території достатнього розміру, назавжди позбавлені антропогенного впливу, охороняються в дуже суворому режимі.

Категорія І Ь. Територія дикої природи (Wilderness Area) - природоохоронна територія незайманої природи значних розмірів, призначена для збереження природних умов без прямих антропогенних впливів.

Категорія II. Національний парк {National Park) - велика природоохоронна територія, яка відводиться для збереження єдності природних територій та рекреації, забезпечення духовних, наукових, освітніх потреб людини, недопущення використання екосистем не за призначенням.

Категорія III. Пам'ятка природи (Natural Monument) - невелика природоохоронна територія, яка виділяється для збереження унікальних, рідкісних, естетичних та пов'язаних з природою культурних цінностей. Створюються на достатніх площах для естетичної насолоди людей у районах з унікальними витворами природи (водоспади, печери, кратери, гейзери, каньйони тощо). У галузі природно-заповідної справи термін "пам'ятка природи" вперше запропонував О. Гумбольдт в 1799-1804 роках. Зміст цієї категорії в багатьох країнах має свої особливості.

Категорія IV. Територія управління видами та місцями їх мешкання або Резерват охорони природи (Habitat/Species ManagementArea, Nature Conservation Area) - природоохоронна територія, яка з метою збереження виділяється для спеціального управління (ціленап-равленого використання) окремими популяціями видів чи їх місцезнаходженнями.

Категорія V. Наземний чи водний охоронний ландшафт{Protected Landscape/Seascape) - природоохоронна та рекреаційна територія (акваторія) з ландшафтами переважно високої пейзажної цінності, багатим біотичним і ландшафтним різноманіттям, чітко вираженими екологічними, естетичними та культурними особливостями.

Категорія VI. Територія управління природними ресурсами(Мап-aget Resource Protected Area) - велика природоохоронна територія, яка виділяється для довготривалої охорони, традиційного і сучасного збалансованого, контрольованого використання і постійного відтворення природних ресурсів і біорізноманіття, переважно незмінених екосистем, а також для невиснажливого використання населенням дарів природи. Лише третина території може порушуватися антропогенною діяльністю без вагомої шкоди.

Категорія VII. Антропологічний резерват {AnthropologicalReserve). Створюється для збереження історичних антропологічних цінностей природи, умов проживання популяцій унікальних, рідкісних та вимираючих корінних етносів, відтворення їх генофонду, забезпечення умов для їх традиційного ведення господарства тощо.

Категорія VIII. Територія багатоцільового використання(Multipurpose Usage Protected Area). Створюється як зразок для різносто-роннього, здебільшого екологічно збалансованого, розвитку соціально-економічної сфери в природокористуванні та природовідтворенні, виваженого і невиснажливого ведення господарства.

Категорія IX. Біосферний резерват (Biosphere Reserve). На прохання зацікавленої держави визначається Міжнародною координаційною радою Програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" (Man andBiosphere, МАВ), тому є міжнародно визнаним у відповідності з існуючими статутними рамками. Він створюється для сприяння та демонстрації збалансованих відносин між людиною та біосферою.

 

Категорія X. Об'єкт Світової природної спадщини (WorldHeritage Site). Створюється відповідно до вимог Конвенції про всесвітню спадщину.

Перелік вищеозначених категорій не є завершеним, над ним постійно працюють міжнародні експерти. Найбільш загальними ознаками категорій є те, що відповідні їм природоохоронні території можуть бути самостійними або входити одна в одну, пов'язані екологічними, економічними і соціальними зв'язками з іншими територіями. [5]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ТА АВСТРАЛІЇ

2.1 Характерні риси, розміщення природно-заповідного фонду України

 

 

Історія нас вчить, що мудрість будь-якого народу проявляється в тому, як зберігаються природні умови, його існування та використовуються ресурси, добробут сучасних і майбутніх поколінь. 
Питання охорони життєвого середовища та раціонального його використання, збереження й збагачення природних ресурсів з кожним роком все більше й більше турбує людство. 
У 1991 році Верховна Рада України оголосила всю територію України зоною екологічного лиха. За 2 роки до цього спеціалістами-географами Української Академії наук була вперше розроблена й складена карта стану навколишнього середовища України, за окремими компонентами природи. 
Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території України у першу чергу слід починати з впровадження системи природоохоронних заходів у тих регіонах, де сьогодні екологічна ситуація найбільш напружена і які мають найбільше соціально-економічне значення для нашої держави. 
Такими регіонами уряд визнав: 
-Донецько-Придніпровський, 
Поліський, 
Карпатський, 
Азово-Чорноморський. 
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. 
В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.  
Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. 
У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. 
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.  
Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони: заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні, пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Співвідношення територій і об’єктів ,включених у природно-заповідний фонд України показано на рис.1. 
Законодавством Автономної Республіки Крим може бути встановлено додаткові категорії територій та об'єктів природно-заповідного фонду. 
Природні заповідники - це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідник - вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження. Заповідники є в кожному великому природному комплексі. 
У зоні мішаних лісів - Поліський на півночі Житомирської області. Охороняється ландшафт мішаних лісів. 
У Лісостепу - Канівський (Черкаська обл.), Медобори (Тернопільська обл.), Розточчя (Львівської обл.). Охороняються ландшафти Лісостепу. 
У Степу - Асканія-Нова і Чорноморський (Херсонської обл.), Дніпровсько-Орільський (Дніпропетровська обл.), Луганський (Стрільцівський Степ, Провальський Степ, Станично-Луганський Степ), Український степовий (Михайлівська цілина в Сумській області, Хомутівський степ у Донецькі обл., цілина в Сумській обл., Кам'яні могили в Запорізькій обл.), Дунайські плавні (Одеської обл.). Об'єктами охорони є степові ландшафти. 
У Карпатах - Карпатський. Зберігає рідкісні, майже не ушкоджені гірські екосистеми лісового, субальпійського та альпійського поясів. 
У Криму - Кримський, Ялтинський, Карадазький, Мис Мартьян. Охороняється рідкісна рослинність середземноморського типу.  
Пропоную розглянути два найцікавіших, на мою думку, заповідники України - Карпатський та Кримський. На їх прикладі можна краще зрозуміти що таке природний заповідник і яка робота ведеться по збереженню природного довкілля. 
Карпатський заповідник. Створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО Загальна площа 57880 га. 
Карпатський заповідник належить до найбільших та найцікавіших об'єктів природно-заповідного фонду України. Майже 2,5 відсотки території Карпатського регіону знаходиться під охороною заповідника, екосистеми якого віднесені до найцінніших на нашій планеті, і з 1993 року входять до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. З 2000 року Карпатський заповідник є українським партнером проекту WWF "Ініціатива Карпатського Екорегіону" У складі Карпатського заповiдника (КЗ), загальна площа якого становить 57880 гектарiв, налічується шість вiдокремлених масивiв та ботанічні заказники державного значення "Чорна Гора" і "Юлівська Гора". Вони розмiщені на територiї Рахiвського, Тячiвського, Хустського та Виноградівського районiв Закарпатської областi в межах висот від 180 до 2061 м. Така територіальна структура репрезентує практично все ландшафтне та біологічне різноманіття Українських Карпат. Тут представленi найкраще збереженi карпатськi екосистеми, якi є сховищами для багатьох рiдкiсних і зникаючих видiв рослин і тварин.  
У заповiднику вiдмiчено 64 види рослин i 72 види тварин, занесених до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку. Клімат Карпатського заповідника коливається від помірно теплого в "Долині нарцисів" від - 1,7 °С в січні, до + 19 °С в червні, кількість опадів 650 мм на рік) до холодного на вершинах гір від - 7-8,5 в січні °С, до+ 11-15 °Св червні, кількість опадів 980-1500 мм на рік). Заповідник характеризується великою різноманітністю грунтового покриву. Майже 90% його територiї вкрито лiсами, для яких типовими є свiтло-бурi та темно-бурi гiрсько-лiсовi грунти. Для верхньої межі лісу характерні світло-бурі грунти. У високогір`ї переважають торфянисто-гiрсько-пiдзолистi i гiрсько-лучно-буроземнi грунти. На вапняках утворились щебнистi, а в долинах рiчок - дерновi, iнодi глеєвi грунти.  
Карпатський заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону. Тут працюють численні наукові лабораторії, створена мережа моніторингових ділянок, фенологічних пунктів, гідро- та метеопостів. Заповідник є природною лабораторією для багатьох вітчизняних та іноземних науково-дослідних установ. На його території розгорнута мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні Музей екології гір та історії природокористування Карпат, є власна відеостудія, видається всеукраїнський екологічний науково-популярний журнал "Зелені Карпати". 
Щороку Карпатським біосферним заповідником проводиться Міжнародна природоохоронна акція "Марш парків", присвячена Всесвітньому Дню Землі. Під час її проведення організовуються науково-популярні лекції, бесіди, учнівські конференції, "круглі столи", вікторини, екологічні ігри, конкурси тощо.  
Крім того, до Національного Дня довкілля працівниками заповідника запроваджено проведення регіональної природоохоронної акції, спрямованої на збереження карпатської природи. "День довкілля" - акція реальної допомоги навколишньому середовищу. В її рамках організаціями та підприємствами міста, а також школами проводяться толоки, екологічні десанти тощо. 
Традиційними є також екоосвітні акції "День заповідника", "Тиса - срібна ріка краю", "Екологічний тиждень", що проводяться протягом року. 
Особливо важливою є також організація на базі Карпатського біосферного заповідника літніх екологоосвітніх таборів. Найбільш відомим серед них є Всеукраїнський наметовий табір-експедиція "Ойкос", що вже вісім років поспіль працює на території КБЗ. Юні натуралісти з багатьох регіонів України приїжджають познайомитися з природою Карпатського регіону.  
Карпати належать до порівняно молодих гірських систем. Вони виникли в альпійській геосинклінальній зоні в період рухів мезозойської ери. Головна роль у геологічній будові Карпат належить кайнозойським відкладам. Палеогенові верстви цієї ери складають власне Карпати, а неогенові - Прикарпаття і Закарпаття. Українські Карпати є нині однією з найбільш перспективних зон для масового відпочинку та лікування трудящих нашої країни. На великій території Карпат зростає більше половини усіх видів нижчих і вищих рослин. 
Карпати за винятком певної території високогір'я були до початку агрокультурного періоду повністю вкриті лісами. Внаслідок господарського впливу лісистість тут скоротилася у 3 рази. 
Охорона лісу - це в першу чергу, турбота не про дерева, а про людей, їхній добробут і здоров'я. І потрібно все зробити для того, щоб кожен, хто приходить у ліс, був його другом. Отже, ліс вимагає любові й розуміння. 
Українські Карпати - не лише один з наймальовничіших куточків України, це також регіон дуже важливого економічного значення, зона цінних лісових масивів, що очищають повітряний басейн над значною частиною Східної Європи. Карпати відзначаються багатими й різноманітними біологічними ресурсами. 
Головні хребти Карпат - важливі частини Європейського вододілу між Балтійським і Чорним морями. Маючи загальну довжину понад 1500 км, вони охоплюють значну площу п'яти братніх (колишніх соціалістичних) країн і відіграють в їх економічному житті важливе значення. 
Карпати містять третину лісових запасів України, лісистість цієї території - одна з найвищих в Україні. Тут ростуть 2110 видів квіткових рослин, багато цінних видів дерев і лікарських рослин. Проте протягом останніх десятиліть Карпати зазнають все більших втрат від людської діяльності. Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не лише від лісорозробок, порушення ґрунтового і рослинного покриву, але й від хімічного пере забруднення, кислотних дощів. 
Українські Карпати - це також центральна і найбільша частина Східних Карпат, які починаються від Лупківського перевалу на заході і кінчаються в масиві Бучедж на території Румунії. Їх загальна довжина становить 240 км, ширина 100-110 км. Висота Українських Карпат з північного заходу на південний схід поступово зростає. 
Кліматичні умови мають вирішальний вплив на формування екосистеми, їх географічне поширення, структурні особливості й функціонування. 
Українські Карпати, подібно до інших гірських систем, мають свою регіональну специфіку формування рослинних смуг, обумовлену їх географічним положенням, історією розвитку рослинності, впливом сусідніх геоботанічних провінцій, напрямком гірської системи, геологічною і зокрема складною геоморфологічною будовою. 
В Українських Карпатах, включаючи прилеглі рівнинні території, вичленовано дванадцять рослинних смуг, або ступенів, у тому числі 6 підступенів. У Карпатах також досить перспективним є розвиток туризму, але цивілізованого, з урахуванням екологічної витривалості рекреаційних зон і заповідних територій. 
Програма наукових робіт передбачає виконання таких досліджень, як гігієнічні аспекти охорони природи, охорона екосистем і ландшафтів, охорона водних ресурсів та ряд інших. Діяльність карпатської природоохоронної комісії може бути корисною у вирішенні цих питань в Карпатському регіоні. 
Індустріальна діяльність людини в багатьох аспектах веде до небажаних явищ і так званої ланцюгової реакції процесів шкідливих для органічного світу і, насамперед, для людей. 
Кримський природний заповідник, найбільший у Криму й один з найстарших на Україні, був створений у 1923 р. на місці колишнього Заказника імператорських полювань і прилягаючих до нього землях. Загальна площа заповідника в даний час складає 44175 га, у тому числі філія "Лебедячі острови", що має міжнародне значення, як місце мешкання водоплавних і болотних птахів.  
Складна геологічна структура, своєрідні кліматичні умови, унікальний рослинний і тваринний світ - усе це додає заповіднику винятковунаукову цінність. У заповідних лісах живуть олені, козулі, дикі кабани, муфлони, лиси, борсуки й інші ссавці.  
В даний час тут відомо 1180 видів вищих рослин, серед них багато рідких, ендеміків, реліктів.  
На території заповідника беруть свій початок самі великі гірські ріки Криму - Альма, Кача, Авунда, Дерекойка.  
Найвища вершина Кримських гір - гора Роман-Кіш висотою 1545 м, також знаходиться в заповіднику. 
Історія залишила тут свій багатий слід. Це і залишки древніх таврських поховань, Монастир святих Косьми і Даміана, каплиця, побудована на честь 300-річчя будинку Романових, унікальне джерело "Савлух-Су", Форельне господарство, Альтанка вітрів. Ці й інші унікальні визначні пам'ятки по праву користаються підвищеною увагою гостей і жителів Криму. 
Щоб ознайомитися з Кримським природним заповідником, можна відвідати дуже цікавий Музей природи, що знаходиться в м. Алушті. Його експозиції розповідають про історію заповідника, його рослинному і тварині світі, сьогоднішній роботі його співробітників. Проводяться екскурсії і по території заповідника [1] [2] [3] [4]

 

 

 

2.2 Характерні риси, розміщення, природно-заповідного фонду Австралії

 

Заповідники в Австралії вельми не рідкість, і навіть якщо сказати більше сам материк, по суті, є одним великим заповідником.

 

Австралія - ​​держава Південної півкулі, країна зайняла цілий материк, а також територію островів Тасманії і цілий ряд невеликих островів в Індійському і Тихому океані. Примітно, що назва країни походить від латинського слова, яке в перекладі означає "південний". Австралія займає шосте місце у світі за площею країни. Так як Австралія зайняла цілий материк, то сухопутних кордонів у неї немає, зате є декілька водних. Ще одним сусідом, який розтягнувся більш ніж на 2000км, є Великий Бар'єрний риф - знаменитий кораловий риф. Це, мабуть, найцікавіший і самий унікальний заповідник у всій країні.

Практично вся територія країни - пустелі. Гори можна побачити тільки на сході країни. Тут розміщений Великий Вододільний хребет з найвищою вершиною Косцюшко - 2228метров над рівнем моря. А ось заледеніння або вулканічної активності не зустріти ні в одній частині країни. Зате вулкани є на австралійських островах - вулкан Моусон, які розташувався на острові Херд. [5]

       Гора Бангл Бангл в заповіднику Пурнулулу -  гірські системи відрога Бангл Бангл Bungle Bungle Range є провідною пам'яткою Державного скверу Пурнулулу. У підсумку ерозії в перебігу 20 мільйонів років на відрогу утворювалися конуси, що нагадують за формою вулики - вони і склали величезну частину цих разючих нерукотворних скульптур.

Карстові утворення на площі Скверу мають необхідне наукове значення, оскільки є помітною демонстрацією процесу утворення конусоподібних карстових формувань з піщаника - парадокс, досі не достатньо вивчення геоморфології.

Державний сквер Пурнулулу Purnululu National Park - досить відомий державний сквер на площі австралійського штату Західна Австралія. Засновано сквер у 1987 році У 2003 році включено до Переліку Об'єктів світового надбання ЮНЕСКО. У перекладі з 1-го з мов австралійських тубільців - Пурнулулу - значить всього лише - піщаник -. Сквер Пурнулулу розташувався на площі в 23923 Га, на площі північно-східній частині Західної Австралії, на нагір'ї Кімберлі. Ландшафт на площі скверу у вищій мірі різноманітний і представлений 4 основними екосистемами: гірським ланцюгом Бангл-Бангл Bungle Bungle Range площею близько сорок п'ять тисяч Га, яка представляє з себе плато з незліченними гірськими утвореннями, сформованими з девонського пісковика; неосяжними піщаними рівнинами, оточуючими Бангл - Бангл; трав'янистої рівниною річки Орд, розташованої в південній і східній частині Скверу; вапняковими скелями в східній частині і заході Скверу. По суті, на сьогоднішній день, державний сквер Пурнулулу розміщений в зоні між регіонами сухого пустельного клімату Центральної Австралії і мусонного саванного клімату Північної Австралії. Флора і фауна Державного скверу Пурнулулу має ряд власних характерних особливостей. До вашого відома, тут мешкають і виростають види, відносяться до двох різних екосистемам: північним тропічним саваннам і материковим сухим пустелях.