Контрольна  робота

                     на тему:

 
 

«Розвиток і розміщення промислового комплексу України» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 1999

 
 
 
 
 

План: 

1. Роль промислового комплексу у розвитку господарства України.
2. Структура промислового комплексу і її динаміка.
3. Територіальні особливості і специфіка розміщення галузей промислового комплексу України.
4. Висновки зондування території України по рівню промислового розвитку.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35 % населення, зайнятого у народному господарстві.

      Промисловість як провідна ланка господарства України  визначає рівень її економічного розвитку, спеціалізацію економіки, маштаби участі в територіальному поділі праці й інтенсивності територіально-економічних зв’язків. 

     2. Структура промислового комплексу:

1. Важка промисловість:

  - машинобудівний  комплекс,

  - металургійний  комплекс,

  - хімічно-лісовий  комплекс,

  - промисловість  будівельних матеріалів,

- паливно-енергетичний  комплекс.

2. Легка промисловість.
3. Харчова промисловість.

 
 

      За  радянський період розвитку економіки виробництво засобів виробництва (групи А) розвивалося найбільше, а його частка в загальному обсязі виробництва становила 71,2 % (1989 р.). Частка виробництва групи Б (виробництво предметів споживання) становила 28,8 %. З 1990 р. почалися структурні зміни, спрямовані на виробництво товарів народного споживання. У 1995 р. частка цієї ланки промисловості становила 30,8 %. Ці прогресивні зміни мають і негативні риси тому, що головний його чинник пов’язаний з найбільшими темпами зниження виробництва групи А. Особливо це стосується галузей, які не мають достатньої сировинної бази або є труднощі в її розвитку. Найбільший спад виробництва відбувається в нафтопереробній, хімічній та нафтохімічній, вугільній промисловості, чорній металургії, будівельній індустрії.

      Незважаючи  на те, що частка виробництва товарів  народного споживання збільшується, загальний обсяг виробництва  значно зменшується. Це пов’язано з  загальною економічною кризою: важким фінансовом становищем, високим рівнем інфляції, розпадом господарських зв’язків з країнами близького зарубіжжя. 

      3. Промислове виробництво розміщене по території республіки нерівномірно. Найвища його просторова концентрація склалася в індустріально розвинутих областях з переважанням підприємств важкої промисловості (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька). Виділяються також Київська (включаючи м. Київ), Харківська, Одеська, Львівська та інші області, де основний обсяг промислового виробництва територіально зосереджений в обласних центрах. 

      Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) складається з групи галузей і підгалузей промислового виробництва, що спеціалізується на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого мінерального, рідкого і газового палива, виробництві, передачі і використанні електроенергії й тепла. Структура ПЕК України формується з урахуванням паливно-енергетичного балансу, що склався, і відображає територіальну специфіку видобутку (виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів.

      Паливна промисловість республіки складається із кам’яно- та будівельної, нафто- та газовидобувної, торф’яної та нафтопереробної галузей.

      Вугільна  промисловість представлена видобутком кам’яного та бурого вугілля. Вугільні шахти зосереджуються переважно у центральній і північних частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля добувають головним чином у центральній частині Донецької області в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська, Костянтинівки та інших міст, а також в Краснодарському та Кадіївському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області добувають більше енергетичного вугілля. Газ добувають переважно у Лисичанському районі.

      Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенціальні можливості її видобутку можуть бути більшими.

      Нині  перше місце з видобутку нафти  належить Лівобережній частині України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького  родовищ, Сумській – на основі Охтирського і Качанівського родовищ і в Полтавській – на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радчанківського родовищ. Тут видобувають понад половину нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працюють нафтогазовидобувні управління – Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз. Поки що маштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність засобів і недостатні пошукові роботи.

      Нафтопереробна  промисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівським і Надвірнянським нефтопереробними заводами.

      Газова  промисловість – наймолодша галузь паливної промисловості України.

      Дніпровсько-Донецьку гозоносну область виявлено поряд  з покладами нафти в Дніпровсько-Донецькій западні. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає 93,8 % видобутку газу країни. Основні радовища природного газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дрежелюбівське і Західнохрестищенське); Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське); Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях.

      Торфова промисловість є однією з найдавніших  галузей паливної промисловості. Основні  родовища торфу зосереджені в Сумській, Чернігівській, Житомирській, Рівненській та Львівській областях.Видобуток його невеликий.

      Електроенергетика є складовою частиною ПЕК. Вона впливає  не тільки на розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію  продуктивних сил.

      Усі електростанції України поділяють  на чотири види. В основу поділу покладено  ознаку використовуваного ресурсу:

• теплові електростанції, що працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі.Серед них вирізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі;
• гідравлічні, що використовують відповідні гідроресурси і поділяються на гідроелектростанції, гідростимуляційні і припливні;
• атомні, які у вигляді палива використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи;
• електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найперспективнішими є вітрові, сонячні,тощо.

Основні ТЕС України розташовані в:

1. Донецьку:

- Луганська,

  - Вуглегірська,

  - Миронівська,

  - Старобешевська,

  - Слов’янська,

  - Курахівська,

  - Ізуєвська.

2. Придніпров’ї:

- Запоріжська,

  - Криворіжська 1,

  - Криворіжська 2,

  - Придніпровська.

3. Харківській області:

- Зміївська,

  - Готвольдовська.

4. Західній частині України:

- Добротвирська,

  - Бурштинська,

  - Калуська.

5. Вінницькій області:

- Ладижинська.

6. Київській області:

- Трипільська.

     Основні гідроелектростанції розташовані  на Дніпрі. Це – Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська  і Київська. На Дністрі збудована  Дністровська ГЕС – ГАЕС, у Закарпатській  області – Тебле-Ріцька ГЕС. Крім них, на малих річках діють близько сотні електростанцій невеликої потужності, більші з них належать до державної енергосистеми. Збудовано каскади ГЕС на річках Рось (Корсунь-Шевченківська, Стеблеківська та ін.) і Південний Буг.

     Специфічну  роль відіграють гідроакумуляційні електростанції (ГАЕС):

• Київська,
• Дністровська,
• Запорізька (Дніпрогес 2).

За їх допомогою можна успішно вирішити проблему забезпечення споживачів електроенергією  в пікові години.

      Атомні  електростанції Украіни:

  - Чорнобильська,

  - Рівненська,

  - Хмельницька,

  - Запоріжська,

- Південноукраїнська. 

     Металургійна  промисловість є основою розвитку машинобудування, металообробки і будівництва. Сучасна чорна металургія посідає одне з чільних місць у народному господарстві країни і є матеріальною базою всього комплексу важкої індустрії України.

     Чорна металургія впливає на розвиток усіх галузей народного господарства України як найголовніший споживач палива й електроенергії, води. До складу чорної металупгії належить видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд; виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату, електроферосплавів, вогнетривів, металів промислового значення, вторинна переробка чорних металів і коксування вугілля, видобуток допоміжних матеріалів.

     Основні райони виробництва чавуну, прокату, сталі:

1. Придніпров’я:

- Дніпропетровськ,

   - Дніпродзержинськ,

   - Запоріжжя,

   - Нікополь.

2. Донбас:

- Донецьк,

   - Макіївка,

   - Комунарськ,

   - Краматорськ,

- Костянтинівка. 

3. Кривбас:

- Кривий  Ріг.

4. Приазов’я:

- Маріуполь. 

     Найпотужнішими  заводами, комбінатами повного циклу  є:

• Криворіжсталь,
• Азовсталь,
• Запоріжсталь,
• Донецькій завод,
• Макіївській завод.

     Територіально виробництво труб зосереджено в:

• Нікополі,
• Дніпропетровську,
• Харцизьку.

 

     Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокат кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорового каміння.

     У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце посідає алюмінієва промисловість, що складається з виробництва глинозему та алюмінію. Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі. Промислове значення мають Високопільське (Дніпропетровська обл.) і Смілянське (Черкаська обл.) родовоща. В Україні є значні запаси нефелінових порід, що можуть бути сировинною базою великої алюмінієвої промисловості (Жовтневе та Єланчицьке в Приазов’ї).