Акціонерне товариство та акціонерний капітал, їх місце в сучасній економіці України

Поза обігом акції знаходяться у тих випадках, коли акціонери не можуть відчужувати акції, що є у них, третім особам, тобто за межі кола акціонерів, однак можуть їх перепродавати один одному або емітенту. В останньому випадку емітент також не має права продавати викуплені акції третім особам, але має змогу продавати їх своїм акціонерам.

Після придбання акцій між емітентом та акціонером виникає ряд прав і обов'язків.

До переліку прав емітента можна віднести: право на визначення напрямків господарської діяльності; право на укладання контрактів від свого імені; право відповідати за свої обов'язки і не відповідати за обов'язки акціонера; право розпоряджатися долею випущених, але не сплачених у встановлені строки акцій; право вимагати інформацію, яку акціонер зобов'язаний повідомляти емітентові згідно із статутом.

До переліку основних обов'язків емітента, як правило відносяться: обов'язок направляти акціонерам щорічні звіти про результати господарської діяльності та фінансове становище; сплата дивідендів в строки, зазначені в статуті чи умовах випуску акцій; проведення щорічних зборів акціонерів; повідомлення акціонерів про матеріально значиму інформацію та інше.

Права акціонера можна розділити на майнові та немайнові. До майнових відносяться: право отримувати дохід у вигляді дивіденду; право на отримання частки майна емітента, грошових коштів, цінних паперів, майнових прав, які залишаються у нього після розрахунків з бюджетом та кредиторами; право на придбання за пільговою ціною акцій нового випуску або інших цінних паперів, що випускаються потім емітентом; право на придбання за пільговою ціною товарів та послуг, що виробляються емітентом; право на обмежену відповідальність в межах пайової участі за боргами емітентів перед третіми особами у випадку ліквідації останнього в даному контексті термін "треті особи" означає кредиторів емітента, його партнерів по господарській діяльності трудовий колектив та деякі інші .

До групи немайнових прав акціонерів відносяться: право на участь в управлінні справами емітента; право голосу на загальних зборах акціонерів; право на висунення кандидатур у виборні керівні органи емітента; право на внесення пропозицій щодо господарської діяльності емітента; право на отримання регулярних звітів емітента, що стосуються результатів його господарської діяльності та фінансового становища; право на отримання від емітента інформації, що може суттєво вплинути на рішення акціонера щодо купівлі нових або продажу старих акцій; право на участь в розподілі власності, що належить емітенту, у випадку його ліквідації та інше.

Основними акціонерів можуть бути : обов'язок своєчасно сплатити вартість акцій, що продаються за підпискою; за запитом емітента повідомляти відомості про те, чи є він дійсним чи номінальним власником акцій; надавати емітенту інформацію, що заноситься до книги реєстрації іменних цінних паперів; доводити до відома емітента у випадку придбання п'яти і більше відсотків випущених акцій та інше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Проблеми та шляхи вдосконалення діяльності акціонерних товариств в Україні.

Основним нормативним актом, що регулює питання управління акціонерними товариствами, є Закон України "Про господарські товариства" з наступними змінами і доповненнями. Законом передбачено обов'язкове створення таких органів управління товариством:

* вищого органу - загальних зборів;

* спостережної ради товариства (вимагається, якщо чисельність акціонерів перевищує 50);

* виконавчого органу (далі -- правління);

* ревізійної комісії. [6,c.261]

Взаємовідносини зазначених органів Законом детально не виз-начаються. Тому основним документом, що може докладно регламентувати управління товариством, є його статут. Якщо засновники АТ при складанні статуту обмежуються лише положеннями Закону, то багато практичних питань щодо управління товариством залишаються не регламентовані, їх важко вирішити, тому можливі конфліктні ситуації між групами акціонерів, а також органами управління. Недосконалість статуту може спричинити безкарну розтрату або привласнення майна товариства особами, які керують ним.

Аналіз статутних документів вітчизняних АТ свідчить про наявність у багатьох з них таких недоліків, як нечітке визначення

На загальних зборах право голосу мають тільки акціонери; спос-тережна рада і ревізійна комісія створюються з акціонерів і лише правління дозволено створювати з осіб, які не є акціонерами товариства. Це пояснюється тим, що поточне управління діяльністю товариства потребує наявності у правлінні професіоналів, якими не завжди є акціонери товариства (хоча часто на практиці з метою зацікавлення правління товариство продає акції членам правління, які до цього не були акціонерами). Проте незалежно від того, належить член органу управління до акціонерів товариства чи ні, він є посадовою особою товариства. Посадовими особами органів управління товариства визначаються голова і члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена рада товариства (спостережна рада), -- голова і члени ради товариства (спостережної ради). Вони відповідають за заподіяну ними твариству шкоду згідно з чинним законодавством України. Посадові особи зобов'язані зберігати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію і несуть за її розголошення відповідальність, що передбачена чинним законодавством України і установчими документами. До посадових осіб товариства не належать члени ревізійної комісії, голова загальних зборів та його заступники. Законом передбачено механізм заборони обіймання однією особою посад у кількох органах управління товариства:

* члени спостережної ради товариства не можуть бути членами

правління і ревізійної комісії;

* членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління і

спостережної ради.

Загальні збори -- вищий орган управління товариством. У за¬гальних зборах мають право брати участь особи -- власники акцій на день проведення загальних зборів. Рішення загальних зборів акціонерів мають найвищу юридичну силу порівняно з рішеннями органів управління товариства. Законом передбачено, що виключ¬ною компетенцією загальних зборів є вирішення таких питань:

* внесення змін у статут товариства;

* затвердження річних результатів діяльності АТ, включаючи його дочірні підприємства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, терміну та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покривання збитків;

* створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження їх статутів і положень;

* прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Загальні збори мають право також приймати рішення (про це доцільно зазначити у статуті) з будь-якого питання щодо діяльності товариства, навіть якщо це питання згідно із статутом входить у компетенцію іншого органу. Прийняття загальними зборами рішення зі згаданого питання, скасовує або змінює таке рішення. Голосування на загальних зборах здійснюється за принципом: одна акція -- один голос. Законом передбачається тривала і дорога процедура скликання загальних зборів акціонерів. Закон не визначає орган товариства, який би відповідав за скликання зборів. Виходячи із Закону обов'язок скликання загальних зборів акціонерів має покладатися на правління. Практика засвідчує, що підготовка і проведення загальних зборів у товаристві, де налічується 2 тис. акціонерів, коштує близько 5 тис. грн.

Загальні збори можуть передавати деякі свої функції у компетенцію спостережної ради. Зазначимо, що відповідно до останніх змін законодавства в роботі спостережної ради мають брати участь, хоча лише з правом дорадчого голосу, представники профспілкового або іншого уповноваженого колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

Правління товариства згідно із Законом здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Крім того, загальні збори можуть винести рішення про передання окремих своїх прав у компетенцію правління. Очолює правління голова, який згідно із статутом повинен мати право діяти від імені товариства без доручення, представляти інтереси товариства в усіх установах і організаціях, мати право підписувати всі документи юридичного, господарського, фінансово¬го та виробничого призначення, розпоряджатися коштами і майном товариства, організовувати його діяльність.

Ревізійна комісія створюється для контролю за фінансово-госпо-дарською діяльністю правління товариства. Діяльність ревізійної комісії зрештою зводиться до перевірок діяльності правління, аналізу їх результатів та інформування про них загальних зборів і спостережної ради. Найяскравішими ознаками недосконалості вітчизняної системи корпоративного управління є юридична незахищеність прав акціонерів, відсутність належного контролю за діяльністю правлінь і посадових осіб акціонованих підприємств. Внаслідок цього збільшується кількість так званих акціонерних зловживань при створенні та функціонуванні АТ.

Зокрема, органи ДКЦПФР виявляють багато правопорушень з боку емітентів у процесі емісії, розміщення та обігу цінних паперів. На практиці законодавство про випуск цінних паперів часто по¬рушується, якщо керівництву АТ необхідно прийняти вигідні для себе рішення, отримати більшість голосів на загальних зборах акціонерів з окремих питань, включених у порядок денний. Так, часто акціонери своєчасно не інформуються про збори акціонерів; по-інформованим же акціонерам не надають необхідних матеріалів з порядку денного загальних зборів. Крім того, при підготовці та проведенні загальних зборів не виконуються процедурні вимоги. Правління окремих АТ без дозволу загальних зборів вносять зміни у статутні документи, порушують порядок проведення відкритої підписки на акції.

Можливе скоєння злочинів шляхом заснування фіктивного АТ, коли через відкриту підписку на акції залучається капітал (весь або його частина), який потім вилучається з фондів цього АТ у вигляді внесків до статутного фонду інших підприємств. У результаті консолідований у такий спосіб інвестиційний капітал привласнюється керівництвом псевдотовариства.

Порушення прав акціонерів відбувається внаслідок таких дій:

* при додатковій емісії акцій з метою збільшення статутного фонду АТ акціонери не користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій, хоча таке право визначено у ст. 38 Закону України "Про господарські товариства" , тобто проводиться підписка на акції в інтересах зацікавлених осіб керівництва (органів управління) АТ з метою збільшення їх пакетів акцій. Звичайно, реальна мета емісії не розкривається.

У ВАТ акції перерозподіляються при додатковій емісії переважно шляхом концентрації контролю керівництва АТ (представників директорського корпусу, адміністрації) над більшістю випущених акцій підприємства або придбання стороннім інвестором контрольного пакета акцій з метою здійснення па підприємстві власної господарської стратегії. Мета ж заснування та функціонування ЗАТ -- не дати змогу сторонньому покупцеві -- інвестору (конкуренту) отримати контрольний пакет акцій. Ці процеси часто пов'язані із зловживаннями через фактичну відсутність контролю акціонерів за діяльністю виконавчих органів підприємства:

* до статуту АТ вносяться положення, що визначають умови збільшення або зменшення статутного фонду, розміщення нових випусків акцій в Інтересах керівництва АТ, У такий спосіб обмежуються права акціонерів, зокрема повноваження загаль¬них зборів;

* викривлення в дивідендній політиці окремих АТ, пов'язані з невиплатою оголошених дивідендів тривалий час при позитивних фінансових результатах діяльності АТ або з виплатою їх лише частині акціонерів.

Поширені на ринку цінних паперів України зловживання пов'язані з отриманням прибутку через коливання вартості цінних паперів. Ці зловживання можливі внаслідок того, що керівництво АТ має змогу впливати прямо або опосередковано на курс випущених акцій і відповідно дешево купувати їх і дорого продавати. При цьому можуть використовуватися такі протизаконні методи;

* імітація фінансової неспроможності (банкрутства); політика безпідставної невиплати дивідендів або явно заниженої їх виплати; поширення недостовірної інформації у трудовому колективі АТ щодо постійного зниження ринкової вартості акцій їх підприємства (це призводить до падіння курсу акцій, що, в свою чергу, створює сприятливі умови для скуповування зацікавленими особами цих акцій);

* підкуп державних чиновників з метою заарештувати на певний термін рахунки АТ (такі ситуації широко висвітлюються засо¬бами масової Інформації і так само призводять до "необхідного" падіння курсу акцій).

Отже, ефективність корпоративного управління потрібно підвищувати шляхом застосування внутрішніх механізмів контролю.

По-перше, потрібно здійснити концентрацію пакетів акцій, оскільки акціонерний капітал в Україні значно розпорошений. Відомі лише окремі приклади ефективного корпоративного управління в разі розпорошеної структури акціонерного капіталу (найяскравішим прикладом є американська економіка, але там відсутність контролю з боку дрібних інвесторів компенсується надзвичайно розвиненим фондовим ринком і ефективно діючим механізмом ворожих погли¬нань).

По-друге, контроль за діями менеджменту пов'язаний із значними витратами (наприклад, витрати на збирання необхідної інформації). У разі значної розпорошеності акціонерного капіталу. Ймовірна ситуація, коли жодний з акціонерів не зацікавлений у контролі, оскільки за всі пов'язані з контролем витрати він матиме лише частину вигод пропорційно до своєї частки в акціонерному капіталі.

По-третє, причиною, що зумовлює необхідність концентрації власності, є слабкий захист прав власника, насамперед через судову систему. За наявності в акціонера контрольного пакета акцій формальне волевиявлення власника часто є достатнім для прийняття судом рішення. Світовий досвід свідчить, що ступінь юридичного захисту прав інвесторів і рівень концентрації власності перебувають в обернено пропорційній залежності -- концентрація власності здатна хоча б частково компенсувати недоліки правової системи.