Аналіз сучасних напрямів міграційних процесів України

разів (зробимо застереження, що досліджувались праценадлишкові гірські райони). Істотно відрізняються від офіційної статистики і напрями міграції (Росія, Польща, Чехія, Словаччина, Німеччина, Іспанія, Італія). З розширенням ЄС і запровадженням візового режиму слід очікувати подальших змін у напрямах міграційних потоків, що необхідно передбачити

у відповідних заходах державного регулювання, враховуючи специфіку соціально -економічного розвитку окремих областей.

     Найвагоміший фактор впливу на рівень зовнішньої міграції в Україні - кількість наявного населення, оскільки даний показник є статистично значущий на рівні 1% і має найбільше значення (4,678). Другим істотним фактором є кількість працюючих, вплив обсягу яких на загальний рівень зовнішньої міграції в Україні є негативним і набуває статистичної значущості

 

 

 

                                                                                                                                 21

на рівні 5%. Наступним  вагомим фактором є кількість  промислових підприємств регіону, яка негативно впливає на обсяг  зовнішньої міграції. Четвертим за значущістю фактором є обсяг кредитування суб'єктів господарювання, поточні значення якого негативно впливають на міграцію. Обсяг експорту підприємств області має обернений зв'язок з показником зовнішньої міграції. Інші фактори (кількість малих підприємств, рівень зайнятості, кількість вивільнених працівників, доходи на одну особу тощо) не є статистично значущими, хоча логічно було б припустити наявність такого впливу.

        У роботі наведені результати авторського соціологічного дослідження міграційних процесів у Старосамбірському районі Львівської області, зокрема, характеру і напрямів міграційних поїздок, типів міграційної поведінки людей, значення міграції в їхньому житті, впливу поїздок за кордон на матеріальне становище, а також окреслено соціально-економічний профіль типового мігранта, оцінений рівень доходів від закордонних поїздок, величину трансфертів мігрантів. Як показано у роботі, найбільш схильними до зарубіжної міграції є особи чітко визначеної вікової групи і певної соціальної належності. Типовий мігрант - це особа молодого і середнього працездатного віку, переважно чоловічої статі, з високим рівнем кваліфікації та освіти. Основна частка мігрантів – молодь (вікова група 17-27 років склала 41,7% до загального числа респондентів, 28-38 років - 28,3%, 39-49 років - 26,7%, понад 50 років - 3,3%). Освітній рівень мігрантів досить високий з певними відмінностями між містом і селом. Найчисельнішу групу серед мігрантів становили особи з вищою освітою - 36,7%. Питома вага осіб, які мають середню спеціальну освіту, становила 26,7%, респонденти з середнім рівнем освіти становлять 15% опитаних, а 13,3% - мають незакінчену вищу освіту. В роботі показано, що “якісні” характеристики мігруючого населення вище середнього рівня - за кордон виїжджають найбільш активні, фізично і психічно стійкі люди. Звідси можна зробити висновок про істотній вплив міграційних процесів на послаблення конкурентоспроможності національної економіки у базисному її елементі – трудових ресурсах.

    Серед причин міграції на першому місці соціально-економічна - бажання

знайти нове місце роботи. Інші причини, пов'язані з загостренням міжнаціональних, мовних відносин в регіоні  неістотні і не можуть вважатися міграційними мотивами.

    Надзвичайно важливим аспектом є те, що доходи від міграції

використовуються не з  метою заощадження та нагромадження, не для розгортання самостійної  комерційної або виробничої діяльності, а переважно на споживання у різних формах (придбання товарів і послуг, житлове будівництво, навчання дітей). Це зумовлює необхідність розробки системи

 

 

 

                                                                                                                                 22

заходів посилення мотивації  до економічної активності мігрантів, визначення

 доцільних форм інвестиційної діяльності та пріоритетних галузей

стимулювання інвестиційної  активності.

     Як показано у роботі, з метою досягнення динамічної рівноваги на ринку праці Старосамбірського району та забезпечення на цій основі належного рівня добробуту населення, близького до рівня аналогічних за соціально-економічними, природньо-кліматичними і географічними характеристиками регіонів сусідніх держав, основні заходи органів влади повинні передбачити вирішення таких завдань: (1) вивчення і впровадження світового досвіду організації міжнародної міграції трудових ресурсів, захисту інтересів мігрантів та ефективного використання їх грошових трансфертів і отриманих доходів в Україні; (2) стримування росту безробіття; (3) створення нових робочих місць; (4) поетапне запровадження цивілізованих форм міжнародної трудової міграції; (5) захист соціальних інтересів мігрантів як через органи управління державою, так і через недержавні фінансові, страхові, правові інститути; (6) створення системи акумулювання і залучення коштів мігрантів до інвестиційного процесу.

   Організаційною формою реалізації цих завдань у роботі визначена мережа недержавних “Бізнес-інкубаторів”(аналогічно створеному у Старосамбірському районі), основними завданнями яких у розрізі окремих галузевих напрямів є: (1) інформаційно-консультаційна допомога з питань трудового законодавства, збір інформації про вакансії, узагальнення та постійний моніторинг ринку робочих місць, допомога у пошуку роботи, співпраця з кадровими агентствами; (2) створення нових робочих місць, поєднане з підготовкою і перекваліфікацією працівників; (3) поставка міні-переробних ліній для передачі в оренду сільським підприємцям, організація навчання роботі на обладнанні; консультації з питань організації виробництва, вирощування, переробки сільськогосподарської продукції, бухгалтерського обліку, маркетингу, збуту та управління.

   В результаті проведеного дослідження у регіоні визначені такі пріоритетні галузі діяльності, як переробка молока, м'яса, обробка деревини та сільський (фермерський) туризм. Як економічно доцільна запропонована орендна

 форма використання обладнання на конкурсній основі терміном до двох років з правом викупу і спрямуванням отриманих коштів на придбання нового обладнання та передачу його іншим підприємцям.

    Для оцінки можливості застосування наведених рекомендацій в інших

гірських районах проведений кластерний аналіз сукупності статистичних показників, які характеризують промисловість, фінанси, сільське господарство, працю, населення, роздрібну торгівлю, платні послуги, соціальну сферу районів західних областей. В результаті аналізу всі гірські райони ввійшли в одну групу за критерієм подібності: (Івано-Франківської

 

 

 

                                                                                                                                 23

 

області - Богородчанський, Верховинський, Долинський, Коломийський, Косівський, Надвірнянський, Рожнятівський райони; Львівської - Дрогобицький, Сколівський, Старосамбірський, Турківський; Чернівецької - Вижницький, Путильський, Cторожинецький).

   Проведене групування дає підстави поширити отримані висновки та рекомендації на інші гірські райони західних областей України. Зважаючи на те, що в Законі України “Про статус гірських населених пунктів в Україні” не враховані наслідки посилення міграційних процесів в гірських районах, обґрунтована доцільність встановлення пільг при оподаткуванні трансфертів, дивідендів чи прибутків на інвестований капітал мігрантів на територіях їх постійного проживання.

   В основу розробки цих та інших заходів збалансування пропозиції та попиту на ринку праці гірських районів слід покласти методи оцінки ефективності міжнародної міграції робочої сили. Проведений аналіз показав відсутність єдиного і загальноприйнятного методичного підходу для визначення ефективності трудової міграції. На мою думку, слід враховувати наслідки міграції робочої сили окремо для приймаючої країни та країни еміграції. Вимірювання ефекту від міграції робочої сили для країни еміграції пропонується здійснити на основі розрахунку різниці між позитивними та негативними ефектами за формулою (3):

 

Еф = kґ(П1 + П2 + І0 +Т) + С – kґППскв - Ікр        ,            (3)

 

де: Еф - ефект від міграції робочої сили для країни еміграції; Е - коефіцієнт ефективності від еміграції робочої сили; k - кількість мігрантів за рік; П1 - податок на прибуток фірм-посередників, які працевлаштовують мігрантів за кордоном, за рік; П2 - податок на перекази мігрантів за рік; I0 - особисте інвестування мігрантів за рік у вигляді нерухомості, цінних паперів тощо; С - капітали від країн імміграції робочої сили, які використовуються на відтворення трудових ресурсів, у соціальну сферу за рік; Т - трансферти мігрантів за рік; ППскв - середній прибутковий податок з одного мігранта

середньої кваліфікації в  країні еміграції за умови роботи мігранта на батьківщині за рік; Ікр - потенційні інвестиції в країні еміграції, які вона втрачає через відсутність  віри у перспективи національної економіки, за рік.

   Необхідно зауважити, що серед ефектів від міжнародної міграції робочої сили існують і такі, які не можна оцінити кількісно, наприклад, моральні і психологічні втрати, пов'язані з переїздом та адаптацією в іншій державі.

 

 

                                                                                                                

 

 

 

                                                                                                                          24                                                                                                                                                                                                                                              Розділ 3.

1.3 Шляхи покращення міграційних процесів України.

    Участь України в міждержавнову обміні  робочою силою.

   Зростання відкритості українського суспільства неминуче приводить до дедалі більшого втягнення України в міжнародний обмін робочою силою. Перехід до ринкової економіки створює реальні умови для формування ринку праці. Одною з важливих рис його становлення є різке зростання міграційних процесів як усередині країни, так і за її межі. Посилення територіальної міграції населення зумовлюється такими причинами:

по-перше, структурною перебудовою  економіки і пов'язаними з нею  зростанням безробіття, процесами роздержавлення власності й приватизації, які  супроводжуються збільшенням мобільності  капіталу, його інтенсивним міжгалузевим і географічним переливанням;

по-друге, нерівномірністю  в розміщенні продуктивних сил, суттєвими  відмінностями в соціально-економічних  умовах життя в селі і в місті, в різних регіонах країни;

по-третє, різким погіршенням  екологічної ситуації в окремих  регіонах;

по-четверте, інтенсифікацією  міграційних процесів на національному  ґрунті;

по-п'яте, розширенням зовнішньоекономічних зв'язків України, а також лібералізацією режиму виїзду громадян за кордон.

   Становлення ринкових методів господарювання відбувається в умовах гострих кризових явищ в економічному, соціальному і політичному житті. Ринкова трансформація економіки України здійснюється вкрай непослідовно й безсистемне, що призводить до зростання негативних явищ, поглиблення господарського хаосу.

Почуття постійного занепокоєння в населення країни викликають два  чинники, що загрожують його фізичній та економічній безпеці: безпрецедентне зростання бандитизму і насування  масового безробіття.

   На 1 січня 1999 р. кількість офіційно зареєстрованих безробітних становила в Україні 1003,2 тис., або 3,69 % загальної чисельності працездатного населення. За розрахунками Міжнародної організації праці, цей показник набагато вищий і становить майже 15% працездатного населення. А з урахуванням так званого прихованого безробіття цей показник сягає від 30 до 45 % загальної чисельності зайнятих.

   Проблема масового безробіття і зубожіння широких мас населення може бути частково вирішена за рахунок міграції, виїзду частини громадян України за її межі в пошуках роботи і засобів проживання. Не секрет, що через постійне погіршення соціально-економічної й морально-психологічної ситуації в Україні еміграційні настрої в населення зростають. Але якщо

раніше основним мотивом  еміграції був етнічний, то в останній період таким 

 

 

 

                                                                                                                                 25

став економічний фактор.

     Після зняття штучних перешкод на шляху возз'єднання сімей кількість емігрантів з України зростала дуже швидко. Здебільшого емігрували євреї, німці, угорці, греки. За даними статистики, з 95,4 тис. осіб, які покинули Україну в 1990 р., 92 % виїхали в Ізраїль. У 1987 р. дозвіл на виїзд за кордон на постійне проживання отримали 6,8 тис. громадян України, в 1988 р. — вже 17,7 тис., а в 1989 р. — 50 тис., у 1990 р. — 95,4 тис. Правда, в 1991 р. цей показник упав до 50 тис. чол. Стабілізація і навіть скорочення кількості тих, хто виїжджає за кордон на постійне проживання, свідчить, з одного боку, про певну вичерпаність ресурсів етнічної еміграції, а з іншого — про посилення обмежувальної імміграційної політики країн-реципієнтів.

    У 1995 р. чисельність емігрантів з України становила 420 тис. чол. (у 1994 р. — 550 тис. чол.). До країн далекого зарубіжжя прямував кожний п'ятий емігрант. Упродовж 1994—1998 рр. найбільша кількість вихідців з України, за даними Держкомстату, вирушила в Росію (798,0 тис.), Ізраїль (101,6 тис.), США (69,0 тис.), Німеччину (49,7 тис. чол.).

     За матеріалами преси та оцінками експертів, за кордоном сьогодні працює від 1 до 3 млн. українських громадян, переважна частина яких влаштовується на роботу нелегально.

    Загальна чисельність емігрантів з України до цього часу точно не відома, оскільки спеціальної статистики не ведеться. Більше того, не відома кількість емігрантів, які виїжджають за кордон на постійну або тимчасову роботу.                                                                      Спробувати працевлаштуватися за кордоном в період поїздки за особистим запрошенням прагне половина тих, хто отримує дозвіл на виїзд. Їх можна віднести до категорії напівлегальних іммігрантів, оскільки, діставши право на виїзд у ту чи іншу країну, вони не мають при цьому дозволу на отримання роботи, але в нелегальний спосіб усе-таки отримують її.