Державне регулювання економіки України

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………….………………………..3

Розділ 1. Теоретичні основи державного регулювання економіки України

1. Сутність та основні складові системи державного регулювання економіки………………………………………………………………………….….…5  
2. Методи та принципи державного регулювання економіки України………………………………………………………………………………....9
3. Суб'єкти і об'єкти державного регулювання економіки України…...………..13

РОЗДІЛ 2. Аналіз впливу держави на економіку України

 2.1.  Аналіз основних  показників економічного розвитку України……………18

2.2. Макроекономічний огляд основних показників економічного розвитку України………………………………………………..………………………………26

РОЗДІЛ 3. Шляхи та пропозиції підвищення ефективності державного регулювання економікою України

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….43

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………….........................45

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 
          Актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що державне регулювання має значний вплив на розвиток економіки країни, тому його дослідження є важливим аспектом. Жодна національна економіка не обходиться без участі держави в її регулюванні. Ефективна система державного регулювання економіки забезпечує сталий розвиток основних напрямів економічної та соціальної діяльності країни, створюючи сприятливі умови. Основним прямим методом державного регулювання національної економіки є правове регулювання, яке здійснюється за допомогою розробки та прийняття законодавчо-нормативних актів, що створюють правові умови розвитку економіки та соціальної сфери.

Необхідність  державного регулювання економіки  зумовлено нездатністю ринкового  механізму забезпечити потрібні обсяги відтворювальних процесів у  суспільному виробництві. Ступінь втручання державних органів влади у регулювання макроекономічних процесів визначається досягнутим рівнем економічного розвитку, а також поточними і стратегічними національними цілями. Відомо, що у країнах з високим рівнем основних соціально-економічних показників ступінь втручання держави у розвиток економіки стає меншим, та окремі напрями регулюються переважно ринковими механізмами.

Україна поступово  інтегрується у європейський економічний  простір, що обґрунтовує актуальність державного регулювання на всіх рівнях управління. Це вимагає використання системного, науково обґрунтованого підходу до прийняття рішень органами державної влади та всіма суб'єктами державного регулювання економіки. Розвиток економічних і соціальних процесів здійснюється в нових умовах ринку, що вимагає нових знань і розуміння взаємозв'язку всіх процесів, які відбуваються в економіці, оскільки саме економіка є основою для підвищення рівня життя населення та поліпшення його якості, а це - кінцева мета існування державного устрою.

Метою даної курсової роботи є поглиблення знань про державне регулювання економіки України, визначення сутності і необхідності цілеспрямованого впливу держави на економічну сферу, та визначення його ефективності на сучасному етапі.

В даній курсовій роботі вирішено наступні задачі:

1. Розкрито теоретичні основи державного регулювання економіки країни та наслідків його діяльності.
2. Проведено аналіз статистичних даних впливу держави на економіку, а також розглянуто динаміку зміни показників в Україні.
3. Запропоновано шляхи підвищення ефективності державного впливу на економіку України.

Об'єктом дослідження курсової роботи є державне регулювання економіки України.

Предметом дослідження курсової роботи є теоретичні аспекти державного регулювання економіки, зокрема принципи, методи, форми та функції державного регулювання економіки України, а також основні макроекономіні показники та інші дані, що дають змогу визначити ефективність здійснення державного регулювання економіки на сучасному етапі.

Методологічною основою дослідження є сучасні методи пізнання як загальнонаукові, так і спеціальні: діалектико-матеріалістичний, системний, соціологічний, історичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, статистичний, методи моделювання, прогнозування.

Структура курсової роботи складається з вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури, загальний обсяг роботи – 45 c.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4 Сутність, функції та основні складові системи державного регулювання економіки

Л. Дідківська, Л. Головко  визначають державне регулювання економіки (ДРЕ), як систему заходів держави для здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави, спрямованої на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки і всього суспільства. Таке визначення є повним, оскільки розкриває функції, цілі та об´єкти державного втручання в економіку і поведінку громадян. Державне регулювання економіки має здійснюватися лише в межах функціональних дій держави на основі системи управління для об´єднання волі всіх громадян країни. Ця система має забезпечити безпеку держави від свавілля окремих громадян і одночасно враховувати поведінку громадян, захищати їх права[2,c.87].

Дещо по-іншому підходить  до визначення терміну С. Чистов, розглядаючи державне регулювання економіки з теоретичного і практичного погляду. З теоретичного погляду ДРЕ - це система знань про сутність, закономірності дії та правила застосування типових методів і засобів впливу держави на перебіг соціально-економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економічної політики[4,c.89-90].

З практичного погляду державне регулювання економікою - це сфера діяльності держави щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб´єктів господарювання з метою забезпечення пріоритетів державної економічної політики. Таке визначення є повним, чітким і всебічним.

В економічній науці  є два протилежних підходи  до участі держави в регулюванні  процесів - класична і кейнсіанська. На думку класиків, ринковий механізм автоматично забезпечує рівновагу попиту і пропозиції, а відтак унеможливлює тривалі порушення пропорцій в економіці, зокрема спад виробництва, інфляцію, безробіття. На відміну від традиційної класичної теорії, англійський економіст Джон М. Кейнс обгрунтував об'єктивну необхідність і практичне значення державного регулювання ринкової економіки. Його теорія - це аналіз взаємодії та взаємозв'язків різних агрегованих економічних категорій і величин, дослідження того, як невідповідність між ними впливає на стан економіки, а також в яких межах і якими методами державного втручання можна досягти узгодження між цими категоріями та величинами з метою постійного економічного розвитку[12,c.68].

Об´єктивними причинами необхідності державного регулювання в умовах сьогодення є:

-     наявність монополізму в багатьох галузях народного господарства та відсутність досконалої конкуренції;

-     недосконалість цінового механізму для певної групи товарів, який робить їх виробництво неефективним;

-     повільна адаптація до сучасних умов господарювання окремих ринків - робочої сили, капіталів, інтелектуального продукту тощо;

-     забезпечення стабільності і гармонійності суспільства;

-     сприяння збереженню та відтворенню природного, культурного, національно-історичного середовища існування народів;

-     розв´язання питань міжнародної політики і співпраці.

Функції державного регулювання  економіки залежать від соціально-економічного і політичного рівня розвитку держави, компетенції органів державного регулювання, рівня розвитку ринкового господарства, моделі розвитку національної економіки.

Основними функціями державного регулювання економіки є:

-     регулювання макроекономічних процесів і пропорцій;

-     регулювання зовнішньоекономічних відносин;

-     розроблення і регулювання науково-технічної, інвестиційної та соціальної політики;

-     захист внутрішнього товаровиробника і пріоритетних виробництв;

-     розроблення і регулювання регіональної політики;

-     соціальний захист населення;

-     захист особи, інтересів товаровиробника і держави;

-     утримання і забезпечення ефективної роботи органів державної влади[7,c.114].

У період становлення  ринкових відносин до цих функцій  долучаються додаткові:

-     формування інститутів державного регулювання економіки; створення умов та інфраструктури існування ринку; розвиток місцевого самоуправління;

-     здійснення програм роздержавлення і приватизації власності;

-     підтримка підприємництва, стимулювання конкуренції; здійснення цінової політики; - кредитно-грошове регулювання, контроль за грошовим обігом.

Л. Дідківська виділяє  такі функції ДРЕ:

1.  Цільову, яка полягає у визначенні цілей, пріоритетів та основних напрямів розвитку економіки.

2.  Стимулюючу, яка передбачає формування таких важелів і регуляторів, які здатні ефективно впливати на діяльність суб´єктів господарювання.

3.  Регламентуючу, здатну з допомогою нормативно-правової бази визначити певні правила діяльності для суб´єктів господарювання, сформувати відповідний правовий простір.

4.  Коригуючу, яка зводиться до внесення певних змін у хід реалізації економічної політики з метою усунення негативних екстремалій.

5.  Соціальну, яка передбачає регулювання державою соціальних відносин, перерозподіл доходів, соціальний захист і соціальні гарантії.

6.  Контролюючу, яка означає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням нормативно-правових актів, норм і стандартів.

7.  Безпосереднє управління неринковим сектором економіки[2,c.98].

Регулювання складається з взаємозалежних складових, злагоджена робота яких дає змогу досягати поставлених цілей у запланований термін за ефективного використання сукупності ресурсів. До основних складових системи державного регулювання економіки належать: цілі та завдання державного регулювання економіки; методи, принципи й інструменти державного регулювання економіки; процес державного регулювання економіки; ресурсне забезпечення державного регулювання економіки

Об´єктом регулювання є господарство країни, регіонів, областей, міст і районів, а також соціально-економічні процеси: економічний цикл, структура економіки, інвестиційна діяльність, інноваційні процеси, грошовий обіг, інфляція, ціни, платіжний баланс тощо.

Суб´єктом регулювання є держава в особі державних органів управління (президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій), яка для розв´язання складних соціально-економічних проблем, усебічного врахування інтересів залучає наукові установи, політичні партії, громадські та релігійні організації.

Ресурсне забезпечення державного регулювання економіки - це процес забезпечення прийнятих рішень необхідними ресурсами. Розробка та реалізація економічної і соціальної політики, концепцій, стратегій, програм економічного і соціального розвитку, балансів і бюджетів вимагає витрат необхідних ресурсів. Тому раціональне ресурсне забезпечення державного регулювання економіки є одним із найважливіших елементів розглянутої системи. Відомо, що XXI ст. - це вік раціонального й ощадливого використання сукупного потенціалу ресурсів, тому та країна, яка знайде таку можливість, матиме значні конкурентні переваги в міжнародному економічному розвитку[3,c.75-76].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методи та принципи державного регулювання економіки України

Практика державного регулювання економіки в розвинених країнах свідчить про те, що в  механізмі регулювання беруть участь правові, адміністративні та економічні методи (рис. 1). Під методами розуміють засоби впливу держави на сферу підприємництва з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до прийнятої національної економічної політики.

Правове регулювання - це діяльність органів державної влади й управління щодо встановлення та контроль за дотриманням обов´язкових юридичних правил поведінки суб´єктів права[4,c.76].

  

Рис. 1. Класифікація методів і засобів державного регулювання економіки 

Серед правових методів  регулювання економіки важливе  місце посідають закони, спрямовані на тривале правове регулювання  ринку.

Ефект правових методів регулювання ринку знижується у зв´язку з протиріччями між прийнятими законами, постановами і рішеннями, які приймаються урядом та органами виконавчої влади на місцях. Низьким залишається і рівень виконання рішень та постанов.

Говорячи про правові  методи регулювання ринку, треба пам´ятати, що розроблення і прийняття законів - складний процес, який вимагає від усіх його учасників високої компетенції, витримки і сміливості.

До адміністративних методів потрібно віднести: визначення і підтримку мінімально допустимих рівнів життя населення; контроль над монопольними ринками; захист внутрішнього ринку і національних інтересів у системі міжнародного співробітництва; реалізацію цільових програм.

Адміністративні методи випливають з потреби врегулювання деяких видів економічної діяльності для захисту інтересів громадян і суспільства в цілому, довкілля, міжнародної співпраці.