Економічний аналіз

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, відносяться запровадження новітньої технології, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві свої специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, кисиево-конвертерного методу виплавлення сталі у чорній металургії; різних каталізаторів, високих температур і тиску — у хімічній промисловості;

обробки металу тиском, точних методів литва — у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття і тиску під колошником домни зумовлює зростання виробництва чавуну майже на третину.

Аналіз  резервів  виробництва  і  реалізації  продукції

Резерви виробництва і реалізації продукції розглядаються як науково обгрунтований запас виробництва для забезпечення гарантії виконання договорів поставки і як невикористані можливості зростання і вдосконалення виробництва продукції та його кінцевих фінансових результатів. Резерви випуску і реалізації продукції виникають постійно під впливом науково-технічного прогресу, вдосконалення організації виробництва, праці й менеджменту. Невикористані можливості виробництва і реалізації продукції є основним об'єктом аналітичного пошуку, оскільки при цьому визначається не лише втрачена вигода, а й оцінюються можливості та доцільність їх мобілізації. Доцільно виділити чотири етапи дослідження резервів виробництва і реалізації продукції.

На першому етапі дають оцінку зовнішніх і внутрішніх резервів. Зовнішні резерви виробничої програми формуються зміною кон'юнктури товарного ринку (попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, можливостей конкурентів і контрагентів ринку), станом ринків капіталу, фондів, матеріалів, робочої сили та ін. Виділення цих резервів можливе за методикою, яка висвітлена у попередніх розділах. Внутрішні резерви виробництва і реалізації продукції виражають можливості підприємства і пов'язані насамперед з використанням виробничого потенціалу. Вони є основною областю аналітичних досліджень.

На другому етапі виділяють інтенсивні та екстенсивні резерви виробництва і реалізації продукції. Процес екстенсивного нарощування виробничого потенціалу є необхідним, але обмежується фінансовими можливостями підприємства та економічною доцільністю. Економічно виправданим є таке нарощування виробничого потенціалу, яке супроводжується більш високим приростом фінансових результатів, соціальними та економічними передумовами. Це, зокрема, нарощування виробничої потужності для забезпечення монопольного становища на ринку, збільшення витрат ресурсів для поліпшення якості і конкурентоспроможності продукції та ін. Визначальним же напрямом мобілізації резервів виробництва і реалізації продукції є інтенсифікація виробничо-збутової діяльності. Інтенсифікація використання виробничих ресурсів є головною передумовою досягнення високих фінансових результатів та стійкого фінансового стану.

Оцінка результатів  інтенсифікації включає таку систему  розрахунків:

а) визначення динаміки показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів;

б) визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів у розрахунку на 1 % приросту обсягу виробництва;

в) розрахунок частки впливу зміни  показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва продукції; г) розрахунок відносної економії виробничих ресурсів; д) комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.

На третьому етапі дають оцінку резервів організації виробничого процесу. Раціональна організація виробничого процесу пов'язана із забезпеченням ритмічності і комплектності виробництва і збуту продукції відповідно до умов договорів поставки.

Під ритмічністю роботи підприємства розуміють випуск цехами деталей, напівфабрикатів  і виробів згідно з добовими чи місячними графіками виробництва, її порушення негативно впливає на роботу суміжних підрозділів, виконання договірних зобов'язань, якість продукції та ін. Неритмічний випуск продукції протягом місяця найчастіше спричиняється використанням запасу незавершеного виробництва, відсутністю достатнього запасу, напівфабрикатів заготівельних цехів, перебоями у постачанні сировини, простоями робітників і устаткування, змінами виробничих завдань та ін. Ці причини повинні бути виявлені під час аналізу.

Ритмічність роботи підприємства визначається за днями чи декадами у межах місяця, за місяцями і кварталами з поділом на декади. Показником ритмічності є також відношення випуску продукції за першу декаду до її випуску в третій декаді попереднього місяця.

Для характеристики ритмічності випуску продукції протягом року доцільно будувати динамічні ряди за місяцями, кварталами з розподілом на декади і дні.

Недоліком цього методу є лише те, що брати за основу третю декаду недоцільно, оскільки комплектуючі вироби і напівфабрикати надходять саме наприкінці місяця не завжди з вини підприємства. Більш доцільно визначати додатковий випуск у нормо-годинах, порівнюючи нормо-години, витрачені в третій декаді і в першій та другій.

Неритмічний випуск продукції пов'язаний з використанням робочої сили і, насамперед, з внутрізмінними простоями, які виникають з причин перебоїв у поставках сировини, матеріалів, палива, енергії тощо. Простої знижують випуск продукції.

Синтетичним показником ритмічної  роботи є коефіцієнт ритмічності, який визначається на підставі даних за день, п'ятиденку, декаду. Чим ближче коефіцієнт ритмічності до 1, тим ритмічнішим є виробництво.

На четвертому етапі виявляють можливості збільшення обсягу продажу, тобто виручки від реалізації продукції. Аналіз резервів приросту реалізації продукції включає пошук резервів збільшення товарного випуску і зменшення залишків нереалізованої продукції на кінець аналізованого періоду. Можливості приросту товарного випуску оцінюються як за випуском товарної продукції за аналізований період, так і за зміною залишків незавершеного виробництва на початок і кінець цього періоду. Найповніше резерви товарного випуску виявляються на перших трьох етапах аналізу. Щодо оцінки зміни залишків незавершеного виробництва, то слід зазначити, що частина їх має нормативний характер (для забезпечення ритмічності виробництва), а понаднормативні запаси

скорочують можливості приросту реалізації. До основних факторів, які визначають обсяг незавершеного виробництва (Пн), належать: характер наростання витрат, тривалість виробничого циклу виготовлення виробів і середньодобовий випуск продукції.

Далі на підставі даних первинного обліку можна з'ясувати  причини і виявити винуватців відхилень незавершеного виробництва.

Зміна залишків нереалізованої продукції аналізується за внутрішніми і зовнішніми причинами збуту на основі даних первинного обліку.

Важливим аспектом аналізу резервів реалізації продукції є оцінка структури  формування зміни обсягу реалізації за рахунок зміни: кількості проданої продукції, її трудомісткості, власних матеріальних витрат на кооперовані поставки напівфабрикатів і комплектуючих виробів, прибутку та залишків нереалізованої продукції. Використовуючи методи аналізу структури, можна встановити пайову участь різних структурних елементів (табл. 3).

Таблиця 3. Структурний аналіз зміни обсягу реалізації продукції підприємства

	Показник	Зміна проти встановленого завдання (плану), %	Вплив на зміну обсягу реалізації ПРОДУКЦІЇ % сума	Причина
	Нормативно-чиста продукція, тис. грн	99,5	-0,5 -7,5	кількість проданої продукції
	Товарна продукція за фактичною собівартістю обробки, тис. грн	99,4	-0,1 -1,5	трудомісткість продукції
	Товарна продукція за фактичною собівартістю обробки з урахуванням матеріальних витрат (без витрат на придбання напівфабрикатів і комплектуючих виробів), тис. грн	99,9	+0,2 +3	витрати на послуги кооперованих підприємств
	Товарна продукція за діючими цінами продажу, тис. грн	103,3	+3,4 +50	прибуток від реалізації продукції
	Реалізована продукція за діючими цінами продажу, тис. грн	91,3	-12,0 -180	нереалізовані залишки  продукції

Виділення пайової участі структурних  елементів реалізації продукції дає змогу визначити характер використання інфляційних умов в управлінні масштабами реалізації продукції.

Аналіз впливу реалізації продукції на кінцеві фінансові  результати діяльності підприємства проводиться аналогічно, як і оцінка наслідків невиконання договорів поставки.

 

Аналіз формування прибутку та оцінка резервів підвищення прибутковості на підприємстві

 

Як відомо, прибуток та його формування посідало й посідає важливе місце  у фінансової діяльності кожного  субєкта господарювання і окремої  людини в цілому. Адже, головним завданням  кожного підприємства (організації, установи) є організація виробничо - фінансової діяльності з метою найбільш повного задоволення потреб суспільства в продукції та отримання найбільшого прибутку.

Прибуток як основний узагальнюючий  показник фінансових результатів і  господарської діяльності, синтезує в собі усі найважливіші сторони діяльності підприємства, що визначає його місце серед обєктів фінансово - економічного аналізу.

Прибутком вважається сума валових  доходів (доходів від усіх видів  діяльності), скоригована для цілей  оподаткування, зменшена на суму валових  витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів.

Аналіз прибутку підприємства- це складова політики управління прибутком  підприємства, метою якої є визначення   основних тенденцій формування, розподілу  та факторів, що зумовлюють ці тенденції. Основні завдання аналізу прибутку підприємства базуються на наступних етапах: аналіз обґрунтованості плану досягнення фінансових результатів; аналіз і оцінка динаміки показників прибутку, аналіз виконання планових показників з прибутку; визначення та вимірювання впливу факторів на відхилення прибутку; виявлення резервів підвищення фінансових результатів діяльності підприємств та обґрунтування заходів, щодо їх мобілізації; аналіз розподілу і використання прибутку.

Формування прибутку підприємства здійснюється відповідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Джерелами інформації аналізу фінансових результатів є дані фінансової звітності (ф. 1 "Баланс", ф. 2 Звіт про фінансові результати, ф. З Звіт про рух грошових коштів, ф. 4 "Звіт про власний капітал, ф. 5 Примітки до фінансової звітності); дані бухгалтерського обліку (журнал 5 Облік витрат, журнал 6 "Облік доходів і результатів діяльності); статистична звітність (ф. 5-е Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт і послуг), ф. 1-6 Звіт про фінансові результати, дебіторську та кредиторську заборгованість , ф. 6   Рентабельність окремих видів продукції") та планові дані.

В аналізі формування та використання прибутку, підприємству слід розрізняти: валовий прибуток (збиток) звітного періоду, фінансові результати, прибуток (збиток) від операційної діяльності, фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, фінансові результати від звичайної діяльності, надзвичайний прибуток (збиток) та чистий прибуток (збиток) підприємства.

Треба акцентувати нашу увагу на тому, що процес розрахунку чистого  прибутку (збитку) за звітний період можна поділити на такі кроки: визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг); розрахунок валового прибутку (збитку); визначення фінансового результату від операційної діяльності (прибутку або збитку); розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування; визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування; визначення надзвичайного прибутку (збитку); визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Для підвищення ефективності формування прибутку підприємства,ми пропонуємо впровадити наступні заходи:

нарощувати обсяги виробництва  і реалізації товарів, робіт, послуг; розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і підвищувати якість продукції; зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто її собівартість; з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, в тому числі фінансові ресурси; постійно впроваджувати заходи, спрямовані на підвищення продуктивності праці своїх працівників; найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Таким чином, можна сказати, що впровадивши запропоновані нами заходи, щодо підвищення прибутковості на підприємстві, ми прогнозуємо вирішення поставлених перед підприємством задач і цілей та отримання у кінцевому результаті бажаного прибутку.

 

 

 

 

 

Задача 1

 

По одному из изучаемых предприятий средняя списочная численность рабочих за апрель составила 500 чел., в том числе рабочих с продолжительностью рабочего дня 7ч. – 40 чел. Остальные рабочие имели установленную продолжительность рабочего дня – 8ч. Эти рабочие отработали за отчетный период 10500 чел.-дней (80100 чел.-ч), в том числе сверхурочно 300 чел.-ч. В отчетном месяце было 22 рабочих дня.

Определить показатели, характеризующие  уровень использования рабочего времени за используемый период. Проанализировать полученные результаты.

 

Решение

	Наименование	показатели
1	Среднесписочное число  рабочих за апрель	500 чел.
2	Отработано рабочими человеко-дней	10500 чел./дн
3	Число человеко-дней праздничных  и выходных
4	Число отработанных человеко-часов, всего	80100 чел./ч.
5	В том числе сверхурочно	300 чел./ч
6	Количество рабочих  дней	22
7	Календарный фонд рабочего времени	15000 чел./дн
8	Максимально возможный  фонд рабочего времени	11000 чел./дн
9	Коэффициент использования  календарного фонда времени	70%
10	Коэффициент использования максимально возможного фонда времени	95%
11	Средняя продолжительность  рабочего периода (месяц)	21 дн.
12	Средняя установленная  продолжительность рабочего дня	7,92 часа
13	Средняя фактическая  продолжительность рабочего дня	7,62 часа
14	коэффициент использования рабочего	104%