Зарубіжний досвід подолання бюджетного дефіциту

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………….………….....3

1. Поняття бюджетного дефіциту та його види………………………………....5

2. Зарубіжний досвід подолання бюджетного дефіциту…………………...…..8

2.1 Подолання бюджетного  дефіциту Великобританією  ……………..11

2.2 Подолання бюджетного  дефіциту  Францією …………………...…13

2.3 Подолання бюджетного  дефіциту Японією…………………..…….14

ВИСНОВОК………………………………………………………………….….17

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ……………………………………………………….....18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Важливим  моментом у процесі розгляду проблеми бюджетного дефіциту є те, що її неможливо  розв'язати за рахунок боргового  фінансування, оскільки категорії "бюджетний  дефіцит" і "державний борг" тісно пов'язані між собою. Одне поняття випливає з іншого, а саме за рахунок боргового фінансування можна скоротити бюджетний дефіцит, проте одразу починає зростати обсяг  державного боргу. І навпаки, при  збільшенні виплат по державному боргу  останній, звичайно, зменшується, однак  це, в свою чергу, незмінне призводить до збільшення бюджетного дефіциту. Цей  процес може бути нескінченним, внаслідок  чого коло замкнеться, якщо уряд не докладе  зусиль для того, щоб підвищити  ділову та економічну активність у  країні. Найвірогідніше, йдеться про  те, щоб посилити увагу до концепції  функціональних фінансів.

Безумовно, уряд має контролювати розмір бюджетного дефіциту і державного боргу. Інакше воно само по собі чинитиме дестабілізуючий  вплив на соціально-економічний  розвиток країни. Щоб досягти контрольованості таких подій, використовують три  основних загальноприйнятих способи  фінансування дефіциту державного бюджету, а саме: грошово-кредитна емісія; випуск державних позик; збільшення податкових надходжень до державного бюджету.

Сьогодні  в умовах спаду виробництва, відсутності  його підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес зростання дефіциту бюджету  дослідження цього явища є  актуальним і вимагає подальшого вивчення. Аналіз підходів до теоретичного обґрунтування та практичного впровадження наукових досягнень у галузі бюджету  дає змогу визначити, що проблема дефіциту державного бюджету є актуальною, а тому вимагає подальших досліджень, розробки і впровадження дійових  заходів щодо його стабілізації і  розвитку економіки держави в умовах дефіцитного бюджету. Очевидно, що бюджетна система України, а головним чином бюджетний дефіцит, потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття бюджетного дефіциту та його види

 

 

Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.

Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний майже  для всіх країн світу, у тому числі  й високорозвинутих.

У зарубіжній економічній літературі розрізняють два види дефіциту бюджету:

а) Структурний – цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими соціальними програмами, а також у зв'язку з частковим падінням доходів населення.

б) Циклічний – вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами бюджетів[1].

Існує і така класифікація видів бюджетного дефіциту:

1.За формою прояву:

а) відкритий бюджетний дефіцит - це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік.

б) прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

2. За причинами виникнення

а) вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни.

б) свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету.

3. За напрямом дефіцитного  фінансування

а) активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

б) пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків.

Необхідно зауважити, що за останні  десятиріччя окремі країни почали приймати бюджети з значним дефіцитом.

Світовий досвід свідчить про те, що величина бюджетного дефіциту не повинна  перевищувати максимально допустимого  розміру, що становить 5% валового внутрішнього продукту. Наявність дефіциту, що перевищує  максимально допустимі розміри, потребує здійснення таких заходів, які 6 привели до його скорочення і якомога найшвидшого.

В умовах ринкових відносин бюджетний  дефіцит може бути знижений за рахунок  збільшення доходів держави. Це один з головних засобів боротьби з бюджетним дефіцитом.

Основні напрями збільшення доходів  держави в сучасних умовах господарювання :

1. Збільшення обсягів реалізації  продукції суб'єктів господарювання (із зростанням обсягів реалізації  зростає і сума оплачених податків  в бюджет,Пенсійний та інші  фонди).

2. Зростання купівельної спроможності  населення (громадяни нашої держави  матимуть можливість купувати  більше товарів і отримувати  послуги і, як наслідок, зростуть  обсяги реалізації суб'єктів господарювання).

3. Покращення фінансового стану  суб'єктів господарювання (внаслідок  цього вони зможуть своєчасно  сплачувати податки державі).

4. Посилення уваги до укладання  міждержавних угод .

5. Вдосконалення податкової системи.

6. Збільшення коштів, одержаних  від реалізації грошово-майнових  лотерей.

7. Покращення діяльності податкових  і митних органів.

8. Вдосконалення приватизації державного житла.

9. Покращення взаємовідносин між  різними гілками влади.

10. Одержання допомоги від інших,  більш економічно розвинених  країн (США, Канада, Швеція). Необхідно  більше уваги приділяти розвитку  дружби і співробітництва з  Швецією. Слід відзначити, що Швеція  постійно надає допомогу окремим  країнам на основі спеціальних  програм.

У світовій практиці одним із найважливіших  методів боротьби з хронічними дефіцитами, основним видом діяльності, спрямованої  на зниження обсягів державного боргу, інфляції і досягнення сталого розвитку, було застосування спеціальних фіскальних правил. Це правила і процедури, за допомогою яких політичні діячі  приймають рішення у сфері  фіскальної політики стосовно величини і розподілу державних видатків і джерел їхнього фінансування (податкового  чи боргового). Ці правила набувають  форми законодавчих норм, процедур бюджетного процесу і цифрових задач (граничних показників).

У різних країнах фіскальні правила  мають свої особливості. Усі правила  можна об'єднати у певні групи.

1. Правила збалансованого бюджету,  серед яких центральне місце  займає "золоте правило" державних  фінансів, що передбачає збалансованість  поточних бюджетних доходів і  видатків (застосовується у Німеччині,  Японії, щодо місцевих бюджетів у США), циклічний бюджетний баланс (Нідерланди, Швейцарія), встановлення граничних розмірів частки бюджетного дефіциту у ВВП (країни Європейського Співтовариства).

2. Правила запозичень, щодо обмежень  або заборони використання окремих  джерел державних запозичень. Серед  цих правил можна виділити: заборону  внутрішніх державних запозичень (використовується у країнах з  недостатньо розвинутими фінансовими  ринками, наприклад в Індонезії), заборону державних запозичень  у центрального банку (країни  ЄС, США, Японія, Канада, Аргентина,  Угорщина) або обмеження їхнього  розміру у відсотках до минулорічних  доходів чи видатків уряду  (Бразилія, Єгипет, Марокко).

3. Боргові та резервні правила,  які полягають у встановленні  лімітів щодо акумулювання валового (або чистого) державного боргу  у відсотках до ВВП (країни  ЄС), а також пов'язані з формуванням  спеціальних резервних фондів  для запобігання фінансової кризи  у несприятливі періоди, коли  виникає необхідність підтримувати  соціальні виплати на фоні зменшення доходів[2].

Однак у сфері фіскальних правил не має уніфікованих вимог. Кожна  країна сама встановлює свої фінансові  обмеження, враховує власні потреби  й враховує особливості свого  бюджетного процесу.

 

 

2.Зарубіжний досвід управління дефіцитом державного бюджету

 

 

На перших етапах розвитку буржуазної держави бюджетна система  ряду країн світу характеризувалася  залежністю державного бюджету від  місцевих фінансів. Наприклад, уряд США  до прийняття конституції 1787р. не мав  власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків  окремих штатів. Завдяки зусиллям центральної влади значення державного бюджету стало зростати.

Після Другої світової війни  процес централізації бюджетної  системи у всіх державах різко  підсилився, у відношенні доходів.

У розвинутих країнах в  державний бюджет направляються  найбільші доходи:

• податок з прибутку фізичних осіб;
• податок на прибуток корпорацій;
• акцизи;
• податок на додану вартість (У США ПДВ не застосовується);
• мита;
• доход від державних позик, що випускаються центральним урядом.

По витратах, навпаки, спостерігається  інша тенденція: збільшення питомої  ваги в загальній сумі витрат бюджетної  системи місцевих бюджетів, на які  уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частина  витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили – запровадження цього досвіду, на мою думку, могло б мати перспективи і на території України.

Дефіцит державного бюджету характерний  нині для багатьох країн. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований  без дефіциту за останні півстоліття  лише два рази (у 1969, 1998 рр.), у Франції  за останні 48 років державний бюджет був дефіцитним 32 рази, навіть у Німеччині, з її економічним і валютним "благополуччям", перевищення витрат над доходами спостерігається постійно.

США проводили також інші заходи для подолання розбалансованості  федерального бюджету. Вони стосувалися, по-перше, зниження бюджетних видатків, яке відбувалося за рахунок:

1)зменшення витрат на оборону (США скоротили чисельність збройних сил, хоча водночас були вжиті заходи для посилення обороноздатності країни);

2)зменшення фінансування допомоги іншим країнам;

3)скорочення програми федеральної підтримки сільського господарства;

4)ліквідації програм бюджетного фінансування послуг з додаткової освіти;

5)оптимізації структури органів управління федеральною програмою житлового будівництва;

6)передання тягаря фінансування ряду видатків з федерального бюджету бюджетам нижчого рівня.

По-друге, для оптимізації розміру  бюджетного дефіциту було підвищено  ставки низки податків, які закріплені за федеральним бюджетом, а також  переглянуто податкові пільги[3].

Причини дефіциту бюджету  пояснюються цілим рядом факторів:

1. зниженням рівня суспільного виробництва;
2. глибокою структурною й технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, зниженням науково-технічного потенціалу;
3. послабленням контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійним зростанням цін, інфляцією;
4. нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави;
5. великомасштабним оборотом "тіньового" капіталу;
6. великими непродуктивними витратами, приписками, крадіжками, втратами виробленої продукції[4].