Зарубіжний досвід подолання бюджетного дефіциту

У кожній країні структура  державного бюджету має свої національні  особливості. Вона залежить від характеру  адміністративної системи, структурних  особливостей економіки й інших  факторів.

 

 

2.1Подолання бюджетного  дефіциту у Великобританії

 

 

У Великобританії Державний бюджет складається з двох частин:

• звичайний бюджет;
• національний фонд позик.

Звичайний бюджет призначений  для фінансування поточних витрат держави. Його витрати підрозділяються на щорічно затверджені Парламентом  і консолідованого фонду постійних  витрат.

Національний фонд позик  являє собою бюджет капіталовкладень. З нього здійснюються платежі  по державному боргу, видаються довгострокові  кредити на капіталовкладення державним  підприємствам і місцевим органам  влади.

Національний фонд позик відображає операції держави інвестиційного характеру  щодо отримання позик та надання  кредитів. Він формується за рахунок  перевищення доходів над видатками  за звичайним бюджетом (якщо має  місце його профіцит), отриманих  відсотків за наданими довгостроковими  кредитами, прибутку Банку Англії, коштів зі звичайного бюджету, спрямованих  на обслуговування державного боргу. Головними  напрямками його витрат є погашення  державного боргу та сплата відсотків  за ним, надання кредитів органам  місцевої влади, здійснення інвестиційних  проектів (переважно капіталовкладення  у державні корпорації)[5].

У сфері управління державним боргом політика Великої Британії є дуже виваженою. Впродовж десятиліть на практиці застосовується два важливих принципи стосовно державних запозичень:

1) розмір державного боргу повинен  кожного року залишатись приблизно  на одному рівні (близько ЗО % від ВВП). Станом на середину 2007 р. загальна заборгованість  держави становила 504,5 млрд фунтів  стерлінгів (37,2 % ВВП);

2) дотримання "золотого правила"  державних фінансів, згідно з  яким розмір позик, які бере  уряд, має відповідати його витратам  на інвестиційні програми, тобто  масштабам фінансування проектів, котрі у майбутньому дадуть  змогу розрахуватись за зобов'язаннями  держави.

Особливістю управління державним  боргом є і те, що більшу частку становить  саме внутрішній державний борг, що дає можливість мінімізувати залежність держави від зовнішніх позичальників.

Основні напрямки спрямування коштів місцевих бюджетів такі: житлове та шляхове господарство, освіта, місцева  влада та самоврядування, судова система, заходи з охорони навколишнього  середовища, поліція.

Бюджетний рік починається з 1 квітня і завершується 31 березня наступного року. Проект державного бюджету складає  казначейство (міністерство фінансів). При розробленні бюджету враховують такі економічні показники: прогнозні  темпи зростання ВВП, рівень безробіття, норми відсоткових ставок, динаміку цін, ситуацію на фондовому ринку, рівень податкових ставок та ін. Планування здійснюється на п'ятирічний період у цінах  поточного року з відповідним  щорічним коригуванням. За такий досить тривалий період часу (п'ять років) можливі  помилки у прогнозних розрахунках, але, як свідчить практика, середня  помилка не перевищує 1 % від валового національного продукту.

Особливість бюджетного процесу полягає  в тому, що незначну частину видатків бюджету (близько 4 % від загальної  їх кількості) парламент не затверджує. Головним чином, це видатки капітального характеру.

Для Великої Британії характерним  є жорсткий контроль за здійсненням  бюджетних витрат (з метою їх раціональності та відповідності бюджетним призначенням). Основна мета уряду — контролювати зростання державних видатків, тому головний наголос робиться на ефективності використання бюджетних коштів. Усі  відомства самостійно ретельно аналізують виконання конкретних завдань з  погляду результативності.

Коаліційний уряд консерваторів і  ліберальних демократів має намір  знизити дефіцит бюджету до 5,8% ВВП цього року з 8,2% ВВП в 2011/2012 бюджетному році.

У липні Міжнародний валютний фонд повідомив, що Великобританії, можливо, доведеться скоротити податки або  підвищити інвестиційні витрати, щоб  підтримати зростання, якщо економіка  не прискориться до початку наступного року[6].

 

 

2.2Подолання бюджетного  дефіциту Францією

 

 

Приоритетністю в зменшенні  обсягів державного дефіциту Франції  є збільшення податків у 2012 році. У бюджет закладено збільшення податків на € 7,2 млрд. Це дозволить Олланду досягти мети у скороченні бюджетного дефіциту до 4,5% від ВВП у цьому році проти 5,2% у 2011 році. Обіцянка Олланда зменшити дефіцит бюджету спричинила рекордне зниження відсотків за позиками Франції у той час, як відсотки з урядових облігацій Іспанії та Італії зростали.

У структурі податків переважають  внески на соціальні потреби, які  становлять до 37 % всіх податків (у середньому по ЄС - 28 %). На другому місці - надходження від ПДВ та інших податків на товари і послуги - 25,4 % (у середньому по ЄС - 30,8 %). Третє місце займає податок на доходи фізичних осіб - 17,3 % (у середньому по ЄС - 25,8 %)[7].

В Франції центральний  бюджет складається з трьох частин:

• звичайний загальний (державний) бюджет;
• приєднані бюджети різних державних організацій;
• спеціальні рахунки казначейства.

На долю загального бюджету  приходиться більш ніж 70% всіх витрат.

Приєднані бюджети введені  для організацій, що не мають статусу  юридичної особи, але здійснюють торгово-промислову діяльність і мають  фінансову автономію (бюджети пошти, телеграфу, телефону, національна друкарня, монетний двір).

Спеціальні рахунки казначейства охоплюють різні фонди (інвестиційний, національно-спортивний, різні торгові  рахунки казначейства).

У Франції традиційно високі соціальні  гарантії населенню з боку держави. Разом із проблемою зростання  кількості пенсіонерів, незважаючи на досить високий рівень оподаткування, це спричинювало дефіцитність державних  фінансів. У результаті сумарний державний  борг збільшився з 40 % ВВП у 1980-х роках  до 70 % ВВП у 2004 р., тоді як за правилами  ЄС заборонено перевищувати 60-відсотковий  бар'єр.

 

 

2.3 Подолання державного  дефіциту Японією

 

 

У Японії, для забезпечення діяльності держави, функціонує центральний  бюджет (загальний рахунок центрального уряду), інвестиційний бюджет 457 спеціальних  рахунків.

Витрати центрального бюджету  побудовані по функціональній ознаці і відбивають основні задачі і  функції держави.

Бюджетна система Японії - дворівнева; вона складається з державного та місцевих бюджетів. Обсяг державного бюджету на 2007 р. відповідно до урядового проекту становить 82,9 трлн єн, збільшившись на 4,0 %, порівняно з 2006 фінансовим роком. Це близько 700 млрд дол. за поточним курсом. Зростання пов'язане з підвищенням витрат на соціальні потреби, особливо пенсійних видатків, та розміру допомоги за доглядом за дітьми, що має сприяти подоланню негативної тенденції до зниження народжуваності. Водночас бюджетні витрати за низкою позицій скорочуються, наприклад, асигнування на оборону будуть зменшені на 0,3 % (до 4,8 трлн єн).

Уряд розраховує, що завдяки покращенню економічної ситуації в Японії податкові  надходження збільшаться відразу на 16,5 % - до 53,47 трлн єн. Це дасть можливість скоротити випуск державних облігацій на 15,2 %, внаслідок чого дефіцит бюджету скоротиться з 11,21 трлн до 4,43 трлн єн.

Особливу увагу уряд Японії приділяє розвитку науки і освіти, які розглядає  як головний чинник економічного зростання. У складі витрат на науку більше 15 % становлять асигнування на соціальні науки, а на природничі та технічні науки виділяються близько 85 % видатків. За рахунок державного бюджету фінансуються: дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих та ін. Щодо військових витрат, то їх рівень у Японії, порівняно з іншими розвиненими країнами, досить низький: вони не перевищують 1 % ВВП[8].

Бюджетний рік для всіх ланок  фінансової системи починається  у Японії з 1 квітня і закінчується 31 березня наступного календарного року.

Дохідна частина бюджету Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Порівняно з іншими країнами, частка неподаткових надходжень у Японії достить висока. До них належать доходи від орендної плати, продажу  земельних ділянок й іншої  нерухомості, пені, штрафи, доходи від  лотерей, позики та ін.

Податкова система Японії характеризується множинністю податків. Стягувати  їх має право кожен орган територіального  управління. Основні прямі податки - податок на доходи фізичних осіб і податок на прибуток компаній. Податок на доходи фізичних осіб стягується за прогресивною шкалою, за ставкою від 10 до 37 %. За ставкою 10 % оподатковуються доходи до 3,3 млн єн (27,6 тис. дол.) у рік, за ставкою 37 % - доходи понад 18 млн єн (150,5 тис. ДОЛ.) у рік. Додатково доходи оподатковуються на муніципальному рівні (від 3 до 10 %), ще 2-3 % стягується нарівні префектур. З урахуванням цього за цим податком ставки в Японії є одними з найвищих у світі і можуть у сукупності досягати 50 % від доходу індивіда.

Базова ставка податку на прибуток компаній становить ЗО %; для підприємств  малого бізнесу (з капіталом до 850 тис. дол. і з прибутком до 67 тис. дол. у рік) - 22%. Дивіденди обкладаються 20-відсотковим податком. Додатково здійснюються відрахування до системи соціального страхування, які становлять близько 11 % від доходу. Стосовно непрямих податків, то замість ПДВ у Японії справляється податок на споживання, який стягується за ставкою 5 % І яким не обкладаються медичні послуги, послуги у сфері освіти, продажу або оренди нерухомості та ін[9].

Інвестиції у промисловість  здійснюються з фонду промислових  інвестицій і фонду фінансування міського будівництва. Суспільні роботи зі створення і розширення інфраструктури фінансуються в Японії з фондів державного будівництва - шляхового, портового, гідротехнічного, аеродромного, електроенергетичного. У роки економічної депресії уряд, щоб допомогти економіці вийти із застою, виділяв значні бюджетні асигнування на розвиток транспортної інфраструктури у провінціях. Ці асигнування направлялися на "спеціальні рахунки", що привело до зростання державних видатків. Саме ці ресурси допомогли японській економіці і підтримували економічну активність у провінціях. Проте сьогодні фінанси Японії більше не мають змоги витримувати тяжкість такого тягаря. Передбачається об'єднання окремих асигнувань на громадські роботи (будівництво доріг, облаштування річок, спорудження аеродромів і морських портів) у єдиний рахунок. Консолідуються в окремі рядки бюджету засоби, призначені для виплати пенсій і різних видів соціального страхування. Така реструктуризація витратної частини бюджету дасть можливість навести порядок у бюджеті за рахунок скорочення загальної суми витрат.

 

 

ВИСНОВОК

 

 

Отже, практика доводить, що бюджетним дефіцитом потрібно грамотно управляти. На певних етапах розвитку, коли держава має проявляти ініціативу й долати негативні та руйнівні для  національної економіки наслідки, бюджетний  дефіцит, як переконливо свідчать західні  теорія і практика, є доцільним  і може бути важливим інструментом стимулювальної фіскальної політики. В умовах же економічного розвитку та процвітання роль держави має  зменшуватись, а рівень бюджетного дефіциту - знижуватися.

Дефіцит державного бюджету  характерний нині для багатьох країн. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований без дефіциту за останні півстоліття лише два  рази (у 1969, 1998 рр.), у Франції за останні 48 років державний бюджет був  дефіцитним 32 рази, навіть у Німеччині, з її економічним і валютним "благополуччям", перевищення витрат над доходами спостерігається постійно. Неможливо сказати, що бюджетний дефіцит є поганим явищем , він дає змогу державам стимул до розвитку.

Підсумовуючи, можна сказати, що на теперішній час існує багато способів управління бюджетним дефіцитом, тому Україні теж потрібно розглянути зарубіжний досвід та перейняти деяки методи боротьби з ним.

Отже, зменшення і подолання  бюджетного дефіциту можливе лише шляхом ліквідації причин, що його зумовлюють.

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

 

1. Загальні види бюджетного дефіциту [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://diplstud.ru/24/dok.php?id=251 - Заголовок з єкрану.

2. Шляхи подолання держдефіциту [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://libfree.com/191775967_finansimetodi_obmezhennya_shlyahi_skorochennya_defitsitu_byudzhetu.html - Заголовок з єкрану.

3. Методи скорочення бюджетного дефіциту США [Електронний  ресурс]. – Режим доступу:  http://alive-inter.net/ukr/referat-21813agsis - Заголовок з єкрану.

4. Причини утворення держдефіциту [Електронний  ресурс]. – Режим доступу:http://znaimo.com.ua/%D0%91%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D1%84%D1%96%D1%86%D0%B8%D1%82 - Заголовок з єкрану.

5. Бюджетна система Великобританії [Електронний  ресурс]. – Режим доступу:http://pidruchniki.ws/15220122/finansi/finansova_sistema_velikoyi_britaniyi - Заголовок з єкрану.

6. Дефіцит бюджету Британії ставить під загрозу реалізацію заходів економіки [Електронний  ресурс] – Режим доступу: http://www.rinako.com.ua/?n=1160702 - Заголовок з єкрану.

7. Фінансова система Франції [Електронний  ресурс]. – Режим доступу:  http://libfree.com/170968239_finansifinansova_sistema_frantsiyi.html- Заголовок з єкрану.