Звіт з практики в № 15 ПАТ КБ «Приватбанк»

* щоденне формування операційної (формування документів операційного дня) та звітної інформації в тому числі в розрізі відділення (у тому числі за територіальною ознакою) і доступ до цієї інформації Національного банку, що підтверджується інформацією Банку про відповідні технічні можливості його програмного забезпечення; 

* своєчасне, повне та достовірне  відображення всіх операцій Відділення  на балансі Банку згідно з  нормативно-правовими актами Національного  банку; 

* своєчасне складання  первинних документів та регістрів  бухгалтерського обліку; 

* дотримання вимог облікової політики Банку, у тому числі процедури вивірення та контролю за звітністю, операціями відділення; 

* порядок формування та  зберігання первинних документів, облікових регістрів і звітів  відповідно до вимог чинного  законодавства України (у тому  числі правил та інструкцій з архівної справи) тощо.

Для забезпечення діяльності відділення Банк закріплює за ним необхідні засоби та інше майно. Відділення користується майном відповідно до цілей його діяльності та за його призначенням у межах наданих йому прав. Майно відділення є власністю Банку і враховується на балансі Банку.  
Періодичний контроль та ревізію поточної діяльності відділення, здійснюють уповноважені керівником Банку особи. Перевірка діяльності відділення може буди здійсненна згідно з діючим законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України, уповноваженими державними органами за пред’явленням відповідних повноважень та з відома керівництва Банку. Нагляд за діяльністю відділення, з відома керівництва Банку, здійснює територіальне управління Національного банку України за місцем знаходження відділення. Працівники Відділення та інші особи, які залучаються для проведення ревізій і перевірок діяльності Відділення, несуть відповідальність згідно чинного законодавства України, нормативних актів Банку, трудових договорів (контрактів) за якість виконаних робіт, а також за розголошення комерційної чи банківської таємниці. 

Припинення діяльності відділення відбувається шляхом його ліквідації. Відділення ліквідується у випадку:

* ліквідації Банку у встановленому законодавством порядку;

* за рішенням компетентного  органу, відповідно Статуту ПАТ  КБ «ПриватБанк»;

Припинення діяльності відділення регулюється чинним законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України. 
Банк зобов’язаний повідомляти територіальне управління Національного банку України за місцезнаходженням Банку та територіальне управління Національного банку України за місцезнаходженням відділення про рішення компетентного органу Банку про ліквідацію відділення.

 

Розділ 2 Організаційно-функціональна структура підприємства – бази практики.

2.1. Організаційна  схема підприємства.

Організація фінансової роботи банку відділення складається з наступних відділів і секторів:

1. Кредитний відділ –  здійснює кредитування юридичних і фізичних осіб на підставі розроблених головним офісом нормативно-методичних матеріалів.

2. Бухгалтерія – підрозділяється  на три сектори: операційний сектор, виконує функції по обслуговуванню  безготівкових розрахунків клієнтів  банку; сектор міжфіліальних оборотів (МФО) – по обслуговуванню кореспондентських рахунків безготівкового обігу через систему S.W.I.F.T. банкових філій; внутрішньобанківська бухгалтерія – по обслуговуванню не зв'язаних із клієнтами операцій.

3. Касове відділення – обслуговує готівковий обіг і складається з трьох кас: денна каса – обслуговування юридичних осіб по прийому готівки і видачі готівки на виробничі цілі. Каса перерахування – здійснює перерахування готівки, формує грошові пачки і здає їх у грошове сховище.

4. Відділ пасивних операцій  – здійснює залучення депозитів  суб'єктів господарювання і прийом  внесків у населення.

5. Відділ валютних операцій  займається діяльністю, пов'язаною  з обслуговуванням валютних рахунків  юридичних осіб. 

6. В організаційну структуру відділення входять 4 сектора, серед яких – сектор по цінним паперам, сектор аналізу і господарської діяльності, сектор автоматизації і зв'язку, сектор маркетингу.

У загальному вигляді управління банківськими фінансами включає такі рівні:

1. Стратегічний рівень. Максимізація ринкової вартості кожної фірми розглядається як пріоритетне завдання, мета фінансового менеджменту. Найвиразнішим показником роботи компанії, у тому числі й банку, є ринкова ціна її акцій. Банки не є винятком із цього правила, оскільки більшість комерційних банків належать до акціонерних і їхні власники зацікавлені в зростанні вартості акціонерного капіталу та відповідних доходів. На зміну ринкової вартості акціонерного капіталу впливає два основні чинники – чистий прибуток і рівень ризику банку. Вартість акцій банку зростатиме, якщо очікується підвищення дивідендних виплат у майбутньому або за сталої прибутковості знижується рівень ризику, який бере на себе банк. Менеджери можуть працювати, маючи на меті збільшити майбутні доходи банку чи знизити ризиковість операцій аби підвищити вартість акцій банку. Тому і вибір стратегій управління фінансами банку незначний – їх лише дві. Першу спрямовано на максимізацію прибутків, не виключаючи при цьому можливості зазнати збитків, а отже, вона є стратегією підвищеного ризику. Друга має на меті мінімізацію ризиків і стабілізацію прибутків. У такий спосіб банки вимушені постійно балансувати між прибутковістю і ризиком, вибираючи одну з цих альтернативних стратегій. Вибір найраціональнішої стратегії управління є індивідуальним і залежить передусім від настроїв, сподівань і преференцій власників (акціонерів) банку.

Стратегія максимізації прибутку передбачає свідоме прийняття ризику, характеризується спекулятивними тенденціями і реалізується через застосування незбалансованих підходів до управління активами і пасивами банку (які не передбачають вирівнювання окремих статей балансу за обсягами чи строками). Основне завдання управління за такого підходу – недопущення ситуації переростання допустимого ризику в катастрофічний, який загрожує самому існуванню банку і може призвести до банкрутства. 
Стратегію мінімізації ризику вибирають тоді, коли рівень прибутковості банку задовольняє керівництво та акціонерів, а основною метою є стабілізація фінансових результатів. У цьому разі мета досягається за допомогою таких прийомів управління активами і пасивами банку, як відповідність строків та обсягів активів і зобов'язань, чутливих до змін відсоткової ставки (фіксація спреду); імунізація балансу; утримання закритої валютної позиції; формування збалансованого портфеля цінних паперів; проведення операцій хеджування та страхування ризиків та ін. Зрозуміло, на практиці досягти повної відповідності активних і пасивних статей балансу неможливо, але ця стратегія потребує передусім максимально можливого узгодження балансових позицій. Завдання банківського менеджменту полягає в тому, щоб забезпечити ефективну реалізацію вибраної банком стратегії.

На цьому рівні управління банківськими фінансами орієнтуються на ринкову оцінку власного капіталу банку. Результати фінансової діяльності банку оцінюють у координатах "прибутковість – ризик" за допомогою укрупнених показників, таких як співвідношення між власним капіталом, зобов'язаннями та активами банку, конкурентний рівень прибутку на активи (ROA) та прибутку на капітал (ROE). Показники, що характеризують банківські ризики, теж модифікуються залежно від особливостей управлінського процесу. Ризик банку у довгостроковому аспекті характеризується показником мультиплікатора капіталу (МК), який розраховують як відношення активів банку до його капіталу. Що вищим є значення мультиплікатора капіталу, то ризиковішою визнається фінансова структура банку. Традиційним інструментарієм дослідження є методика декомпозиційного аналізу прибутку на власний капітал, відома в теорії корпоративних фінансів як модель Дюпона. Менеджмент банку може використовувати методику декомпозиційного аналізу в процесі фінансового планування. Цей підхід застосовують для визначення цільового рівня прибутку, необхідного для досягнення наперед заданих параметрів фінансової діяльності банку (ROE і ROA) за фіксованої фінансової структури (МК).

2. Тактичний (портфельний) рівень. На цьому рівні об'єктом управління є окремі банківські портфелі, кількість і склад яких визначається необхідним рівнем деталізації. З погляду інформаційного забезпечення в основу класифікації портфелів найзручніше покласти ті самі ознаки, за якими класифіковано балансові рахунки в Плані рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Однак класифікаційну ознаку вибирають залежно від мети управлінського процесу, а тому не обов'язково пов'язувати її тільки з бухгалтерськими рахунками. Вибір методів управління портфелями не залежить від рівня деталізації управлінських процедур, а визначається специфікою того чи іншого виду портфельних активів (кредити, цінні папери, реальні інвестиції, валютні кошти та ін.). Особливістю цього рівня управління банківськими фінансами є прийняття управлінських рішень щодо кожного окремого банківського портфеля. У такому разі портфелі розглядаються в координатах "дохідність – ризик" ізольовано, без урахування взаємозв'язків з іншими портфелями. Управлінські рішення спрямовано на пошук оптимальної структури та складу кожного банківського портфеля. Зрозуміло, за умови формування всіх портфелів за принципом максимізації дохідності та обмеження допустимого ризику вартість капіталу банку за інших однакових умов зростатиме. Проте автономне управління банківськими портфелями не дає змоги оптимізувати загальну структуру балансу та фінансові показники діяльності банку.

3. Оперативний рівень. Завдання оптимізації загальної структури балансу та фінансових показників діяльності банку вирішується на рівні оперативного управління фінансовими потоками банку. На цьому рівні застосовують методи інтегрованого управління балансом банку, об'єднані назвою «управління активами і пасивами банку» (УАП). Оперативне управління активами і пасивами пов'язане передусім із щоденним управлінням банківським балансом, яке здійснюється з позицій оцінювання співвідношення "прибуток – ризик". Цей підхід базується на виявленні інтегральних показників, які характеризують співвідношення активів і пасивів банку. Інтегральні показники одержують через «згортання» окремих показників і розглядають як загальносистемні характеристики. Прибутковість характеризується традиційними для банківської діяльності показниками (прибуток, маржа, спред) і похідними від них – чиста процентна маржа, чистий спред, маржа прибутку та ін. Показники прибутковості за своїм економічним змістом є інтегральними, оскільки розраховуються «згортанням» доходів і витрат (і в грошовому вимірі, і у відсотках).

В [Рис.1.]представлена структурна схема віділення  № 15 ПАТ КБ «ПриватБанк» та як працівники віділення взаємодіють між собою.

 

 

Рис.1. Структурна схема віділення № 15 ПАТ КБ «ПриватБанк».

 

2.2. Функції, права та обов’язки співробітників відділення № 15 ПАТ КБ «ПриватБанк».

Характер роботи на відділенні.

Начальник відділення:

* в межах чинного законодавства та внутрішніх нормативних актів Банку несе матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей та активів, закріплених за відділенням, в тому числі   грошових цінностей, обладнання та інших;

* відповідає за дотримання  робітниками відділення чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України;

* відповідає за належне  виконання вимог, розпоряджень і  наказів Банку, організацію роботи  відділення, за додержання умов  праці, безпеки, за підбір і організацію  роботи персоналу відділення;

* відповідає за дійсність, якість, повноту та своєчасність  надання звітів, відомостей та іншої службової інформації.

Працівники відділення відповідають за якість, правильність та своєчасність виконання покладених на них завдань в межах наданої їм компетенції, а також несуть передбачену чинним законодавством України відповідальність за збитки, що спричинені з їх вини.

Всі працівники відділення надають консультації фізичним та представникам юридичних осіб, продають їм продукти ПАТ КБ «ПриватБанку». У випадку кредитування, аналізують кредитну історію позичальника. 
Працівники відділення можуть бути також агентами, які відповідають за залучення нових клієнтів – фізичних та юридичних осіб, а також за розвиток агентської мережі.

Працівники відділення повинні, відповідно до вимог чинного законодавства України, суворо дотримуватись зберігання банківської таємниці по операціях, рахунках, вкладах і договорах Банку, а також не розголошувати конфіденційну інформацію, яка стала їм відома під час роботи у Банку та у зв'язку з виконанням своїх службових обов’язків.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається відділенням відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх нормативних документів Банку.

Працівники відділення повинні виконувати всі вимоги нормативно-правових актів України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або пов’язаних з фінансуванням тероризму та розроблені Банком внутрішні програми: 

* ідентифікації   та   вивчення   своїх   клієнтів;

* навчання і підвищення  кваліфікації працівників;

* здійснення   фінансового моніторингу за певним напрямками діяльності;   

Відповідальність за організацію проведення фінансового моніторингу у відділенні покладається на начальника відділення. 
Відповідальність за проведення фінансового моніторингу у відділенні покладається на відповідальних за здійснення первинного моніторингу працівників відділення.

Контроль забезпечення виконання вимог нормативно-законодавчих актів України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або пов’язаних з фінансуванням тероризму, покладається на відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу Банку.

 

Розділ 3. Дослідження та опис основних бізнесових (виробничих , адміністративно-інформаційних) процесів підприємства.

3.1. Кредитування  фізичних та юридичних осіб

Кредитування фізичних осіб:

Кредитування фізичних осіб у віділенні № 15 ПАТ КБ “ПриватБанк” здійснюється переважно за допомогою кредитних карт ( карта “Універсальна”).   Така форма кредитування має нецільовий характер і тому клієнт може отримати як кредит у формі готівки, так і розраховуватися у безготівковій формі. Слід відмітити, що такі умови кредитування   дещо нагадують кредит овердрафт, оскільки такі карти є звичайними розрахунковими картами з можливість використання кредитних коштів у межах ліміту. 

Особливостями такого кредитування у віділенні № 15 ПАТ КБ «ПриватБанк» є те, що для використання кредитних коштів надається пільговий період в межах якого не нараховуються відсотки за кредит (до 55 днів). В свою чергу, якщо термін пільгового періоду закінчився використовується   ставка у розмірі 2,5%.