Класифікація зовнішніх ризиків

Зміст

 

Теоретична частина

1. Класифікація зовнішніх ризиків ___________________________________ 3

Практична частина

2. Задача № 2 ____________________________________________________ 14
3. Задача № 3 ____________________________________________________ 16

Список використаної літератури ________________________________ 17

 

 

Класифікація зовнішніх ризиків

 

Відсутність однозначного тлумачення поняття й характеристики ризику та його класифікації пояснюється багатоаспектністю цього явища, ігноруванням його у чинному законодавстві, а у деяких випадках обмеженим застосуванням у реальній економічній практиці та управлінській діяльності підприємства. Ризик - це дуже складне явище, невід'ємний атрибут ринкової економіки і його необхідно враховувати у будь-якій сфері діяльності. Формування законодавчо-нормативної бази, методичних рекомендацій та іншої документації для ефективного управління ризиком потребує насамперед чіткого, логічного та послідовного тлумачення поняття ризику, визначення основних факторів впливу та формування класифікації для суб'єкту господарювання.

Розрізняють зовнішні і внутрішні підприємницькі ризики. Ризики, які безпосередньо не пов'язані з діяльністю підприємства чи його контактною аудиторією, належать до зовнішніх ризиків.

Зовнішні ризики пов'язані зі спричиненням збитків і неотриманням підприємцем очікуваного прибутку внаслідок порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або через інші обставини, які не залежать від нього.

На рівень зовнішніх ризиків впливає велика кількість факторів — політичні, економічні, демографічні та ін. До зовнішніх ризиків належать:

—  природні (ризик стихійних лих і екологічні ризики);

—  загальноекономічні (ризик зміни економічної ситуації, ризик несприятливої кон'юнктури ринку, податкові ризики, ризик посилення конкуренції і галузевий ризик);

—  політичні (ризик націоналізації й експропріації, ризик трансферту, ризик розриву контракту, ризик воєнних дій і цивільних заворушень);

—  фінансові ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей (інфляційні і дефляційні ризики, валютні ризики, ризик ліквідності, ризик зміни загальноринкової ставки процента).

Розглянемо деякі види зовнішніх ризиків.

До зовнішніх ризиків відноситься ризик стихійних лих або, як його ще називають, — форс-мажорних обставин. Він залежить як від наявності або відсутності стихійних явищ природи і пов'язаних з ними наслідків, так і від різного роду обмежень з боку держави. Обмежити вплив цих ризиків на діяльність підприємства можна тільки шляхом своєчасного інформування один одного про зміну обставин.

Форс-мажорними обставинами можуть бути природні катастрофи: повені, землетруси, шторми й інші кліматичні катаклізми, війни, революції, путчі, страйки і т.п., які заважають підприємцю здійснювати свою діяльність. Відшкодування втрат, викликаних форс-мажорними обставинами, здійснюється, як правило, за допомогою страхування угод у спеціалізованих страхових компаніях.

Загальноекономічні ризики — це ризики, обумовлені несприятливими змінами в економіці країни. Найпоширенішим видом загальноекономічного ризику є податковий ризик. Економічні ризики також представлені зміною рівня управління, кон'юнктурою ринку і т. д.

Податкові ризики можна розглядати з двох позицій — підприємця і держави.

Податковий ризик підприємця пов'язаний з можливими змінами податкової політики (поява нових податків, ліквідація чи скорочення податкових пільг тощо), а також зміною величини податкових ставок. Слід зазначити, що рівень підприємницького ризику збільшують не тільки високі ставки податків, а й нестабільність податкового законодавства, коли існує висока ймовірність того, що ставки податків можуть бути змінені, як правило, у бік збільшення. Виправлення і доповнення, які постійно вносяться, є джерелом ризику, позбавляють підприємців впевненості в надійності своєї діяльності.

Податковий ризик держави полягає в можливому скороченні надходжень у бюджет у результаті зміни податкової політики і/або величини податкових ставок.

Як показала практика, держава зацікавлена у встановленні таких ставок оподатковування, які б:

—  з одного боку, не перешкоджали б розвитку підприємництва;

— з другого боку, забезпечували б максимальне надходження коштів у бюджет.

Політичний ризик — можливість виникнення збитків (недоодержання прибутку) у зв'язку з можливими змінами в курсі політики уряду, змінами законодавства.

Найважливішою складовою частиною політичних ризиків є державні ризики. Суть їх полягає в можливості недоодержання доходу або втрати власності іноземного підприємця чи інвестора внаслідок зміни соціально-політичної ситуації в країні.

Політичний ризик — це ймовірність того, що зміна законодавчих або регулюючих актів усередині країни чи за її межами здійснить негативний вплив на прибуток, операції і перспективи фірми, адже політичний ризик пов’язаний не тільки з конкретною країною, а й з сусідніми країнами, регіоном і навіть геополітикою (благополучний Кувейт, але поряд Ірак!).

Отже, політичні ризики визначаються геополітичною, соціально-економічною ситуацією і діяльністю держави. Вони проявляються в зміні чи порушенні умов виробничо-торговельного процесу з причин, обумовлених діяльністю міжнародних організацій, органів державного керування власної держави чи зовнішніх держав. Політичні ризики поділяють на групи:

1. Ризик націоналізації й експропріації (однак складність полягає в тому, що в жодному документі юридично точно не визначається, чим відрізняється націоналізація від конфіскації).

2. Ризик трансферту, пов’язаний з можливими обмеженнями на конвертування місцевої валюти (ризик трансферту пов’язаний з переведенням місцевої валюти в іноземну, прикладом може служити ситуація, коли підприємство, одержуючи прибуток у національній валюті, не в змозі перевести її у валюту інвестора).

3. Ризик розірвання контракту через дії влади країни, у якій знаходиться компанія-контрагент.

4.  Ризик воєнних дій, цивільних заворушень.

Політичний ризик умовно можна наділити на:

— регіональний;

— міжнародний;

— внутрішньодержавний.

Політичні ризики тісно пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю, а вона у свою чергу характеризується тим, що частина учасників угоди є резидентами, а частина — нерезидентами. Це породжує додаткові ризики, пов’язані з можливими розбіжностями в промислових і банківських стандартах, технологіях, техніці, ділових звичаях, культурі й ін.

Політичні й інші державні ризики супроводжують різні види підприємницької діяльності, якщо вона здійснюється за кордоном, а зовнішньоекономічна діяльність вимагає особливої уваги з боку ризик-менеджера через низку обставин:

1) угоди і реалізовані проекти відзначаються значним масштабом, великими і небезпечними страховими ризиками. Тому з фінансової точки зору для підприємства-учасника зовнішньо-економічної діяльності ризик найчастіше носить критичний (при якому суб’єкту менеджменту загрожує втрата виторгу) чи катастрофічний (при якому виникає неплатоспроможність) характер;

2) підвищений ризик зовнішньоекономічної діяльності пов’язаний з відмінностями правових систем держав, у яких діють підприємства-контрагенти, обмеженим обсягом інформації про підприємство-контрагента, можливістю негативного впливу третьої сторони і підприємств-конкурентів, неповнотою знання ділових звичаїв, бюрократичних особливостей, ринків іншої країни, кліматичних умов, флори і фауни іншої країни (наприклад, відомий випадок, коли місцевим гризунам дуже сподобався ізоляційний матеріал проводів, і електроустаткування було виведене з ладу) та ін.;

3) географічною роз’єднаністю окремих елементів виробничої, транспортної, торговельної, пусконалагоджувальної й інших видів діяльності, які є елементами зовнішньоекономічної угоди, що підвищує ризик несприятливих природних та інших видів впливів при реалізації проекту;

4) зовнішньоекономічні угоди пов’язані з необхідністю перевезення вантажів на великі відстані. У випадку якщо вантаж чи транспортний засіб містять елементи, здатні породжувати фактори ураження, це може створювати ризик як для використовуваного транспорту і вантажів, так і для сторонніх об'єктів, які знаходяться поблизу маршрутів перевезення.

Державні ризики виникають при здійсненні підприємцями й інвесторами своєї діяльності на території іноземних держав.

Причинами державного ризику можуть бути нестабільність державної влади, особливості державного устрою і законодавства, неефективна економічна політика, яка проводиться урядом, етнічні і регіональні проблеми, різка поляризація інтересів різних соціальних груп і т. п.

Для інвестора державні ризики в цілому визначають імовірність того, що об'єкти інвестицій будуть знищені або експропрійовані в результаті суспільно-політичних потрясінь чи погіршених умов для інвестиційної або економічної діяльності в результаті зміни законодавчої бази.

Для підприємця державні ризики означають можливість невиконання укладених міжнародних контрактів, ушкодження чи втрату майна, коштів у результаті певних соціально-політичних або економічних подій.

Державні ризики можуть бути трьох типів:

— соціально-політичні;

— макроекономічні;

— мікроекономічні.

Одним із рекомендованих способів аналізу рівня державного ризику є індекс БЕРИ, який регулярно публікується німецькою фірмою БЕРИ.

З його допомогою можна визначити попередній рівень державного ризику. Аналіз проводиться чотири рази на рік приблизно сотнею експертів за допомогою методів експертних оцінок. До складу часткових показників, що підлягають аналізу, входять: ефективність економіки, яка розраховується виходячи з прогнозованої середньорічної зміни ВНП держави; рівень політичного ризику; рівень заборгованості, який розраховується за даними Світового банку з урахуванням розміру заборгованості, якості її обслуговування, обсягу експорту, балансу зовнішньоторговельного обороту та ін.; доступність банківських кредитів; доступність короткострокового фінансування; доступність довгострокового позичкового капіталу; імовірність виникнення форс-мажор-них обставин; рівень кредитоспроможності країни; сума невиконаних зобов’язань щодо виплати зовнішнього боргу.

Державні ризики можуть бути структуровані на ризики конвертованості, ризики трансферту чи мораторію платежу.

Фінансові ризики — можливість втрат коштів.

Під фінансовим ризиком розуміється ризик, який виникає при здійсненні фінансових угод виходячи з того, що в ролі товару виступає або валюта, або цінні папери, або кошти.

Можлива така класифікація фінансового ризику:

— валютний ризик;

— процентний ризик;

— інвестиційний ризик.

Валютний ризик — імовірність фінансових утрат у результаті зміни курсу валют, яка може відбутися в період між укладенням контракту і фактичним здійсненням розрахунку по ньому.

Під валютними ризиками розуміється ймовірність виникнення збитків від зміни обмінних курсів у процесі зовнішньоекономічної діяльності в інших країнах, а також при одержанні експортних кредитів.

Валютні ризики пов'язані зі зміною валютних курсів. Величина валютного ризику пов'язана з втратою купівельної спроможності валюти, тому вона знаходиться в прямій залежності від розриву в часі між терміном укладення угоди і моментом платежу. Курсові втрати в експортера виникають у випадку укладення контракту до падіння курсу валюти платежу, тому що за виручені кошти експортер одержує менше національних коштів. Імпортер же має збитки при підвищенні курсу валюти, тому що для її придбання потрібно буде затратити більше національних валютних коштів. Валютні ризики належать до спекулятивних ризиків, тому при втратах од-нією зі сторін у результаті зміни валютних курсів інша сторона, як правило, дістає додатковий прибуток, і навпаки.

Таким чином, валютний ризик — це:

— імовірність того, що зміна курсів іноземних валют призведе до появи у фірми збитків унаслідок зміни ринкової вартості її активів і пасивів;

— невизначеність у прибутковості закордонного фінансового активу, пов'язана з невідомим заздалегідь курсом, за яким іноземна валюта обмінюватиметься на валюту інвестора.

Він пов'язаний із процентним ризиком. Валютний ризик містить у собі:

—  економічний валютний ризик — для підприємницької фірми полягає в тому, що вартість її активів і пасивів може змінюватися у більший чи менший бік через можливість зміни валютного курсу. Це також стосується інвесторів, закордонні інвестиції яких приносять дохід в іноземній валюті;

— ризик переказу — має бухгалтерську природу і пов'язаний з розбіжностями обліку активів і пасивів в іноземній валюті. У випадку, якщо відбувається падіння курсу іноземної валюти, у якій виражені активи, вартість цих активів зменшується;

— ризик угод — це імовірність наявних валютних збитків з конкретних операцій в іноземній валюті. Ризик угод виникає через невизначеність вартості в національній валюті операції в майбутньому.

Валютний курс впливає на зовнішньоекономічну діяльність країни. Занижений валютний курс дозволяє одержати додаткові вигоди при експорті і сприяє припливу іноземного капіталу, одночасно дестимулюючи імпорт. Протилежна економічна ситуація виникає при завищенні курсу валют. При цьому знижується ефективність експорту і росте ефективність імпорту.

Під процентним ризиком розуміється ймовірність виникнення збитків у випадку зміни процентних ставок з фінансових ресурсів.

З цим видом ризиків зіштовхуються банки, страхові й інвестиційні компанії, а також нефінансові підприємства, які позичають кошти чи вкладають їх в активи, що приносять відсотки (державні цінні папери, облігації підприємств і т. д.). Отже, до процентних ризиків належить небезпека втрат у результаті перевищення процентних ставок, виплачуваних із залучених коштів, над ставками з наданих кредитів.