Контрольна робота з «Історії економіки та економічної думки»

Основи математичної школи в Росії заклав Чупров, хоча інтерес до цього напрямку виник іще в 60-х рр., коли в журналі «Отечественные записки» за підписом «А.Ч.» було надруковано статтю «Математичне обчислення ціни праці». Автор статті пропагував ідеї німецького статистика Енгеля і підкреслював плодотворність застосування математичного методу до вивчення економічних явищ.

Значний внесок у розробку математичних методів у Росії зробили такі економісти, як Ю. Г. Жуковський, В. К. Дмитрієв, Л. З. Слонімський та інші. Так, Ю. Жуковський з допомогою цих методів намагався дати аналіз теорії прибутку і теорії ренти Рікардо. Л. Слонімський пропагував ідеї І. Тюнена і А. Курно. З викладенням найцінніших, на його погляд, досягнень математичної школи виступив Л. Вінярський.

Праці відомого економіста-математика В. Дмитрієва справили значний вплив на розвиток економіко-математичних досліджень не тільки в Росії, а й за кордоном. Головна мета його економічних нарисів — довести сумісність трудової теорії і теорії граничної корисності. Він першим запропонував спосіб визначення повних витрат праці на виробництво продукції і поєднав аналіз виробничих витрат із аналізом ціни та її залежності від попиту і пропозиції.

У першому нарисі Дмитрієв дає математичний аналіз теорії цінності Рікардо, розглядає питання кількісного аналізу співвідношення між ціною і витратами виробництва і робить цікаві висновки щодо визначення повних витрат праці. У другому нарисі він аналізує теорію конкуренції А.Курно, у третьому — викладає еволюцію теорії граничної корисності.

Однак математичний напрям не набрав у Росії великого поширення, багато економістів критикувало математичну школу.

Отже, можна сказати, що розвиток політичної економії в Росії хоч і мав певні особливості, зумовлені особливостями соціально-економічного розвитку країни, проте в цілому відбувався в тому самому напрямку, що й на Заході.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Розкрити зміст категорій і понять

Суспільний устрій; християнський комунізм; «принцип економічної свободи»; «суспільство справедливості»; соціальне партнерство; комуністичне суспільство; фаланга; контрибуція; «економічний порядок»; крива Філліпса; стимулююча роль інновацій; ефект Лаффера; неокласична теорія; неолібералізм; монетаризм.

1. Суспільний устрій - це всеохоплююча організація суспільства, яка обумовлена певним рівнем соціально-економічного та політичного розвитку, характерними рисами суспільної свідомості і традиціями взаємодії людей у різних сферах життя.

Суспільний лад охороняється державою і правом, його засади знаходять своє закріплення в Основному Законі держави. У структурному відношенні суспільний устрій складається з 4-х основних підсистем, кожна з яких об'єднує групу суспільних відносин в економічній, соціальній, духовно-культурній і політичній сферах.

2. Християнський комунізм — одна із форм релігійного комунізму заснована на християнстві. Це богословські і політичні течії засновані на думці, що вчення Ісуса Христа має змусити християн до підтримки комунізму як суспільного ладу. Хоча не існує єдиної думки коли зародився християнський комунізм, багато християнських комуністів стверджують, що є докази із Біблії про те, що перші християни, у тому числі і апостоли створили власне невелике комуністичне суспільство у перші роки після смерті і воскресіння Христа.
3. «Принцип економічної свободи» означає, що кожен економічний суб’єкт керується власними інтересами і несе відповідальність за свої дії. Умовою реалізації цього принципу є приватна власність, яка поширюється на майно, доходи і виробничі ресурси.

Для підприємця економічна свобода означає можливість почати свою діяльність в будь-якій області і досягати мети максимізації свого доходу від проекту всіма законними способами.

Для споживача економічна свобода передбачає широкий вибір товарів і послуг, досягнення оптимального використання своїх доходів з метою отримання найвищої користі для себе.

4. «Суспільство справедливості». Сучасне розуміння суспільної справедливості полягає насамперед у забезпеченні державою прав і свобод усіх членів демократичного громадянського суспільства, взаємній повазі громадян до прав одне одного, щонайповнішому дотриманні у взаєминах людей моральних та правових норм.
5. Соціальне партнерство — це система взаємозв'язків між представниками найманих працівників (переважно професійними спілками) — з одного боку, роботодавцями та їх об'єднаннями — з другого, і державою та органами місцевого самоврядування — з третього, що виражається у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави.
6. Комуністичне суспільство – вища  суспільна формація, що йде на зміну капіталізму і що має дві фази свого розвитку: соціалізм і комунізм. Соціалізм є те суспільство, яке виростає з капіталізму безпосередньо, - перша фаза комуністичної формації. Комунізм - друга і вища стадія, він може розвиватися тільки тоді, коли цілком зміцниться соціалізм.
7. Фаланстер (фаланга ) - вчення утопічного соціалізму Шарля Фур'є палац особливого типу, який є центром життя фаланги - самодостатньої комуни з 1600-1800 людей, що працюють разом для взаємної вигоди. Сам Фур'є через відсутність фінансової підтримки так і не зміг заснувати жодного фаланстера, але деяких його послідовників це вдалося. Однак ні одна фаланга не проіснувала довше 12 років.
8. . Контрибуція :

1)примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, яка зазнала  поразки у війні, державам-переможницям;

2)примусові грошові чи натуральні  стягнення з населення, які проводять  війська однієї з країн, що  воюють, на захопленій території  супротивника.

9. Економічний порядок - характеристика соціально-економічної системи щодо морально-етичних і політичних норм.
10. Крива Філіпса

Рис. 1. Крива Філіпса

 

   На рис.1 зображено  графік, що отримав назву кривої  Філіпса. За систему координат служить ΔW – зміна номінальних ставок заробітної плати та U – рівень безробіття. До 1948 р. заробітна плата проявляла гнучкість в обох напрямках і в гору і вниз. В силу цього крива Філіпса перетинала горизонтальну вісь в точці, що відповідала рівню безробіття в 6%. В повоєнний період заробітна плата виявилась негнучкою в бік зниження і крива цього періоду лежала вище осі ОU. Розрахунки А. В. Філіпса показували, що збільшення безробіття в Англії понад 2,5 – 3% вело до різкого сповільнення зростання цін і заробітної плати.

Ричард Дж. Ліпсі теоретично обґрунтував криву Філіпса. Він припустив, що ступінь зміни номінальної заробітної плати є функцією величини надлишкового попиту на ринку праці. В свою чергу, П. Семюелсон створив  модифіковану криву Філліпса, замінивши темп зміни номінальних ставок заробітної плати на темп зростання товарних цін, або рівень інфляції. В його інтерпретації крива Філіпса показувала, що існує обернена залежність між темпами інфляції і рівнем безробіття. Чим вищою є інфляції тим нижчим є рівень безробіття.

Використання кривої Філіпса в якості аналітичного інструмента здійснення макроекономічної політики дало змогу розраховувати умови рівноваги між достатньо високим рівнем зайнятості і певною стабільністю цін. В 60-х рр. серед урядових кіл багатьох розвинутих країн утвердилася думка про можливість зменшення розмірів безробіття за умови, що доведеться змиритися з дещо більш високими темпами інфляції. Саме ця теорія служила одним із обґрунтувань «війни з бідністю» Джона Кеннеді в США. Завдяки заходам грошово-кредитної та фіскальної політики вдалося знизити загальний рівень безробіття із майже 7% до 3,3%.

Проте, практика показала, що крива Філіпса може бути застосована лише до короткострокового періоду і лише для аналізу в умовах помірної інфляції, з постійними темпами. Кризові явища 70-х рр. кардинально змінили ситуацію. Статистичні дані вже не відповідали кривій Філіпса. Шоки пропозиції породили стагфляцію – поєднання економічного спаду, масового безробіття і високих темпів інфляції.

11. Інновація – це економічна категорія. Як категорія інновація відображає найбільш загальні і істотні властивості, ознаки, зв’язки і відношення виробництва і реалізації новизни.

Отримання прибутку за рахунок реалізації інновації прямо відповідає основної мети будь-якої комерційної організації. Прибуток служить стимулом підприємця до впровадження нових інновацій; спонукає постійно вивчати попит, удосконалювати організацію маркетингової діяльності, застосовувати сучасні методи управління фінансами. Все це складає зміст стимулюючої функції інновації.

12. Ефект Лаффера – термін мікроекономіки, що описує залежність між ставками оподаткування і базою оподаткування (обсягом продукції, що випускається). Показує, що зниження ставки оподаткування має потужний стимулюючим вплив на виробництво. База оподаткування збільшується. Продукції випускається більше, а тому збирається більше податків. Зниження ставки оподаткування компенсується зростанням випуску продукції, в кінцевому рахунку податкові надходження збільшуються.
13. Неокласична економічна теорія — економічна теорія, дослідженням якої є поведінка т. з. „ економічної людини" (homo economicus), яка в якості продавця робочої сили, споживача чи підприємця намагається максималізувати свій дохід, звести до мінімуму затрати (зусилля). Н. е. т. виникла в 70-х роках XIX ст., її засновники — відомі австрійські економісти К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, швейцарські вчені У. Джевонс, Л. Вальрас та ін. Основною категорією свого вчення прихильники Н. е. т. вважають граничну корисність, протиставляючи її теорії трудової вартості (див. Гранична корисність). Вони також висунули теорію загальної економічної рівноваги, згідно з якою механізм вільної конкуренції (і перш за все ринкового ціноутворення) забезпечує „ справедливу" винагороду кожному з факторів виробництва і повне використання економічних ресурсів. Н. е. т. досягла найбільшого розвитку в роботах англійських економістів А Маршалла і А. Пігу. В рамках „ неокласичного відродження" важливу роль відіграє теорія монетаризму (див. Монетаризм).
14. Неолібералізм — напрям в економічній теорії, що базується на неокласичній методології і захищає принципи саморегулювання економіки, вільної конкуренції та економічної свободи. Ринок розглядається як ефективна система, що якнайбільше сприяє економічному зростанню і забезпечує пріоритетне становище суб’єктів економічної діяльності. Роль держави неолібералізм обмежує організацією та охороною побудованої на класичних засадах економіки. Держава має забезпечувати умови для конкуренції і здійснювати контроль там, де конкуренції бракує. Функції держави щодо соціальної сфери неолібералізм розглядає у зв’язку зі способом перерозподілу суспільних доходів, що ставиться в залежність від успіхів економіки і сприяє її розвитку.
15. Монетаризм — економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів. Започаткував теорію монетаризму Мілтон Фрідман, назву новій економічній теорії дав Карл Бруннер (Karl Brunner).

3.Тести

1.  Визначіть, на дослідженні яких теорій ґрунтується маржиналізм?

а) граничних економічних величин;

б) сумарних економічних величинах;

в) середніх економічних величинах;

г) раціонального розподілу обмежених ресурсів.

2. На думку О. Бем-Баверка первинними факторами виробництва є:

а) праця і капітал;

б) праця і земля;

в) капітал і підприємницькі здібності;

г) земля і капітал;

д) праця, капітал, природні ресурси.

3. Виберіть, із нижче перерахованих, основні напрямки австрійської школи політичної економії:

а) учення про цінність;

б) теорія еластичності економічних процесів;

в) теорія суб’єктивної економічної цінності;

г) теорія стимулюючої ролі інвестицій;

д) теорія граничної корисності.

4. Що на думку В. Парето, повинна вивчати економічна наука?

а) потреби людини;

б) поведінку людини у виробництві;

в) причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами;

г) відносини між людьми у процесі виробництва.

5. Домінуючим методом економічного аналізу неокласичного напряму економічної думки є:

а) емпіричнй;

б) каузальний;

в) функціональний;

г) абстракції;

д) індукативний.

6. Виділіть основні складові воєнного комунізму:

а) введення продовольчої диктатури;

б) націоналізація всіх підприємств;

в) свобода торгівлі і підтримка політики «фритредерства»;