Лекции по экономике

Основні витрати – це прямі витрати на продукцію, без яких саме виробництво продукції стає неможливим. Вони  поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати (амортизація, орендна плата тощо, які можна віднести не конкретний об’єкт обліку витрат).

Накладні виробничі витрати – це витрати, пов“язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно доцільним способом

( непряма зарплата, витрати  на утримання обладнання, утримання  виробничих приміщень, допоміжні  матеріали, зарплата обслуговуючого  персоналу, оплата комунальних послуг  тощо).

У зарубіжній практиці досить часто прямі витрати на оплату праці та накладні виробничі витрати об’єднують в одну групу і визначають їх як конверсійні витрати, тобто витрати на обробку сировини і матеріалів з метою перетворення їх у готові вироби.

2) Класифікація витрат з метою прийняття управлінських рішень: релевантні та нерелевантні, постійні та змінні, маржинальні та середні, дійсні та можливі.

Релевантні витрати – це витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття певного управлінського рішення.  Вони повинні відповідати таким критеріям:

- вони повинні бути пов’язаними із завданням підприємства, конкретними проектами, рішеннями, сприяти зростанню потенціалу підприємства та зміцненню благополуччя власників;

- вони повинні змінюватися залежно від можливого управлінського рішення, тобто залежати від управлінського рішення;

- вони повинні відноситися до майбутніх витрат, тому що всі минулі витрати залишаються незмінними, щоб не сталося в майбутньому.

Нерелевантні витрати - це витрати, які не залежать від прийнятого (або можливого) управлінського рішення. До них належать не лише минулі витрати, а й частина майбутніх витрат, які будуть незмінними при різних варіантах рішення.

Наприклад, автопідприємство вирішило придбати додатково один вантажний автомобіль. Постачальники запропонували йому декілька моделей, що відрізняються вантажопідйомністю, питомими витратами пального, нормативною тривалістю експлуатації, вартістю техобслуговування, купівельною вартістю самого автомобіля і витратами на його реєстрацію тощо. Це все релевантні витрати. Крім того, для автомобіля треба найняти водія. На підприємстві оплата воді передбачена окладна незалежно від моделі автомобіля, тому що автомобіль планується використовувати як машину техобслуговування. У даному випадку витрати на оплату праці водія є не релевантними для прийняття рішення а про те, яку модель краще придбати. Але якщо оплата водія буде залежати від моделі автомобіля, то її треба буде віднести до релевантних витрат.

Як видно з наведеного прикладу, різні варіанти рішення зумовлюють різні витрати. У практиці управлінського обліку витрати, що складають різницю між окремими варіантами альтернативних рішень, називають по-різному: диференціальними, приростними, додатковими, інкрементними.

Постійні витрати – це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі (наприклад, витрати на освітлення приміщення цеху не залежать прямо від кількості окремих видів продукції, що в ньому виготовлені).

Змінні витрати – це витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва (наприклад, витрати основних матеріалів на виготовлення продукції).

Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів. Вони відображаються в системі обліку в міру їх здійснення (наприклад, нарахування оплати праці, списання витрачених матеріалів і т.ін.)

Можливі витрати (втрати) - це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення. Наприклад, підприємство розглядає альтернативу використання вільних коштів: придбати цінні папери або придбати комп’ютер і здати його в оренду. Релевантні витрати для наведених варіантів:

Варіант 1 – дійсні витрати – придбати акції (вартість акцій) + можливі витрати  (втрати доходу від здачі комп’ютера в оренду)

Варіант 2 – дійсні витрати – придбати комп“ютер і здати його в оренду

( вартість комп’ютера) + можливі витрати ( втрати доходу від дивідендів).

Сума втраченої вигоди і враховується як можливі витрати. Їх ще називають альтернативними, або можливими витратами.

Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції понад досягнутий рівень, тобто це сума змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.

Середні витрати – це середня арифметична собівартість одиниці продукції, розрахована відношенням загальної суми витрат до кількості одиниць виготовленої продукції.

3) Класифікація витрат  з метою контролю виконання: контрольовані  та неконтрольовані, плановані та неплановані, продуктивні та непродуктивні.

Контрольовані витрати – це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив. Рівень контрольованості залежить від рівня управління та часу, протягом якого здійснюється контроль за витратами.

Неконтрольовані - це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них. По суті, зовсім неконтрольованих витрат не буває, але є витрати, які не може проконтролювати конкретний менеджер за відведений період часу.

Цей розподіл залежить від повноважень менеджера. Наприклад, контрольовані витрати з боку керівника цеху – основні матеріальні витрати і основна зарплата, неконтрольовані – амортизація верстатів. Ця класифікація лежить в основі системи обліку за центрами відпоідальності.

4) Класифікація витрат за видами діяльності, функціями та елементами

З метою визначення фінансового результату в Україні використовується інша класифікація витрат у відповідності із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати“. Доходи, витрати, прибутки і збитки поділяються за видами діяльності, функціями та елементами операційних витрат.

По-перше за видами діяльності витрати класифікують на :

1) від звичайної діяльності – будь-яка основна діяльність, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення;

2) надзвичайна діяльність – відбувається нечасто або нерегулярно (стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії). Втрати внаслідок таких подій покриваються за рахунок страхового відшкодування та інших доходів від надзвичайної діяльності.

Звичайна діяльність поділяється на операційну та іншу (фінансову та інвестиційну).

Витрати пов’язані з основною (операційною) діяльністю, розрізняють за функціями – витрати виробництва, витрати на управління, збут та інші. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати. Адміністративні витрати, витрати на збут та інші невиробничі операційні витрати до собівартості не включаються, а відшкодовуються за рахунок валового доходу.

Витрати від іншої діяльності (фінансової, інвестиційної) порівнюються з доходами від такої діяльності для визначення фінансового результату.

 

1.1.3 Поведінка витрат

 

         Витрати  мають властивість поводитися  по-різному. Під  поведінкою витрат розуміють характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства. Діяльність, яка впливає на витрати, називається фактором витрат: наприклад, функція бізнесу “виробництво” – фактори витрат обсяг виробництва, кількість переналадок обладнання, основна зарплата; функція “маркетинг“ – фактори: кількість рекламних оголошень, кількість продавців, виручка.

Поведінка витрат визначається їх видом: змінні, постійні, на півзмінні, напівпостійні.

Змінні витрати – це такі, сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності, тобто при зростанні обсягу виробництва на 10% загальна сума таких витрат також зростає на 10%, але в розрахунку на одиницю продукції вони не змінюються. Графічно ця залежність виражається прямою лінією, а теоретично – рівнянням прямої

 

                                            y = bx                                                                ( 1.1 )

 

 

де y – загальна сума змінних витрат, грн.;

     х – обсяг  діяльності (кількість одиниць виготовленої  продукції), нат.од.;

     b – витрати на одиницю продукції, грн./шт.

Постійні витрати – це такі, сума яких не змінюється при зміні обсягу діяльності (орендна плата, зарплата адмінперсоналу, прямолінійна амортизація основних засобів і т.ін.). З розрахунку на одиницю продукції при зростанні обсягів виробництва такі витрати зменшуються.

У реальному житті рідко можна знайти витрати, які по самій своїй суті є виключно постійними або змінними. Економічні явища і пов’язані з ними витрати у більшості випадків є умовно-змінними або умовно-постійними, тобто вони містять одночасно і змінні, і постійні витрати (наприклад, плата за послуги зв’язку включає постійну суму абонентної плати та змінну плату залежно від тривалості часу розмов).

Отже, будь-які сукупні витрати у загальному вигляді можна зобразити формулою

 

                                            y= a + bx,                                                            ( 1.2 )

де а – сума постійних витрат, грн..                               

При аналізі поведінки витрат треба мати на увазі, що постійні витрати ніколи не бувають абсолютно постійними. Вони відносно постійні лише в межах релевантного діапазону, тобто обсягу діяльності в межах якого сума постійних витрат не змінюється. Наприклад, сума лінійної амортизації обладнання буде постійною величиною до тих пір, полки підприємство не буде змушене придбати додаткове обладнання для розширення обсягу виробництва. З цього моменту сума постійних витрат різко зросте (зробить стрибок), а потім знову певний час буде незмінною.

Отже, постійні витрати не змінюються автоматично із зростанням обсягу виробництва, вони можуть здійснюватися внаслідок відповідних управлінських рішень про розширення обсягу діяльності за межі релевантного діапазону. Відповідно до цього постійні витрати поділяють на обов’язкові та дискреційні.

Обов’язкові – це витрати, зумовлені потужністю підприємства, обсягами його діяльності (наприклад, зарплата обслуговуючого персоналу).

Дискреційні витрати – це витрати, розмір яких визначається керівником підприємства і не має прямого зв’язку зі змінами обсягу поточної діяльності (наприклад, витрати на наукові дослідження і розробки, на рекламу, на підвищення кваліфікації персоналу тощо). Характерною особливістю дискреційних витрат є те, що в критичний момент їх величина може бути зменшена без суттєвої зміни обсягу діяльності.

Вивчення поведінки витрат дозволяє оцінити витрати і побудувати їх функцію.

Оцінка витрат – це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв“язку між витратами та різними чинниками на підставі дослідження минулої діяльності.

 

Контрольні питання

1. Дайте економічну характеристику  складу витрат підприємства.

2.Охарактеризуйте принцип класифікації витрат та основні цілі її застосування.

3.Наведіть класифікацію  витрат для оцінки запасів  і визначення фінансових результатів  діяльності.

4.Дайте характеристику  вичерпаних і невичерпаних витрат, витрат на продукцію і витрат  періоду.

5.Наведіть характеристику класифікації витрат для прийняття управлінських рішень.

6.Охарактеризуйте і наведіть  прикладі релевантних та не  релевантних витрат, мету їх використання.

7.Охарактеризуйте постійні  і змінні витрати. Для вирішення  яких задач вони використовуються?

8.Дайте характеристику і наведіть приклади маржинальних і середніх, дійсних і можливих витрат.

9.Наведіть характеристику  класифікації витрат для контролю  за їх рівнем та управління  витратами.

 

Тема 1.2 Управління витратами на підприємстві

 

План

1.2.1 Характеристика елементів  системи управління витратами

1.2.2 Принципи управління витратами

1.2.3 Нормування, планування, облік та аналіз витрат

1.2.4 Резерви зниження витрат та стимулювання зниження витрат

1.2.5 Організаційна система управління витратами на підприємстві

 

1.2.1 Характеристика елементів системи управління витратами

 

Якщо Ваш бізнес розвивається недостатньо успішно в порівнянні з конкурентами і ви зайняті пошуком  причин та винуватців, то для початку поставте собі такі запитання:

- Який вид діяльності приносить вашій компаніі найбільший дохід?

- Який продукт чи група продуктів  є найбільш прибутковими і  користуються підвищеним попитом?

- Чи є у вас в компаніі  розроблена система ціноутворення?

- Хто з ваших клієнтів і  постачальників займає найбільший сегмент у реалізації та поставках вашої компанії і чому?

- Чи створена і наскільки  ефективно працює у вас система  оперативного та фінансового  планування?

- Чи відстежується відхилення  від планів і чи аналізуються  їх причини?

Якщо ви відповідаєте позитивно і для відповіді можете своєчасно отримати необхідну інформацію, отже,система управлінського обліку (або управління витратами) у вас на підприємствах створена і працює ефективно.