Международные экономические отношения Украины

- забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-економічних стосунків з основними партнерами.

В основу нового митного  тарифу покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) на базі Гармонізованої системи опису і кодування товарів версії 1996 p., з рівнем національної деталізації до 10 знаків, щоб уникнути використання сьогодні т. зв. "буферних" підсубпозицій із зазначенням тільки конкретного виду товару.

Для України, як незалежної держави, котра сьогодні стикається із серйозними економічними проблемами, важливим завданням є вирішення питання про те, яким чином міжнародна торговельна система може допомогти їй вийти на шлях стабільного розвитку. Україна може і має посісти належне місце у міжнародній торговельній системі і світовій економіці в цілому.

 

4. Особливості  економічних відносин України  з країнами СНД

 

 У межах колишнього СРСР Україна була високоінтегрованою країною в системі економічних зв'язків єдиного народногосподарського комплексу. З розвалом Радянського Союзу розпочався процес селектування її економічних інтересів у певних галузях. Внаслідок цього сформувалися ті сектори національної економіки, які значною мірою потребують кооперації із суміжними підприємствами, що розташовані в різних країнах СНД. Найбільш значущими при цьому виявилися: ракетно-космічна індустрія (Росія — Україна — Казахстан); авіаційна промисловість (Росія — Україна — Узбекистан); військово-промисловий комплекс (Росія — Україна — Білорусь); хімічна та нафто-газопереробна промисловість (Росія — Україна — Узбекистан — Казахстан — Білорусь); паливно-енергетичний комплекс (Росія — Туркменія — Казахстан — Узбекистан);  АПК (практично всі країни СНД); науковий комплекс (Росія — Україна — Білорусь).

 Упродовж останніх десяти років наявними були як тенденції на зближення, так і на віддалення, що врешті-решт призвело до раціоналізації на прагматичній основі цілої низки зовнішньоекономічних зв'язків не тільки у названих вище галузях, а й у цілому ряді інших. Визначимо основні особливості зовнішньої торгівлі України з країнами СНД.

1. Мала місце тенденція до зростання обсягів українського експорту в країни Співдружності з 5,2 млрд. дол. у 2000 р. до 6,5 млрд. у 2003-му, проте частка країн цього угруповання зменшилася відповідно з 33,5 % до 27,6 % (з Російською Федерацією з 22,8% до 18,2%).

2. У структурі імпорту спостерігалася так звана «дзеркальна асиметрія». Обсяги поставок з країн СНД до України зросли з 8,5 млрд. дол. (2000 р.) до 11,9 млрд. (2003 p.), проте у відсотковому відношенні їх питома вага зменшилася з 56,6 % до 49,7 % відповідно.

3. Має місце негативне сальдо у зовнішній торгівлі з СНД, яке пояснюється передусім енергетичною залежністю України від поставок нафти та природного газу з Росії та Туркменії.

4. Товарна структура експорту майже залишилася без змін, проте спостерігався комерційний успіх окремих продовольчих компаній України, яким вдалося закріпитися на російських ринках та ринках країн Центральної Азії.

5. ПІІ, що надходили в Україну з держав СНД не були значними. Так, станом на початок 2004 р. з РФ (вона посідає 7-е місце за обсягами ПІІ) припадало лише 377,6 млн. дол., що становило 5,7 % їх загального обсягу. Обсяги ж українських інвестицій у Росію становили 86,7 млн. дол. (53 %).

Національні стратегії розвитку країн СНД передбачають формування нових типів економічних відносин, зокрема пошуку додаткових джерел ресурсного забезпечення сталого економічного зростання, утвердження інноваційної моделі розвитку, підвищення конкурентоспроможності національних економік, вихід на європейські соціальні стандарти. Важливими для України сферами співробітництва на дво- і багатосторонній основі в умовах сьогодення є:

- створення зони вільної торгівлі в межах принципів, інструментів та механізмів, що були задекларовані Європейською Комісією у посланні «Ширша Європа — сусідство» (березень 2003 p.);

- диверсифікація проектних розробок у визначених вище галузях з метою посилення взаємної конкурентоспроможності національних економік на світових ринках;

- розвиток трансрегіонального співробітництва шляхом створення Євро-регіонів (такі вже існують, це єврорегіони «Слобожанщина», що об'єднує Харківську область (Україна) та Бєлгородську (РФ), «Дніпро», що об'єднує Брянську область (РФ), Гомельську (Білорусь) та Чернігівську (Україна));

- формування спільного інноваційного простору;

- розвиток транспортних коридорів між СНД та ЄС (найдешевший шлях транзиту товарів між ЄС та РФ лежить через Словаччину та Україну).

 

Висновки

 

 З самого початку  свого існування як незалежної держави Україна розпочала активну співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, насамперед Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, а також Європейським банком реконструкції та розвитку.

"Правила гри"  у світовій торгівлі встановлюються в рамках Світової організації торгівлі. Україна розпочала процес вступу до цієї Організації ще у 1994 році і, незважаючи на його різну інтенсивність, зараз на цьому шляху досягнуто суттєвого прогресу.

Особливу роль у цьому  контексті відіграє Співдружність Незалежних держав, утворена після розпаду колишнього Радянського Союзу. Варто відзначити, що вона розглядається Україною в першу чергу як інструмент розвитку економічних зв'язків на пострадянському просторі.

Співпраця України з  різними міжнародними організаціями має розглядатися в єдиному контексті з метою зрозуміти головні пріоритети у міжнародних відносинах. Крім того, варто враховувати, що діяльність ряду організацій (ООН, ОБСЄ) спрямована на організацію міжнародного співробітництва, а набуття членства в інших (ЄС, НАТО) вимагає системних трансформацій в українському суспільстві і цілеспрямованих зусиль з метою їхнього здійснення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Голуб Н.В., Клімкін П.А. Україна та міжнародні організації: Інформаційно-довідкове видання. – К.: Кондор, 2003. – 212 с.
2. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 397 с.
3. Передрій О.С. Міжнародні економічні відносини. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 274 с.
4. Чужиков В.І. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005.–308с.