Методи і моделі прийняття рішень в обліку, аналізі та аудиті імпортно-експортних операцій

3. Відсутність запасів  недопустима.

4. Протягом кожного циклу  запасів дається замовлення на  постійну кількість продукції  (q).

Модель управління запасами з урахуванням цих передумов представлена на рис.2.3. Виходячи з передумов, інтервали в циклі запасів однакові, а максимальна кількість продукції, що є в запасі, співпадає з розміром замовлення q.

Рис. 2.3 - Схема управління запасами для основної моделі 

 

Розрахунки по моделі управління запасами

Витрати на зберігання запасів мають місце і у варіанті одержання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів від зовнішніх постачальників, і у варіанті виконання замовлень на випуск виробничих партій продукції даного підприємства чи організації.

У першому варіанті витрати  пов'язані з оформленням і подачею  замовлення на партію товарів, витрати  на складування запасів та оплату вартості замовлених товарів. У другому  варіанті витрати аналогічні - вартість організації технологічного процесу  по випуску партії продукції, складування  випущеної продукції до її відправки  замовнику і витрати на виробництво  продукції.

Тому схема аналізу  однакова для кожного варіанта.

Слід враховувати, що витрати  на збереження запасів поділяються  на змінні й постійні. У витратах на управління запасами будуть враховуватися  тільки змінні витрати. Але при цьому  вводиться ще одна передумова: змінні витрати по кожному варіанту відомі, вважаються постійними і не залежать від розміру замовлення.

Модель, що відображає витрати по зберіганню запасів залежно від періоду їх зберігання є рівняння загальної вартості запасів.

 

Загальна вартість запасів  за рік

= =

Загальна вартість подання  замовлень за рік

+

Загальна вартість зберігання запасів за рік

(2.1)

Тривалість періоду може бути різною, але найбільш доцільний  для розрахунків період, що дорівнює календарному року.

Загальна вартість подання  замовлень за рік визначається через  щорічну потребу продукції (D) і  обсяг разового замовлення (q). З цього  можна встановити, що щорічна кількість  замовлень складає D / q. Отже,

Щорічна вартість подачі замовлень

=

Вартість подачі одного замовлення

+

Кількість поданих за рік  замовлень

= Со?(D / q)

(2.2)

Для розрахунку моделі використовуємо такі позначення:

Со - змінна вартість подачі одного замовлення;

Сh - змінна вартість зберігання одиниці продукції в запасі за рік;

С - ціна купівлі одиниці  продукції.

Загальна вартість зберігання запасів за рік буде визначатися  середньою кількістю продукції, яка створює запас протягом одного циклу. З урахуванням передумови про лінійну зміну рівня запасів  середній рівень запасів буде складати половину обсягу замовлення (q / 2).

Вартість зберігання одиниці  продукції (Сh) визначається як фіксована  величина на весь рік, або у відсотках  до загальної вартості одиниці продукції  за рік. У величину вартості зберігання одиниці продукції Сh включаються  відсотки з грошових позик, які заморожені у формі запасів, вартість пошкоджень та зберігання запасів, природні втрати при зберіганні. Тоді

Щорічна         вартість зберігання запасів

= =

Вартість зберігання одиниці  продукції за рік

+

Середній розмір запасу

= Сh ?(q/2)

(3.3)

З цього знаходимо, що загальна вартість запасу одиниці продукції  за рік (ТС) визначається таким чином:

ТС = Со (D / q) + Сh ? (q/2). (8.4)

Ми одержали рівняння загальної вартості, основної моделі управління запасами. На рис. 2.4 витрати на зберігання представлені прямою лінією, що бере початок з нульової точки координат, вартість замовлення - кривою, що зменшується від початку координат в міру збільшення розміру замовлення.

 

Рис. 2.4 - Графічне представлення вартості подачі замовлення, витрат на зберігання і загальної вартості запасів

Крива загальної вартості запасів є сумою витрат на зберігання і вартості замовлення, і має найбільше  значення в початку координат  і зменшується при збільшенні розміру замовлення до точки перехрещування значень двох складових, а після  неї зростає. Ця точка визначає найбільш економічний (оптимальний) розмір замовлення.

 

3. Методи і моделі прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства.

 

Метою дослідження є розробка методики визначення ефективності прогнозування  фінансового стану підприємства і розробки прямого аналітичного методу дослідження та опрацювання  планових та управлінських рішень на базі розв’язку матричних ігор типу mn з нульовою сумою. Відповідно до поставленої  мети були визначені такі задачі дослідження:

1. Аналіз методів дослідження  й опрацювання планових та  управлінських рішень і методів  розв’язування матричних ігор  і відомих економіко-математичних  моделей.

2. Розробка математичної моделі  ефективності прогнозування фінансового  стану підприємства з використанням  кількісних оцінок факторних  ознак.

3. Розробка математичної моделі  дослідження й опрацювання планових  та управлінських рішень.

4. Розробка методу визначення  опорних планів та інтегрованого  показника ефективності.

5. Розробка прямого методу дослідження  й опрацювання управлінських  рішень на основі розв’язку  матричних ігор типу nn з нульовою  сумою.

6. Узагальнення прямого методу  на випадок розв’язку матричних  ігор типу mn з нульовою сумою.

7. Дослідження та розв’язування  економіко-виробничих задач з  використанням розроблених методик.

8. Розробка алгоритмів прогнозування,  дослідження, опрацювання планових  і управлінських рішень.

9. Упровадження в промисловість  комплексу програмного забезпечення  автоматизації розробки управлінських  рішень у виробництві.

Об’єкт дослідження - фінансова  система підприємств.

Предмет дослідження - фінансово-господарська діяльність підприємства змішаної форми власності.

Методи дослідження - методи математичного моделювання та прогнозування, теорія ймовірності, теорія ігор, роботи вітчизняних і зарубіжних авторів в області дослідження економіки перехідного періоду і формування ринкових відносин.

Наукова новизна одержаних результатів.

1.Методика визначення ефективності  прогнозування фінансового стану  підприємства, яка забезпечує визначення  лінійної функції плану та  оцінку адекватності лінійної функції плану вхідним даним; визначення оптимального плану на заданій множині факторних ознак; визначення ефективності альтернативного плану.

2.Прямий метод дослідження й  опрацювання планових та управлінських  рішень у виробництві, перевага  якого порівняно з діючими  засобами ігрових розв’язків  полягає не тільки в простоті  використовуваного апарату обчислень  та істотного скорочення їхнього  обсягу, але й можливості більш  повного дослідження оптимальних  стратегій. Ця можливість забезпечується  тим, що розробленим методом  установлюються всі крайні точки  множини оптимальних змішаних  стратегій.

3.Математична модель ефективності  прогнозування фінансового стану  підприємства.

4.Математична модель дослідження  і опрацювання планових та  управлінських рішень.

5.

Алгоритми програмної підтримки автоматизації  розробки управлінських рішень у  виробництві.

Розроблені методи та моделі дозволять  підвищити ефективність і достовірність  прогнозування та прийняття управлінських  рішень у виробництві, а алгоритми  та програмні засоби орієнтовані  на їх автоматизацію.