Механізм грошового виміру вартості товару

 

 

Зміст

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Гроші – це одне з найвеличніших  досягнень людства. Їх виникнення пов’язане з 7-8 тис. до н.е., коли у  древніх племен з’явились залишки якихось продуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти в яких була потреба. Все, що визнавало суспільство в якості обігу, - це і  були  гроші.

У ринковій економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність суб’єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничих відносин.

Справді, величезна кількість людей у світі щоденно розраховуються грошима за придбані товари чи послуги. Проте не кожна людина задумується про те, яке важливе значення мають гроші. А вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил.

Економісти довгий час не могли вирішити проблему походження й сутності грошей. З приводу цього відомий англійський політик минулого століття  У. Гладтсон сказав, що навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроби розібратися в тому, що таке гроші. Одні економісти стверджували, що гроші - результат угоди, свідомої домовленості між людьми. Інші доводили, що гроші "впроваджуються" державою в якості інструменту для виміру цін товару. Треті вважали, що золото й срібло є грішми за своєю природою, незалежно від характеру суспільних відносин. Четверті взагалі не вбачали різниці між товарами й грішми. Проте, жодна з цих теорій не давала дійсного наукового з'ясування природи грошей як економічної категорії. В дійсності ж гроші не є результатом суб'єктивних дій людей, державних органів. Вони виникли в процесі об'єктивного багатовікового розвитку форми прояву вартості - мінової вартості.

Отже, визначимо головну мету, задачі, предмет та об’єкт дослідження курсової роботи:

Мета дослідження полягає в комплексному вивченні особливостей грошового виміру вартості товарів.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

• розглянути еволюцію форм вартості товару;
• дослідити виникнення грошей як передумова формування грошової форми вартості товару;
• проаналізувати механізм грошового виміру вартості товару;
• дослідити особливості сучасного грошового виміру вартості товару та роль грошей у розвитку економіки.

Об'єктом дослідження є гроші як засіб вираження вартості товарів.

Предметом дослідження є економічні відносини з приводу грошового виміру вартості товарів в сучасній економіці.

З появою грошей весь товарний світ остаточно розколовся на два полюси: на одному полюсі гроші як втілення суспільної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, приватної праці. В результаті обмін товарів на гроші - це, по суті, визнання суспільством індивідуальних, приватних затрат праці.

Звідси випливають три важливих висновки, які характеризують сутність грошей: по-перше, гроші - це історично визначена, властива товарному виробництву форма економічних зв'язків між товаровиробниками, й тому ми повинні сприймати їх не просто як річ, що спрощує мінові операції, а як суспільні відносини людей, виражені через гроші. По-друге, гроші служать засобом стихійного обліку кількості й якості суспільної праці товаровиробників, що здійснюється на ринку. По-третє, гроші являють собою інструмент, за допомогою якого абстрактному змісту вартості надається реальність, конкретність, дійовість.

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку форм вартості

1.1. Еволюція форм вартості товару

Вартість товарів (як суспільно необхідна праця, затрачена на їх виробництво) є внутрішньою субстанцією, яку не можна виміряти безпосередньо. Своє остаточне суспільне визначення (частково воно здійснюється при безпосередньому виробництві у процесі суспільного поділу праці) товари отримують лише на ринку під час купівлі-продажу, де зовнішнім виявом вартості є мінова вартість.

Форми вартості — форми вираження вартості товарів у процесі еволюції товарного виробництва.

Форми вартості еволюціонували від найпростішої до грошової (найрозвинутішої і найскладнішої). Епізодичний обмін продуктами відбувався ще в первісному суспільстві.

Наприклад, одна община могла обмінювати надлишок дичини на надлишок добутої іншою общиною риби. Такий обмін можна виразити формулою:

1 туша тварини = 200 одиниць риби

Ця формула не лише найпростіша, а й випадкова, оскільки обмін не мав регулярного характеру, довільно обирались продукти і пропорції обміну.

У формулі вартість туші тварини виражена у рибі, тобто другий товар є засобом вираження вартості дичини. Останній товар відігравав активну роль, тобто виражав свою вартість певною кількістю споживчої вартості риби і перебував у відносній формі вартості, бо його вартість співвідносилась з вартістю іншого товару. Товар у формі риби відігравав пасивну роль, оскільки був лише засобом для вираження вартості дичини. Тому він перебував в еквівалентній формі вартості, тобто протистояв першому товару у вигляді рівної вартості (еквівалента). Якщо цей обмін розглядати з погляду общини, яка здобула надлишок риби, то еквівалентом стане туша тварини (дичини) [5, c. 202].

У товарі-еквіваленті споживча вартість подвоюється: з одного боку, як продукт праці він має споживчу вартість (у розглянутому прикладі риба є предметом харчування), з іншого — у його споживчій вартості виражається вартість іншого товару. Отже, вже у простій формі вартості зароджувалося розмежування товару на два полюси: на одному — товар, що перебуває у відносній формі вартості, виступає як вартість, на другому — товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості, виступає як споживча вартість.

У результаті потреб обміну стихійно появляється один товар, у якому починають вимірювати свою вартість усі інші товари. Повна або розгорнута форма вартості поступається місцем загальній (еквівалентній) формі. Вартості (Рис. 1.1):

Товари                     Товар

=Б

Відносна форма  Еквівалентна форма

Рис. 1.1. Форми вартості товару

Внутрішні суперечності товару (між споживчою вартістю і вартістю, конкретною і абстрактною працею) виявляються у зовнішніх формах суперечності між двома товарами. Товар у відносній формі вартості — це споживча вартість, продукт конкретної приватної праці, а товар в еквівалентній формі вартості — вартість абстрактна, продукт суспільної праці. Уже у простій формі вартості в зародку існували гроші, грошові відносини. При цьому суперечність між споживчою вартістю і вартістю (між конкретною і абстрактною працею) перебувала у фазі єдності, оскільки відсутньою була сама вартість (вона була також у зародковій формі), еквівалентність [5, c. 203].

Слід відзначити, що еквівалентна форма вартості має три особливості.

Перша особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що споживна вартість товару-еквівалента безпосередньо виражає свою протилежність — вартість. Власна споживна вартість товару-еквівалента не має значення, бо в ній лише виражається вартість іншого товару. Так, при зважуванні предметів люди користуються терезами, на одну шальку яких кладуть предмет, а на іншу — гирі. Метал, з якого вони виготовлені, має ряд фізичних, хімічних та інших властивостей. Проте всі вони при зважуванні не беруться до уваги, крім однієї — метал має вагу.

Друга особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що конкретна праця, втілена в товарі-еквіваленті, виражає свою протилежність — абстрактну працю, затрачену на виробництво іншого товару. Аналогічно й споживна вартість товару-еквівалента хоч і створена конкретною працею, але віддзеркалює абстрактну працю.

Третя особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що приватна праця виробника, який створив товар-еквівалент, є її прямою протилежністю — безпосередньо суспільною працею. В цьому випадку, як і в перших двох, конкретна властивість товару-еквівалента відбиває свою протилежність.

Отже, аналіз навіть простої форми вартості свідчить про те, що вартість не може бути виражена безпосередньо в робочому часі. Вартість одного товару може бути виражена тільки опосередковано, через вартість іншого товару. В самому факті порівняння у певній міновій пропорції двох різнорідних товарів розкривається їх спільність [5, c. 205].

З розвитком виробництва суспільний поділ праці поглиблювався, що супроводжувалося зростанням її продуктивності та виникненням додаткового продукту. Першим поділом праці було відокремлення тваринництва від землеробства. Надлишки продуктів тваринництва (худоба, м'ясо, шерсть і т. д.) уже не випадково, а регулярно почали обмінювати на надлишки продуктів землеробства. За цих умов тварини, систематично обмінювані на інші товари, набували переважно відносної форми вартості, а інші товари (хліб, овочі та ін.) — еквівалентної. Кожен з них став не випадковим, а особливим еквівалентом, до якого прирівнюють тварин. Так проста форма вартості перетворилася на повну, або розгорнуту (зустрічалася в окремих регіонах Африки навіть у XIX ст.), яка виражається формулою:

1 туша тварини = 1 сокира

Паралельно розвиваються і відносини економічної власності. У сфері виробництва та обміну товаровиробниками стають окремі індивіди, приватні власники.

Унаслідок регулярного обміну мінові пропорції стійкішали, наближалися до затрат праці. Оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, обмін між общинами (колективний обмін) з розпадом первісного ладу замінив індивідуальний. Так, власник шкури міг придбати зерно лише тоді, якщо вона не була йому потрібна, що інколи унеможливлювало обмін. Вартість окремого товару не мала остаточного, загальноприйнятого вираження. Безпосередній товарообмін ускладнювали внутрішні суперечності товару та товарного виробництва між споживчою вартістю і вартістю, конкретною і абстрактною працею, які із фази єдності (тотожності) переходять у фазу відмінності та частково у фазу суперечності. Потрібний був товар, який мав би однакову споживчу вартість для всього суспільства.

Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, збільшення асортименту обмінюваних продуктів зумовили стихійне виокремлення товару, на який обмінювалися всі інші. Поступово всі вироблені товари починають виражати свою вартість в єдиному товарі — загальному еквіваленті, який має властивість загальної обмінюваності. Закономірність його появи була зумовлена перетворенням обміну на постійну миттєву потребу. Розгорнута форма вартості перетворилася у загальну:

2 мішки зерна = 1 сокира = 1 туші тварини = 5 м полотна 

Товарам у відносній формі вартості протистоїть один загальний еквівалент, у споживчій вартості якого відображають вартість інші товари. Абстрактна праця, що міститься у всіх товарах, виражається в одному і тому самому виді конкретної приватної праці. Внаслідок цього споживча вартість товару-еквівалента роздвоюється — задовольняє потреби людини і виконує функції загальної обмінюваності, а суперечність між споживчою вартістю і відповідними видами праці досягає фази конфлікту [5, c. 205].

На етапі розвитку продуктивних сил, коли обмін стає регулярним явищем і визначає умови життя певної частини виробників, розширення масштабів товарного виробництва загострює внутрішні суперечності обміну товару, які вирішує лише поява грошей. До їх появи роль загального еквівалента на різних етапах історичного розвитку, у різних країнах і місцевостях виконували найрізноманітніші товари — переважно продукти масового виробництва, що відігравали вирішальну роль в економіці, наприклад, у Давній Греції — худоба, хутро і шкіра — у скандинавських народів, сіль — у Судані, Абісінії.

У Київській Русі тривалий час функцію загального еквівалента виконували хутра родини куниць (куни). Іноді загальним еквівалентом слугував один із привозних важливих товарів, або той, що був одним з основних предметів ринкового обміну, наприклад раби або полонені, що ставали рабами. З часом еквіваленти змінювалися (худобу витіснили сіль, хутро). Поступово гроші набували таких властивостей: однорідність, міцність, збереження, компактність, висока вартість в одиниці ваги, порівняно постійна вартість. Це стало матеріальною основою для зростання ролі загального еквівалента як суспільної форми (відносин економічної власності) [5, c. 206].

Отже, розвиток виробництва і обміну (який поширюється за межі місцевого ринку) зумовлює поступове закріплення ролі загального еквівалента за одним товаром, тобто перетворення загальної форми вартості у грошову.

1.2. Характеристика виникнення грошей як передумова формування грошової форми вартості товару

Щоб дати науково достовірне тлумачення суті грошей, потрібно перш за все дослідити їх походження. На жаль, світова економічна думка не дала однозначного пояснення цього процесу.

Починаючи з Аристотеля і до 18 ст. в теорії грошей була широко розповсюджена думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей одержало назву раціоналістичної концепції.

Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, К.Марксом довів безпідставність раціоналістичної концепції.