Механізм грошового виміру вартості товару

Кредитні картки є двох форм: індивідуальні (вони можуть бути стандартними і золотими) та корпоративні (бізнес-картки). “Золоті” картки обслуговують осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають численні пільги для користувачів.

Кожна картка видається з встановленням ліміту кредитування, переважно безкоштовно чи за невелику плату. Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з комісії при оплаті рахунків за відпущені товари, щорічної плати клієнтів за кредитні картки, якщо вона є, і відсотків за кредит, що надається власникові картки в межах ліміту кредитування.

Дебетні поділяються на картки об’єднаних і регіональних систем.

Дебетові картки надають власникові депозитного вкладу оперативну можливість здійснювати транс акційні операції з власного банківського рахунку та користуватися іншими послугами. Депозитні картки приваблюють низькою вартістю отриманих послуг, простотою і миттєвістю отримання готівки, надійністю і захистом депонованих коштів завдяки персональному ідентифікаційному номеру. У розрахунках вони забезпечують можливість використання різної валюти, ними здійснюють розміщення готівки з наступним поновленням рахунку в реальному часі. Дебетові картки використовують також замість карток для банкоматів.

Водночас в Україні застосування дебетових карток ускладнене нерозвиненістю мережі касових терміналів, відсутністю розвиненої телекомунікаційної інфраструктури. Недоліком також можна вважати значну вартість виготовлення цих карток.

В місцях розміщення банкоматів депозитні гроші зручно використовуються картками для банкоматів. Зокрема, у фінансово-кредитних установах, супермаркетах, магазинах, аеропортах і офісах за допомогою цих карток можна отримати готівку, переказати кошти за вказаними рахунками, авансувати готівку, оплачувати рахунки тощо. За допомогою картки можна здійснити оперативний запит про фінансове становище і стан фінансового балансу будь-якого партнера ділових угод. Використання депозитних грошей суттєво полегшується на основі електронної форми грошей [19].

У світі є багато платіжних систем з використанням кредитних та дебетних карток. Найпоширенішою із них є  VISA, пластикові картки якої приймаються до оплати у 220 країнах світу, більш ніж у 13 мільйонах підприємств торгівлі і сервісу, готівку можна отримати у 257 тис. банкоматів та 320 тис. відділень банків.

Крім систем VISA, у світі широко поширені такі міжнародні платіжні системи  як  EUROCARD/MASTERCARD, DINERS CLUB, JGB, AMERICAN EXPRESS.

У 1995 р. у світі налічувалось понад 400 мільйонів утримувачів карток  VISA, 280 млн. – EUROCARD/MASTERCARD, 80 млн. – DINERS CLUB.

Банківська кредитна картка є матеріальним символом економічних і юридичних відносин, які виникають між суб’єктами, що укладають карткову угоду.

Банк видає кредитну картку  клієнтові тільки після ретельної перевірки його фінансового стану  і оцінки кредитоспроможності; відкриває власникові картки спеціальний рахунок, на якому враховуються всі операції з карткою; регулярно надсилає клієнту виписку із зазначенням сум платежі розміру заборгованості, сум і термінів погашення; стягує комісію і відсотки згідно із встановленим тарифом; зобов’язується сплачувати рахунки торговельного підприємства за покупки, зроблені з використанням карток, за вирахуванням комісійного збору (дисконту).

В Україні система електронних платіжних розрахунків прогресивно розвивається. У вересні 1995 р. було створене АТ “Укркарт”, під керівництвом якого здійснюється проект впровадження національних платіжних  карток. Це вигідно для всіх, адже використання пластикових карток прискорює взаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей. Від цього виграють як банки та власники карток, так і держава, в якій скорочуються видатки на емісію готівки [19].

 

3.2. Роль грошей в розвитку економіки

Здатність грошей приносити своїм власникам в умовах ринкової економіки додаткову вартість значно посилила їх стимулюючий вплив на кожного суб'єкта економічних відносин: і на виробника (працівника), і на споживача.

Як виробник, або працівник, кожний з них прагне краще і більше працювати, щоб вивести свої грошові доходи за межі виробничих чи споживчих потреб і, капіталізувавши надлишок доходу, мати можливість одержувати додаткову вартість. З цією ж метою він як споживач прагне економно використовувати свої грошові кошти, оскільки капіталізація їх залишків дає можливість одержувати додаткові доходи понад ті, що приносить жива праця [9, c. 6].

Гроші в умовах ринкової економіки стають носієм позичкового капіталу. Через механізм його руху, зокрема через банки та ринок цінних паперів, формування якого зумовлюється перетворенням грошей у капітал, відкриваються можливості узгодити індивідуальні та колективні інтереси виробників, дещо згладити суперечності між соціальними класами та групами суспільства, забезпечити більшу рівномірність і збалансованість процесу розширеного відтворення.

Всебічне охоплення грошовою формою економічних відносин всередині країн та між ними, а також постійне вдосконалення самого грошового механізму створили сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами, міжнародного переливу вільних капіталів у місця найефективнішого їх використання тощо.

Глибоке проникнення грошової форми в усі "клітини" суспільних відносин відкриває широкі можливості для регулювання за допомогою грошових інструментів процесу розширеного відтворення. Мова йде передусім про такі інструменти, як податки, позичковий процент, ціни, орендна плата, бюджетне фінансування та ін. Через них держава має можливість регулювати основні економічні процеси на мікро- та макрорівнях і в цілому на економічне становище в країні відповідно до попередньо визначених цілей.

Кількісний аспект ролі грошей полягає в тому, що через зміну кількості грошей в обороті можна активно впливати на економічні процеси, зокрема на результати діяльності економічних агентів як виробників і як споживачів. Цю можливість широко використовують усі держави з ринковою економікою для регулювання економічного життя в країні.

Збільшуючи чи зменшуючи масу грошей в обороті, центральні банки, які діють від імені своїх держав, забезпечують зміну таких економічних інструментів, як платоспроможний попит, ціни, процент, валютний курс, курс цінних паперів тощо. Завдяки цьому забезпечується вплив на такі вирішальні економічні процеси, як інвестиції, зростання виробництва, зайнятість, розвиток експорту й імпорту та їх збалансування тощо [9, c. 7].

 

Висновки

 

Вартість товарів (як суспільно необхідна праця, затрачена на їх виробництво) є внутрішньою субстанцією, яку не можна виміряти безпосередньо. Своє остаточне суспільне визначення (частково воно здійснюється при безпосередньому виробництві у процесі суспільного поділу праці) товари отримують лише на ринку під час купівлі-продажу, де зовнішнім виявом вартості є мінова вартість.

Форми вартості — форми вираження вартості товарів у процесі еволюції товарного виробництва.

Форми вартості еволюціонували від найпростішої до грошової (найрозвинутішої і найскладнішої).

За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші ¾ це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Природа грошей як загального еквіваленту визначається перш за все їх походженням. Як було показано вище, гроші виникли внаслідок стихійного виділення з безлічі товарів одного, найбільш придатного за своїми фізичними властивостями виконувати роль загального еквівалента.

Міра вартості - це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

Якщо виходити з того, що гроші за своїм функціональним призначенням виступають у товарному обігу як засіб реалізації вартості. І це природно, оскільки саме ця функція забезпечує товарну масу необхідним носієм (матеріалом) для вираження їхньої вартості.

Функція міри вартості виражає відношення товару до грошей як до загального еквіваленту.

Отже, гроші виступають в якості масштабу вартості та рахункової одиниці, що дає можливість здійснювати економічний облік та аналіз.

Отже, сучасні грошові знаки є грошима для “рахунку”, які представляють вартість сукупної товарної маси, що обертається в даний момент на ринку. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікроб і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого неможлива їх організація й управління. Тому суспільна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання всім товарам однакової форми ціни.

Глибоке проникнення грошової форми в усі "клітини" суспільних відносин відкриває широкі можливості для регулювання за допомогою грошових інструментів процесу розширеного відтворення. Мова йде передусім про такі інструменти, як податки, позичковий процент, ціни, орендна плата, бюджетне фінансування та ін. Через них держава має можливість регулювати основні економічні процеси на мікро- та макрорівнях і в цілому на економічне становище в країні відповідно до попередньо визначених цілей.

 

Список використаної літератури

 

1. Гальчинський А.С. Теорія грошей. – К.: Основи. – 2008 с.

2. Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних  відносин суспільства в умовах  ринкового реформування економіки: монографія. – К.: Поліграфкнига, 2008. – 512 с.

3. Дзюблюк О.В., Адамик Б.П., Галапуп Н.Д., Івасів Б.С. Грошово-кредитна система України в умовах ринкових перетворень в економіці: монографія / За ред. д.е.н., проф. О.В. Дзюблюка. – Тернопіль: “Карт-Бланш”, 2007. – 308 с.

4. Забчук Г.М. Кредитний ризик  в сучасних умовах // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – 2009. – С. 331-336.

5. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: Політ економічний аспект: Підручник. – К.: Знання – Прес, 2007. – 615 с.

6. Крупок С.І. Гроші та кредит: Курс лекцій. – К.: Дія, 2009. – 131 с.

7. Кушнір О. Д. Грошова форма вартості  товару // Фінанси України. 2008. -  № 5. – С. 11-14

8. Медведєва М.Б. Розвиток грошового  ринку України // Фінанси та кредит - 2008 р.

9. Навой А. Грошовий ринок України // Ринок цінних паперів - 2010.- №7. – C. 7-10

10. Петрик О. Розвиток сучасних видів грошей // Вісник НБУ. — 2009. — № 2. — С. 4-7;

11. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник. – К.: КНЕУ, 2005. – 602 с.

12. Скоморович І.Г. Історія грошей і банківництва: Підручник. – К.: Атака, 2008. – 340 с.

13. Скринник З.Е. Гроші у вимірах комунікативних практик: соціокультурний аспект: Монографія. – Львів: ЛБІ НБУ, 2008. – 335 с.

14. Чайковський Я. Сучасний стан та перспективи розвитку кредиту // Банківська справа. – 2009. - №2. – С. 36 – 47

15. www.bank.gov.ua

16. http://megabuy.com.ua/in/poxodzhennya-groshej

17. skeptik.dp.ua/t/kredytni-groshi

18. megabuy.com.ua/in/poxodzhennya-groshej

19. ubooks.com.ua/books/000175/inx12.php