Мировое хозяйство

систему світового господарства:

• Високий рівень кваліфікованих кадрів поряд з низькою заробітною

платою;

• Наявність технологічно передових секторів промисловості, здатних до

швидкого освоєння нових видів продукції;

• Значний сировинний потенціал;

• Наявність виробничої бази (будинки, інфраструктура тощо), яка на

сьогодні практично простоює або використовується недостатньо і без

значних обсягів інвестування може бути швидко пристосована до значних до

нового виробничого процесу;

• Вигідне географічне положення, розвинена мережа залізниць, водних і

я, розвинена мережа залізниць, водних і

повітряних трас, трубопроводів, енергопостачання.

Найбільш суттєві переваги щодо інтеграції України в глобалізоване

середовище створює саме останній фактор. Однак, ступінь його

використання дуже низький. Україна має всі передумови. Які при вмілому

використанні, забезпечать їй суттєве місце та роль в глобалізованій

світовій транспортній системі та світовій економіці в цілому. Крім того,

завдяки розгалуженій системі газових та нафтових магістралей, на

сьогодні вона є найбільшим транзитером нафти та природного газу. Значні

транзитні переваги має наша держава також щодо транспорту загального

користування – водного, залізничного, автомобільного. Це дозволить їй у

майбутньому взяти активну участь у розбудові міжнародних транспортних

коридорів.

Одним із пріоритетних напрямків глобалізованої політики України повинно стати використання переваг насамперед тих галузей , які мають унікальні високі технології та значний експортний потенціал. Зосередивши зусилля на експорті продукції та технологій, у розробці яких є реальні переваги, Україна може ввійти до кола повідних постачальників наукомістких виробів, налагодити співробітництво із зарубіжними країнами як рівноправний партнер .

При інтеграції у світові глобальні системи принципове значення має

державна політика, спрямована на підтримку експортних виробництв, чіткий

підбір пріоритетів, згідно з якими повинні здійснюватися цільові

програми експорту, ліквідація неефективних ресурсномістких виробництв з

їхнім закриттям або перепрофілюванням. Коло пріоритетів, щодо розвитку

експортного потенціалу повинно бути обмеженим і орієнтуватися на

тенденції міжнародного поділу праці та вимоги науково – технічної

революції.

2.2. Проблеми зовнішньої заборгованності України

  За станом на 01.01.2013 обсяг валового зовнішнього боргу становив 135,0 млрд. дол.США.          За підсумками 2012 року рівень  валового зовнішного боргу України відносно ВВП скоротився до 76,6% порівняно з 76,3% на початок року.   Зовнішній борг сектору загального управління збільшився до 27,3 млрд.дол.США внаслідок розміщення урядом ОЗДП у другій половині року.Водночас відбулося скорочення до 4,9 млрд.дол.США сектору органів грошово-кредитного регулювання через планові погашення кредиту МВФ.

                 Графік 1.Динаміка валового зовнішнього  боргу України.

Зовнішній борг інших секторів(включно з між фірмовим боргом) збільшився до 84,3 млрд.дол. США.Одночасно банківський сектор продовжував погашати свої зовнішні зобов"язання – до 21,6 млрд.дол. США.           Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення зріс на 1,6 млрд.дол. США – до 60,9 млрд.дол. США.Основною причиною цього було збільшення короткострокових зобов язань інших секторів економіки за торговими кредитами на 4,7 млрд.дол. США(внаслідок розширення зовнішньоторговельного обороту України та врахування обсягів погашення кредиту МВФ протягом 2013 року)

 

 

Графік 2. Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ЗМІЦНЕННЯ ПОЗИЦІЙ УКРАЇНИ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ.

3.1. Вибір України : ЄС або Росія

Питання членства України у Митному союзі набуло особливої актуальності. Схоже, що Україна постала перед вибором: ЄС або ж зближення з країнами колишнього Радянського Союзу, і насамперед — з Росією. Дехто з експертів, політиків та інших суб’єктів громадянського суспільства — неурядові організації, наукові інституції, тощо — просувають ідею підписання договору про Митний союз. Хто за цим стоїть і кому це вигідно — розглянемо нижче.          Очевидним є те, що народ України прагне  рухатись на Захід, а не на Схід. За результатами загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова у грудні 2012 року, 48% громадян вважають, що Україні слід вступати в Європейський Союз. Тоді як вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном підтримують 40% опитаних. Можна говорити про розкол українського суспільства, оскільки традиційно Захід та Центр України підтримують вступ до ЄС, а Південь і Схід — до Митного союзу. Водночас більшість у нашому суспільстві все ж переконана, що Україні слід рухатись в бік Європи.       Попри те, що ЗМІ, особливо телебачення, позитивно оцінюють наслідки від можливого приєднання України до Митного союзу, однак щодо цього є і певні підстави для сумнівів. В Україні більшість високопосадовців в Уряді Януковича та членів Партії Регіонів не відверті прихильники приєднання до Митного союзу. Провідні ж аналітичні центри та неурядові громадські організації виступають за євроінтеграцію України.     Однак є і політики, які не приховують свого захвату від Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном. За приєднання до Митного союзу неодноразово виступали, зокрема, Валерій Монтіян — урядовий уповноважений з питань співробітництва з Російською Федерацією, СНД і ЄврАзЕс, та регіонал Олександр Єфремов. Про можливість адаптації до норм цього союзу заявляв і В.Янукович.       Серед аналітичних центрів, які виступали частково або повністю за приєднання до Митного союзу, варто згадати центр «Правова держава» Віктора Медведчука, Київський центр політичних досліджень та конфліктології Михайла Погребинського, Центр міжнародних та порівняльних досліджень Анатолія Орла, Інститут економіки та прогнозування НАН України, який очолює Валерій Геєць. Причина такого активного просування ідеї приєднання до Митного союзу згаданими інституціями є або фінансування з Москви, або ідеологічна близькість до російських панівних ідей.        Наведемо найпоширеніші аргументи прихильників зближення з Митним союзом а також і контраргументи.       Аргумент перший. Україна та країни СНД мають багато спільного: приблизно однаковий рівень економічного розвитку, технології, спільне минуле, отож буде легше порозумітися в ключових питаннях та отримати в подальшому соціально-економічні вигоди.    Почнімо з того, що економіка Росії, Білорусі та Казахстану не конкурентоспроможна на світовому ринку. Продукція не підлягає належній перевірці, у підприємств немає достатньої матеріально-технічної бази для виготовлення якісних товарів, а інвестиційний клімат, м’яко кажучи, не привабливий. Тож маємо замкнене коло. Економіка України у приблизно такій же ситуації. Однак, завдяки приєднанню до зони вільної торгівлі з Європейським Союзом, Україна отримала б низку вигод: з’явились би інвестиції з Заходу; запрацювала б система перевірки якості продукції, виготовленої на нашій території; до ринку збуту додалось би майже 500 млн. споживачів; у довготерміновій перспективі на світовому ринку українська економіка стала б конкурентоспроможною.      Для Уряду Януковича процес обрання Митного союзу порівняно простіший. Адже Росія не вимагає реформувати правосуддя, контролювати якість продукції, тощо. До того ж, не потрібно виправдовуватися щодо усунення головних політичних опонентів шляхом ув’язнення…    Проте, для панівної олігархічної еліти України приєднання до Митного союзу небезпечне через поступове поглинання великого бізнесу  російськими олігархами. Це і стримує теперішніх політичних верхів від кидання в обійми старшого брата. Адже є ризик втратити все.     Аргумент другий. Україна розташована на перехресті Заходу і Сходу, й повинна це використовувати максимально.

Намагання балансувати між Європою та Росією, до якого Україна вдавалась від початку проголошення незалежності, провалилось. Україна програла як з політичної, так і з економічної точки зору, адже не змогла використати своє направду вигідне розташування. Єдиний порятунок для її майбутнього — поступова і цілковита інтеграція у європейські структури.   Імплементація Україною вже парафованої Угоди про ЗВТ Україна — ЄС (УВТ між Україною та ЄС), який є частиною Договору про асоціацію, означатиме, що євроамбіції українців є не лише багатослівною риторикою, а й стратегічним баченням своєї держави в колисці європейських народів. Місце України — у Європі. І не лише на фізичній, а й на політичній карті світу. Історія, культура та географічне розташування вже визначили нашу європейську приналежність.         Уряд В.Януковича повинен підтвердити послідовність у поступовій інтеграції України до європейських структур. Якщо Уряд обере своїм пріоритетом підписання договору про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, то це позитивно позначиться на іміджі України. Не може тривати вічно перебування у сірій зоні невизначеності між Європою та Росією. Завдяки договору про ЗВТ з ЄС Україна голосно заявить про обрання західного шляху розвитку. Постулати європейського вектору набудуть практичного втілення і перестануть бути лише прописаною статтею Конституції.           Окрім очевидних економічних вигод, УВТ між Україною та ЄС, як частина Договору пор асоціацію з Євросоюзом, в перспективі може стати двигуном для внутрішньополітичних змін. Є підстави сподіватися на покращення ситуації з дотриманням прав людини, звільнення політичних в’язнів, вдосконалення діяльності судів. Адже до своїх найближчих партнерів ЄС ставить високі вимоги. А невідповідність українських політичних стандартів європейським може потягти за собою економічні та торгівельні санкції.

Аргумент третій. Україна не відмовиться від своїх національних інтересів і зможе вести свою торгівельно-економічну політику.

На погляд В. Монтіяна, урядового уповноваженого з питань співробітництва з Російською Федерацією, СНД і ЄврАзЕс, який неодноразово висловлювався на підтримку приєднання до Митного союзу, «Росія зацікавлена ​​в нас як у рівноправному партнері»[2].

Але ж чи коли-небудь Росія розглядала Україну з позиції рівності? Вона завжди бачила Україну своєю імперською часткою, окраїною «рускава міра». Вона активно лобіює приєднання України до Митного союзу, вважаючи, що має на це вагомі причини. Це приєднання посилить її позиції як у стосунках з Європейським Союзом, так і на міжнародній арені, передовсім — на євразійському просторі. Внаслідок такого зміцнення Росія матиме більше важелів впливу на ситуацію у регіоні та збільшить свої козирі у перемовинах з ЄС як у політичних, так і в економічних питаннях.     Україну ж спіткають втрати. Правду кажучи, росіяни ніколи не дотримуються своїх обіцянок. Обіцянки дешевого газу, економічної підтримки та навіть сплати штрафів України членам СОТ після підняття тарифних ставок на експорт, як частину взятих на себе зобов’язань приєднання до Митного союзу,швидше за все обіцянками й залишаться. Інакше кажучи, щойно Росія отримає те, до чого вона прагне (контроль над економікою України і торгівельними операціями), вона забуде про свої обіцянки.

Аргумент четвертий: Україна може стати спочатку членом Митного союзу, а потім підписати Угоду про зону вільної торгівлі з ЄС

Таку тезу сформулював народний депутат від фракції Партія регіонів Михайло Чечетов, заявивши, що «світ йде шляхом глобалізації. Так може, ми об'єднаємо і Митний союз, і Європейський Союз? І Україні випаде честь об'єднати два найпотужніші мегаполіси"      Офіційні представники ЄС слушно зауважили, що Україна не може інтегруватись одночасно до двох структур. Адже ЄС і Митний союз відрізняються не лише за веденням фінансових розрахунків, тарифною ставкою і обсягом товарообігу. Насамперед у підвалинах ЄС і Митного союзу різні за суттю фундаментальні цінності.

Інтереси Європейського Союзу стосовно підписання Угоди про зону вільної торгівлі з Україною        Європейський Союз також зацікавлений у приєднанні України до ЗВТ. Якщо з економічної точки зору це було б частково сумнівно для ЄС, то з політичної мало б вагоме значення. Адже якщо Україна обере Митний союз, це означатиме те, що ЄС настільки ослаб від кризи, що не спроможний навіть утримати свого чи не найважливішого сусіда зі Східного партнерства у зоні політичного впливу. Це, зрозуміло, послабить позицію ЄС на міжнародній арені як регіонального впливового гравця і натомість посилить позицію його конкурента — Росії. Означатиме це і те, що ЄС втрачає в очах сусідніх держав свою економічну та політичну привабливість.    Мета Митного союзу в завершеному варіанті для російського президента В.Путіна, який активно пропагує об’єднання, — відродити СНД з цілковитим домінуванням Росії. Геополітичної ваги на кшталт Радянського Союзу це об’єднання набрати не може, однак змусить світ заговорити про посилення Росії на противагу Заходу. Зрозуміло, що Європі такий розвиток подій на тлі затяжної кризи є небажаним.

Сіра зона: як довго це може тривати?      Найвигідніше для олігархів та прибічників Януковича утримувати Україну в сірій зоні зі звичними для себе правилами гри на ринку та в політиці. Будь-які рухи чи то до Європи, чи то до Росії болісно сприймаються українськими магнатами. Проте тривати так далі не може. Адже з одного боку Росія, а з іншого ЄС тиснуть на українських урядовців, вимагаючи врешті-решт визначитись.

Єврокомісар упевнений, що Угоду про асоціацію з ЄС може бути підписано, як тільки Київ буде готовий до цього, інформує ZN,UA. 
 "Немає вибору між Росією і ЄС... Ніхто не просить Україну відкликати традиційні договори з Росією", - сказав він у четвер у Вільнюсі під час бізнес-форуму у рамках саміту Східного партнерства. 
 Також він зазначив, що Угоду про асоціацію між Україною і Європейським Союзом може бути підписано, як тільки Київ буде готовий до цього. "Ця пропозиція все ще важлива. Угоду про асоціацію може бути підписано тоді, коли Україна буде готова до цього", - сказав він.   Коментуючи рішення уряду України припинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію, Фюле сказав: "Дуже неприємно. Розчарування не тільки з боку ЄС, але і з боку українців". 
 Він також зазначив, що підписання цієї угоди дало б чіткий сигнал інвесторам, що Україна серйозно налаштована на модернізацію.  
 "Це створило б унікальну можливість повернути назад тенденцію зменшень інвестицій і скористатися новими перспективами розвитку переговорів із Міжнародним валютним фондом", - сказав він. 
 Єврокомісар також наголосив, що Європейський Союз залишається на своїх позиціях щодо необхідності забезпечення зростання добробуту громадян України і назвав цю позицію ЄС "твердою і впевненою". 
 Раніше верховний представник ЄС із зовнішньої політики і безпеки Кетрін Ештон заявляла, що Україна багато втратила, відмовившись укладати з Євросоюзом угоду про асоціацію. 
 Нагадаємо, український уряд призупинив процес підготовки до укладення асоціацію між Україною та ЄС. Як наголошується в розпорядженні, призупинення потрібне для "більш детального вивчення і опрацювання комплексу заходів, які необхідно здійснити для відновлення втрачених обсягів виробництва і напрямків торговельно-економічних відносин із Російською Федерацією". 
 Український уряд має намір "запропонувати Європейському Союзу і Російській Федерації створити комісію на тристоронній основі для опрацювання комплексу питань, спрямованих на відновлення втрачених обсягів виробництва". Крім того, Кабмін вирішив "відновити активний діалог з Російською Федерацією та іншими країнами Митного союзу та державами-членами Співдружності Незалежних Держав щодо пожвавлення торговельно-економічних зв'язків з метою збереження та зміцнення спільними зусиллями економічного потенціалу держави".  
 У Кремлі вже заявили про готовність до тристоронніх переговорів з Україною та ЄС у торговельно-економічній тематиці.

 

 

 

 

3.2 Зовнішньоекономічна політика України.

Міністр закордонних справ України, чинний глава ОБСЄ Леонід Кожара взяв участь у 37-му Європейському засіданні Тристоронньої комісії — міжнародної організації, створеної у 1973 році для пошуку рішень світових проблем. 

 

Цей захід, що пройшов 27 жовтня в м. Кракові (Польща), був присвячений ситуації в Європейському Союзі та перспективам його подальшого розвитку. Крім того, учасники засідання на окремій панелі обговорили відносини України та Євросоюзу, а також перспективи підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС під час саміту ініціативи «Східне партнерство» у Вільнюсі. 

Леонід Кожара поінформував зарубіжних колег (а це — представники країн Північної Америки, Західної Європи та Азії) про зусилля, які робить Україна для виконання зобов'язань перед Євросоюзом, пов'язаних із підготовкою до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, і прогрес, досягнутий нашою країною в цьому напрямі. Міністр закордонних справ України висловив переконання, що розвиток інтеграції з ЄС сприятиме подальшій успішній реалізації реформ, які здійснює українська влада в політичній, економічній, правовій та соціальній сферах. Також Леонід Кожара звернув увагу на позитивні перспективи для загальноєвропейських процесів, пов'язані з поглибленням співпраці Києва та Брюсселя. З огляду на такий взаємозв'язок, він акцентував увагу на спільній відповідальності обох сторін за підписання такого важливого документа, як Угода про асоціацію між Україною та Євросоюзом.

Над виконанням узгоджених з Єврокомісією критеріїв, необхідних для підписання Угоди про асоціацію з ЄС, яке очікується наприкінці листопада поточного року, в нашій країні злагоджено працюють всі гілки влади, а провідні політичні сили об'єднують зусилля, щоб національне законодавство найбільш повно відповідало встановленим вимогам. Такий підхід також сприяє посиленню взаємодії України і Євросоюзу для реалізації двосторонніх планів щодо візової лібералізації. Крім того, це забезпечить приплив інвестицій із країн ЄС і стане стимулом для зростання промислового виробництва та розвитку потенціалу стратегічно важливих галузей української економіки: металургії, сільського господарства, машинобудування. За даними Держстату, за 2012 рік інвестиції з країн ЄС в українську економіку становили 43 млрд. дол. США, або 78,9% від усього обсягу інвестицій в Україну. Розширення співпраці з Євросоюзом — національний пріоритет України. У Міністерстві закордонних справ України звертають увагу, що після підписання Угоди про асоціацію з ЄС Україна стане першою країною в світі, яка має зону вільної торгівлі з країнами і ЄС, і Азії. Ініціатива «Східне партнерство» — це засіб, за допомогою якого Європейський Союз розвиває відносини з шістьма сусідами по європейському континенту (Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Грузією, Молдовою і Україною).