Міні стратегія фірми: бачення, місія, цілі, стратегічні пріоритети

Міністерство освіти і науки України

Національний Технічний Університет України

“Київський Політехнічний Інститут”

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра економіки підприємництва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему:

«Міні стратегія фірми: бачення, місія, цілі, стратегічні пріоритети»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка групи УЕ-71,

ФММ

Іванова Д.О.

Перевірив: Серажим В.І

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2011

 

Зміст:

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Бачення – найважливіший орієнтир системи стратегічного управління.6
2. Місія фірми………………………………………………………………..12
3. Цілі фірми…………………………………………………………………18
4. Стратегічні цільові пріоритети фірми…………………………………...27

Висновки…………………………………………………………………………32

Література………………………………………………………………………..36

 

Вступ

Актуальність даної теми викликана невідкладною потребою у формуванні фахівця, здатного приймати оптимальні рішення, пов’язані з майбутнім  функціонуванням підприємства, постійно узгоджувати поточну діяльність із стратегічними цілями, забезпечити адаптацію підприємства до змінюваного зовнішнього середовища шляхом формування та реалізації ефективних стратегій діяльності.

Основною проблемою даної теми є середовище, в якому діють підприємства в Україні, характеризується нестабільністю і непередбачуваністю. Україна стала на шлях впровадження ринкових відносин. А будь-який ринок характеризується слабкою передбачуваністю умов росту і розвитку підприємства. На Україні внаслідок суттєвих прорахунків у проведенні реформ і в зв’язку з тим, що ринок лише зароджується, непередбачуваність середовища є до певної міри навіть загрозлива. Тому екстраполяційне довгострокове планування (від досягнутого рівня) уже не може бути інструментом коригування росту і розвитку підприємств. На зміну приходить стратегічне планування і стратегічне управління, тобто стратегічний менеджмент.

Об’єктом дослідження даної роботи є міні-стратегія фірми: бачення, місія, цілі, стратегічні пріоритети.

Предметом дослідження є методологія розробки стратегії підприємства, тобто вивчення методів та прийомів визначення його місії, мети і довгострокових цілей та вироблення раціональних шляхів їх досягнення в умовах нестабільності середовища та неповноти інформації про його майбутній розвиток.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних та методологічних засад створення міні-стратегії фірми.

Завданням курсової роботи є засвоєння теоретичних засад розробки міні-стратегії; ознайомлення із сучасним станом формування та реалізації стратегії діяльності підприємств.

Аналіз макро- і мікросередовища фірми і техніка сценарного планування необхідні для розробки і прийняття так званої міні-стратегії організації, що складається з її бачення, місії, основних цілей і стратегічних пріоритетів. За допомогою міні-стратегії вибудовується «управлінський міст» від стратегії організації до її тактичної діяльності. Термін «міст» від англійської абревіатури – MOST, де М – mission –місія, О – objectives – мета, S – strategy as strategispriorities — стратегічні пріоритети, Т — tactics — тактика.

Запропонована послідовність розробки стратегії фірми характерна для більшості робіт зі стратегічного менеджменту. Але ряд авторитетних дослідників даної проблематики стверджують, що формування місії і цілей повинно передувати аналізу середовища діяльності фірми. «Стратегічне планування починається з оцінки, передбачення майбутніх можливостей фірми і лімітуючих факторів. Потім йде передбачення: «Що я хочу? Підприємець представляє свої оцінки того, яким чином фірма повинна розвиватися і яких кількісних заходів слід вжити. Потім формується прогноз на майбутнє, в якому загалом визначається, як буде розвиватися фірма, які завдання й в які терміни повинні бути виконані. Аналіз потрібний для визначення критерію, за допомогою якого може бути вибране остаточне рішення з ряду альтернатив».

Такий підхід теж правомірний, оскільки організація, виходячи із системного підходу, являє собою соціотехнічну систему, що має певну мету і мотиви життєдіяльності. Адже мета – один з найважливіших системоутворюючих факторів. Але навряд чи варто рекомендувати такий підхід як типовий в тих випадках, коли місія і мета фірми вибираються на основі винятково переваг і амбіцій власників і менеджерів.

Переконливий доказ щодо первинності структурованого аналізу бізнес-середовища, в якому знаходиться фірма, запропоновано в роботі К. Боумена:

- Аналіз допомагає команді менеджерів  застосовувати стратегічний підхід без необхідності негайно вирішувати глобальні і суперечливі завдання.

- Аналіз допомагає структурувати  підхід до проблеми, що дозволяє  побачити нові аспекти проблеми, що здається добре відомою. Це  змусить менеджерів мислити глибше  і сприяє більш широкому застосуванню  ними інструментів і методів стратегічного менеджменту.

 

1.Бачення – найважливіший орієнтир системи стратегічного управління

Під фірмою, як правило, розуміється первинна організаційно-господарська одиниця бізнесу, що здійснює підприємницьку діяльність, пов’язану з виробництвом і просуванням товарів до споживача або наданням послуг. До основних характеристик фірми відносять:

- юридичну самостійність, фірма  є юридичною особою, зареєстрованою  у відповідних державних органах;

- виробничу самостійність, фірма  самостійно вирішує що, де і  яким чином робити і продавати;

- фінансову самостійність: фірма самостійно розподіляє одержуваний доход;

- організаційну самостійність: фірма  самостійно обирає тип внутрішньої  організації.

Отже, фірма – це відособлений агент ринку, що має виробничу і фінансову свободи і зареєстрований як юридична особа, яка має банківський рахунок та інші нормативно закріплені атрибути. Фірма звичайно має фірмовий знак і фірмову назву. Остання найчастіше містить ім'я і/ або прізвище одного чи декількох власників фірми, під яким вона значиться в державному реєстрі країни. Назва фірми може відбивати характер діяльності, але не відбиває її організаційно-правовий статус. У деяких країнах поширено конкретні найменування фірм (у США – корпорації, в Англії – компанії, у європейських країнах – товариства).

У загальному випадку фірма як організаційно-господарська одиниця складається з одного чи декількох підприємств, що спеціалізуються на конкретних видах діяльності, і функціональних підрозділів, що здійснюють управлінську діяльність. Використовуючи положення Закону України «Про підприємства в Україні», наведемо таке визначення поняття «підприємство».

Підприємство – самостійний статутний суб’єкт, що господарює, володіє правами юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інший рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а промислове підприємство – також товарний знак. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Слід зазначити, що в законодавстві багатьох країн підприємство – складовий елемент фірми – не розглядається як самостійний суб'єкт права, за ним не визнається характер господарського утворення, що володіє відособленим майном, власним балансом і користується правами юридичної особи.

Міні-стратегія – складається з чотирьох основних компонентів: бачення, місії, основних цілей і стратегічних пріоритетів. Аналіз макро- і мікросередовища фірми і техніка сценарного планування необхідні для розробки і прийняття так званої міні-стратегії.

В умовах економіки України домінуючою особливо в середовищі малого і середнього бізнесу, є школа підприємництва. Вона розглядає стратегічний процес крізь призму дій однієї людини, але, крім того, підкреслює значення властивих тільки їй станів і процесів – інтуїції, розсудливості, мудрості, досвіду, проникливості. Виходячи з розробок цієї школи, стратегія це не детально розписаний план, а перспектива, вибір напрямку при цьому майже інтуїтивний. Таке уявлення про майбутнє фірми називають баченням.

Бачення – мислене уявлення стратегії, породжене чи відображене у свідомості керівника.

Отже, бачення (передбачення) – це ідеал ділової організації, що дає орієнтири у веденні бізнесу, хоча і є найменш чітким орієнтиром порівняно з іншою метою організації.

А. Файоль пише: «Керувати – це передбачати, а передбачати – це вже майже діяти». Отже, в інтересах ефективного управління необхідно передбачати майбутнє.

У роботі Ю. Солнишкова узагальнено результати публікацій (60-90-ті рр. XX ст.), що стосуються питання бачення. Виділено такі погляди.

1. Бачення – це прогнозування. Прогноз – це пошук можливих шляхів досягнення накресленої мети. Сукупність прогнозів – варіанти плану, що розглядаються в процесі пошуку рішення. План відрізняється від прогнозу директивним характером.

2. Передбачати слід тільки некеровані чи слабокеровані параметри. Керовані параметри треба планувати.

3. Передбачати треба події віддаленого майбутнього, тобто ті, що можуть відбутися за межами періоду, на який складається план.

На мою думку, в інтересах планування потрібно передбачати тільки значення некерованих чи слабокерованих параметрів (чи подій), а за межами планового періоду можна передбачати значення будь-яких параметрів, у тому числі керованих.

Передбачення – складне поняття з погляду значеннєвого навантаження. У ньому необхідно розрізняти передрікання, прогноз і припущення.

Передрікання – це однозначне твердження про майбутній стан того чи іншого об'єкта або настання якої-не-будь події.

Прогноз – це відображення найбільш імовірного стану об'єкта чи можливість настання події.

Припущення – це опис одного чи декількох можливих варіантів (гіпотез) майбутнього стану об’єктів, які нас цікавлять. Наприклад, при розробці стратегічного плану звичайно виникає потреба в передбаченні стану зовнішнього середовища, в якому буде реалізовуватися план. Виходячи з вищенаведеного, можна стверджувати, що стратегічні плани як плани майбутнього розвитку ділової організації мають безпосередній зв'язок із передбаченнями цього майбутнього. Адже роцесс стратегічного планування розгортається від визначення майбутньої обстановки, що може скластися на етапі реалізації плану, до дійсного моменту, пов'язаного з прийняттям стратегічних рішень.

Дане твердження, полягає в тому, що бачення – це прообраз функції планування, бере свій початок ще до класиків управління (А. Файоль, Л. Гьюлик, Л. Урвик й ін.). Таким чином, передбачення спрямоване на зменшення ступеня невизначеності середовища реалізації стратегічних рішень.

Щоб чіткіше скласти уявлення про суть бачення і перейти до вивчення причин, що сприяють впровадженню в практику управління даного поняття, співвіднести бачення і культуру організації, проаналізуємо особливості деяких його визначень (табл. 1).

Виділимо в кожному визначенні терміна «бачення» ключові слова. Як свідчить табл.1, ключові слова повторюються в різній інтерпретації у всіх визначеннях, відбиваючи сутність поняття бачення.

Загальним (основним) компонентом у всіх визначеннях є прагнення керівника організації сформувати своє уявлення про те, якою буде організація в майбутньому за ідеальних умов. Інші ключові слова виконують роль уточнюючих чи звужуючих зміст терміна "бачення".

Проведений аналіз показує, що бачення - це найменш формалізована мета організації, що відображає мрії і надії керівництва, які спрямовують організацію до чогось істотно нового. При цьому бачення повинне мати мотивуючий вплив, що мобілізує енергію працівників організації до досягнення відповідного ідеалу.

Якщо виходити із системної концепції, що організація – це відкрита соціотехнічна система, яка прагне досягти загальної мети, то в даному контексті бачення виступає як найважливіший системоутворюючий фактор, що визначає поведінку організації на тривалий період (найчастіше він виходить за межі стратегічного планування).

Визначення поняття «бачення»                                           Табл. 1.

 

Визначення	Джерело	Основне ключове слово
Бачення являє собою суперечливий образ того, чим організація та її члени можуть бути, тобто її можливе (і бажане)майбутнє.	Ньюстром Дж., Дэвис К., «Организационное поведение»	Бачення – можливе і бажане майбутнє організації.
Бачення – це управлінська філософія бізнесу, обґрунтування існування фірми, не сама мета, а скоріше, чуття основної мети фірми. Іншими словами, бачення – це ідеальна картина майбутнього, той стан, що може бути досягнутий за найсприятливіших умов. Бачення визначає рівень претензій у процесі стратегічного планування.	Алексеева М.М «Планирование деятельности фирмы»	Бачення – управлінська філософія бізнесу; бачення – ідеальна картина майбутнього організації.
Бачення – це ідеальне уявлення , бажаний образ організації, комплексне осмислення подій і стратегічної ситуації майбутнього.	А.Г.Поршнева «Управление организацией»	Бачення – ідеальне уявлення, бажаний образ організації.
Бачення – це поняття, що позначає картину відносно майбутнього, гіпотетична ситуація, в якій бізнес розвивається в найбільш сприятливих умовах і відповідно до надій та мрій його власника чи керівника.	Карлоф Б. «Деловая стратегия»	Бачення – картина відносно віддаленого майбутнього організації.